Наведено результати теоретико-методологічних і практичних досліджень з проблем професіоналізації особистості. Проаналізовано психологічні особливості діяльності перекладачів і технології їх професійної підготовки, міжособистісні варіації лідерських рис державних службовців центрів зайнятості, стилі мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації педагогів, емпатійні чинники професійної адаптації медичних сестер.

Приведены результаты теоретико-методологических и практических исследований по проблемам профессионализации личности. Проанализированы психологические особенности деятельности переводчиков и технологии их профессиональной подготовки, межличностные вариации лидерских черт государственных служащих центров занятости, стили мотивационно-смысловой регуляции профессиональной реализации педагогов, эмпатийные факторы профессиональной адаптации медицинских сестер.

Встановлено домінуючі тенденції усвідомлення дітьми здорового способу життя як єдності його когнітивного, емоційного й оцінно-вольового компонентів, обумовлених комплексом соціально-перцептивних уявлень і змістом міжособистісної взаємодії дитини з оточуючими в контексті мотиваційно-ідентифікаційної детермінації. Наведено результати теоретичного аналізу впровадження комплексної програми активізації усвідомлення здорового способу життя, результатом якого є становлення активної позиції дошкільника засобами прийняття дитиною вимог здорового способу життя; наслідування конкретних зразків ведення здорового способу життя як елемента поведінки групи, до якої належить дитина; демонстрації дотримання вимог здорового способу життя в різних ситуаціях спілкування та життєдіяльності.

Актуалізовано питання системного психологічного забезпечення спортивної кар'єри особистості та презентовано методологічну основу до побудови такої системи. Аналіз діяльнісного, комунікативного та особистісного аспектів систематизує структурну організацію психологічного забезпечення спортивної кар'єри та розкриває науковий простір щодо життєвотворчих тенденцій самореалізації фахівця.

Для успішної інтеграції інвалідів у суспільство проведено дослідження «Я»-концепції у психології людини з обмеженими фізичними можливостями. На підставі отдержаних у ході дослідження числових показників самоопису виявлено та проаналізовано особливості самосприймання школярів з особливими потребами. Результати аналізу дозволяють визначити вплив на особистість людини інвалідизуючого фізичного дефекту як психотравмувального фактора. Рекомендовано практичним психологам під час створення психокорекційної програми модифікувати різноманітні психотехнічні засоби з урахуванням можливостей дітей з особливими потребами.

Для успешной интеграции инвалидов в общество проведено исследование «Я»-концепции в психологии человека с ограниченными физическими возможностями. На основании полученных в ходе исследования числовых показателей самоописания обнаружены и проанализированы особенности самовосприятия школьников с особыми потребностями. Результаты анализа позволяют определить влияние на личность человека инвалидизирующего физического дефекта как психотравмирующего фактора. Рекомендуется практическим психологам при создании психокоррекционной программы модифицировать различные психотехнические средства с учетом возможностей детей с особыми потребностями.

The paper presents the study of self-concept in human psychology with disabilities. Psychological problems associated with entering the disabled in society are shown. However, the study of self-concept of disabled persons can determine the impact of disabling physical defect as traumatic factor on human personality.

Розглянуто основні аспекти інтегрованого навчання, визначено умови успішного процесу інтеграції дітей з обмеженими можливостями, розглянуто моделі інтегрованого навчання. Відзначено потребу й користь інтегрованої освіти, позитивний вплив інтегрованої освіти на дітей з особливостями психофізичного розвитку. Проаналізовано також психологічну характеристику суб'єктів інтегрованого навчання, вивчено взаємини дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з ровесниками, батьками, дорослими. Слід зазначити, що взаємини між суб'єктами інтегрованої освіти визначаються залежно від їх цілей і потреб. Потреби можуть бути різними: самоствердження, прийняття, отримання високих оцінок, освіти, виховання позитивних якостей особистості й інше, - які визначають і ставлення до інтегрованої освіти. Однак у процесі організації інтегрованого навчання і виховання виявлено суттєві проблеми. Для успішної роботи інтегрованих класів (груп) необхідно вивчити наявні проблеми та знайти шляхи їх вирішення. Одна з головних проблем, на нашу думку, полягає в труднощах становлення позитивних відносин між різними суб'єктами інтегрованої освіти. До суб'єктів інтегрованої освіти відносимо такі: діти з особливостями психофізичного розвитку; діти, що нормально розвиваються; батьки дітей з особливостями розвитку; батьки дітей, що нормально розвиваються; педагоги, які працюють в інтегрованих класах. Труднощі становлення відносин пов'язані з тим, що цілі різних суб'єктів інтегрованого навчання істотно різняться. Для створення спеціальних класів і класів інтегрованого навчання потрібна наявність у школі кваліфікованих фахівців, необхідних умов і обладнання, які дозволяють забезпечити сприятливий режим і організувати корекційно-розвивальний навчальний процес. Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть слугувати для подальшого вдосконалення освітнього процесу в галузі інтегрованого навчання, зокрема для формування позитивних відносин між суб'єктами інтегрованого навчання.

Надано психологічний та науковий аналіз метафори. Визначено базові компоненти розуміння метафори молодшими школярами. Розуміння й розпізнавання метафори дітьми розглянуто в контексті співвідношення діяльності та її осмислення. Обгрунтовано положення про те, що діагностика розпізнавання метафори дітьми має включати не лише контроль правильності виконання деякої дії, а й контроль правильності обгрунтування й осмислення цієї дії. Проаналізовано експериментальні дослідження розуміння й розпізнавання метафор дітьми, котрі використовують тільки критерій правильності виконання дій. Експериментальні дані науковців свідчать про те, що, на відміну від розуміння, розпізнавання метафори викликає значні труднощі. Ці дані узгоджуються з відомим фактом більш пізнього усвідомлення і формування у дітей реальності мови та мовлення порівняно з реальністю предметів зовнішнього світу й дій з ними. Отже, метафора дисгармонує з багатьма параметрами і практичного, і наукового дискурсу. Водночас її використовують і в побуті, і в науці. Метафора узгоджується з експресивно-емоційною функцією практичної мови. Проте більш важливе друге її джерело: метафора відповідає здатності людини вловлювати та створювати подібність між надто різними індивідами й класами об'єктів. Серед засобів соціалізації особистості поглибленого наукового вивчення потребують ті з них, які можна цілеспрямовано вдосконалювати для ефективного застосування в навчально-виховному процесі в загальноосвітній школі, починаючи вже з перших класів. Адже діти молодшого шкільного віку мають специфічні труднощі соціалізації, постають перед проблемою адаптації до нової соціальної ролі, нового статусу, що є серйозним випробовуванням їх психічних та фізичних можливостей.

Розглянуто результати дослідження психологічних особливостей осіб вікової категорії 50+, особливості прояву їхньої активності до самореалізації як динамічного утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини та її здатності до оволодіння й продуктивного виконання різних видів діяльності, формування особистісних компетенцій, які розширюють економічні та соціальні можливості людей категорії 50+. Актуальність теми дослідження пов'язана із сучасними уявленнями про неперервність процесу розвитку особистості протягом життя, коли підвищений інтерес до цієї проблеми обумовлений демографічним старінням населення і пошуком глобальних світових стратегій оптимізації шляху світового співтовариства з окремою розробкою програм розвитку осіб вікової категорії 50+. Вивчення активізації самореалізації осіб вікової категорії 50+ пов'язане з організацією навчання дорослих у межах соціально-психологічної концепції неперервності навчання. Зроблено висновок, що активізація самореалізації осіб вікової категорії 50+ як творчо активного психологічного ресурсу залежить від таких чинників, як адаптація до нових умов життя в похилому віці, рівень рефлексії та збереженості активного психологічного ресурсу. Припускаємо, що способи адаптації залежать від індивідуально-психологічних особливостей. Особистісні характеристики виступають фактором успішності процесу адаптації літньої людини до пенсійного статусу. Важливими умовами повноцінного розвитку людини є її усвідомлене прагнення до максимально повного розкриття й реалізації власних потенційних можливостей, спроможність самостійно визначати свій життєвий шлях і досягати поставлених цілей. Водночас теорія особистісного росту й саморозвитку, заснована на тезах про позитивну природу людини, цінність кожної особистості, може розглядатися як моральний ідеал, необхідний сучасному українському суспільству.

Розкрито науково-практичне значення проблеми морального розвитку особистості. Індивід повинен виховуватися не просто як носій певної суми знань, а як справжній громадянин із властивою йому мораллю, високою культурою праці та поведінки. Тому особливої актуальності набуває питання особистісного розвитку школяра та створення психолого-педагогічних умов для формування його високої моральності. Моральні почуття, як і всі інші психічні явища дитини молодшого шкільного віку, формуються в процесі її навчальної, ігрової та трудової діяльності. Емоції в ставленні до людей є основою формування багатьох моральних почуттів дитини. Аналіз результатів експериментального дослідження засвідчив, що розвиток моральної поведінки учнів може успішно здійснюватися за певних психолого-педагогічних чинників, зокрема таких, як: суспільна потреба й необхідність в активності особистості, що визначається створенням таких умов навчально-виховної діяльності та спілкування, у яких учень є реальним суб'єктом власної діяльності; можливість самореалізації особистості в системі відносин "учитель-учень", "батьки-учень", "учень-учень"; характер емоційного ставлення до школи, оточуючих; комфортність та впевненість школяра в процесі навчально-виховної діяльності й міжособистісному спілкуванні. Для ефективного управління процесом формування моральності в молодших школярів вплив педагога повинен спрямовуватися як на розвиток вікових детермінант становлення моральних цінностей, так і на забезпечення таких психолого-педагогічних умов, які б стимулювали вільний вияв моральних поглядів у навчальній діяльності. Отже, висвітлення проблеми специфіки моралі - це той теоретичний ключ, котрий дає можливість охопити загальну своєрідність моральності - феномену як особистості, так і соціуму. Піднімати такі питання важливо ще й тому, що вони актуальні в контексті педагогічної психології, зокрема в організації навчального процесу, а також у психології значна кількість питань, які потребують розв'язання, стосуються проблеми морально-духовної культури.

Розкрито психологічний зміст функціональних меж інфантильності в ситуації життєвої кризи. Мета роботи - теоретичне обгрунтування та моделювання функціональних меж інфантильності в ситуації життєвої кризи. Методи. В основу дослідження покладено теоретичні методи: аналіз й узагальнення наукових джерел із проблем вивчення інфантильності та переживання життєвої кризи й психологічне моделювання як відтворення сутності функціональних меж інфантильності в ситуації життєвої кризи. Результати. Основними результатами дослідження є теоретична експлікація психологічного явища життєвої кризи та зазначення специфічної симптоматики прояву інфантильності особистості; запропоновано теоретичну модель функціональних меж інфантильності в ситуації життєвої кризи, у якій виокремлено чотири онтологічних поля переживання критичних ситуацій ("вітальність", "окреме життєве ставлення", "внутрішній світ" і "життя як цілісність"), та в кожному з них визначено функціональний зміст прояву інфантильності (упорядкування потреб, вибір оптимального способу досягнення, врахування внутрішньої узгодженості можливостей і рефлексивно-смислова консолідація життєвої реалізації). Зазначено, що основна проблема порушення функціональних меж інфантильності розпочинається в зоні вітальності, що призводить до загальної затримки переходу в рефлексивно-смислові зони життєвої реалізації особистості й відображається в незрілості комплексу "Я". Висновки: зазначено, що моделювання функціональних меж інфантильності в ситуації життєвої кризи розкриває науковий простір методологічного аналізу проблеми інфантилізму в характеристиках переінтеграції комплексу "Я" від вітальних атрибутів до онтології рефлексивно-смислових перетворень особистості.

Проведено теоретичне та емпіричне обгрунтування психологічних індикаторів емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами. Мета презентованого матеріалу - теоретико-емпіричне обгрунтування відмінностей між емоційними станами батьків дітей з особливими освітніми потребами та батьків, які котрі мають дітей з типовим розвитком та окреслення межі необхідності запровадження психокорекційних заходів щодо емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами. Методи. В основу покладено теоретичні, емпіричні та методи статистичної обробки даних. Теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація наукової літератури); емпіричні (методика "Агресивна поведінка" (Є. Ільїн та П. Ковальов); методика "Діагностика ставлення до хвороби дитини" (ДСХД) (В. Каган І. І. Журавльова); методика "Самооцінка емоційного стану" (А. Уесман та Д. Рікс); методика "Шкала депресії Зунга" (адаптація Р. Балашової); статистичної обробки даних: метод визначення середньої величини; t-критерій Стьюдента. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного забезпечення Statistika 10. Результати. Теоретичне обгрунтування проблеми стосується необхідності вивчення емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами в силу обов'язкового супроводу корекційної роботи з дітьми адекватними проявами емоційних станів дорослих. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів статистичної обробки результатів дослідження дає змогу конкретизувати теоретичні положення у вигляді реальних психологічних фактів: психологічними індикаторами емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами є показники нозогнозії, контролю активності, загальної напруженостіта загального рівня депресії. Висновки: запропоновано рекомендації щодо корекції емоційних станів батьків дітей з особливими освітніми потребами, де зазначено, що їх комплексний соціально-психологічний зміст може змінюватися залежно від психологічного запиту. У висновках зазначено про необхідність подальших досліджень з обгрунтування специфіки емоційних станів батьків дітей з особливими потребами за диференціацією дитячих психофізичних порушень.