Обгрунтовано необхідність прискореного розвитку виробництва та застосування ніздрюватого бетону як найбільш ефективного, практично безальтернативного й освоєного за промислових умов конструкційно-теплоізоляційного матеріалу, а також пов'язані з цим проблеми.

Обоснована необходимость ускоренного развития производства и применения ячеистого бетона как наиболее эффективного, практически безальтернативного и освоенного в промышленных условиях конструкционно-теплоизоляционного материала, а также связанные с этим проблемы.

Розроблено теоретичні та методологічні підходи, практичні рекомендації щодо реструктуризаційних процесів у харчовій промисловості. Розкрито суть поняття реструктуризації галузі, розглянуто основні чинники, що зумовлюють її об'єктивну необхідність, узагальнено зарубіжний досвід реструктуризації харчових виробництв. Комплексно досліджено економічні, соціальні, екологічні аспекти даного процесу. Запропоновано класифікацію об'єктів структурних змін у харчовій промисловості, що дозволяє оцінити ефективність вже здійснених змін та цілеспрямовано управляти наступними реструктуризаційними процесами. Обгрунтовано роль інвестиційно-інноваційного забезпечення як визначального фактора успішного проведення реструктуризації. Запропоновано систему механізмів регулювання досліджених процесів у харчовій промисловості, що містить механізми здійснення внутрішніх, цілеспрямованих і контрольованих заходів, а також регулювання зовнішньоекономічної діяльності галузі.

Проаналізовано основні аспекти структурних змін в галузі, їх вплив на фінансові результати. Запропоновано заходи щодо удосконалення деяких структур і підвищення ефективності функціонування галузі.

Розглянуто зміни в номенклатурі і структурі продукції спиртової промисловості як головний шлях кращого використання виробничих потужностей. Забезпечення стійкого розвитку галузі зв'язується з перепрофілюванням частини спиртових заводів на виробництво технічного спирту, ацетону, домішок до бензинів.

Відзначено, що існують різні форми і напрями структурних змін, які торкаються зовнішньоекономічної діяльності, рівня концентрації виробництва, форм власності на засоби виробництва, номенклатури і асортименту продукції, сировинних ресурсів і повноти їх використання. Розглянуто можливості удосконалення виробничих та інших структур для забезпечення продовольчої безпеки держави.

Розглянуто сучасні теоретичні та методичні підходи до застосування економічного аналізу та аудиту для забезпечення ефективної діяльності та конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості (ХП) України з метою управління їх фінансово-економічною безпекою. Показано напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємств ХП та зернопереробної промисловості, напрями використання альтернативних джерел енергозабезпечення на підприємствах ХП. Показано особливості застосування внутрішнього аудиту основного капіталу підприємств ХП у системі його управління. Розглянуто організаційно-економічне забезпечення реалізації природозберігальної функції підприємства. Запропоновано принципові підходи до формування механізму забезпечення екологізації теплопостачання України на базі розвитку альтернативної енергетики. Розглянуто інвестиційні механізми підвищення рівня економічної безпеки підприємств ХП.

Обгрунтовано економічну суть та роль інфраструктури фінансового ринку у фінансовій системі, досліджено розвиток інтеграції фінансового ринку України в ринок ЄС. Розкрито специфіку становлення, функціональні особливості, механізм функціонування та взаємодію державних та недержавних фінансових інститутів. Обгрунтовано економічну природу потенціалу недержавних інститутів щодо забезпечення зростаючих фінансових суспільних потреб. Вдосконалено методологічний інструментарій управління недержавними фінансовими інститутами для забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Розроблено механізм цілісного формування та функціонального використання недержавних фінансових інститутів з метою забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку країни (попередження банкрутства банків; вдосконалення пенсійної системи України на основі функціонування недержавних пенсійних фондів; забезпечення захисту банківських вкладів суб'єктів господарювання).

Наведено нове рішення актуального наукового завдання обгрунтування теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо розробки моделі економічного механізму підтримки соціальної безпеки машинобудівних підприємств (МБП). Доповнено та поглиблено теоретичні основи управління соціальною безпекою підприємств. Систематизовано та уточнено елементи концепції оцінювання соціальної безпеки підприємства. Обгрунтовано процедуру оцінки та здійснено оцінювання соціальної стійкості МБП. Уточнено складові оцінки та проведено оцінювання соціальної напруги МБП. Вперше розроблено модель економічного механізму підтримки соціальної безпеки підприємства. Створено науково-методичний інструментарій для оцінювання й аналізу соціальної безпеки підприємств. Обгрунтовано складові системи управління соціальною безпекою та запропоновано способи оптимізації рівня соціальної безпеки підприємств.

Надено інноваційні підходи розвитку консервної галузі в контексті фінансово-економічної безпеки. Висвітлено маркетинговий підхід щодо забезпечення економічної безпеки підприємств. Викладено економіко-екологічні аспекти управління економічною безпекою підприємств харчової промисловості. Досліджено проблеми економічної безпеки підприємств-орендарів державного майна. Розглянуто проблеми оподаткування організації сільськогосподарської продукції.

Розглянуто існуючі напрями досліджень економічної безпеки та запропоновано їх сучасне бачення відповідно до умов функціонування підприємств у динамічному ринковому середовищі. Запропоновано досліджувати економічну безпеку підприємств, грунтуючись на ресурсно-результативному підході. Узагальнено функціональні складові економічної безпеки в фінансовому, ресурсному, соціальному, інформаційному аспектах. Удосконалено підхід до оцінювання загроз економічній безпеці в контексті теорій розвитку. Увагу приділено нормативно-правовій підтримці формування конкурентної безпеки, ресурсній безпеці підприємств, ознакам прояву небезпек за показниками фінансової звітності.

Розглянуто різноманітні підходи до визначення категорії "кадровий потенціал". Доведено, що трансформаційні процеси, які є характерними для сучасного етапу вітчизняної економіки, ускладнюються нестабільністю політичного та соціального життя в країні. Визначено, що на сучасному етапі функціонування вітчизняної економіки кадровий потенціал стає одним із найвагоміших чинників виробництва, здатним суттєво підвищити рівень продуктивності праці. Це особливо відчувається на фоні посилення міграції робочої сили та значного погіршення демографічної ситуації в державі, що обмежує можливості забезпечувати подальше зростання національної економіки екстенсивними засобами. Продемонстровано, що, хоча в країні зберігається досить високий рівень освіти, він не завжди спроможний оперативно відповідати на зміни вимог та потреб ринку праці. Виникає гостра необхідність у вдосконаленні системи базової, професійної освіти та переході до пожиттєвого типу освіти. Для вирішення завдання щодо збереження кадрового потенціалу вітчизняних підприємств є необхідним створення як сучасних центрів освіти світового рівня, так і широке поширення професійних навчальних закладів, необхідних для одержання спеціальної освіти та перекваліфікації. Доведено необхідність у розвитку системи перекваліфікації персоналу та скорочення її інтервалів до 3 - 5 років. Виявлено, що активними учасниками міграційних процесів стає саме молодь. Внаслідок чого підприємства втрачають найбільш перспективну та креативну частину кадрового потенціалу, що відбивається на скороченні інноваційної активності даних підприємств. Особливої актуальності кадровий потенціал підприємства набуває для динамічних та екпортоорієнтованих галузей, зокрема олійно-жирової, оскільки на міжнародному ринку саме трудові ресурси стають найбільшою конкурентною перевагою будь-якого підприємства.

Визначено наукові підходи щодо виявлення та вирішення проблем соціо-еколого-економічного розвитку агропродовольчої сфери. Виявлено економічні, соціальні та екологічні проблеми розвитку агропродовольчої сфери в сучасних умовах та розкрито шляхи їх вирішення. Обгрунтовано інституціональні й політико-управлінські засади збалансованого розвитку агропродовольчої сфери.

Розглянуто організаційно-методичні проблеми оціночної діяльності в Україні, питання методичного забезпечення та державного регулювання оцінки майна та майнових прав. Висвітлено методичні підходи до окремих аспектів оцінки бізнесу, питання переоцінки активів підприємства (обліково-аналітичний аспект).

Висвітлено теоретико-методологічні основи формування та впровадження інтеграційних механізмів розвитку товарних ринків України. Обгрунтовано теоретичні засади економічної інтеграції товарних ринків, типологію ринкових інтеграційних механізмів і їх сутність, розроблено відтворювальний методичний підхід до оцінки ефективності інтегрованих товарних ринків. Досліджено інтеграційні тенденції та проблеми розвитку вітчизняних товарних ринків, зокрема зерна, борошномельно-круп'яної продукції, хліба та хлібобулочних виробів, цукру, молока та молочних продуктів, плодоовочевої продукції та винограду, обгрунтовано інтеграційні механізми їх відтворювального розвитку в умовах сучасних інституційних трансформацій. Досліджено тенденції розвитку енергоринку України в умовах європейської інтеграції. Розроблено методологічні засади інституційного забезпечення реалізації ринкових інтеграційних механізмів, прикладні інструменти інституціоналізації інтеграційних механізмів розвитку агропродовольчих ринків України.

Висвітлено теоретико-методологічні основи формування ефективних логістичних ланцюгів товарних ринків. Визначено понятійно-категоріальний апарат ринкової логістики, логістичну структуру товарного ринку, розроблено класифікацію ринкових логістичних ланцюгів. Досліджено вплив логістики на трансформацію положень теорії ринкової рівноваги та теорії конкуренції. Розроблено методологічні засади визначення та подолання логістичних «розривів» потокових процесів товарного ринку. Обгрунтовано систему принципів формування ефективних логістичних ланцюгів товарних ринків та міжланкових зв’язків. Встановлено просторово-часові параметри ринкової логістики, запропоновано теоретичні основи формування регіональних логістичних систем. Розроблено теоретико-методичні засади формування, взаємодії та гармонізації економічних інтересів суб’єктів логістичних ланцюгів товарних ринків. Проведено емпіричні дослідження особливостей функціонування логістичних ланцюгів агропродовольчих ринків України.

Висвітлено теоретичні та прикладні засади селективного регулювання розвитку товарних ринків. Обґрунтовано теоретико-методичний базис селективного регулювання систем суміжних товарних ринків в умовах нестабільності, запропоновано концепцію та визначено об'єкти селективного регулювання товарних ринків. Розроблено методологію селективного регулювання систем суміжних ринків в умовах повоєнного відновлення економіки. Визначено особливості інструментів державного маркетингу в ринковому вимірі. Обґрунтовано селективний підхід до регулювання розвитку локальних ринків товарів першої необхідності. Розвинуто науково-прикладні засади селективного регулювання взаємовідносин торговельного та суміжних секторів товарних ринків. З урахуванням європейського досвіду, визначено шляхи вдосконалення селективного регулювання роздрібної торгівлі в Україні. На підставі проведених емпіричних досліджень обґрунтовано стратегічні пріоритети та адаптивні механізми селективного регулювання розвитку товарних ринків (на прикладі агропродовольчих) в контексті формування подовжених ланцюгів доданої вартості для забезпечення національної продовольчої безпеки.