Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.101.1-52

Рубрики:

Вульвіт, бартолініт та ін.

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати поглибленого обстеження пацієнтів, які звернулися з приводу лікування генералізованого пародонтиту різного рівня тяжкості. У переважної більшості хворих діагностовано захворювання шлунково-кишкового тракту, ЛОР-патологію, серцево-судинні захворювання, серйозні ендокринні розлади тощо, які, безумовно, ускладнюють перебіг основного захворювання, а також пародонтальні проблеми, зокрема синдром взаємообтяження. Використано методи, широко застосовувані як клінічні щодо характеристики стоматологічного статусу, проведено мікробіологічні дослідження. Це дало змогу підтвердити або спростувати той чи інший діагноз. Поєднання стоматологічної та соматичної патології зумовлює необхідність співпраці - обов'язкове залучення спеціалістів відповідного профілю щодо надання допомоги конкретному хворому на генералізований пародонтит.

  Скачати повний текст

Рассмотрены патогенетические аспекты и современное течение нейросифилиса. Деление на ранние и поздние формы полностью не определяет всех сторон морфологической картины заболевания. Дифференцированный диагноз и лечебную тактику необходимо определять на основании клинических симптомов поражения нервной системы, отображающих течение патологического процесса.

Мета роботи - визначити тензіореологічні характеристики ліквору хворих на маніфестний нейросифіліс. Вивчено тензіореологічні характеристики ліквору 77 хворих із маніфестними формами нейросифілісу і сифілісу. Під час дослідження ліквору хворих на маніфестний нейросифіліс інформативними є плеоцитоз, реакція імунофлюоресценції із цілісним ліквором і імуноферментний аналіз. Тензіореометричні показники ліквору високо корелюють із загальноклінічними та серологічними. Висновки: тензіореометричний метод можна впроваджувати як діагностичний для підтвердження діагнозу маніфестного нейросифілісу.

Мета роботи - провести кореляційний аналіз викликаних потенціалів мозку та аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів у випадку ураження нервової системи блідою трепонемою. У 101-го хворого на нейросифіліс і сифіліс визначено зорові й акустичні стовбурові викликані потенціали головного мозку. Встановлено характерні відмінності функціональної активності стовбурових і кортикальних відділів мозку хворих на нейросифіліс на підставі аналізу його акустичних і зорових викликаних потенціалів. Висновки: високі кореляційні залежності між викликаними потенціалами головного мозку та вмістом аутоантитіл до нейросгіецифічних білків не лише доводять ушкодження зорового та слухового аналізаторів, а й вказують на міру генералізації процесу в центральній нервовій системі хворих на маніфестний нейросифіліс.

У хворих із маніфестними формами нейросифілісу визначено рівні антитіл до нейроспецифічних білків у сироватці крові. Встановлено вірогідне підвищення їх до нейроспецифічної енолази, білка S100 і основного білка мієліна. Це дозволяє оцінювати ступінь ураження нервової системи і прогнозувати перебіг захворювання.

У больных с манифестными формами нейросифилиса определены уровни антител к нейроспецифическим белкам в сыворотке крови. Установлено достоверное повышение их к нейроспецифической енолазе, белку S100 и основному белку миелина. Это позволяет оценивать степень поражения нервной системы и прогнозировать течение заболевания.

Проаналізовано деякі методичні аспекти визначення генотипів T. pallidum за локусами генів tpr та arp. Показано, що значна відмінність інтенсивності полос на електрофореграмах в деяких випадках є наслідком утворення декількох подібних за розміром рестрикційних фрагментів.

Проанализированы некоторые методологические аспекты определения генотипов T. pallidum по локусам генов tpr и arp. Показано, что значительное отличие интенсивности полос на электрофореграммах в некоторых случаях является следствием образования нескольких подобных по размеру рестрикционных фрагментов.