Наведено результати морфологічних досліджень туберкульозного запалення та неспецифічних змін в органах морських свинок в експериментальній моделі туберкульозу під час лікування різними співвідношеннями ізоніазиду з піридоксин гідрохлоридом. Оптимальний терапевтичний ефект досягли під час лікування ізоніазидом в дозі 32 мг у разі поєднання з піридоксин гідрохлоридом в дозі 5 мг на 1 кг маси тварини, за якого виявлено відсутність специфічних та неспецифічних проявів запалення в легенях, печінці, нирках, селезінці.

Викладено методику дослідження біологічного матеріалу на наявність кислотостійких бактерій: правила одержання матеріалу, приготування, фарбування, бактеріоскопії препаратів та оцінювання результатів. Описано методи лабораторної діагностики (ЛД) туберкульозу, зокрема бактеріоскопічний, особливості ЛД позалегеневих форм туберкульозу, організації роботи клініко-діагностичної лабораторії з виявлення туберкульозу. Увагу приділено контролю за якістю бактеріоскопічної діагностики туберкульозу.

Изложена методика исследования биологического материала на наличие кислотоустойчивых бактерий: приведены правила получения материала, приготовления, покраски, бактериоскопии препаратов и оценки результатов. Описаны методы лабораторной диагностики (ЛД) туберкулеза, в частности бактериоскопический, особенности ЛД внелёгочных форм туберкулеза, организации работы клинико-диагностической лаборатории по выявлению туберкулеза. Внимание уделено контролю по качеству бактериоскопической диагностики туберкулеза.

Розглянуто одне з найактуальніших питань фтизіатрії - дослідження особливостей клінічного перебігу, лабораторної діагностики мультирезистентного туберкульозу легень (МРТБ). Період досліджень охоплював рік. За клінічними матеріалами визначено статево-вікові характеристики хворих на туберкульоз цього типу, деякі особливості лікувальних заходів, виставлено клінічні діагнози, охарактеризовано резистентність до МБТ, профілі резистентності, поширення серед хворих. Установлено, що пік захворюваності припадає на вікову групу 21 - 39 років, серед хворих із МРТБ переважає феномен набутої (вторинної) резистентності - у 165 (73,66 %) осіб, а за профілем медикаментозної резистентності переважає HRS-резистентність.

Мета роботи - порівняльний аналіз методів бактеріологічної діагностики туберкульозу і ДНК-гібридизації виявлення мікобактерій. Досліджено 1965 зразків мокротиння від хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень. Дослідження проведено за допомогою методів світлової мікроскопії за Цілем - Нільсеном, люмінесцентної мікроскопії за методом Хагемана, посів здійснювали на живильне середовище Левенштейна - Єнсена після обробки реактивом NALC-OH. Генетичні дослідження проведено за методом прямої ДНК-гібридизації. Встановлено, що серед методів бактеріологічної діагностики туберкульозу, що їх застосовують на сьогодні в практичних лабораторіях, метод посіву є найінформативнішим. Діагностична цінність його сягає за 80 % за всіх форм туберкульозу. Висновки: метод люмінесцентної бактеріоскопії чутливіший приблизно на 10,0 %, ніж світлової бактеріоскопії. Діагностична цінність бактеріологічного методу посіву на поживні середовища становить 80 % за всіх форм туберкульозу. Метод прямої ДНК-гібридизації дає змогу майже в 90 % випадків діагностувати туберкульоз, його можна застосовувати як для скринінгу, так і для контролю терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-45 + Р264.935.4

Рубрики:

Фтизіологія

Паличка туберкульозу

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - встановлення прогностичних критеріїв розвитку розширеної резистентності мікобактерій у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТ). В дослідженні взяли участь 244 хворих 2-го терапевтичного відділення Державної установи "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України", що лікувалися з 2007 до 2010 рр. Дані про хворих одержували зі стаціонарних історій хвороб, які містили дані тесту медикаментозної чутливості мікобактерій туберкульозу (МБТ). У 244 хворих на МРТ виділено найзначніші несприятливі прогностичні критерії розвитку розширеної резистентності МБТ. Висновки: високі шанси розвитку розширеної резистентності МБТ були у пацієнтів з такими критеріями, які мали негативне прогностичне значення: застосовування у минулому протитуберкульозних препаратів I - II ряду; наявність у легенях двобічних інфільтративно-вогнищевих змін і великих каверн; виникнення під час інтенсивної фази хіміотерапії виразних побічних ефектів, що призвело до відміни препарату, встановлення під час інтенсивної фази хіміотерапії поганої прихильності до лікування.

У грудні 2012 р. затверджено Уніфікований клінічний протокол "Туберкульоз". Особливістю його підготовки є те, що документ розробила мультидисциплінарна група відповідно до міжнародних стандартів, основним принципом яких є використання найкращих світових практик на принципах доказової медицини. В основу Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги (УКПМД) покладено українську адаптовану клінічну настанову, що грунтується на доказах "Туберкульоз". Це перший клінічний протокол у галузі фтизіатрії, де чітко регламентовано обсяг заходів із виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу для закладів, які надають первинну, вторинну неспеціалізовану і вторинну та третинну спеціалізовану (протитуберкульозну) допомогу. Особливістю нового УКПМД є те, що в основі його ідеології лежить епідеміологічний підхід до ведення випадку захворювання з ідентифікацією найнебезпечніших хворих із позитивним мазком мокротиння і мультирезистентним туберкульозом, їх негайною ізоляцією і правильним лікуванням з перших днів. Така ідеологія грунтується на впровадженні швидких методів ранньої діагностики туберкульозу і мультирезистентного туберкульозу (посів на рідке середовище і молекулярно-генетичні дослідження, зокрема експрес-метод з застосуванням Xpert MTB/RIF).

Мета роботи - вивчити частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МТ) і туберкульоз з розширеною резистентністю (ТРР) залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування для встановлення значення протитуберкульозних препаратів I і II ряду у стандартних і індивідуалізованих схемах хіміотерапії. Обстежено 400 хворих на МТ і 127 на ТРР, яких лікували в ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" від 2007 до 2012 р. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів I ряду проводили на рідкому живильному середовищі на мікробіологічному автоматичному аналізаторі, до протитуберкульозних препаратів II ряду - на рідкому і щільному живильному середовищі. Висновки: стрептоміцин втрачає значення для лікування хворих на МТ і ТРР незалежно від випадку захворювання через високий рівень медикаментозної резистентності МБТ. Етамбутол не слід використовувати в стандартних режимах хіміотерапії для 4-ї категорії через високий рівень медикаментозної резистентності до цього препарату незалежно від випадку захворювання. У разі призначення стандартного режиму за 4-ю категорією із використанням канаміцину слід одночасно визначати медикаментозну чутливість МБТ до туберкульозних препаратів I і II ряду за допомогою швидких методів на рідкому живильному середовищі, оскільки у 28,7 % хворих на МТ виявляють резистентність до цього препарату. Високий рівень медикаментозної резистентності до етіонаміду/протіонаміду незалежно від випадку захворювання у хворих на МТ і ТРР (51,2 - 72,4 %) викликає сумніви щодо ефективності цього препарату в індивідуалізованих схемах хіміотерапії і потребує подальшого контрольованого вивчення ефективності цих препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-5

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен редкий случай развития микотической инвазии на фоне прогрессирующего туберкулеза легких, которая существенно повлияла на течение и исход патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.2-29 + Р412.301.1-29

Рубрики:

Хвороби бронхів

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-3

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-4

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення варіантів моно- і полірезистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) у хворих з новими і повторними випадками туберкульозу. Під спостереженням перебувало 111 осіб з моно- і полірезистентним туберкульозом з новими і повторними випадками захворювання, яких лікували протягом 2014 - 2015 рр. Загалом за цей період було обстежено 338 хворих з новими випадками туберкульозу і 192 хворих з повторним лікуванням (рецидиви, лікування після перерви та невдале лікування за першим курсом). Серед нових випадків захворювання моно- і полірезистентність визначено у 81-го (23,97 %) хворого, що наближається до частоти моно- і полірезистентності, за даними епідеміологічного нагляду в Україні (21,5 %). У структурі моно- і полірезистентного вперше діагностованого туберкульозу переважає резистентність до ізоніазиду в комбінації зі стрептоміцином (43,2 %), який не застосовують у сучасних схемах лікування. У 22,2 % випадків спостерігають полірезистентність з резистентністю МБТ до ізоніазиду в комбінації з етамбутолом або піразинамідом. Висновки: варіанти моно- і полірезистентності, які вимагають 18-місячного курсу хіміотерапії, до комбінації ізоніазиду, етамбутолу, піразинаміду або рифампіцину з або без комбінації з іншими препаратами виявляють у поодиноких випадках - відповідно у 4,9 та 1,2 % хворих. У хворих з повторним лікуванням спостерігають таку ж саму тенденцію стосовно варіантів моно- і полірезистентності.

Розглянуто інформацію про ситуацію та ефективність лікування мультирезистентного туберкульозу (МТБ) в Україні й світі та наведено способи її поліпшення завдяки використанню нових ефективних протитуберкульозних препаратів, зокрема бедаквіліну. Пілотний проект із впровадження бедаквіліну вперше в Україні здійснюватиме проект Challenge ТВ ("Виклик туберкульозу"), який реалізує в Україні організація PATH спільно з KNCV (Королівська Голландська Спілка контролю за туберкульозом) та за підтримки USAID. Уже третій рік поспіль Challenge ТВ допомагає Україні у подоланні епідемії МТБ. Впроваджуватимуть новий препарат у межах проекту за обов'язкового застосування сучасних методик ранньої діагностики розширеної резистентності мікобактерій ТБ та сучасних принципів лікування хіміорезистентного ТБ. Описано алгоритми покрокового впровадження нових препаратів, а саме: сучасної ранньої діагностики розширеної резистентності; лікування хворих із використанням бедаквіліну на основі сучасних принципів формування режимів антимікобактеріальної терапії на стаціонарному та амбулаторному етапах, який включає також і принципи щодо відбору пацієнтів для лікування бедаквіліном. Challenge ТВ розпочне пілотний проект із використанням бедаквіліну з лікування 200 хворих на ТБ із розширеною резистентністю на базі клініки ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМНУ". Надалі пацієнтів лікуватимуть амбулаторно за місцем мешкання із застосуванням сучасних принципів орієнтованого на пацієнта підходу. Досвід застосування нових препаратів допоможе відпрацювати комплексний алгоритм правильного використання їх та провести навчання для спеціалістів із областей з метою запобігання помилкам у веденні хворих та формуванні резистентності до нових протитуберкульозних препаратів. Досвід щодо застосування алгоритмів буде передано державі для подальшого оптимального впровадження нових препаратів на території України.

Обговорено сучасні методи бактеріологічної та молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу, їх результативність і роль у верифікації діагнозу "Туберкульоз". Доведено ефективність їх комплексного використання для поліпшення якості досліджень і швидкого виявлення хворих, що виділяють M. tuberculosis.

Мета роботи - впровадити підходи щодо правильного використання нових і перепрофільованих препаратів під час лікування мультирезистентного туберкульозу. Впровадження бедаквіліну відбувалося в межах пілотного проекту Challenge TB ("Виклик туберкульозу"), що реалізує в Україні організація PATH спільно з KNCV (Королівська голландська спілка контролю за туберкульозом) та за підтримки US AID, на клінічній базі відділу хіміорезистентного туберкульозу ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМНУ". Впроваджували бедаквілін за умов обов'язкового застосування сучасних методик ранньої діагностики розширеної резистентності мікобактерій туберкульозу та сучасних принципів лікування хіміорезистентного туберкульозу. Описано характеристику 144 хворих на хіміорезистентний туберкульоз, яким призначали бедаквілін від червня 2017 р. до вересня 2018 p., за анамнестичними та клініко-лабораторними показниками; процес лікування хворих, що передбачав використання сучасного алгоритму покрокового призначення антимікобактеріальних препаратів, котрий повинен був включати не менше чотирьох ефективних із них та мінімум 2 - із бактерицидною дією. Вилікувано або продовжували лікування із позитивним ефектом та прогнозом 134 (93,1 %) хворих. Померло 4 (2,8 %) хворих: у 1 хворого був некурабельний туберкульозний процес від початку лікування, в одного - синдром відновлення імунної системи та у одного - тяжка супутня патологія, один помер на амбулаторному етапі не від туберкульозу. Перервали лікування 5 (3,5 %) хворих: 3 - через низьку прихильність, 2 - з причини декомпенсації супутніх захворювань, що унеможливило подальше застосування хіміотерапії; діагноз туберкульозу знято у 1 (0,7 %) хворого. Висновки: перед початком лікування хворих із застосуванням нових препаратів потрібно оцінити прогноз щодо вилікування за критеріями: збереження резервів антимікобактеріальної терапії; сформованої прихильності хворих до лікування. Додатково до цього лікування новими препаратами можна розпочинати лише за умов: достатнього запасу усіх антимікобактеріальних препаратів, передусім перепрофільованих (лінезоліду, клофазиміну, карбапенемів), для можливості курсового призначення; наявності вірогідних лабораторних даних, одержаних із лабораторій, що успішно проходять регулярний контроль якості досліджень; доступ до повноцінного моніторингу безпечності лікування на будь-якому етапі надання медичної допомоги; залучення різних моделей надання медичної допомоги залежно від потреб та побажання хворих (пріоритетний - відео-ДОТ); психологічної підтримки для усіх хворих.

Нині у світі впроваджують у практику різноманітні схеми фенотипової та генотипової діагностики M. tuberculosis та нетуберкульозних мікобактерій, які є збудниками мікобактеріозів. Це потрібно для того, щоб максимально скоротити терміни ідентифікації мікобактерій. Використання цих методів надає змогу дістати повнішу інформацію щодо збудника туберкульозу і мікобактеріозів у разі захворювання з невеликим бактеріовиділенням. Мета роботи - оцінка ситуації щодо поширення захворювань на мікобактеріоз та аналіз перспектив фено- і генотипової діагностики цих захворювань. У літературному огляді наведено відомості про збудників мікобактеріозів - нетуберкульозних мікобактерій. Охарактеризовано різні підходи до їх класифікації. Викладено сучасні методи виявлення й ідентифікації нетуберкульозних мікобактерій, проведено оцінку їх ефективності. Увагу надано методам генотипової діагностики мікобактеріозів. Аналіз основних наукових джерел свідчить, що актуальною проблемою сьогодення є прогресуюче збільшення захворюваності на мікобактеріози. Лабораторна діагностика їх збудників ускладнена. Висновки: на сьогодні мікобактеріози є серйозною проблемою як для лікарів-клініцистів, так і для фахівців лабораторної служби. Значна різноманітність збудників, складнощі з проведенням преаналітичного етапу, неоднозначність методів мікроскопічного дослідження і культивування, впровадження в практику принципово нових методів ідентифікації вимагають розробки нормативних документів, що регламентують алгоритми лабораторної діагностики і ідентифікації етіологічно значущих нетуберкульозних мікобактерій. Особливо гостро це питання стоїть у зв'язку зі значним зростанням захворюваності на ВІЛ-інфекцію і збільшенням кількості пацієнтів з виразними імунодефіцитами.

Мета роботи - вивчення наявності нетуберкульозних мікобактерій (НТМБ) у циркулюючій мікобактеріальній популяції хворих на туберкульоз, що брали участь у дослідженні поширення хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) в Україні, з'ясування етіологічної ролі НТМБ, їх виділення та ідентифікація, вивчення деяких морфологічних і біологічних властивостей. Для всіх зразків з позитивними результатами мікроскопії виконано весь спектр бактеріологічних досліджень з діагностики туберкульозу, згідно з алгоритмом, схваленим наказом МОЗ України № 620. Проведено бактеріологічні дослідження з ідентифікації клінічних ізолятів за стандартними методиками, викладеними в наказі МОЗ України № 45. Видова ідентифікація культур складалася з двох етапів: первинного та остаточного. Для посіву використано такі середовища: рідке - бульйон Middlebrook 7H9 і щільне яєчне Левенштейна - Єнсена. Передпосівну обробку клінічного матеріалу здійснювали за допомогою 0,5 % стерильного розчину N-ацетил-L-цистеїн у з 1,0 % натрію гідроксиду (BBL Mycoprep NALC-NAOH). Пробірки поміщали в систему BACTEC MGIT 960 та інкубували. Засів здійснювали паралельно на щільне середовище Левенштейна - Єнсена. Для ідентифікації штамів використовували ID MTB MGIT тест і визначали спроможність росту клінічних ізолятів мікобактерій на середовищі з саліциловокислим натрієм та паранітробензойною кислотою (для визначення належності мікобактерій до туберкульозного комплексу). Для остаточної ідентифікації мікобактерій застосовували генетичну тест-систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains), що надало змогу визначити вид НТМБ. Одержано 1598 клінічних ізолятів мікобактерій. З них 48 (2,9 %) клінічних ізолятів ідентифіковано як НТМБ. Наведено схему первинної ідентифікації НТМБ. У структурі НТМБ переважали нефотохромогенні - 77,1 %. Фотохромогенні мікобактерії виділено у 16,7 %, мікобактерії, що швидко росли, - у 6,3 %. Для визначення видової належності НТМБ використали систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains). Виділено такі НТМБ: M. kansasii, M. xenopi, M. avium, M. fortuitum. Із 48 штамів 20 (41,7 %) були чистими культурами НТМБ, 28 (58,3 %) були в мікстах (M. tuberculosis + НТМБ). Найчастіше з мокротиння хворих виділяли M. avium у мікстах з M. tuberculosis - 39,6 %, у чистій культурі M. avium виділяли у 20,8 % випадків. Мінімальною була питома вага M. fortuitum - 6,25 %. При цьому помічено вірогідну різницю між поширеністю M. avium та інших штамів НТМБ. Висновки: у процесі I Національного дослідження поширення хіміорезистентного туберкульозу в Україні одержано 48 (2,9 %) клінічних ізолятів мікобактерій, яких було ідентифіковано як нетуберкульозні. При цьому в 20 (1,2 %) випадках виявлено чисті культури НТМБ. У 28 (1,7 %) зразках виявлено їх у мікстах, котрі містили як M. tuberculosis, так і НТМБ. Наведено схему первинної ідентифікації НТМБ. У структурі НТМБ переважали нефотохромогенні мікобактерії - 77,1 %. Фотохромогенні мікобактерії виділяли у 16,7 % випадків, такі, що швидко ростуть, - у 6,3 %. Для визначення видової належності НТМБ використали систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains). Виділено такі НТМБ: M. kansasii, M. xenopi, M. avium, M. fortuitum. Частіше з мокротиння хворих виділяли M. avium у мікстах з M. tuberculosis - 39,6 %, в чистій культурі - 20,8 %. Мінімальною була питома вага M. fortuitum - 6,25 %.

В огляді літератури представлено характеристику загальноприйнятих і нових методів ідентифікації нетуберкульозних мікобактерій (НТМБ). Наведено класифікацію Раньона для систематики НТМБ, яка знайшла найбільше поширення в Україні. Відзначено бактеріологічні та молекулярно-генетичні методи ідентифікації НТМБ, які використовуються в практиці лабораторій протитуберкульозної служби України. Проаналізовано можливості використання нових методів та обмеження їх реального застосування в лабораторіях. Відзначено, що в ефективності діагностики мікобактеріозів має значення вдосконалення методів. Поява високоспецифічних і високочутливих методів ідентифікації НТМБ (культивування в автоматизованих системах, молекулярно-генетичних методів в Україні, а за кордоном методу високопродуктивної рідинної хроматографії, а з недавнього часу - методу час-пролітної мас-спектрометрії) значно розширили можливості лабораторної діагностики мікобактеріозів. Незважаючи на впровадження нових методів ідентифікації у вітчизняній мікробіологічній практиці пріоритетним залишається поділ НТМБ на групи за культуральними властивостями, що має своє відображення навіть на рівні провідних нормативних документів. Це зумовлено значним обмеженням використання сучасних методів ідентифікації через їх високу вартість. Показано, що видова ідентифікація НТМБ є неодмінною умовою у виборі тактики антимікробної хіміотерапії через виражену природну резистентність до антибіотиків у більшості видів НТМБ. Значна різноманітність збудників, неоднозначність методів мікроскопічного дослідження і культивування, впровадження у практику нових методів ідентифікації вимагають розробки нормативних документів, що регламентують алгоритми лабораторної діагностики і ідентифікації етіологічно-значимих НТМБ.