Проаналізовано практичні поради Платона щодо облаштування держави та укладання законодавства, що демонструє не лише спільність його ідей із концепцією правової держави, але й відкриває невичерпне джерело рішень, корисних для подальшого розвитку правової думки.

Досліджено особистісний модус буття та виявлено й обгрунтовано такий буттєвий спосіб, завдяки якому онтологічна відкритість істини безпосередньо схоплюється в особистісному досвіді. Таке онтологічне розкриття змісту і сутності відкритості істини в розрізі особистісного досвіду приводить до поняття "Ерос" як онтологічної основи та буттєвого способу пізнання. У свою чергу Ерос піднімає особистість до універсального буттєвого стосунку зі світом, динамічного самоперевершення природної індивідуальності й її звільнення від власної заданості. Все це досягається завдяки буттєвій всеєдності того, хто пізнає, з тим, що пізнається. Викладено матеріал наукових пошуків у галузі онтології й узагальнено результати здійснених спроб вирішення актуального питання сучасної теоретичної філософії. Обгрунтовано те положення, що людині доступне онтологічне пізнання істини та відкриття дверей до онтологічного схоплення світу в його цілісності, до істинного буття завдяки двом основним чинникам: принциповій відкритості істини на онтологічному рівні та особистісному образу буття у пізнанні, що виразилося у формі онтологічного досвіду. Досягається це на духовному рівні існування людини, на рівні самого всеохоплюючого буття завдяки поняттю "особистість", що вже саме по собі не протиставляє душу та тіло, а скоріше є об'єднанням їх між собою та з поняттям "дух" в триєдність особистості, що створює можливість та принципову необхідність їх нерозривної взаємодії.