Основное направление развития природно-заповедного фонда (ПЗФ) Украины, определенное на ближайшие годы, состоит в увеличении площади ПЗФ, которая должна возрасти более чем вдвое по сравнению с 2013 годом. Важное значение при этом имеет определение "пробелов" на карте ПЗФ, их заполнение и последующее равномерное заповедание природного разнообразия Украины путем создания новых и расширения площади существующих территорий ПЗФ. Обоснована целесообразность использования физико-географического районирования для анализа территориального распределения ПЗФ соответственно описанным предпосылкам применения ландшафтного подхода. На основе цифровых карт природно-заповедных объектов проведен анализ и выявлены тенденции распределения по физико-географическим регионам с акцентом на их неравномерность, что следует учитывать при централизованном планировании новых природно-заповедных объектов.

В Украине продолжается работа по расширению сети заповедных объектов. Масштабы работы и необходимость активного ее проведения требуют разработки простых в использовании инструментов для широкого участия в ней общественности. Сформулированы задания, решение которых важно для формирования картографической базы данных перспективных заповедных земель с определением оснований к их заповедыванию. Подобное решение продемонстрировано на отдельных участках степной зоны в Одесской области.

Мета роботи - висвітлити ландшафтознавчі аспекти обгрунтування можливого розширення мережі територій природно-заповідного фонду України у ключі реалізації екологічної складової збалансованого розвитку. Забезпечення рівня заповідності території України відповідно до Закону "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" ускладнюється низкою недоліків українського законодавства щодо збереження ландшафтного, зокрема біотичного різноманіття, тому важливим і необхідним є ліквідація наявних прогалин та протиріч у цій сфері. Процес створення заповідних територій супроводжується виникненням і загостренням низки конфліктів різного походження. Одним із ефективних інструментів розв'язання таких конфліктів є ландшафтне (екологічно орієнтоване) планування. За обгрунтування перспективної мережі заповідних територій доцільним є врахування принципів: частки - збільшення частки заповідних територій у регіоні; репрезентативності - охоплення природного різноманіття території заповідною мережею; зв'язності - встановлення функціональних зв'язків між елементами заповідної мережі. Необхідним інструментом для обгрунтування розвитку мережі заповідних територій є ландшафтні карти, які вміщують великий масив інформації щодо властивостей ландшафтних комплексів у межах різних природних зон. Застосування таких карт має бути невід'ємною складовою комплексної методики оцінки території для цілей заповідання. Новизна дослідження: розглянуто створення мережі заповідних територій як один із найбільш важливих елементів реалізації екологічної складової збалансованого розвитку України у тісному взаємозв'язку з міжнародними природоохоронними ініціативами, реаліями українського природоохоронного законодавства та станом території України. Розкрито роль ландшафтознавчого підходу як одного з основних для визначення територій для заповідання та ландшафтного планування, як інструменту для ефективного подолання конфліктів, що виникають під час створення нових територій природно-заповідного фонду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д829(45УКР)08

Рубрики:

Регіональна фізична географія

Шифр НБУВ: РА426837 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто розвиток заповідної справи в Україні, правові засади створення мережі заповідних територій в Україні та виявлено певні прогалини в існуючій системі заповідання. Головний акцент зроблено на методології оцінювання потенційних територій до заповідання та її застосуванні при висвітленні перспектив заповідання в природних зонах України.