Розкривається сутність гуманізації навчання й виховання. Висвітлюються підходи до її здійснення, започатковані чи розвинуті видатними психологами й педагогами, у т.ч. К.Роджерсом, А.Маслоу, В.Сухомлинським, Ш.Амонашвілі. Показано співзвучність гуманістичної орієнтації освіти сучасним цивілізаційним зрушенням, особливу вагу такої орієнтації для посттоталітарного суспільства (зокрема, українського) і для осіб, які потерпіли від Чорнобильської та інших катастроф. Висвітлюється конкретний практичний досвід побудови на гуманістичних засадах навчально-виховного процесу в початкових класах. Даються рекомендації щодо надання допомоги дітям, які зазнають труднощів в навчанні, з урахуванням їх психологічних причин.

Робота присвячена проблемі формування навичок читання та письма у старших дошколят. Проведена діагностика зорового, рухового, слухового та інших аналізаторів у дітей 6-7 року життя. Науково обгрунтовані висновки цієї діагностичної методики.

Рассмотрены проблемы образования интеллектуально и творчески одаренных детей с привлеченим их к разнообразной творческой деятельности и ознакомлением с правилами охраны здоровья. Доказано, что разработанная креативная педагогическая система образования может быть использована для обеспечения условий развития творческой мотивации, способностей, умений, одновременного укрепления здоровья детей и духовного их становления.

Досліджено проблему відношення учнів до професійної підготовки викладача, а також впливу віку та статі викладача на відношення до предмету, що вивчається. Отримані результати показують суттєву зміну динаміки вимог до професійної підготовки викладача. Підтверджено гіпотезу про те, що позитивне відношення та інтерес учнів до викладача сприяє формуванню інтересу до предмета.

Проаналізовано роль рідної мови як способу національної ідентичності та чинника самовдосконалення в процесі її вивчення та практичного використання. З'ясовано проблеми сучасного мовлення. Запропоновано способи їх розв'язання в контексті соціальних і загальнокультурних процесів, визначено засоби гармонізації мовленнєвої та суспільної поведінки людини, шляхи піднесення мовної культури спілкування.

Подається соціально-психологічне обгрунтування теорії модульно-розвивальної системи середньої освіти. Висвітлюються ідеї і принципи, закономірності і технології цієї інноваційної моделі, порівнюються такі організаційні форми навчання, як урок і міні-модуль. Аналізується розвивальна взаємодія як центральна ланка цілісного модульно-розвивального процесу, а також характеризується її авторське програмно-методичне забезпечення (граф-схема, наукові проекти, навчальні сценарії, розвивальні міні-підручники, освітні програми самореалізації особистості).

Зроблено спробу привернути увагу до деяких несамоочевидних результатів, що випливають з експериментальної практики моніторингу порушень пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Узагальнюючи світовий і вітчизняний досвід вивчення динаміки психічних процесів під впливом малих доз радіації, автор пропонує перейти від моніторингу констатуючого до моніторингу діагностуючого; на основі вивчення особливостей характеру нейропсихологічних порушень у всіх ланках нервової системи мають будуватись медико-психологічні діагностичні та коригуючі технології терапевтичної та профілактичної роботи з "чорнобильськими" дітьми. Як один з варіантів моніторинго-коригуючої технології запропоновано комп'ютерну діагностику і тренування уваги, пам'яті та деяких ділянок емоційно-вольової сфери, найбільш чутливих до радіації.

Сделана попытка на основе анализа научной литературы теоретически обосновать вопросы мотивационной обусловленности успешного обучения иностранным языкам таких возрастных категорий, как юношество и взрослый возраст. Понимание мотивов познавательной деятельности и представление о механизме их создания имеют очень важное значение для обучения личности.

З'ясовуються зовнішні ознаки і сутність творчого процесу, розкривається зв'язок між інтелектуальними задатками і творчими здібностями індивідуума та вичленяються головні складові компоненти творчої особистості. Наводяться мотиви доцільності розвитку творчих здібностей школярів та розкриваються суперечності соціально-економічного і психолого-педагогічного характеру ефективного розв'язання проблеми формування творчої особистості. Систематизуються й узагальнюються організаційні форми реалізації програм формування творчої особистості, методи розвитку творчих здібностей школярів та специфічні прийоми виховної роботи серед них.

Розглянуто деякі психодіагностичні методики, які дозволяють керувати формуванням учнівського колективу. Визначено можливості їх подальшої реалізації в навчально-виховних закладах. Наведено рекомендації, якими слід керуватися вчителю у процесі вивчення дитячого колективу.

Висвітлено організацію, завдання, зміст, форми роботи шкільного психолога, його права й обов'язки. Досліджено проблеми співробітництва психолога з адміністрацією школи та педагогічним колективом. Запропоновано зразки оформлення документації, яку веде шкільний психолог.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю984.030 + Ю95с

Шифр НБУВ: Ж29137 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто духовні засади та джерела мотивації навчальної діяльності учнів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Охарактеризовано витоки гуманістичних поглядів педагога на особистість вчителя та його загальнопедагогічну підготовку, питання професійної спрямованості особистості та проблеми її формування. Проаналізовано думки вченого про розвиток мислення молодшого школяра, роботу класного керівника, соціально-педагогічну роботу з обдарованими дітьми, сутність виховання взаємин між особою та колективом.

Розглянуто теоретичні основи формування творчості студента, міждисциплінарні зв'язки у підготовці фахівців музично-педагогічного профілю, проблеми, що стосуються впливу вікових особливостей дітей на навчально-виховний процес. Проаналізовано питання становлення та розвитку жіночої гімназичної освіти на Харківщині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., контролю навчально-пізнавальної діяльності в школі Х.Д.Алчевської, розумового виховання дітей у сім'ї.

Рассмотрены наиболее существенные положения психологической теории и практики в области творческой деятельности детей. Цели управления процессом созидания дошкольников и младших школьников освещены с позиции достижения гармонии между общественно-значимым и личностно-значимым подходами к проблеме этих целей, с учетом концепции национального воспитания. Принципы управления творчеством детей раскрыты на базе концепции национального воспитания, общих закономерностей педагогического процесса и, собственно, процесса руководства созидательной деятельностью дошкольников и младших школьников, особенностей психологического механизма воображения и творчества. Развитие идей природосообразности и народности воспитания прослеживается в историческом аспекте. Предложена классификация методов управления детским творчеством, разработанная на основе теории целостного построения учебно-воспитательного процесса. Особое внимание уделено путям раскрытия и использования возможностей игры, познавательной и трудовой деятельности для активизации детского творчества; воспитательному потенциалу сказки, развивающему творческие способности, умения и качества ребенка.

Проаналізовано негативний вплив сегрегації жінок на ріст девіантної поведінки молоді в українському суспільстві. Значну увагу приділено проблемам використання комплексних екологічних проектів у дитячих позашкільних установах, інноваційним формам виховної роботи, педагогічним технологіям формування професійно-етичної культури майбутніх соціальних педагогів. Запропоновано шляхи активізації дитячої художньої творчості.

Висвітлено теоретичні, методологічні та методичні основи психогігієни процесу виховання та навчання. Проаналізовано культурно-історичний розвиток проблеми духовного здоров'я та становлення педагогічної психогігієни. Визначено культурно-етнічні виміри психогігієни. Викладено основи індивідуальної психорегуляції. Наведено методики психогігієнічного нормування та контролю.

Розглянуто предмет, завдання і методи педагогічної психології. Висвітлено особливості та закономірності розвитку особистості за умов здійснення навчального і виховного процесів, а також проаналізовано психологічну природу останніх.

Монографію присвячено проблемі визначення сутності та специфіки педагогічної творчості, підготовці до неї вчителя, яка розглядається як суттєва складова його професійної загальнопедагогічної підготовки. На основі розробленої моделі педагогічної творчості вчителя, компоненти якої відображають когнітивну, діагностичну, процесуальну функції означеної підготовки, визначено її зміст і форми. Проведено теоретико-методологічне обгрунтування дефініцій педагогічної творчості, методичного забезпечення і технологій підготовки до неї вчителя. Підкреслено, що підготовка вчителя до формування творчої особистості учня нерозривно пов'язана з його педагогічною творчістю. Готовність вчителя до забезпечення розвитку творчих можливостей учня, здатність до професійного і особистісного саморозвитку є домінуючою метою його професійної підготовки. Творча педагогічна діяльність, у процесі якої реалізуються професійні можливості вчителя і здійснюється творчий розвиток його особистості, є засобом формування творчої особистості учня у навчально-виховному процесі.

Розглянуто проблему педагогічного спілкування у соціальному, морально-етичному, психологічному та інформаційному аспектах. Наведено характеристики безпосереднього й опосередкованого спілкування, конфліктних і передконфліктних педагогічних ситуацій.