Проведен анализ результатов лечения 37-ми больных в возрасте от 11 до 15-ти лет с травмами и заболеваниями коленного сустава, которым производилась диагностика и лечебная артроскопия. Выявлено значительное улучшение качества и сроков лечения травм и заболеваний коленного сустава у детей при применении артроскопической техники.

Показана эффективность применения реабилитационной терапии у детей с переломами бедренной и большеберцовой кости при остеосинтезе стержнями Ендера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.1-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглобу і стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі даних комплексного вивчення патогенезу та перебігу транзиторного синовіту (ТС) кульшового суглоба (КС) вперше з'ясовано чинники ризику виникнення ТС КС у дітей, сформовано групи перспективного спостереження, показано значення імунних змін у реалізації структурних і функціональних порушень синовіальної оболонки КС для діагностики та патогенетично обгрунтованого лікування ТС. На основі системного підходу розроблено діагностичний алгоритм, а також клінічні, ультразвукові та імунологічні критерії, що характеризують динаміку ТС КС у дітей від початку захворювання до вилікування. На підставі даних клініко-імунологічних досліджень і ультразвукового моніторингу розроблено методику адекватного, патогенетично обгрунтованого лікування та реабілітації хворих на ТС КС, яка дозволяє запобігти виникненню рецидивів, ураженню контралатерального суглоба, появі асептичного некрозу та дегенеративно-дистрофічних ускладнень, спричинених ішемією КС.

Проаналізовано моделі - похідні від американських концепцій "просування демократії та підтримання геополітичного плюралізму в Євразії", "Великого Чорноморського регіону", проекту "Великої Європи" й Європейської політики сусідства, турецьких "модерністських" і "націоналістичних" підходів, російських концепцій "атлантизму", "державництва" та "неоєвразійства", українських підходів у контексті євро-атлантичного й європейського векторів політики, збереження нейтрального статусу, посилення інтеграції в межах Православно-Східнослов'янської цивілізації.

Мета дослідження - проаналізувати помилки та ускладнення, котрі виникли під час лікування діафізарних переломів обох кісток передпліччя в дітей з використанням інтрамедулярного остеосинтезу для запобігання їх виникненню у майбутньому. Проаналізовано помилки та ускладнення під час лікування 35 дітей із діафізарними переломами середньої третини обох кісток передпліччя, яким виконано закриту або відкриту репозицію уламків та інтрамедулярний остеосинтез тонкими еластичними стрижнями. Під час спостереження виявлено ускладнення: нейропатія променевого нерва, вірогідно, внаслідок травматичних маніпуляцій у разі закритої репозиції, явища якої зникли після медикаментозної терапії та за допомогою фізметодів лікування, - 1 (2,85 %) пацієнт; міграція кінців фіксаторів із запаленням м'яких тканин внаслідок того, що їх загнуті кінці не були достатньо адаптовані до м'яких тканин, - 3 (8,57 %) хворих; компартмент-синдром легкого ступеня внаслідок травматичних маніпуляцій, усі вияви якого були швидко медикаментозно усунено, - 1 (2,85 %) дитина; псевдоартроз ліктьової кістки у хворих з відкритими переломами ліктьової кістки внаслідок пошкодження окістя та низької якості металу для остеосинтезу - 2 (5,7 %) випадки.

Запропоновано та апробовано в практиці дитячої хірургії ключ для інтраопераційного моделювання дуги-пластини під час корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей з позитивними результатами. Відзначено, що за рахунок особливостей конструкції запропонованого ключа спрощуються умови для надання необхідної форми дуги-пластини тадопасування її під час операції. Завдяки розробці такого інструменту досягнуто максимально вдале моделювання дуги-пластини, що дозволяло ефективно зафіксувати її до бокових м'язів стінки грудної клітки в поперечних розтинах без наступних зміщень, чим забезпечено успішне лікування ЛДГК.

Проведено аналіз змін підфасціального тиску в 33 дітей із діафізарними переломами кісток передпліччя, у яких застосовували інтрамедулярний остеосинтез за допомогою гнучких металевих стрижнів у перші 24 год після травми й на 5 - 10-ту добу. Аналіз свідчить про те, що у разі застосування закритої та відкритої репозиції за подальшим інтрамедулярним остеосинтезом субфасціальний тиск не підвищувався до критичного і дана методика може бути використана в першу добу після травми, а також у разі виникнення вторинного зміщення (на 5 - 10-ту добу).

Подано інформацію щодо сучасних поглядів на етіологію, патогенез, методи діагностики та лікування найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату. Викладено основні методи клінічної та інструментальної діагностики, диференційної діагностики, тактику їх консервативного та хірургічного лікування. Особливу увагу приділено сучасним методам діагностики та лікування вродженої клишоногості, вад розвитку хребта і грудної клітки.

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) у дітей є найпоширенішою патологією серед ортопедичних захворювань передньої грудної стінки. На сьогодні у світі основним напрямом наукових досліджень, щодо хірургічної корекції цієї патології є безпека пацієнта під час операції та впровадження мініінвазивних методик. Мета роботи - провести порівняльний аналіз результатів торакопластики в дітей з ЛДГК унаслідок застосування різних хірургічних технік для зменшення травматичності й тривалості оперативного втручання та крововтрати; дослідити оптимальні результати корекції для пришвидшення психофізичної адаптації після операції Nuss. Проаналізовано лікування 289 пацієнтів, оперованих із приводу ЛДГК в ортопедотравматологічному відділенні Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ". Відповідно до застосованих методик торакопластики пацієнтів поділено на три групи: у 1-й групі (n = 112) корекцію ЛДГК проведено за допомогою операції Nuss із субксифоїдним доступом і тактильним контролем під час проведення загрудинної пластини; у 2-й групі (n = 79) виконано операцію Nuss під торакоскопічним контролем, де одну Т-подібну пластину з додатковим латеральним стабілізатором імплантовано і закріплено на ребрах за допомогою розсмоктувального шва або проволоки; у 3-й групі (n = 98) хірургічне лікування ЛДГК виконано за допомогою процедури Nuss під торакоскопічним контролем із застосуванням фіксатора, що складається з двох загрудинних пластин-дуг, з'єднаних між собою за допомогою латеральних планок, система "Міст". Висновки: методика мініінвазивної корекції ЛДГК (MIRPE), операція Nuss, із застосуванням торакоскопічної візуалізації та тимчасової елевації грудини під час проведення фіксаторів є безпечним та ефективним способом торакопластики. Використання двох пластин (система "Міст") під час мініінвазивної корекції є операцією вибору в дітей-підлітків з ЛДГК. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.