Наведені дані характеризують мумійо-вітас як ефективний біорегулятор, котрий в умовах пухлинного процесу і променевої терапії ЛСП зумовлює нормалізацію або утримання поблизу вихідного рівня таких показників, як інтенсивність ПОЛ, активність АО-ферментів органів та крові щурів, склад периферичної крові. Ефект мумійо-вітас має адаптогенний характер, призводить до нормалізації параметрів окислювального гомеостазу, відновлення вмісту у крові лейкоцитів, тромбоцитів, збереження і підвищення рівня ВГЛ - природних кілерних клітин, факторів протипухлинної резистентності організму. Оптимізація реактивності організму є тим механізмом, який забезпечує описаний раніше протипухлинний ефект мумійо-вітас.

Изучено состояние периферической крови и иммунной системы у горнорабочих угольных шахт, работающих в течение нескольких лет в условиях повышенного уровня ионизирующей радиации в дозах от 0,04 до 0,05 Гр/г. Установлено, что низкоинтенсивная ионизирующая радиация на рабочем месте негативно изменяет показатели системы крови и иммунитета у горнорабочих угольных шахт, что требует медицинских, реабилитационных и профилактических мероприятий, направленных на коррекцию системы крови, иммунитета, неспецифической резистентности и восстановление иммунного гомеостаза организма.

Исследована изменчивость опухолевых клеток карциномы Герена при формировании ее радиорезистентности (РР). Полученные морфологические данные о гетерогенности каждой генерации опухолевых клеток после облучения подтверждены с помощью математических методов, основанных на анализе спейсинг-кривых и вычислении мер близости соответственно. Доказано увеличение степени гетерогенности при нарастании уровня РР, подтвержден механизм возникновения двух новых субпопуляций опухолевых клеток появлением мелкоядерных и крупноядерных клеток и выявлено наличие изменчивости между генерациями опухолей в динамике выработки РР.

Вперше у вітчизняній та світовій літературі детально обгрунтовується концепція участі продуктів активації пероксидного окислення як первинного та вторинного медіатора у механізмі загального синдрому адаптації (стресу). Аналізується можливість оцінки тяжкості патологічного процесу, раннього виявлення ускладнень. Розглянуто структурно-функціональну організацію багаторівневої фізіологічної антиоксидантної системи, її біологічну роль у підтриманні окисного гомеостазу, неспецифічної резистентності живих систем. Обгрунтовано доцільність ад'ювантної профілактики та ранньої патогенетичної терапії черепно-мозкової травми, променевого ураження, запальних, алергічних, неврологічних, серцево-судинних та інших захворювань шляхом безмедикаментозної (високогір'я та нормобарична переривчаста гипоксія, рефлексотерапія) стимуляції функції антиоксидантної системи та екзогенного підсилення її потужності введенням природних та синтетичних антиоксидантів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.0

Рубрики:

Біологічна і фізична хімія, біологічна фізика в патології

Шифр НБУВ: В342398 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: ионизирующая радиация, опухолевая клетка, радиорезистентность, радиосенсибилизация, термолучевое воздействие
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-29

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: пухлинні клітини, радіорезистентність, карцинома Герена
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-29

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-29

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы мировые литературные источники (по 2000 г. включительно) по проблеме биоантиоксидантов, показана сигнальная роль ранней активации пероксидации в механизме стресса (окислительного стресса), антиоксидантной активности растительных фенольных соединений, прополиса, мумие, меланинов. Рассмотрены пути, механизмы и средства антиоксидантной коррекции окислительного гомеостаза. Охарактеризованы основные классы биоантиоксидантов и их представители, синтезируемые в организме человека и поступающие с пищей. Проанализированы возможности и освещены перспективы использования биоантиоксидантов в питании здорового человека и в качестве профилактических лечебных средств при наиболее распространенных болезнях человека - сердечно-сосудистых, онкологических, диабете.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.51

Рубрики:

Адаптаційний синдром (стрес)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451.2

Рубрики:

Місцеве знеболення (анестезія)

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано участь вільнорадикальних реакцій перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) в етіогенезі пухлин центральної нервової системи (ЦНС). На всіх етапах бластомогенезу гліом ЦНС активація ПОЛ виступає найважливішим чинником патогенезу, який зумовлює метаболічну активацію канцерогенів, реалізуючи мутагенний трансформуючий ефект радіації та хімічних канцерогенів. Спостережено стимуляцію реактивного посилення антиоксидантної активності в пухлинних кітинах, що підсилює їх проліферацію. Продукти ПОЛ відіграють роль чинників, які посилюють нестабільність геному, що виникла на попередніх етапах канцерогенезу, сприяють збільшенню частоти хромосомних аберацій у клітинах-мішенях зони онкогенезу, виникненню агресивності та пенетрантності - якостей, властивих для злоякісного інфільтративного росту. Обгрунтовано доцільність застосування антиоксидантів під час комплексного лікування пухлин ЦНС як засобів блокування метаболічної активації канцерогенів, пригнічення ефекту промоторів і чинників зростання неспецифічної реактивності та резистентності здорових тканин.

Проанализированы взаимосвязи опухолевого прогресса с клеточным стрессом, обозначаемым дистрессом. Описаны стадии онкогенеза, рассмотрена роль молекулярно-генетических механизмов, сопровождающих клеточный стресс при возникновении опухоли и ее метастазировании. Показано участие глюкокортикоидных гормонов и имунной системы с ее центральным органом - тимусом в стрессовых реакциях в связи с развитием опухоли.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.0

Рубрики:

Біологічна і фізична хімія, біологічна фізика в патології

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*723 + Р252.51

Рубрики:

Загальна зоологія

Адаптаційний синдром (стрес)

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нейрогормон мелатонін, який синтезується епіфізом та елементами дифузної ендокринної системи, контролює циркадну ритміку біологічних процесів, інтегрує функції нервової, ендокринної та імунної систем. Мелатонін - найпотужніший, розчинний у воді та ліпідах, біоантиоксидант - проникає через гемато-енцефалічний та інші бар'єри. Він є донором електронів, синергистом багатьох антиоксидантів, зв'язує вільні радикали, стимулює активність антиокиснювальних ферментів, захищає ядра клітин від пошкодження. Мелатонін - потужний імуномодулятор, який підвищує секрецію інтерлейкіна-2 та інтерферону, функцію тимуса і Т-ланки клітинного імунітету. Йому притаманна протипроменева та протипухлинна активність. Основний механізм дії мелатоніну - антиоксидантний.

Изучена динамика процессов пероксидного окисления липидов и состояния антиоксидантной глутатионовой системы в крови и органах крыс (головном мозге, миокарде, печени, селезенке), подвергнутых десятикратному тотальному рентгеновскому облучению в суммарной дозе 1,0 Гр, и возможность коррекции нарушений окислительного гомеостаза с помощью нуклеозидного фактора селезенки - спленозида. Установлено накопление первичных и вторичных продуктов пероксидного окисления липидов в крови и органах облученных животных, а также выраженные изменения в глутатионовой системе исследуемых органов. Применение спленозида значительно снижает нарушения окислительного гомеостаза, хотя и не нормализует его полностью. Внутрибрюшинные инъекции крысам спленозида во время всего курса облучения и после его окончания было более эффективным, чем только в период облучений.

Огляд присвячено сучасній інформації про структуру, біохімічну активність, біосинтез та біологічні функції меланіну. Нерегулярна сітчаста макромолекула меланіну є матрицею, до складу якої належать стабілізовані семіхінонні радикали, що утворюються під час конденсації фенольних попередників. Меланін має також високу сорбційну і хелатуючу здатність до активних форм кисню, іонів металів із перемінною валентністю та електрофільних токсичних метаболітів. Ці властивості визначають антиоксидантну, антитоксичну, протипроменеву і протипухлинну активність меланіну. Проте у разі сорбційного накопичення надлишку радикалів, пероксидів, металів, хінонів та інших токсичних метаболітів меланін перетворюється на прооксидний агент і стає фактором деструкції клітин, які його містять. Зроблено висновок, що на основі природних меланінів стає можливим створення ефективних профілактичних і лікарських засобів.

Наведено критичний аналіз даних літератури і власних даних стосовно закономірностей і механізмів протипроменевої, капілярозміцнюючої та антистресової дії фенольних сполук із рослин. Обгрунтовано уявлення про антиокислювальний ефект як найбільш фундаментальний механізм, що є основою зазначених біологічних ефектів рослинних фенольних сполук.

Зазначено, що металотіонеїни (МТ) - 4 групи (МТ-I, II, III та 1V) низькомолекулярних цитозольних білків (~6,5 кДа, 61 - 62 амінокислотні залишки), збагачених тіоловими групами (20 залишків цистеїну на молекулу). Вони присутні також і в ядрах клітин еукаріот. Підтримують, регулюють редокс-гомеостаз клітин, тіол-дисульфідну рівновагу поряд і в синергізмі з відновленим глютатіоном. Молекула МТ складається з двох доменів і має еліпсоїдну форму. Промотор гена МТ містить осередки, які реагують на важкі метали (MRE - елемент, що відповідає на метал), на глюкокортикоїди (GRE) та на активні форми кисню (AФК), на електрофільні сполуки, ксенобіотики тощо. Отже, важкі метали (Zn, Cu, Cd, а також Hg, Pb, As, Ni, Ag та ін.), глюкокортикоїди та інші стресорні гормони та цитокіни, пероксиди і вільні радикали, канцерогени і протипухлинні препарати, ультрафіолетова та іонізуюча радіація індукують експресію та синтез МТ. Фізіологічні індуктори МТ - перш за все іони цинку і, меншою мірою, міді. Інші індуктори діють більш або менш активно як стрес-агенти. Цинк стабілізує молекулу МТ та підвищує функціональні можливості її як пастки іонів металів, АФК, токсикантів і ксенобіотиків. МТ є важливим фактором захисту ембріона і дорослого організму від кадмію та інших токсичних металів, від радіації, агентів, що спричинюють алкілування та зшивання ДНК, від стресів різної природи. МТ здійснюють "негативний" контроль функцій імунної системи, активності NF-kB та інших факторів транскрипції. Використання досягнень генної інженерії (одержання МТF-1-нуль-мутацій, перенесення додаткових генів МТ за допомогою вірусних векторів) розширило можливості вивчення та викорис

тання МТ.