Здійснено філософське дослідження специфіки образотворчого мистецтва у контексті національного виховання особистості. Базуючись на українознавчому аналізі як комплексному соціогуманітарному підході, проведено дослідження та показано, що національне виховання є потужним фактором формування цілісної особистості, яка відчуває себе повноцінним представником української нації, носієм національної культури, самостійним і творчим суб'єктом суспільного життя. Зазначено, що українська образотворча спадщина як складова національної культури спроможна оптимізувати виховний процес завдяки своїм потенційним персонологічним (метахудожнім) можливостям. Зауважено, що українське образотворче мистецтво базується на зоровому сприйманні, образному мисленні, єдності пізнавальної та афективної сфер особистості і здатне виконувати смислопороджувальні функції. Воно репрезентує ціннісно-смисловий вимір національного буття українства, висвітлює історичне буття українського народу, відображає духовні взаємозв'язки особистості з нацією, духовну єдність і наступність поколінь. Для нього характерна образно-символічна та ціннісно-смислова атрибуція національних цінностей та ідеалів, що уможливлює створення образно-смислової опори для національного виховання особистості. Українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості може виконувати різні ролі, а саме: медіатора, конденсатора та транслятора культурно-історичного досвіду, історичної пам'яті, світоглядних настанов, цінностей, ідей, ідеалів, символів, культурних змістів, смислів. На підставі концептуальної смислової проблематики запропоновано модель становлення

Висвітлено проблеми українознавства як науки, основні етапи етногенезу українців, їх участь у культуро-, державо- та націєтворчих процесах. Розкрито етнодемографічні аспекти проблеми походження українського народу, світоглядні основи українського культуротворення. Розглянуто проблему національної освіти на західноукраїнських землях. Визначено місце і роль українознавства за сучасних глобалізаційних умов.

Проаналізовано проблеми формування національної еліти України за сучасних умов.

Досліджено самоврядування українців у контексті європейської демократичної традиції. Приділено увагу українській фольклорно-етнографічній традиції як вияву національної ідентичності. Охарактеризовано феномен українського козацтва в народно-культурній традиції. Проаналізовано українську модель єдності християнства. Вивчено діяльність українців як цивілізаційний чинник розбудови Російської імперії. Розглянуто здобутки української музичної культури.