Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-52 + Р410-52

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Согласно решению научно-экспертного совета ГФЦ Украины изучен профиль безопасности препарата "Рофика" (таблетки рофекоксиба по 25,0 мг, производства "Микро Лабс Лимитед", Индия) в шести ведущих клинических центрах Украины. Были привлечены 920 больных с воспалительными заболеваниями опорно-двигательного аппарата и болевым синдромом в сочетании с сопутствующей сердечно-сосудистой патологией (ИБС, ГБ I - III ст.). Подтверждена эффективность и безопасность при медицинском применении "Рофики" с учетом рекомендаций рабочей группы Ассоциации ревматологов Украины. Количество ожидаемых случаев, зарегистрированных побочных реакций составило по системным поражениям 5,9 %, что потребовало отмены препарата или коррекции дозового режима. В одном случае (1,78 %) (в случае повышения системного АД) на основании изменений, которые внесены в инструкцию по медицинскому применению, доза уменьшалась до 12,5 мг/сут. Поэтому у пациентов, которые относятся к группе из-за риска сердечно-сосудистых расстройств, можно достигнуть уменьшения степени риска побочных реакций путем снижения суточной дозы "Рофики" до 12,5 мг. Полученные данные свидетельствуют о высокой эффективности системного противовоспалительного действия "Рофики" у больных с разными клиническими формами поражений суставов и сердечно-сосудистой патологией, а соотношение количества случаев побочных реакций к объему продаж препарата подтверждает достаточный уровень безопасности препарата, который позволяет рекомендовать его для дальнейшего медицинского применения.

Наведено дані щодо особливостей побічних реакцій, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами: ацетилсаліциловою кислотою, метамізолом натрію, парацетамолом, ібупрофеном у разі їх застосування як анальгетиків та антипіретиків. Увагу звернуто на вибір цих препаратів відповідно до критеріїв користь/ризик у дитячому віці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.2 + Р126.6

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему дихання

Захист від іонізуючого випромінювання на виробництві

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення впливу різних ризик-факторів та радіаційного опромінення на тяжкість клінічних проявів ішемічної хвороби серця (ІХС) в учасників ліквідації наслідків (УЛНА) Чорнобильської аварії. Обстежено 376 УЛНА, включаючи 29 пацієнтів, які перенесли гостру променеву хворобу I - III ступеня тяжкості у 1986 р., та 123 мешканці м. Київ, які не зазнали впливу іонізуючого випромінювання. В програму дослідження входили збір анамнезу хвороби, клінічне обстеження, електрокардіографія (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ та артеріального тиску, ЕКГ з навантажувальним тестуванням, еходопплеркардіографія, аналіз ліпідного спектра сироватки крові. Для вивчення сукупного впливу декількох ризик-факторів на тяжкість перебігу ІХС останній оцінювали як суму градації функціонального класу (ФК) стенокардії й стадії сер& цевої недостатності (СН). Як ризик-фактори виступали участь пацієнта в ліквідації наслідків аварії, його вік і стать, надлишкова маса тіла, гіперхолестеринемія, гіпертонічна хвороба (ГХ), цукровий діабет (ЦД), інфаркт міокарду (ІМ) та гостре порушення мозкового кровообігу в анамнезі, наявність аритмій та повних блокад ніжок пучка Гісу. Оцінювали як самостійний вплив кожного із згаданих факторів, так і їх сукупну дію. Останню підраховували як суму, де 0 означав відсутність ознаки, 1 - її наявність, а цифра від 1 до 4 - виразність ознаки відповідно до ступеня тяжкості або стадії розвитку хвороби. Незважаючи на той факт, що за клінічною характеристикою, функціональним станом серцево-судинної системи і наявністю супутньої патології УЛНА практично не відрізнялися від пацієнтів контрольної групи, ІХС в них виникала у вірогідно більш молодому віці (55,9 проти 59,8 року). За даними рангової кореляції Спірмена одержано достовірний зв'язок арифметичної суми значень, що відображають градації ФК і тяжкість СН, з аналогічною сумою показників, які чисельно характеризують вікову групу пацієнтів, їх стать, наявність ГХ, ІМ в анамнезі, ЦД 2-го типу, аритмій і блокад ніжок пучка Гіса. Сукупність ризик-факторів, що впливають на перебіг ІХС, мала більш високу кореляцію, ніж кожен з факторів окремо. Факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та доза зовнішнього опромінення не мали достовірного зв'язку з ФК стенокардії та СН.

Мета дослідження - визначеня особливостей розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) на основі аналізу взаємодії радіаційних і нерадіаційних факторів ризику, поліморфізмів rs966221 гену фосфодіестерази (PDE) 4D. Обстежено 397 чоловіків з ІХС, із яких 274 - УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. та 123 неопромінені особи, вік яких складав (66 +- 10) та (69 +- 11) років відповідно. В програму дослідження входили клінічне обстеження, електрокардіографія (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ, ЕКГ з навантажувальним тестуванням, еходопплеркардіографія, аналіз ліпідного спектра сироватки крові, полімеразна ланцюгова реакція з рестрикцією продуктів реакції, ретроспективний аналіз медичної документації. Діагноз ІХС або його підтвердження здійснювалось відповідно до стандартів діагностики, прийнятих в Україні. Всі УЛНА до участі в аварійних роботах не хворіли на ІХС. Згідно з аналізом таблиць спряженості, в УЛНА і неопромінених осіб носійство генотипу ТТ збільшувало ризик розвитку інфаркту міокарда (ІМ) в 2,5 разу у порівнянні з носіями генотипів CC та CE. Застосування методу Каплана - Мейера показало, що половина УЛНА с генотипом TT захворіла на ІМ до досягнення 64 років, тоді як с іншими генотипами - до 78,7 року. В контрольній групі за умови носійства генотипу TT вірогідне збільшення нагромадженої частки пацієнтів з ІМ починалося з 60-річного віку. У порівнянні з неопроміненими пацієнтами УЛНА в середньому захворювали на ІХС на 9,4 року раніше. За допомогою аналізу пропорційних ризиків (регресія Кокса) було встановлено, що в УЛНА ризик розвитку ІХС був в 3,9 разу вищим, ніж у неопромінених осіб. Тютюнокуріння і надлишкова маса тіла мали втричі менший, але вірогідний ризик - 1,4 і 1,3, відповідно. Носійство генотипу TT у порівнянні з генотипами CC та CT гена PDE4D в 1,8 разу підвищувало ризик розвитку інфаркту міокарда як в УЛНА, так і в контролі. Висновки: на ризик розвитку ІХС впливали радіаційний чинник і факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також нерадіаційні фактори - тютюнопаління та надлишкова маса тіла. На ризик розвитку ІМ в УЛНА та неопроміненому контролі впливав тільки один фактор - носійство генотипу TT гену PDE4D. У післяаварійному періоді в УЛНА із генотипом TT ІХС розвивалася на 6 років раніше, ніж у пацієнтів с генотипами CC та CT.

Мета дослідження - вивчення особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та різними генотипами rs966221 гена фосфодіестерази 4D (PDE4D). Обстежено 121 УЛНА з ІХС та 63 хворих на ІХС, які не зазнали впливу іонізуючого випромінювання. Стандартизоване обстеження включало ехо-допплеркардіографічне дослідження (ЕхоКГ) з використанням Diagnostic Ultrasound System DS-N3 (Mindray). Поліморфізм rs966221 PDE4D визначали за методом полімеразної ланцюгової реакції з наступною рестрикцією продуктів реакції. Розподіл генотипів PDE4D в УЛНА був наступним: CC генотип - 42, CT генотип - 49 та TT генотип - 30 осіб. В контрольній групі носіями тих же генотипів були 27, 21 та 15 осіб відповідно. Всі ЕхоКГ-показники в УЛНА та неопромінених хворих вірогідно не відрізнялись. У носіїв генотипу TT обох груп частка хворих зі збільшеним індексом маси міокарда була найвищою (82,9 %) у порівнянні з генотипом CC (78,4 %) та CT (71,4 %). Концентричний тип гіпертрофії лівого шлуночка зустрічався у 54,9 % пацієнтів з генотипом CC, 51,8 % з CT - 45,7 % з TT, а ексцентричний - у 23,5; 21,4 і 37,1%, відповідно. Відносне число осіб з підвищеним індексом кінцевого діастолічного об'єму у носіїв генотипу CC було 27,5 %, генотипу CT - 26,8 % і генотипу TT - 40 % (p >> 0,05). Збільшення індексу кінцевосистолічного об'єму відзначено у 27,5; 30,4 і 28,6 %, а зниження фракції викиду - у 15,7; 23,2 і 22,9 % пацієнтів відповідно. Найбільша кількість осіб з порушенням діастолічної функції була серед хворих на ІХС носіїв TT генотипу (75 %), у порівнянні з даними за генотипу CC (66,7 %) і CT (42,9 %). Висновки. У хворих з однаковим генотипом, як УЛНА, так і неопромінених осіб, практично були відсутні відмінності показників, що характеризують структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка (ЛШ). Під час аналізу змін структури міокарда ЛШ відзначено особливість: у хворих з генотипом TT частіше зустрічався ексцентричний тип гіпертрофії ЛШ, а з генотипом CC - концентричний. У третини пацієнтів з генотипами CC і CT спостерігалося порушення систолічної функції ЛШ, у носіїв генотипу TT їх число досягало 40 %. Діастолічна дисфункція також виявлялася частіше у пацієнтів з генотипом ТТ у порівнянні з генотипом CC і CT.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.30 + Р415.160.23 + Р627.703

Рубрики:

Цукровий діабет

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) динаміки розвитку захворювань системи кровообігу за 30-річний період після опромінення, зміни стану систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) серця й особливості його ремоделювання. Обстежено 144 УЛНА на ЧАЕС, включаючи 52 хворих, які перенесли гостру променеву хворобу (ГПХ) 1 - 3 ступеня тяжкості, та 105 осіб контрольної групи (КГ). УЛНА було розподілено на 2 підгрупи: без ознак ГПХ (ГПХ0) та ті, що перенесли ГПХ 1 - 3 ступеня тяжкості (ГПХ). Всі обстежені були чоловіками, які до початку аварії на ЧАЕС не мали ознак серцево-судинної, нервової, легеневої або ендокринної патології. Їх середній вік на початок аварії був 33,9 - 37,7 років. У програму дослідження входили клінічне обстеження, ехо-кардіографія, ретроспективний та статистичний аналіз. В УЛНА, включаючи реконвалесцентів ГПХ, гіпертонічна хвороба (ГХ) розвинулась на 12 років, а ішемічна хвороба серця (ІХС) на 9 - 11 років вірогідно раніше, ніж серед порівнянних за віком неопромінених пацієнтів. У післяаварійному періоді відмічалося збільшення середніх показників товщини задньої стінки ЛШ (ЗСЛШ), міжшлуночкової перетинки (МШП), маси міокарда та індексу маси міокарда, які зростали зі збільшенням тривалості захворювання на ГХ. За 30-річній період спостереження серед УЛНА і осіб КГ виявлено від 14,3 до 28,6 % пацієнтів зі збільшенням об'ємів ЛШ, в яких була знижена фракція викиду (ФВ), що свідчило про розвиток систолічної дисфункції ЛШ з явищами лівошлуночкової серцевої недостатності (СН). Зниження ФВ з більшою статистичною силою корелювало зі збільшенням кінцево-систолічного об'єму (КСО). Серед УЛНА і осіб КГ від 77,3 до 84,8 % хворих мали клінічні ознаки СН за збереженої ФВ. З цього числа в 56 - 63,6 % пацієнтів спостерігалася концентрична, а в 18,8 - 26,7 % - ексцентрична гіпертрофія ЛШ (ГЛШ), в 6,1 - 15,6 % хворих була нормальна геометрія ЛШ або його концентричне ремоделювання. Висновки: УЛНА та неопромінені особи вірогідно розрізнялися між собою за часом виникнення в них ГХ та ІХС, які раніше розвивалися в УЛНА, включаючи реконвалесцентів ГПХ. Зміни структурно-функціонального стану міокарда ЛШ у процесі тривалого спостереження не мали вірогідних відмінностей між УЛНА та неопроміненими особами і полягали у потовщенні ЗСЛШ і МШП, що зумовлювало розвиток ГЛШ. В УЛНА та осіб КГ домінувала концентрична ГЛШ. Систолічна дисфункції ЛШ зі зниженням ФВ та збільшенням КСО в клінічному плані характеризувалась лівошлуночковою СН. Серед УЛНА і осіб КГ з клінічними ознаками СН зі збереженої ФВ, більш половини пацієнтів мали ознаки концентричної гіпертрофії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410 + Р361 + Р415.150.23

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410 + Р361.0

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Дія іонізуючого випромінювання на серцево-судинну і лімфатичну системи

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено визначення динаміки розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ), ішемічної хвороби серця (ІХС), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та ожиріння в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) впродовж 30-річного періоду спостереження. Встановлено, що після участі в аварійних роботах ГХ, ІХС, ЦД 2-го типу та ожиріння в когорті УЛНА розвивались у більш ранній термін і в молодшому віці у порівнянні з неопроміненими особами. Переважна кількість УЛНА захворіли на ГХ в перші 10 років, осіб контрольної групи (КГ) - під час 2-го та 3-го десятиріччя після аварії. В усіх УЛНА ознаки ІХС виявлені в перші 20 років, в осіб КГ - в 3-му десятиріччі періоду спостереження. У 93,9 % УЛНА розвиток ГХ достовірно випереджав клінічний дебют ЦД на 25,7 року, а у 66,7 % розвиток ІХС - на 19,4 року. У 92,0 % осіб КГ ця різниця становила 19,5 року, в 76,0 % - 15,5 року відповідно. ГХ вірогідно підвищувала ризик розвитку ЦД 2-го типу як в УЛНА, так і у КГ, тоді як ІХС не зумовлювала такого впливу. Більше половини УЛНА та осіб КГ мали надмірну масу тіла чи ожиріння, коли в них розвинулися ГХ та ІХС. Участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в поєднанні з впливом іонізувального випромінювання можна вважати вірогідним фактором ризику ГХ, ІХС і ЦД 2-го типу.

Мета дослідження - визначення особливостей розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС) в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС залежно від статі, професійної належності, строків перебування під дією радіації та характеру робіт, що виконувались. За період з 2012 по 2018 рр. обстежено 483 чоловіків-УЛНА (УЛНА-ч) та 134 жінок УЛНА (УЛНА-ж), які працювали в зоні аварії в 1986 - 1987 рр. Всі УЛНА, чоловічої та жіночої статі, на момент участі в аварійних роботах не мали ознак кардіальної патології. Діагноз серцево-судинного захворювання (ССЗ) встановлювали у відповідності до стандартів діагностики, прийнятих в Україні на основі клініко-лабораторного обстеження. За професійною належністю та характером виконуваних робіт всі УЛНА були розподілені на наступні категорії: (1) оперативний персонал ЧАЕС, (2) особи, зайняті на будівельних роботах (будівельники), (3) водії, (4) інженерно-технічні робітники (ІТР), (5) службовці міністерства внутрішніх справ (МВС), включаючи пожежників, внутрішніх військ (ВВ), радянської армії (РА), (6) робітники низькокваліфікованої праці (НКП), (7) медичний персонал (лікарі, медичні сестри, фельдшери) і (8) обслуговуючий персонал. Із числа всіх обстежених чоловіків і жінок, які брали участь в ліквідації наслідків аварії (ЛНА), переважна більшість працювала в зоні аварії з кінця квітня по кінець грудня 1986 р.: 440 чоловіків і 111 жінок. Інші брали участь в ЛНА у 1987 р. Більшість чоловіків та жінок працювала на аварійних роботах з 26 квітня 1986 р. по кінець травня (349 та 71 особа відповідно), причому частка чоловіків була вірогідно більшою. В інші місяці 1986 р. та починаючи з 1987 р., навпаки, відносне числове жінок, залучених до ЛНА, перебільшувало частку чоловіків. Чоловіки-УЛНА всіх професій перебували в зоні розику ССЗ, причому достовірний зв'язок з ГХ відзначено у службовців силових структур, з ІХС - у ІТР і будівельників, а з інфарктом міокарда - у водіїв. Ризик розвитку ГХ в перші 10 років після аварії був у 4,6 раза вище у службовців МВС, ВВ і РА, які працювали в м. Прип'ять і/або на ЧАЕС звичайним (невахтовим) методом порівняно з особами інших професій та умов праці. Ризик розвитку ІХС в перші 15 років був вищим у 8,2 раза в ІТР, які працювали в 30-км зоні, порівняно з іншими УЛНА, а інфаркту міокарда - впродовж всього періоду спостереження в 6,4 раза вище у водіїв-УЛНА, які працювали в 30-км зоні вахтовим методом. У жінок-УЛНА ризик розвитку ГХ в перші 10 років після аварії був в 2,1 раза нижчим у тих, хто працював у сфері обслуговування (працівники кухні, торгівлі, економісти і бухгалтери, зв'язківці тощо) порівняно з представницями будь-якої іншої професії, а ІХС в перші 15 років після аварії - вищий у лікарів і медичних сестер та УЛНА інших професійних категорій, які працювали вахтовим методом. Жінки, які працювали вахтовим методом мали в 4,8 раза вищий ризик розвитку інфарту міокарда, ніж ті, хто працював протягом певного терміну з наступним виведенням із зони аварії. Висновки: для більш точної оцінки радіаційного впливу на серцево-судинну систему осіб, які брали участь в ЛНА на ЧАЕС, слід не обмежуватися тільки порівнянням ефектів з неопроміненим населенням, але брати до уваги професійну належність УЛНА, терміни перебування в зоні аварії і характер праці.

Огляд присвячений сучасним проблемам радіаційно-індукованих серцево-судинних захворювань - їх діагностиці, частоті виникнення залежно від доз і режимів опромінення, потенційній ефективності скринінгових стратегій моніторингу кардіотоксичності після променевої терапії пацієнтів, хворих на рак, шляхом аналізу статей і досліджень, баз даних, а також рекомендацій Європейського товариства кардіологів та Європейського товариства медичних онкологів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Р410

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу присвячено вирішенню наукової задачі сучасної медицини щодо оптимізації прогнозування розвитку найбільш поширених хвороб системи кровообігу в структурі коморбідної патології на основі тривалого динамічного дослідження структурно-функціонального стану лівого шлуночка у осіб, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, визначенню особливостей розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС) та коморбідної патології, зокрема цукрового діабету (ЦД) 2 типу й ожиріння, впливу на них радіаційних і нерадіаційних факторів ризику та розробки критеріїв прогнозування розвитку цих хвороб. Отримано нові дані про те, що радіаційне опромінення є самостійним і найбільш вагомим фактором ризику розвитку ГХ, ІХС та ЦД, які були виявлені у досліджуваної категорії осіб в більш ранній термін і в більш молодому віці порівняно з неопроміненими особами. Розвиток ГХ та ІХС достовірно випереджав клінічний дебют ЦД 2 типу. Уточнено дані щодо особливості структурно-функціональних змін лівого шлуночка серця протягом 30-річного періоду після опромінення, які були більш виражені і зустрічалися у більшого числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії порівняно з неопроміненими особами такого ж віку. Встановлено, що впродовж 30 років після опромінення збільшення маси міокарда та зміни типу геометрії лівого шлуночка були обумовлені насамперед поступовим потовщенням задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки без суттєвої дилатації порожнини лівого шлуночка. Концентрична гіпертрофія лівого шлуночка, як несприятливий фактор розвитку ускладнень ІХС, частіше визначалась в опромінених осіб порівняно із відповідним неопроміненим контролем, особливо в тих випадках, коли серцево-судинні захворювання поєднувались з ЦД 2 типу. Запропоновано методику прогнозування розвитку ГХ та ІХС в осіб, які зазнали радіаційного впливу з використанням рівнянь дискримінантної функції. Зазначено, що точність прогнозу ГХ складає 81,7 %, а ІХС - 78,5 %. Науково обґрунтовано доцільність ранньої профілактики серцево-судинних захворювань та цукрового діабету у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання.