Проаналізовано результати ретроспективного дослідження 224 хворих з хронічним остеомієлітом довгих кісток. Диспансерне спостереження здійснювали за розробленою схемою з 2005 до 2010 рр. Вивчено вплив таких факторів, як тривалість захворювання, вік пацієнтів і етіологія остеомієліту. Статистично вірогідної різниці у виникненні рецидивів захворювання залежно від етіології досліджуваної патології не виявлено. У результаті диспансеризації хворих з хронічним остеомієлітом вдалося знизити кількість рецидивів захворювання у середньому в 37 разів. У пацієнтів з рецидивом захворювання у 81,5 % випадків процес припиняли за допомогою консервативних методів лікування.

У разі неефективності консервативного лікування пацієнтів із неспецифічним гнійним остеоартритом (НГОА) можуть бути використані хірургічні методики, зокрема артродез колінного суглоба. Сьогодні для артродезування суглобів кінцівок широко застосовують різні апарати зовнішньої фіксації (АЗФ). Мета роботи - оцінити результати хірургічного лікування хворих на НГОА колінного суглоба з використанням розробленого комбінованого апарата черезкісткової фіксації. Для зниження дії ваги кінцівки на елементи АЗФ запропоновано використовувати конструкцію з неповними кільцями (3/4 довжини окружності). Проведено механічні випробування жорсткості остеосинтезу в разі використання розробленого АЗФ у порівнянні зі спице-стрижневим апаратом із кільцевими опорами. Прооперовано 24-х пацієнтів (19 чоловіків і 5 жінок, вік від 24-х до 76-ти років) із НГОА колінного суглоба. Термін спостереження становив 1, 3, 6 і 12 міс. Показники жорсткості остеосинтезу в разі застосування модифікованого АЗФ і спице-стрижневого апарата з кільцевими опорами розрізнялися незначно, що надало змогу застосувати його для артродезування суглобів без втрати міцності фіксації. Анкілоз одержано у 21-го (95,5 %) пацієнта. Середній термін фіксації в апараті становив (3,5 +- 0,5) міс., середнє вкорочення кінцівки - (2,0 +- 0,5) см. Стійке купіювання запалення одержано у 22-х хворих, повне відновлення опороспроможності кінцівки - у 21-го (95,5 %). Якість життя в усіх хворих покращилася. Середній показник за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) знизився від 8-ми (до операції) до 3,1 (після). Висновки: черезкістковий остеосинтез у лікуванні хворих на НГОА колінного суглоба на сьогодні є методом вибору. Використана одноетапна техніка артродезу колінного суглоба в разі гнійного остеоартриту із застосуванням модифікованого АЗФ надала змогу в ранні терміни активізувати хворих, сприяла пригніченню гнійно-запального процесу та відновленню опороспроможності кінцівки.