Розглянуто вплив мінеральних добрив на якість макаронних виробів: масу сухого залишку, коефіцієнт розварюваності, втрати сухої речовини ярої твердої пшениці Харківська 27. Встановлено, за яких умов формується краща якість макаронних виробів.

Розглянуто вплив норм висіву на врожайність, масу 1 000 зерен, натуру, склоподібність, вміст білка та клейковини в зерні ярої твердої пшениці залежно від доз удобрення та попередників. Установлено, за яких умов формується більша врожайність і покращується якість зерна.

  Скачати повний текст

Розглянуто ступінь і характер пошкодження клопом-черепашкою зерна пшениці м'якої озимої, що спричинює погіршення фізичних властивостей зерна: маси 1000 зерен, натури, склоподібності, кількості й якості клейковини, хлібопекарських властивостей. Відбувається це внаслідок дії ферменту протеази, який виділяє клоп-черепашка в процесі пошкодження зерен. Агротехнічні, біологічні та хімічні заходи боротьби з клопом-черепашкою не гарантують повної ліквідації його шкідливості. Розроблений метод інактивації ферменту протеази в процесі приготування тіста для випікання хліба за рахунок використання водного розчину (0,2 - 0,4 %) оцтової кислоти забезпечує одержання хлібопекарських якостей на рівні непошкодженого зерна, що використовується для виготовлення борошна та хліба.

Доведено, що за достатнього грунтового і повітряного зволоження синтез сухої речовини в зерні триває до повної стиглості зерна незалежно від фону удобрення; за грунтової і повітряної посухи приріст сухої речовини припиняється з настанням середини воскової стиглості зерна. На синтез білкових речовин у зерні впливають як погодні умови, так і фон удобрення та попередники. У міру достигання зерна в ньому збільшується вміст білка. Основна кількість клейковини синтезується в зерні в середині молочного стану. У посушливі роки в період достигання зерна вміст білка і клейковини більший, ніж у зволожені роки.

Наведено результати вивчення колекційного матеріалу гречки Національної колекції України різного еколого-географічного походження за господарськими та селекційно-цінними показниками. Проведено розподіл генофонду групи вивчення в залежності від екологічної приналежності сортів та форм. Із усього різноманіття виділено найбільш цінні зразки, які можна рекомендувати як джерела цінних ознак із підвищеними параметрами урожайності, продуктивності рослини, крупноплідності, що поєднуються із високою вирівняністю зерна; мають значну кількість суцвіть та високу їх фертильністю (озерненістю), генетично обумовлені параметри висоти рослини та кількості вузлів с зоні гілкування; характеризуються контрольованою тривалістю вегетаційного періоду, поєднаного із дружністю достигання, типом росту рослин, стійкістю до вилягання та осипання плодів; мають підвищені параметри посухостійкості та жаровитривалості.

Викладено результати фітоекспертизи насіння сої сорту Вільшанка Визначено показники якості, ступінь інфікованості та видовий склад патогенних мікроорганізмів. Визначено домінуючі гриби родів FusariumAlternaria, Mucor. Вивчено дію хімічних і біологічних препаратів для знезараження насіннєвого матеріалу та їх вплив на ріст і розвиток проростків сої.

Одним із пріоритетних завдань сучасного хлібопечення є випуск продукції, яка відрізняється покращеними споживними властивостями. Для виконання цього завдання необхідно максимально залучити в господарський обіг місцеві сировинні ресурси рослинного походження, розробити оптимальні способи їх переробки з метою отримання біологічно цінних напівфабрикатів, що стане поштовхом для виробництва функціональних продуктів харчування. Щоденне споживання хліба надає нам всі підстави вважати його продуктом харчування, що має першочергове значення, тому не випадково у статті була здійснена спроба доповнити рецептуру хліба пшеничного для надання йому істотно нових споживних властивостей, які відповідали б сучасним вимогам щодо харчування.

В Україні найвища соціальна цінність, що визнана на конституційному рівні - це життя і здоров'я людини. Основними чинниками добробуту населення є якість та безпечність харчових продуктів. Проведено аналітичні та практичні дослідження щодо якості такого традиційного для населення України харчового продукту як крупа гречана. Об'єктом дослідження стала крупа гречана виробництва ТОВ фірма "Колос" (Казахстан). Для проведення вимірювань були використані стандартні методи. Мета проведення досліджень - встановлення рівня якості крупи гречаної виробництва ТОВ фірма "Колос" (Казахстан), що імпортується в Україну. Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання: проаналізовано наукові праці, нормативні документи та нормативно-правові акти, що визначають вимоги до якості крупи гречаної; визначено основні вимоги до якості крупи гречаної; складено програму проведення досліджень крупи гречаної; проаналізовано пакування, марковання крупи гречаної; досліджено органолептичні, фізико-хімічні показники якості крупи гречаної; підведено підсумки щодо якості крупи гречаної виробництва ТОВ фірма "Колос". Під час проведення досліджень було встановлено, що на маркованні пакування крупи гречаної відсутні такі реквізити марковання як номер партії виробництва та штриховий код. Це надало змогу встановити, що маркування крупи гречаної ТОВ фірми "Колос" не відповідає вимогам нормативних документів. У результаті досліджень встановлено зовнішній вигляд (загалом цілі ядра гречки, що не проходять крізь сито з отворами розміром 1,6 мм х 20 мм), колір (ядра світло-коричневого кольору різних відтінків), запах (приємний круп'яний запах, властивий крупам гречаним, без сторонніх запахів, не затхлий, не пліснявий), смак (приємний круп'яний смак, ледь горіховий, властивий крупам гречаним, без сторонніх присмаків, не кислий, не гіркий). За результатами дослідження встановлено, що якість крупи гречаної виробництва ТОВ фірма "Колос" за органолептичними показниками відповідає вимогам нормативних документів. У результаті проведених досліджень встановлено, що у пробі крупи гречаної доброякісне ядро складало 99,7 %, нелущені зерна - 0,2 %. Серед фізико-хімічних показників якості крупи гречаної, що імпортується в Україну, були визначені масова частка вологості - 13,5 % та розварюваність - 15 хв. Ці значення дотримано згідно з вимогами до крупи гречаної ядриці 1 гатунку відповідно до вимог нормативних документів.

Обгрунтовано доцільність розв'язання екологічних проблем з нафтовим забрудненням земель сільськогосподарського призначення шляхом визначення токсичного впливу різних рівнів нафтового забруднення на стійкість найбільш поширених у регіоні сільськогосподарських культур (на прикладі пшениці озимої та пшениці ярої). Акцентовано увагу на зв'язку дози забруднення нафтою зі зміною анатомо-морфологічних показників рослин за типом доза - ефект. Обгрунтовано окремі аспекти проблеми причин фітотоксичності нафтозабруднених грунтів, вплив на схожість пшениці озимої та пшениці ярої, їх ростові характеристики, морфологічні зміни в стресових умовах. Показано стимулюючий ефект нафтового забруднення на рівні - 5 мл/кг грунту, що проявляється в активації проростання насіння та розвитку вегетативних органів проростків. Виявлено взаємозв'язок між вмістом сирої нафти у грунті за показниками екологічного впливу на тест-культури. Встановлено, що пшениця озима порівняно з ярою є більш стійкою культурою до впливу різних рівнів нафтового забруднення грунту за показниками схожості та параметрами листкової пластинки. З'ясовано, що причинами фітотоксичності в умовах значного модельованого нафтового забруднення грунту є поєднана дія двох однонаправлено діючих фізико-хімічних факторів: хімічного - токсичністю метанових, ароматичних вуглеводнів нафти та фізичного - збільшенням набутої гідрофобності грунту, що значно гальмує й зупиняє процеси газо- та водообміну між грунтом і рослинами, призводячи до низької схожості насіння, затримки росту проростків, зменшення кількості структурноволокнистих пучків і хлоренхіми в листковій пластинці, деструкції, висихання та загибелі пшениці.

Нині в суспільстві зростає прихильність до органічних продуктів, які є екологічно безпечними та натуральними. Тому поряд з використанням прискорених технологій виробництва повертаються до класичних технологій, що забезпечують високу якість продуктів харчування. Однією з таких технологій є випікання хліба на хмельових заквасках, яка свого часу застосовувалася переважно для виготовлення хліба з борошна другого й обойного сортів. Найголовнішим аргументом на користь технології випікання хліба на хмелевих заквасках є те, що цей хліб можна виготовляти без використання пресованих дріжджів. Мета дослідження - дослідити реологічні, хлібопекарські та органолептичні показники пшеничного хліба з сорту Оржиця на різних хмелевих заквасках з додаванням спіруліни. Для випікання хліба використовували зерно пшениці м'якої озимої сорту Оржиця та хміль дикий, закваску пшенично-хмелеву (маточну суху подрібнену) ТМ "Хорс" та порошок синьо-зеленої водорості спіруліни. Досліджуване борошно має запах та смак, властивий борошну з пшениці, без сторонніх запахів і присмаків. При розжовуванні борошна не відчувається хрускіт. Вміст клейковини в борошні із зерна пшениці сорту Оржиця відповідає вмісту клейковини борошна вищого сорту та становить 29,4 %, що на 4,4 % більше верхньої межі стандарту. Борошно із зерна пшениці сорту Оржиця за всіма показниками якості входить є в межах допустимих норм та відповідає оптимальному рівню для одержання високоякісного хліба. Закваска з хмелю дикого та хмелева закваска фірми ТМ "Хорс" змінили такі органолептичні показники якості хліба, як об'єм хліба та пористість. Особливий вплив на смакові якості хліба мало використання хмелевої закваски ТМ "Хорс", що додала йому дещо неприємного гіркого смаку. Дані, одержані в результаті дослідження, надають змогу рекомендувати виробникам хлібопекарської промисловості використовувати нетрадиційні мінеральні добавки, такі як спіруліна. Застосовування хмелевої закваски, особливо з дикого хмелю, доцільно використовувати для приготування бездріжджового пшеничного хліба.

Обгрунтовано доцільність розв'язання екологічних проблем з нафтовим забрудненням земель сільськогосподарського призначення шляхом визначення токсичного впливу різних рівнів нафтового забруднення на стійкість найбільш поширених у регіоні сільськогосподарських культур (на прикладі пшениці озимої та пшениці ярої). Акцентовано увагу на зв'язку дози забруднення нафтою зі зміною анатомо-морфологічних показників рослин за типом доза - ефект. Обгрунтовано окремі аспекти проблеми причин фітотоксичності нафтозабруднених грунтів, вплив на схожість пшениці озимої та пшениці ярої, їх ростові характеристики, морфологічні зміни в стресових умовах. Показано стимулюючий ефект нафтового забруднення на рівні - 5 мл/кг грунту, що проявляється в активації проростання насіння та розвитку вегетативних органів проростків. Виявлено взаємозв'язок між вмістом сирої нафти у грунті за показниками екологічного впливу на тест-культури. Встановлено, що пшениця озима порівняно з ярою є більш стійкою культурою до впливу різних рівнів нафтового забруднення грунту за показниками схожості та параметрами листкової пластинки. З'ясовано, що причинами фітотоксичності в умовах значного модельованого нафтового забруднення грунту є поєднана дія двох однонаправлено діючих фізико-хімічних факторів: хімічного - токсичністю метанових, ароматичних вуглеводнів нафти та фізичного - збільшенням набутої гідрофобності грунту, що значно гальмує й зупиняє процеси газо- та водообміну між грунтом і рослинами, призводячи до низької схожості насіння, затримки росту проростків, зменшення кількості структурноволокнистих пучків і хлоренхіми в листковій пластинці, деструкції, висихання та загибелі пшениці.

Нині в суспільстві зростає прихильність до органічних продуктів, які є екологічно безпечними та натуральними. Тому поряд з використанням прискорених технологій виробництва повертаються до класичних технологій, що забезпечують високу якість продуктів харчування. Однією з таких технологій є випікання хліба на хмельових заквасках, яка свого часу застосовувалася переважно для виготовлення хліба з борошна другого й обойного сортів. Найголовнішим аргументом на користь технології випікання хліба на хмелевих заквасках є те, що цей хліб можна виготовляти без використання пресованих дріжджів. Мета дослідження - дослідити реологічні, хлібопекарські та органолептичні показники пшеничного хліба з сорту Оржиця на різних хмелевих заквасках з додаванням спіруліни. Для випікання хліба використовували зерно пшениці м'якої озимої сорту Оржиця та хміль дикий, закваску пшенично-хмелеву (маточну суху подрібнену) ТМ "Хорс" та порошок синьо-зеленої водорості спіруліни. Досліджуване борошно має запах та смак, властивий борошну з пшениці, без сторонніх запахів і присмаків. При розжовуванні борошна не відчувається хрускіт. Вміст клейковини в борошні із зерна пшениці сорту Оржиця відповідає вмісту клейковини борошна вищого сорту та становить 29,4 %, що на 4,4 % більше верхньої межі стандарту. Борошно із зерна пшениці сорту Оржиця за всіма показниками якості входить є в межах допустимих норм та відповідає оптимальному рівню для одержання високоякісного хліба. Закваска з хмелю дикого та хмелева закваска фірми ТМ "Хорс" змінили такі органолептичні показники якості хліба, як об'єм хліба та пористість. Особливий вплив на смакові якості хліба мало використання хмелевої закваски ТМ "Хорс", що додала йому дещо неприємного гіркого смаку. Дані, одержані в результаті дослідження, надають змогу рекомендувати виробникам хлібопекарської промисловості використовувати нетрадиційні мінеральні добавки, такі як спіруліна. Застосовування хмелевої закваски, особливо з дикого хмелю, доцільно використовувати для приготування бездріжджового пшеничного хліба.

Лікарські рослини (ЛР) є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовуються у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лікарських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразливою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямистостей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насіннєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспертиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій ЛР вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості ЛР сировини. Узагальнення даних вивчення впливу біопрепаратів на об'єкти цільового використання та об'єкти захисту - лікарські рослини - показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіциди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчаються препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості ЛР сировини зменшився асортимент фунгіцидів у захисті ЛР, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випробування проведено лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів ЛР. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами ЛР.

Наведено результати аналізу впливу видового складу дендрофлори біотопів м. Полтави на розповсюдження і ступінь зараження листяних деревних порід омелою білою протягом 2016 - 2019 рр. у паркових зонах міста. Під час проведення досліджень використовували матеріали екскурсійних і експериментальних досліджень у таких мікрорайонах обласного центру - Київського, Подільського та Шевченківського. Проведені обстеження показали, що останнім часом у біотопах м. Полтави спостерігається негативна динаміка щодо ураження омелою білою (Viscum album L.) листяних деревних порід. Серед досліджуваних районів найбільш враженими є зелені насадження Шевченківського району (25,2 %), а найменше - зелені насадження Подільського району (12,1 %). Значний процес ураження дерев у вуличних насадженнях можна пояснити чималим антропогенним навантаженням на насадження, що своєю чергою послаблює їх імунітет і знижує стійкість вуличних насаджень до шкідників, хвороб і напівпаразитів. Однією з основних причин ураження дерев омелою в паркових насадженнях є близьке розташування інфікованих і здорових дерев, що посилюється значним антропогенним тиском та селективністю паразита до переважаючих в дендрофлорі парку видів дерев. За результатами досліджень також було визначено породи дерев, які через свої видові біолого-фізіологічні особливості найбільш уражаються і навпаки виявляють більшу стійкість до пошкоджень омелою білою (Viscum album L.). Проведений аналіз дав змогу розробити рекомендації щодо оздоровлення видового складу біотопів м. Полтави, зважаючи на їх стійкість до враження омелою білою. Результати проведеного дослідження сприятимуть розробці практичних рекомендацій, спрямованих на поліпшення ситуації з омелою білою (Viscum album L.) не тільки в мікрорайонах м. Полтави, а й зможуть оптимізувати зелені насадження будь-якого населеного пункту.

Доведено актуальність вирощування якісної озимої пшениці в Україні як головної продовольчої культури та цінної в польовій сівозміні. Мета дослідження - оцінювання фізичних і хімічних властивостей сортів пшениці озимої для того, щоб для виявити кращі характеристики для подальшого призначення використання зерна. Зерно пшениці озимої сортів Оржиця, Полтавчанка, Царичанка, Зелений гай, Кармелюк, Аріївка, Лютенька, Сагайдак, Диканька (селекція Полтавської державної аграрної академії) для проведення досліджень вирощувалось на полях НВП із селекції та насінництва. Лабораторні дослідження якості зерна пшениці озимої проведено в сертифікованій Держспоживстандартом України лабораторії Полтавської державної аграрної академії. Фізичні та хімічні показники якості зерна пшениці озимої було визначено відповідно до загальноприйнятих методик, які відповідають ГОСТу або ДСТУ. Дослідження показало високу енергію проростання усіх сортів озимої пшениці, а найвищий показник схожості спостерігався у сортів Зелений гай (96 %) і Царичанка (94 %). Найменший показник у сорту Оржиця - 86 %, що теж свідчить про гарну схожість. Визначення впливу сортових властивостей на масу 1000 зерен показало найвищий показник у сорту Зелений гай (48,0 г), а найменший - у сорту Оржиця (39,7 г). Оцінка наведених зразків на склоподібність виявила найвищий показник у сорту Зелений гай (97 %), а найменший - у сорту Полтавчанка (70 %). Проаналізувавши отримані результати досліджень, можна зробити висновок, що ці сорти є кращими для випічки хлібобулочних виробів. Аналіз впливу сортових властивостей на хімічний склад зерна пшениці озимої проводився за показниками: вміст клейковини, число падіння, вміст білка, число седиментації. Виявлено, що найбільший вміст клейковини має сорт Лютенька (37 %), найменші - сорти Оржиця (30 %), Диканька (31 %) та Зелений гай (31 %). Визначення деформації клейковини показало, що у досліджуваних сортах пшениці переважає друга група і показники коливаються від 88 до 102 одиниць. Результати дослідження числа падіння показали, що зерна пшениці озимої мають показники від 206 с (що є прийнятним) до 452 с (що є збільшеним показником, тому кінцева якість хлібобулочних виробів може бути не найкращою). Проведення досліджень вмісту білка засвідчило, що всі 9 сортів пшениці озимої відповідають визнаним стандартам. Найнижчий показник вмісту білка має сорт Оржиця (13,6 %), а найвищий - сорт Лютенька (16,9 %). Оцінка числа седиментації показала, що більшість із представлених зразків належать до високих - понад 50 мл і більше. Лише один зразок зерна пшениці озимої Аріївка має середній показник у 34 мл. Виділено два сорти - Зелений гай і Лютенька, які показали найкращі результати за всіма параметрами і показниками. Відмічена позитивна динаміка у показниках майже всіх сортів, що доводить їх спроможність давати стабільні сходи та стійкість до несприятливих умов.

Обгрунтовано актуальність здійснення всебічної об'єктивної оцінки цілої низки показників якості зерна і борошна, оскільки у світі набувають популярності хліб і хлібопродукти із цілого зерна, харчова цінність яких значно вища, ніж продуктів, виготовлених із рафінованого борошна. Мета дослідження - визначити якість борошна, отриманого із зерна пшениці м?якої озимої та виявити відмінності залежно від сорту, дослідити та з'ясувати особливості борошна, їх вплив на хлібопекарські властивості. Відібрано 9 зразків зерна пшениці м'якої озимої врожаю 2018 - 2019 рр., розроблених і вирощених селекціонерами Полтавської державної аграрної академії. Об'єктом дослідження стали такі сорти пшениці озимої: Оржиця, Зелений гай, Лютенька, Аріївка, Диканька, Царичанка, Кармелюк, Полтавчанка та Сагайдак. Фізичні та хімічні властивості зерна й отриманого з нього борошна проводилися на склоподібність, вміст білка та клейковини в борошнові, якість клейковини, об'єм хліба. Також оцінку його якості за такими показниками як еластичність, колір, смак, запах, було визначено в сертифікованій Держспоживстандартом України лабораторії Полтавської державної аграрної академії. При дослідженні вищенаведених параметрів було застосовано загальноприйняті методики, які відповідають ГОСТу або ДСТУ. Процес випікання зразків хліба складався з декількох етапів: підготовки і дозуванні сировини, замісі тіста, його бродіння, формування, оброблення, розстойки, випічки, охолодження. Проаналізувавши випечений хліб, було виявлено, що всі зразки мають задовільну оцінку за якістю. Найкраща загальна оцінка належить сорту пшениці озимої Полтавчанка (5 балів з 5 можливих за загальноприйнятими стандартами). Хліб, випечений з борошна пшениці озимої сорту Аріївка має тріщинувату поверхню скоринки (2 бали), напівовальну форму (3 бали), світло-коричневого кольору (4 бали). М?якуш малоеластичний, добре відновлює форму (4 бали), має помірно крупну, рівномірну шпаристість (3 бали), за кольором світлий із сіреньким відтінком (3 бали), має специфічний пшеничному хлібу запах (4 бали). Виявлені результати дослідження дають можливість зрозуміти якими будуть продукти випікання, на що потрібно звернути увагу для досягнення покращення якості хлібобулочних виробів та збільшити продуктивність.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-434 + П213.6-272.5

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П14 я431(4УКР)

Рубрики:

Землеробство. Агротехніка

Шифр НБУВ: ВА850228 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним із цінних кормових видів злакових трав є стоколос безостий. Рослини стоколосу безостого багаті на білок, його міститься до 15 %, жирів - 19,7 - 24,9 %, клітковини - до 8 %. Головною його особливістю є те, що зелена маса і сіно багате на цукри та мінеральні елементи, такі як фосфор, кальцій, калій, сірка, магній. Однією із сучасних проблем у селекції стоколосу безостого є створення сортів, які би характеризувалися адаптивністю до певних грунтово-кліматичних умов, високою кормовою продуктивністю, покращеними якісними показниками, врожайністю насіння, довговічністю. На сьогодні в різних грунтово-кліматичних умовах України вирощуються 14 зареєстрованих сортів стоколосу безостого. Але ці сорти не повністю відповідають вимогам виробництва, тому є необхідність селекційного поліпшення цієї культури. Мета досліджень - виявлення динаміки формування кормової продуктивності для визначення сортових особливостей селекційного матеріалу стоколосу безостого. Під час досліджень використано польовий та кількісний методи, метод пробного снопа, ваговий, статистичний. Зразки 0107, 0110, 0752, 1005 та 1002 відносяться до сінокісного типу, характеризуються максимальною продуктивністю в перші 3 роки використання. Найкраще застосовувати такі зразки для короткочасного використання у польових сівозмінах; зразки 1007, 1006 та 1017 відносяться до сінокісно-пасовищного типу. Для них характерна середня продуктивність у перші 3 роки використання (29 - 38 т/га) і середній рівень зниження урожайності зеленої маси на 7-й рік використання (45 - 61 %). Ці зразки доцільно використовувати в кормових сівозмінах протягом 5 - 7 років; зразки 1012, 1008 та 1003 відносяться до пасовищного типу. Характеризуються низькою продуктивністю в перші 3 роки використання (20 - 26 т/га) і повільно знижують рівень врожайності зеленої маси (35 - 45 %) на 7-й рік використання. Їх краще використовувати для створення пасовищ, для рекультивації еродованих земель та як газонну культуру.