Уперше виявлено, що у жінок з фоновими захворюваннями шийки матки, епітеліальними дисплазіями та преінвазивним раком шийки матки існує взаємозв'язок частоти поширення сексуально-трансмісивних інфекцій з їх віком. Одержано нові дані стосовно ролі збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, у розвитку фонових захворювань, диспластичних процесів і преінвазивної форми раку шийки матки. Виявлено, що проліферативні захворювання шийки матки є не тільки результатом підвищеної клітинної проліферації, але і наслідком резистентності епітеліоцитів до їх запрограмованої загибелі. На підставі результатів вивчення експресії продуктів генів bc1-2 і p-53 доведено їх прогностичну значимість щодо ступеня ризику малігнізації передракової патології ендо- та екзоцервіксу. Визначено роль рецепторів епідермального фактора росту як маркера проліферативної активності клітин у розвитку фонової, передракової патології та раку шийки матки. Досліджено основні сонографічні ознаки та доплерографічні показники судин шийки матки за умов фонових, передракових процесів та у випадку преінвазивного раку шийки матки. Проаналізовано патогномонічні диференційно-діагностичні критерії певних видів дослідженої патології.

Важность проблемы медицинского аборта обусловлена большим количеством осложнений, которые влекут за собой данное вмешательство. Представлен сравнительный обзор современных данных о влиянии на здоровье женщины и ее репродуктивную функцию прерывания беременности методом традиционного кюретажа и с использованием мануальной вакуумной аспирации.

Отмечено, что проблема аборта остается актуальной учитывая ее медицинские и социальные аспекты. Представлен обзор современных данных по вопросам прерывания беременности медикаментозным способом - медикаментозный аборт в сравнении с хирургическими методами.

За результатами клініко-статистичного аналізу 1177 індивідуальних карт вагітних з ВІЛ встановлено високий рівень захворюваності на герпесвірусну інфекцію (ГВІ): 42,3 % проти 28,0 % у жінок контрольної групи. Відзначено високу частоту рецидивів ГВІ, низький соціальний статус ВІЛ-інфікованих жінок, наявність шкідливих звичок, високу частоту сполучених інфекцій і низьку комплаєнтність до лікування, що є факторами ризику розвитку акушерських і перинатальних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514-3

Рубрики:

Інфекційні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У вагітних у разі виявлення герпесвірусної інфекції у стадії загострення або хронічної інфекції у поєднанні з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (викидень, мертвонароджування, внутрішньоутробна інфекція у дитини) для профілактики внутрішньоутробного інфікування рекомендують проводити лікування специфічними імуноглобулінами. Проведеними дослідженнями доведено ефективність застосування такого лікувально-профілактичного комплексу, що підтверджено кращим станом дітей під час народження, зниженням частоти дизадаптаційних синдромів, клінічних проявів внутрішньоутробного інфікування (пневмонія тощо), неонатальної смертності та зниженням на 41,7 % частоти внутрішньоутробного інфікування за даними лабораторних досліджень і кращим станом імунної системи.

Викладено результати лікування прооперованих хворих із гострою гінекологічною патологією після інтеграції в схему лікування принципів Fast track surgery (FTS). У дослідження включені пацієнтки віком від 17 до 55 років з гострою гінекологічною патологією, що перебували на лікуванні та прооперовані лапаросколічно у гінекологічному відділенні КМКЛ N 6 на базі кафедри акушерства, гінекології та перинатології НМАПО імені П. Л. Шупика у 2013 - 2015 рр. Усі хворі (n = 346) були розподілені на дві групи. У I групі (n = 166 ) хворих лікували за загальноприйнятою методикою, у II групі втілено програму FTS у ході виконання 180 лапароскопічних операцій. Доведено, що застосування елементів FTS значно покращує результати лікування оперованих хворих з гострою гінекологічною патологією, надає можливість зменшити рівень больового відчуття за ВАШ з 2,7 до 1,9 балу, диспептичні прояви, тривалість проведення інфузійної та антибактеріальної терапії з 3,4 і 3,2 доби до 1,5 і 1,8 доби відповідно, що в кінцевому результаті призводить до зменшення кількості ліжко-днів з 4,2 до 2,9 доби та надає можливість зменшити вартість лікування. Мультимодальна програма FTS підвищує ефективність хірургічного лікування хворих, забезпечує комфортний післяопераційний перебіг, сприяє скороченню термінів реабілітації, ранній виписці зі стаціонару та зменшенню витрат на лікування, що надає, безсумнівно, прямий економічний ефект і значно підвищує престиж лікаря та медичної установи.

Мета дослідження - встановлення клініко-діагностичних особливостей герпесвірусної інфекції у ВІЛ-інфікованих вагітних. Досліджено специфічні IgM, IgG і звідність IgG. Установлено активність вірусу простого герпесу 2-го типу (ВПГ-2) у 24 жінок із 50 інфікованих (у 8 - первинне інфікування, у 16 - реактивація процесу). У 18 жінок спостерігалась типова клінічна картина генітального герпесу (ГГ) (у 6 - за первинного інфікування і у 12 - за реактивації). У 10 жінок відзначено перший клінічний епізод. Діагноз ВПГ-2 встановлено на підставі виявлених змін статевих органів, застосовуючи кольпоскопічні та цитологічні методи. У ВІЛ-інфікованих вагітних спостерігалися тяжкі прояви клінічного перебігу ГГ, що супроводжувалось характерною кольпо- та вульвоскопічною картиною (запальний фон, герпетичні пухирці, виразки, ерозія, гіперемія, виражений набряк, серозно-гнійні виділення, багато судин, виражена реакція на ацетатну кислоту, грубий епітеліальний рельєф з мікропапілярними голчатоподібними виростами сполучної тканини). Засвідчено доцільність експрес-діагностики (проба Тцанка, тест Шиллера). Виявлено специфічні для ВПГ цитологічні прояви: ядра епітеліоцитів збільшені, мають вигляд "годинникового скла", багатоядерні клітини, мутний неструктурований хроматин. У 40,0 % пацієнток виявляли тільця Коудрі. У 40,0 % ВІЛ-інфікованих пацієнток виявлено схильність до рецидивування ВПГ. Зроблено висновок, що у ВІЛ-інфікованих вагітних необхідно проводити ранню діагностику (за допомогою експрес-тестів) та адекватне своєчасне лікування ВПГ-інфекції з метою попередження перинатальних та акушерських ускладнень, внутрішньоутробного інфікування.

Мета дослідження - оцінити соціальні та медичні аспекти проблеми асоціації ВІЛ та герпесвірусної інфекції (ГВІ) у вагітних. Проведений клініко-статистичний аналіз 1177 індивідуальних карт вагітних з ВІЛ за 5 років. Контрольну групу склали 200 вагітних з фізіологічним перебігом вагітності. Аналіз індивідуальних карт вагітних з ВІЛ виявив недостатній рівень обстежень на TORCH-інфекцію (74,7 %). Частота ГВІ серед ВІЛ-інфікованих склала 42,3 %. Найчастіше лабораторно виявлено ВПГ 1/2 - 41,9 %, ЦМВ - 22,4 % та змішана інфекція (одночасно ВПГ 1/2 та ЦМВ) - 28,1 %, інші типи ГВІ зустрічались досить рідко. У 8,5 % вагітних виявлено первинне інфікування герпесвірусами, у 27,2 % - реактивація інфекції. ВІЛ-інфекція досить часто асоціювалась з іншими інфекціями: гепатит, грибкові інфекції, токсоплазмоз, папіломавірусні інфекції, респіраторні інфекції, інфекції сечостатевої системи. Заключення: встановлено високу частоту коінфекції ВІЛ та герпесвірусів, приєднання інших інфекцій та супутньої патології у таких жінок, їх низьку соціальну адаптацію та схильність до лікування, негативний вплив герпесвірусної інфекції на перебіг ВІЛ-інфекції, стан жінки, перебіг вагітності, стан плода і новонародженого, що потребує індивідуального підходу до ведення таких жінок з урахуванням встановлених медико-соціальних аспектів проблеми.

Складним і недостатньо дослідженим питанням є терапія герпесвірусної інфекції (ГВІ) у вагітних з ВІЛ. Мета дослідження - оцінювання ефективності комплексу перинатальної охорони плода за асоціації ВІЛ і ГВІ. Обстежено 60 ВІЛ-інфікованих вагітних з ГВІ, яких розподілено на дві групи: основна - 30 вагітних із застосуванням рекомендованого комплексу профілактики (специфічні імуноглобуліни, інтерферон альфа-2бета, флавоноїди, пробіотики, аргініну глутамат); група порівняння 30 вагітних з веденням вагітності згідно з протоколами МОЗ. У динаміці рекомендованої терапії частота ускладнень вагітності знижується на 23,3 %: майже у 2 рази знижується частота плацентарної недостатності, прееклампсії, відповідно і дистресу плода - з 36,7 до 20,0 %. Частота патологічної крововтрати склала 10,0 проти 20,0 %, дистресу плода в пологах - 16,7 проти 30,0 %. Суттєво покращується стан дітей під час народження: у задовільному стані (без асфіксії) народилось 60,0 проти 37,9 %. Відносно кращий і перебіг періоду ранньої неонатальної адаптації: у 1,5 - 2 рази є нижчою частота виникнення жовтяниці, геморагічного та гастроінтестинального синдрому. Достовірно знижується частота таких небезпечних для життя та подальшого розвитку дитини синдромів, як неврологічний (до 23,3 проти 44,8 %) і СДР (до 16,7 проти 37,9 %). Зроблено висновки, що безпечність і висока ефективність запропонованого комплексу перинатальної охорони плода для ВІЛ-інфікованих вагітних із герпесвірусною інфекцією надає можливість рекомендувати його для впровадження у жіночих консультаціях і родопомічних закладах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514-5

Рубрики:

Інфекційні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисбіотичні порушення і генітальний герпес часто зустрічаються в жінок дітородного віку, що обумовлює актуальність підвищення ефективності лікування цих станів. Мета роботи - оцінити ефективність застосування пробіотиків у комплексі лікувально-профілактичних заходів для вагітних із герпесвірусною інфекцією. Основна група - 30 вагітних із герпесвірусною інфекцією, в яких застосовано комплекс профілактики з включенням пробіотика Флоріум, що містить 4 штами лактобактерій, група порівняння - 30 вагітних із веденням вагітності згідно з протоколами МОЗ України. У дослідженнях мікроекології піхви використано мікроскопічні та культуральні методи обстеження. Ступінь порушень біоценозу кишечнику оцінено культурологічним методом за стандартними методиками. На тлі зростання домінантної флори (збільшення вмісту біфідо- та лактобактерій) у кишечнику відмічалося зниження умовно-патогенної (гемолітичної ешерихія колі, протею, золотистого стафілококу, клебсієли та грибів роду Кандида). У 3 рази зменшилася частота скарг (здуття, дискомфорт, закрепи, слиз у випорожненнях). Поліпшився мікробний пейзаж піхви: у 3 рази зросла частота висівання лактобактерій, зменшилась частота висівання патогенної і умовно-патогенної флори (стафілококу золотистого та гемолітичного, гарднерел, хламідій, уреоплазми, мікоплазми та грибів роду Кандида). У 2 - 3 рази зменшилась частота скарг на клінічні прояви (надмірні піхвові виділення, свербіж, набряк і гіперемія слизової). Про поліпшення умов розвитку гестаційного процесу свідчило зниження майже у 2 рази частоти плацентарної недостатності та прееклампсії, а відповідно - і дистресу плода. Висновки: отримані результати про ефективність та безпечність використання пробіотиків у комплексному лікуванні вагітних із герпесвірусною інфекцією надають змогу рекомендувати їх до застосування в жіночих консультаціях та родопомічних закладах.

Наведено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у теоретичному узагальненні результатів вивчення механізмів і факторів, що сприяють розвитку акушерських і перинатальних ускладнень у ВІЛ-інфікованих жінок з асоційованою герпесвірусною інфекцією і на цій основі - патогенетичному обгрунтуванні та розробці системи перинатальної охорони плода та новонародженого. На підставі інтегрального аналізу отриманих результатів встановлено фактори ризику перинатальної патології при асоціації ВІЛ та герпесвірусної інфекції, серед яких виділено за значимістю показники активності інфекцій, стану системи імунітету, гемостазу, судинної регуляції, мікробіоти, фетоплацентарного комплексу. Зазначено, що виділені критерії ризику стали основою для розробки алгоритму прогнозування акушерських і перинатальних ускладнень. Встановлені ланки патогенезу створили теоретичне підгрунтя для розробки патогенетично спрямованої системи перинатальної охорони плода у ВІЛ-інфікованих жінок з асоційованою герпесвірусною інфекцією, з включенням етапів додаткових обстежень, прогнозування ризику ускладнень і диференційованого комплексу терапевтичних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень (противірусний, імуномодулюючий, детоксикаційний, ендотелійпротекторний вплив, нормалізація біоценозу, відновлення місцевого імунітету слизових).