Наведено основні відомості про особливості ембріогенезу, хірургічної та гістологічної анатомії стравоходу. Розкрито фізіологічні аспекти його функцій, наведено діагностичні та лікувальні методи. Розглянуто питання хімічних опіків, дивертикулів і регуляції моторики стравоходу, описано основні непухлинні захворювання.

Приведены основные сведения об особенностях эмбриогенеза, хирургической и гистологической анатомии пищевода. Раскрыты физиологические аспекты его функции, приведены диагностические и лечебные методы. Рассмотрены вопросы химических ожогов, дивертикулов и регуляции моторики пищевода, описаны основные неопухолевые заболевания.

Розглянуто питання комплексної профілактики та лікування обмежених гнійно-запальних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді на основі розроблених методів, заснованих на поєднаному використанні антимікробних і протизапальних засобів та електричного поля постійного струму. Викладено методики гальванізації внутрішньотканинного електрофорезу в профілактиці та лікуванні ранніх післяопераційних ускладнень в абдомінальній хірургії, наведено порівняльну оцінку клінічної ефективності даних методів.

Рассмотрены вопросы комплексной профилактики и лечения ограниченных гнойно-воспалительных осложнений в раннем послеоперационном периоде на основе разработанных методов, основанных на совмещенном использовании антимикробных и противовоспалительных средств, а также электрического поля постоянного тока. Изложены методики гальванизации внутритканевого электрофореза в профилактике и лечении ранних послеоперационных осложнений в абдоминальной хирургии, приведена сравнительная оценка клинической эффективности данных методов.

Висвітлено особливості перебігу, діагностичної та лікувальної тактики основних хірургічних захворювань органів черевної порожнини, діафрагми, прямої кишки та параректальної клітковини. Описано ускладнення гострого апендициту та гриж живота, хірургічні захворювання печінки. Увагу приділено грижам трикутників Ларрея та Бохдалека, перитонітам, кокцигодинії, прокталгії, хронічному неспецифічному виразковому коліту, ехінококозам внутрішніх органів, гострому та хронічному панкреатиту. Наведено методи лікування даних хвороб.

Освещены особенности течения, диагностической и лечебной тактики основных хирургических заболевания органов брюшной полости, диафрагмы, прямой кишки и параректальной клетчатки. Описаны осложнения острого аппендицита и грыж живота, хирургические заболевания печени. Внимание уделено грыжам треугольников Ларрея и Бохдалека, перитонитам, кокцигодинии, прокталгии, хроническому неспецифическому язвенному колиту, ехинококозам внутренних органов, острому и хроническому панкреатиту. Приведены методы лечения данных заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.6-5

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена питанням профілактики та лікування ранніх післяопераційних ускладнень гнійно-запального характеру та стійких парезів кишечника в абдомінальній хірургії. На підставі багаточисельних експериментальних досліджень проведено мікробіологічне, патофізіологічне обгрунтування позитивної дії електричного поля постійного струму (ЕППС), вивчена закономірність депонування патогенетично обгрунтованих лікарських засобів в перифокальних тканинах вогнища запалення під впливом ЕППС різної густини. На основі експериментальних даних розроблено та впроваджено в практику нові методи профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді на основі поєднаного застосування антибактеріальних, протизапальних та інших лікарських засобів і ЕППС - різні варіанти внутрішньотканинного електрофорезу. Розроблена та клінічно апробована нова конструкція зонду для інтубації кишечника при стійких парезех, на основі розробленого зонду впроваджено новий спосіб стимуляції кишечника.

Розроблені пристрій та спосіб діагностики стравохідного рефлюксу жовчі дозволяє одночасно проводити реєстрацію рН та одержувати рефлюксат стравоходу для подальшого визначення в ньому вмісту альтеруючих агентів. Підтверджено високе діагностичне значення даного способу.

Висвітлено сучасні погляди на етіологію, патоморфологію, класифікацію та розроблені нові методи хірургічної корекції гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Розкрито анатомо-фізіологічні особливості стравохідно-шлункового переходу, описано клініку рефлюксної хвороби стравоходу та сучасні методи діагностики, а також методи консервативного лікування рефлюкс-езофагіту. Проаналізовано сучасні підходи до вибору способу операційного лікування шлунково-стравохідного рефлюксу, оцінки ефективності способу лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Увагу приділено питанням розробки алгоритму діагностичної програми та вибору лікувальної тактики даного захворювання.

Визначено поняття про клінічну психологію, розкрито роль клінічного психолога в загальномедичній практиці. Проаналізовано розвиток соматичного захворювання та реагування особистості на хворобу, наведено типи реакцій особистості на хворобу. Досліджено актуальні питання гострого апендициту, розглянуто ускладнення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Викладено особливості передопераційної підготовки та ведення післяопераційного періоду, охарактеризовано методи хірургічного лікування. Досліджено окремі аспекти пластичної та реконструктивної хірургії. Увагу приділено травмі органів грудної та черевної порожнин, наведено діагностику та лікувальну тактику. Розкрито значення симптомів у діагностиці та диференціальній діагностиці захворювань органів черевної порожнини.

Висвітлено сучасне бачення перебігу, профілактики та лікування синдрому діабетичної стопи (СДС). Розглянуто матеріали та методи дослідження. Доведено ефективність використання реамберину у хворих із СДС. Проаналізовано ефективність програми профілактики СДС та ампутацій у хворих на цукровий діабет. Охарактеризовано зміни у системі регуляції агрегатного стану крові у венах нижніх кінцівок хворих на ускладнені форми СДС. Подано протоколи надання медичної допомоги хворим із СДС та хворим з діабетичною нейропатією.

Наведено результати ретроспективного дослідження постраждалих з тяжкою поєднаною травмою органів черевної порожнини, на предмет розвитку в них ознак шлунково-кишкової недостатності. Серед 365 постраждалих летальність становила 36,7 %. Найбільш частими проявами шлунково-кишкової недостатності в постраждалих із поєднаною травмою органів черевної порожнини є відсутність перистальтики - 56,4 % та ознаки внутрішньочеревної гіпертензії - 43,2 %.

Обгрунтовано та узагальнено заходи профілактики гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи, що стосуються індивідуального навчання догляду за стопами пацієнтів групи ризику по синдрому діабетичної стопи та поради щодо врахування певних вимог під час вибору взуття, які допоможуть уникнути швидкого прогресування гнійно-некротичного процесу та запобігти високим ампутаціям.

У ході експериментального дослідження уточнено деякі теоретичні положення застосування гальванічного струму для ліквідації стійких післяопераційних парезів кишок. Запропоновано та обгрунтовано нові варіанти стимуляції моторно-евакуаторної функції кишок у ранньому післяопераційному періоді у випадку кишкової непрохідності.

На моделі гострого обмеженого запального процесу м'яких тканин в експерименті вивчено можливість і ступінь депонування сульфаніламідних препаратів, зокрема бісептолу, в перифокальних тканинах під дією електричного поля постійного струму. Виявлено та доведено ефект цілеспрямованого накопичення компонентів бісептолу (триметоприму та сульфометоксазолу) у вогнищі запалення під впливом гальванізації. Підтверджено прямопропорційну залежність ступеня депонування від густини електричного поля.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.61

Рубрики:

Запалення

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.61

Рубрики:

Запалення

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі експериментальних досліджень на собаках проведено мікробіологічне обгрунтування позитивної дії електричного поля постійного струму, вивчено закономірність змін питомого електричного опору та pH жовчі. Розроблено та впроваджено в практику нові методи лікування гнійного холангіту в ранньому післяопераційному періоді.

Розглянуто питання профілактики та лікування ранніх післяопераційних ускладнень гнійно-запального характеру та стійких парезів кишечнику в абдомінальній хірургії. Проведено мікробіологічне та патофізіологічне обгрунтування лікувальної дії постійного струму, вивчено закономірність депонування лікарських засобів у перифокальних тканинах вогнища запалення під впливом постійного струму різної густини. Розроблено та впроваджено в практику нові методи профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді на основі поєднаного застосування антибактеріальних, протизапальних засобів і постійного струму - внутрішньотканинного електрофорезу. Розроблено та клінічно апробовано нову конструкцію зонда для інтубації кишечнику в разі стійких парезів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.61

Рубрики:

Запалення

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено досвід хірургічного лікування порушень серцевого ритму в Чернівецькій області за 7 років. Представлено статистичні дані, диференційовані за віком, нозологією та видом операцій.

Проведено обстеження та лікування 113-ти хворих на синдром діабетичної стопи. Перша група хворих одержувала традиційне лікування, 2-й групі пацієнтів комплекс лікувальних заходів у ранньому післяопераційному періоді доповнювали гальванізацією ураженої нижньої кінцівки; та хворим 3-ї групи в ранньому післяопераційному періоді приєднували локально внутрішньотканинний електрофорез берлітіону. Контроль за динамікою ранового процесу здійснено за допомогою оцінки мазків-відбитків з ран. Порівняння темпу переходу цитологічної картини мазка-відбитка від запального до запально-регенераторного, регенераторно-запального та, нарешті, регенераторного типу продемонструвало, що ці процеси у хворих, які одержували традиційне лікування відбувались у середньому протягом 20-ти днів, у групі, де виконувалася гальванізація нижніх кінцівок - протягом 16-ти днів і в групі, де пацієнти одержували внутрішньотканинний електрофорез берлітіону - протягом 14-ти днів.