Рассмотрен эгоцентризм как многомерное социально-психологическое явление, выражающееся в функционировании психических механизмов, экоцентрических качеств личности и свойств познавательных и эмоционально-волевых процессов. Предложены пути вывода из эгоцентрических состояний лиц, переживающих жизненный кризис, а также методики исследования эгоцентризма. Рассмотрены особенности преодоления эгоцентризма в теориях духовного развития. Определены социально-психологические факторы формирования эгоцентрической направленности в подростковом и юношеском возрасте, а также пути профилактики и коррекции эгоцентризма.

Досліджено актуальну проблему виховання відповідальності в дітей віком шести років у взаємодії сім'ї та школи. На підставі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних дослідників розкрито суть відповідальності стосовно даних дітей. Виявлено їх психофізіологічні особливості як передумови виховання в них відповідальності. Визначено структурні компоненти вихованості у шестирічних учнів відповідальності (когнітивний, емоційно-мотиваційний, діяльнісний), критерії та показники їх оцінювання. Охарактеризовано педагогічні умови виховання у шестирічних учнів відповідальності у взаємодії сім'ї та школи, проведено їх апробацію у межах розробленої організаційно-функціональної моделі.

Досліджено проблему впливу акцентуацій характеру підлітків на їх агресивність, структурними елементами якої є ворожість, конфліктність, тривожність. Вивчено наукові джерела з проблем агресії й акцентуацій характеру, що дозволило визначити основний зміст і структурно-функціональні компоненти зазначених феноменів, здійснити базову класифікацію типів акцентуацій характеру у підлітковому віці. Розроблено цілісну систему для діагностики цих типів, яка передбачає застосування запропонованої методики виявлення акцентуйованих характерологічних рис. Створено діагностичну програму визначення рівнів агресивності, ворожості, конфліктності, тривожності, яка містить розроблену психодіагностичну методику. На базі емпіричного дослідження доведено наявність специфічного впливу певних типів акцентуацій характеру підлітків на певні структурні компоненти їх агресивності. Виділено дві великі групи типів акцентуацій, зокрема, агресивні та ворожі, на підставі переважання в них відповідно агресивних чи ворожих поведінкових патернів. Це групування стало підставою для розробки і впровадження психотренінгових програм, завданням яких було зменшення рівня агресивних проявів і сприяння успішній адаптації акцентуйованих підлітків до соціуму. Ефективність розроблених заходів підтверджено значеннями коефіцієнтів кореляції, одержаними за результатами повторного діагностичного обстеження досліджуваних підлітків.

Вивчено психологічні особливості вольових якостей та вольового зусилля в дітей молодшого шкільного віку. З'ясовано структуру комплексу вольових якостей, встановлено симптоматику, динаміку, значущість його складових. На основі кореляційного та класифікаційного аналізу комплексу виокремлено основні ймовірні тенденції в розвитку вольового процесу в хлопчиків і дівчаток. Створено психологічні профілі дітей у типових ситуаціях проявів вольового зусилля та вольових якостей (у стані втоми, в ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів та у процесі розумової діяльності за наявності перешкод). Наведено основні чинники, які визначають процес становлення вольових якостей та вольового зусилля. Доведено, що вивчення вольових особливостей у дітей молодшого шкільного віку дозволяє поглибити психологічні знання про вікову специфіку розвитку волі.

Проаналізовано сімейні та особистісні детермінанти насильницької поведінки в підлітків. Виявлено основні типи порушень сімейного виховання в підлітків хлопців і дівчат. Показано зв'язок різних типів порушення сімейного виховання з механізмами формування насильницької поведінки. Виявлено особистісні фактори, сприятливі для формування цієї поведінки, а також найбільш поширені типи акцентуацій підлітків, схильних до насилля. Показано особливості різних спогадів, що відображають життєвий стиль і ранні психологічні травми зазначеної групи дітей. Зроблено висновок про суперечливість особистісної структури аналізованої групи підлітків, пов'язаної з існуванням двох альтернативних тенденцій: зниження рівня соціального інтересу та підвищення потреби у схваленні. Виявлено неадекватність Я-концепції в підлітків, схильних до виявів насилля, а також їх основні життєві стилі, які є способом подолання дійсності.

З'ясовано, що егоцентризм впливає на розвиток особистості та проявляється у розумінні навчальних текстів. Вплив егоцентризму полягає у центрації індивіда на певній пізнавальній позиції. Виявлено загальну тенденцію впливу ступеня егоцентричності молодших школярів на розуміння ними навчального матеріалу. Установлено, що крайні показники зв'язані з недостатнім розумінням навчальних текстів. Егоцентризм особистості як індивідуальний спосіб опрацювання інформації має статистично значущий вплив на процес розуміння тексту. Експериментально доведено, що для покращання навичок молодших школярів розуміти учбові тексти, необхідно враховувати чинник егоцентризму. Показано, що експериментальні групи школярів, з якими проводилися заходи щодо формування навичок активного розуміння тексту, продемонстрували значно меншу успішність у розвитку цих навичок, ніж ті, з якими додатково проводилися заходи з розвитку децентрації самосвідомості.

Виявлено, що у молодшому шкільному віці на тлі загального зниження вираженості когнітивних егоцентричних тенденцій в учбовій діяльності, вони зберігають свою домінантність в особистій сфері молодшого школяра. Наведено результати дослідження вираженості пізнавального егоцентризму та особливостей його прояву, на підставі яких визначено критерії та рівні пізнавального егоцентризму впродовж початкового періоду навчання (високий, середній та низький). Теоретично обгрунтовано та апробовано комплексну програму подолання пізнавального егоцентризму молодших школярів, що включає систему психолого-педагогічних умов (загальні психолого-педагогічні умови розвитку та формування особистості учнів початкових класів, а також умови виховання у сім'ї; конкретні умови подолання пізнавального егоцентризму, пов'язані з критеріями його закріплення) та засобів (навчальний діалог, спрямований на розвиток когнітивної децентрації засобами когнітивної емпатії; індивідуальні та групові психогімнастичні тренінгові вправи, що спонукають дитину до переосмислення власної пізнавальної позиції). Доведено ефективність включення даної програми у навчально-виховний процес, що сприятиме адекватному психічному розвитку молодших школярів.

Теоретично обгрунтовано і визначено поняття емпатії у двох формах її прояву. Наведено новий підхід щодо розуміння даних форм. Встановлено загальні та індивідуальні особливості розвитку окремих структурних компонентів розвитку емпатії (емоційно-оцінного, когнітивного та поведінкового). Розширено наукове уявлення про динаміку, індивідуальні та вікові особливості розвитку й умови закріплення емпатії як стійкої моральної риси особистості. Виділено фактори, що впливають на розвиток емпатії підлітків. Виявлено найбільш значущі об'єкти їх емпатії. Розроблено комплекс методик, які дають можливість ефективно управляти розвитком емпатійних почуттів у дітей підліткового віку.

Досліджено психологічні особливості вияву егоцентризму молодшого школяра у взаємодії з ровесниками. Розкрито зміст понять "егоцентризм", "егоцентрична спрямованість особистості", "особистісний егоцентризм". Описано види, типи, форми, психологічні особливості вияву егоцентризму особистості молодшого школяра у взаємодії з ровесниками. Простежено динаміку та виявлено гендерні відмінності егоцентричної спрямованості особистості дитини молодшого шкільного віку. Встановлено вплив особистісного егоцентризму на формування інших якостей особистості молодшого школяра. Розроблено й апробовано соціально-психологічний треніг з розвитку механізмів рефлексії й емпатії як базових засобів децентрації у молодшому шкільному віці. Ефективність програми тренінгу доведено позитивною динамікою показників особистісного егоцентризму молодших школярів експериментальної групи учнів.

Уточнено поняття "егоцентризм", виокремлено поняття "егоцентризм особистості", визначено його роль як однієї з ключових особистісних детермінант мисленнєвої діяльності у підлітковому віці. Виявлено види, типи, рівневу динаміку, форми й особливості прояву егоцентризму в мисленнєвій, особистісній сферах залежно від рівня. Визначено його позитивні ознаки та негативні наслідки. Досліджено прояв егоцентризму у параметрах мисленнєвої діяльності: продуктивності, організованості, динаміки. Виявлено вплив на рівень сформованості інтелектуальних умінь, особистісні фактори, якості, ставлення до себе в підлітковому віці. Розроблено програму запобігання розвитку та поширенню егоцентризму особистості, його негативних наслідків у мисленнєвій діяльності підлітків.

Розроблено тілесно-орієнтовану тренінгову програму для корекції поведінки акцентуйованих підлітків, її методологічні і методичні аспекти. Запропоновано моделі організації психологічного "простору", визначено спрямованість тілесно-орієнтованого психокорекційного тренінгу. Проаналізовано механізми адаптивних змін поведінки акцентуйованих підлітків. Розглянуто та експліковано компоненти тілесної та афективно-емоційної складових підліткових акцентуацій характеру. Обгрунтовано психологію тілесності як концептуальну основу тілесно-орієнтованого підходу в психокорекції. Здійснено теоретико-методологічний аналіз різних систем тілесно-орієнтованої психотерапії, на підставі результатів якого проведено адаптацію її методів до психокорекційної практики, що здійснюється за умов загальноосвітньої школи.

Виявлено характерологічні особливості молодших школярів у "нормі" і "патології". Визначено типи акцентуацій характеру і встановлено взаємозв'язок між особистісними особливостями дитини і відповідними умовами виховання в сім'ї. Висвітлено роль сім'ї у формуванні характеру дитини молодшого шкільного віку. Створено й апробовано систему занять з метою підвищення рівня саморозуміння і самосприйняття молодших школярів. Показано необхідність комплексного підходу до корекції дітей з дисгармонізацією особистості (психокорекційна робота з молодшими школярами має проводитись в системі сім'я - школа - психолог). Виявлено канали зворотного зв'язку: психолог - дитина - сім'я у взаємодії соціальної системи психоневрологічний диспансер - сім'я - школа.

На підставі результатів психологічного дослідження розглянуто комунікативну культуру як складно організоване психологічне утворення особистості, що об'єднує у своїй змістовій структурі чотири основних компоненти - мотиваційний, пізнавальний, поведінковий (операційний) і вольовий. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено необхідність інтегративного підходу до виховання дитини як суб'єкта спілкування та розвитку її комунікативної культури. Акцентовано увагу на проблемах розвитку школяра як особистості, зокрема на становленні його мотиваційної сфери як підгрунтя формування соціально-комунікативних якостей і вмінь.

Вивчено психологічні особливості розвитку вольових якостей молодших школярів як умови їх навчальної успішності. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади вивчення зазначеної проблеми та їх значущість у навчальній діяльності. Узагальнено знання про психологічну природу волі та її роль у психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Експериментально досліджено рівні розвитку вольових якостей молодших школярів за умов даної діяльності. Виявлено кореляційний зв'язок між цим рівнем та рівнями їх навчальних досягнень, а також вольові якості у молодших школярів, які найбільшою мірою корелюють з їх навчальною діяльністю, а саме: цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, організованість, ініціативність і вольову поведінку. Розроблено й апробовано програму розвитку вольових якостей, які визначають успішність навчальної діяльності молодших школярів, доведено її ефективність. Науково обгрунтовано зміст психолого-педагогічної роботи, спрямованої на розвиток даних якостей.

Визначено та експериментально верифіковано режими самоорганізації копінг-стратегій. Розкрито психологічні механізми комплектації цих стратегій у копінг-стилі в процесі подолання критичної ситуації та тригерні механізми переходу / виходу із кризової зони. Встановлено механізми розпаду та трансформації структури та функцій копінг-стилів. Пояснено механізми флуктуації, вибору та реалізації цих стилів. Виявлено нові інклюзивно-релевантні копінг-стилі з використанням наявних і нових комбінацій копінг-стратегій та копінг-стилів у молодших та старших підлітків з урахуванням їх генези, релевантного ситуаційного контекту та плану психічних дій, на якому вони реалізуються. Вивчено особливості контамінованих копінг-стратегій, що здатні змінювати динаміку всього копінг-стилю.

Узагальнено та систематизовано психологічні підходи до вивчення природи, структури та функції толерантності-інтолерантності особистості взагалі, соціально-психологічних факторів та особливостей її прояву підлітків залежно від стилю взаємин в родині, що домінує, зокрема. Установлено співвідношення між самооцінкою підлітками та їх батьками стилів взаємин в родині, формою прояву толерантності-інтолерантності підлітків і зумовленою даними формами відносно усталеною констеляцією особистісних утворень. Розроблено програму формування толерантності в підлітків та їх батьків.

Вперше у контексті проблеми підліткового насилля визначено психологічні особливості скривджених старшокласників, досліджено їх особистісні характеристики та психічні стани, які виникають під дією систематичних образ з боку однолітків. Проаналізовано вплив наслідків несприятливої екологічної ситуації на підвищення рівня агресивності та віктимності старшокласників. Розроблено психологічну модель процесу формування в учнів старших класів конструктивних стратегій подолання проявів агресії однолітків, що передбачає розв'язання соціально-комунікативних задач за системою КАРУС. Удосконалено класифікацію деструктивних комунікативних ситуацій міжособистісної взаємодії старшокласників. Проаналізовано зовнішні та внутрішні чинники віктимізації сучасного учня старших класів. Експериментально виявлено та проаналізовано домінуючі стратегічні тенденції подолання старшокласниками проявів агресії однолітків. Показано взаємозалежність між стратегіями подолання проявів агресії однолітків і рівнем розвитку соціально-комунікативних здібностей старшокласників. Обгрунтовано основні положення системно-стратегіальної концепції діяльності, що застосовуються у контексті проблематики подолання різноманітних життєвих випробувань, проблем, конфліктів, різних типів несприятливих ситуацій особами різного віку, зокрема, старшокласниками.

У 480 юношей и девушек 15 - 17 лет изучены особенности характера при помощи опросника Р. Кеттелла, в модификации Е. Александровской. Установлено, что общими характерологическими чертами подростков являются эмоциональная лабильность, внушаемость и подозрительность. Юноши отличаются общительностью, сообразительностью, независимостью, смелостью, жесткостью, консерватизмом, недостаточной мотивацией; девушки - выразительной силой "Я", тревожностью, импульсивностью, радикализмом. Определение гендерных и возрастных аспектов характера подростков необходимо для изучения патофизиологических механизмов формирования их здоровья.

Проаналізовано результати дослідження графічної презентації індивідуальних рис характеру в підлітковому віці. Обгрунтовано ефективність використання психогеометричних методик як психодіагностичний інструментарій.

Наведено результати емпіричного дослідження щодо особливостей мотиваційних тенденцій підлітків, у яких діагностовано акцентуації характеру та зафіксовано девіантні прояви в поведінці. В дослідженні встановлено особливості прихованої мотивації акцентуантів, які призводять до виникнення девіацій, або ж навпаки, є стримуючим фактором у формуванні ненормової поведінки.