Розглянуто питання правової регламентації процесу виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі. Розглянуто соціально-філософське, кримінологічне та кримінально-правове розуміння процесу виправлення засуджених жінок, а також його стадії, засоби виправлення, зокрема, в постпенітенціарній стадії. На підставі узагальнення значної кількості нормативних актів, що регламентують кримінально-виконавчі правовідносини, досліджено сутність і мету покарання. Наведено рекомендації щодо вдосконалення системи постпенітенціарних впливів на звільнених чи тих, що відбули покарання у вигляді позбавлення волі.

Рассмотрены вопросы правовой регламентации процесса исправления и ресоциализации женщин, осужденных для отбытия наказания в виде лишения свободы. Рассмотрены социально-философское, криминологическое и криминально-правовое понимание процесса исправления осужденных женщин, а также его стадии, способы исправления, в частности, в постпенитенциарной стадии. На основе обобщения большого количества нормативных актов, регламентирующих уголовно-исполнительные правоотношения, исследованы сущность и цель наказания. Приведены рекомендации по усовершенствованию системы постпенитенциарных влияний на освобожденных или отбывших наказание в виде лишения свободы.

Розглянуто питання міжнародного контролю за діяльністю кримінально-виконавчих установ і національних превентивних механізмів. Охарактеризовано установи, в яких відбувають покарання засуджені. Визначено правовий статус засуджених, умови їх утримання. Висвітлено особливості застосування примусу, фізичної сили, заходів заохочення та стягнення до даної групи населення. Увагу приділено проблемам застосування інших видів кримінальних покарань, застосуванню умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Проаналізовано нормотворчу діяльність державного департаменту України з питань виконання покарань.

Рассмотрены вопросы международного контроля за деятельностью уголовно-исполнительных учреждений и национальных превентивных механизмов. Охарактеризованы учреждения, в которых отбывают наказание осужденные. Определены правовой статус осужденных, условия их содержания. Освещены особенности применения принуждения, физической силы, мер поощрения и взыскания к данной группе населения. Внимание уделено проблемам применения других видов уголовных наказаний, применению условно-досрочного освобождения и замены неотбытой части наказания более мягкой. Проанализирована нормообразующая деятельность государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний.

Наведено результати системного дослідження виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як однієї з цілей покарання, що грунтується на аксіологічному та гендерному підходах. З використанням різних методик дослідження сформульовано розуміння виправлення засуджених, яке не грунтується виключно на opinio moralis, оскільки це суперечило б аксіологічним закономірностям, що склалися в суспільстві. Нова концепція розуміння виправлення засуджених жінок дозволяє критично переосмислити минулу та нинішню кримінально-виконавчу систему та її компоненти. Аргументовано необхідність деетатизації кримінально-виконавчої системи; наведено обов'язкові умови для трансформації кримінально-виконавчої системи у пенітенціарну щодо українських реалій.

Розглянуто психолого-педагогічну та кримінологічну характеристики неповнолітніх правопорушників, визначено вплив сім'ї та соціальних факторів на причини їх деліквентної (антисоціальної) поведінки. Досліджено соціально-психологічні явища в середовищі засуджених, стереотипи поведінки неповнолітніх за умов ізоляції. Увагу приділено соціальній роботі, педагогічним прийомам та методам впливу на засуджених в період до кримінальних покарань, не пов'язаним з позбавленням волі. Висвітлено організацію соціально-виховної роботи у виховних колоніях, а також міжнародну та вітчизняну нормативну базу, що регламентує правила поводження з неповнолітніми правопорушниками.

Розкрито проблемні питання, пов'язані з підготовкою персоналу для кримінально-виконавчої служби на рівні від молодшого спеціаліста до магістра. Розглянуто первинну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу як складові системи освіти та підготовки кадрів.