Висвітлено основні поняття та подано детальну характеристику кожного з рівнів мовної системи (фонетичної, морфологічної (проміжної), граматичної, лексичної, фразеологічної (проміжної), синтаксичної), здійснено опис їх величин, елементів, одиниць, внутрішньосистемних і міжсистемних зв'язків. До кожного розділу посібника наведено лінгвістичні термінологічні словники, списки основної та додаткової літератури, контрольні запитання для самоперевірки та самостійного опрецювання теоретичного матеріалу, а також практичні завдання.

Досліджено гештальт і гештальтпсихологію та категорію суміжності. Визначено гештальт як когнітивне захоплення ділянки дійсності. Розкрито принцип суміжності у номінації й інтегральність номінації. Встановлено комунікативну ситуацію у дзеркалі гештальттеорії та типологію гештальтвідношень і семантичні зсуви у слові. Розглянуто суміжність як когнітивно-відображальний принцип у мові та мовному аналізі.

Исследованы гештальт, гештальтпсихология и категория смежности. Определен гештальт как когнитивное увлечение участка действительности. Раскрыт принцип смежности в номинации и интегральность номинации. Установлены коммуникативная ситуация в зеркале гештальттеории и типология гештальтотношений и семантические сдвиги в слове. Рассмотрена смежность как когнитивно-отображающий принцип в языке и языковом анализе.

Досліджено мінливість плану вираження та плану змісту слова з метою виявлення й опису психічного механізму, яке призводить до цієї мінливості. Зазначену проблематику вперше у вітчизняному мовознавстві системно розглянуто з позицій Гештальт-теорії. В основі зародження деформацій у плані вираження та змісту слова лежить гештальтний принцип: дві суміжні фігури в гештальті слова спочатку несвідомо не розрізняються і тому легко субституються одна одною. Згодом, в результаті повторювання, така субституція стає фактом мовної норми. Істинність зазначеного положення доведена аналізом синхронічних і діахронічних змін у плані змісту та вираження слів різноструктурних мов - української, російської, іспанської, англійської та німецької, які є базовими у дослідженні, а також слів інших мов індоєвропейської сім'ї. Звукові та семантичні зміни у слові мають квантові характеристики. Поняття суміжності характеризується як найменша різниця (відстань) між двома квантовими станами. Введення поняття кванта та семантичної енергії у мовний аналіз дає можливість екстраполювати постулати Бора на лінгвістику.

Розглянуто причини семантичної варіативності (полісемія) і фонетичних субституцій з точки зору психофізіології, гештальтпсихології. Принцип суміжності постулюється як проекція сенсорного маскування у мов і розцінюється як визначальний для мовних змін.

Акцентовано увагу на неможливості уникнення гіпотетичного елемента в науковому пізнанні. Розглянуто явище семантичної дипластії як первісної форми полісемії, яка ілюструється гіпотетичними і реальними мовними прикладами.

Розглянуто мовознавство як науку, зв'язок мовознавства з іншими науками, а також методи дослідження мовного матеріалу. Розкрито значення письма в історії суспільства. Охарактеризовано передумови створення письма та етапи його розвитку. Обгрунтовано співвідношення понять мови та мислення, а також їх взаємозв'язок з поняттям "свідомість". Приділено увагу суспільній природі мови та мовної діяльності. Описано мовні одиниці як знаки. Подано інформацію про походження мови, лінгвістичну типологію, специфіку розвитку та функціонування мов. Подано генеалогічну класифікацію мов світу. Проаналізовано системний характер мови та мову на різних рівнях (фонетичному, морфонологічному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному).