Увагу приділено визначенню й інтерпретації самотності у філософсько-антропологічному контексті. Визначено онтологічний статус самотності, розкрито чоловічу та жіночу іпостасі самотності на певних етапах розвитку людини. Виділено внутрішнью та зовнішнью форми самотності з урахуванням специфіки вивчення у психології та філософській антропології. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до самотності, а також взаємодію самотності та компонентів "Я-" і "Ми-свідомість". Встановлено зв'язок самотності та депресії. Показано місце даного феномену у житті та творчості представників української духовно-культурної традиції.

Внимание уделено определению и интерпретации одиночества в философско-антропологическом контексте. Рассмотрен онтологический статус одиночества, раскрыты мужская и женская ипостаси одиночества на определенных этапах развития человечества. Выделены внутренняя и внешняя формы одиночества с учетом специфики изучения в психологии и философской антропологии. Проанализированы современные теоретические подходы к одиночеству, а также взаимодействие одиночества и компонентов "Я-" и "Мы-сознание". Установлена связь одиночества и депрессии. Показано место данного феномена в жизни и творчестве представителей украинской духовно-культурной традиции.

Досліджено взаємозв'язок інфантилізму з психологічною імпотенцією та розроблено методи їх корекції. Розкрито психологічний зміст інфантилізму та психологічної імпотенції, виявлено джерела їх формування, пов'язані з едіпальними залежностями. Доведено особливу роль у даному процесі періоду розвитку від 2-х до 6-ти років, в якому дитина особливо гостро преживає табу на вільне виявлення енергії лібідо, що призводить до її блокування й імпортування. З'ясовано, що інфантилізм і психологічна імпотенція деструктують поведінку суб'єкта, зумовлють ригідність вчинків, пасивність, несамостійність, депресивність. Виявлено глибинні детермінанти формування інфантилізму та тенденцію до психологічної смерті, встановлено їх взаємозв'язок з психологічним захистом, регресивними проявами та принципом задоволення. Доведено ефективність використання системно упорядкованих методик активного соціально-психологічного навчання, адекватних поставленій задачі щодо виявлення глибинних детермінант інфантилізму та психологічної імпотенції у їх взаємозв'язках з метою запобігання та нівелювання регресивних наслідків даних процесів.

Визначено особливості переживання почуття самотності як провідного фактора негативного психологічного стану особистості, що виникає внаслідок соціальної депривації (на прикладі ВІЛ-інфікованих осіб). З'ясовано, що переживання почуття самотності є багатогранним, суб'єктивно значущим утворенням негативного або позитивного характеру. Визначено параметри, за якими характеризуються особливості переживання почуття самотності. Доведено, що у стані соціальної депривації та сигматизації особистості виникає негативне переживання самотності, що відчувається через соціальне відчуження, власну непотрібність для оточуючих, безглуздість особистого існування. Проаналізовано вплив визначених факторів ВІЛ-інфікованих на виникнення негативних особистісних змін даної категорії хворих осіб. Розроблено програму ресоціалізації хворих на ВІЛ, що реалізується у послідовній системі психологічної роботи з використанням технологій індивідуального консультування, тренінгів, груп само- та взаємодопомоги.

Проведено психологічне дослідженя процесу появи відстороненості внутрішнього світу людини від навколишнього світу за допомогою феномену "психологічне дистанціювання" у контексті цілісної організації внутрішнього світу суб'єкта. Проаналізовано підходи вітчизняних і зарубіжних учених щодо визначення специфічності психічного простору-часу. Зроблено висновок, що психологічне дистанціювання є властивістю просторово-часової організації внутрішного світу, а у контексті формування суб'єктивного досвіду - наслідком його неутворення і дезінтеграції всього психічного життя людини. Визначено особливості самовідчуття, характерні для психологічного дистаціювання, на матеріалі уявлень про себе "очима іншого". Розроблено методичний підхід, що дозволяє робити висновки про схильність суб'єкта до психологічного дистанціювання. Виявлено значущі зв'язки між схильністю мати психологічне дистанціювання й ознаками дезадаптації особистості суб'єкта.

З'ясовано роль, місце й особливості самоставлення в структурі самосвідомості. Уточнено структуру, функцію та системний характер самоставлення. Проаналізовано особливості зовнішніх і внутрішніх чинників, які спричиняють дисгармонічний розвиток самоставлення. Визначено відмінності особливостей прояву структурних компонентів самоставлення осіб, які перебувають за умов соціальної депривації та за сприятливих соціальних умов. Запропоновано шляхи формування самоставлення та корекції деформованого самоставлення у осіб, які перебувають за умов соціальної депривації. Здійснене дослідження особливостей структурних компонентів самоставлення показало, що специфічна соціальна ситуація розвитку створює умови для нерівномірного формування структурних компонентів самоставлення, що забезпечує різний рівень реалізації функцій самоставлення, впливає на зв'язок компонентів самоставлення та ступінь інтегрованості компонентів самоставлення в єдину систему. Обгрунтовано, що характер самоставлення визначається високим рівнем внутрішньої конфліктності та самозвинуваченням, неприйняттям самого себе, що поєднується з високим рівнем згоди з самим собою у разі нездатності до саморефлексії, небажанні усвідомлювати своє "Я" та високим рівнем потреби в пошані та прийнятті. Такі особливості самоставлення трансформують уяву про себе вбік зниження впевненості у собі, в своїх силах, конфліктності з самим собою, відстороненості, включенням в образ "Я" суперечливих якостей. Таким чином існують можливі підстави для розвитку самоставлення, але наявні обмеження заважають його подальшому становленню у осіб, які перебувають за умов соціальної депривації.

Розкрито сутність самотності як соціально-психологічний феномен та виділено соціально-психологічні чинники виникнення самотності у підлітків із особливими освітніми потребами.

Досліджено історію та підгрунтя виникнення проблеми депривації (обмеження або позбавлення можливостей задоволення життєво важливих потреб), її розвиток й особливості перебігу. Висвітлено основні аспекти деприваційного синдрому, формою прояву якого є дезінтеграція, що супроводжується деструктивними змінами особистості і загрожує її повноцінному розвитку на всіх рівнях. Наведено різні підходи до трактування змісту поняття "депривація" та окреслено основні тенденції дослідження цього явища. Підсумовано, що вивчення соціально-психологічної специфіки особистості за умов депривації дозволить попередити ймовірність виникнення деструкцій у її подальшій життєдіяльності.

Исследована история и причины возникновения проблемы депривации (ограничение или лишение возможностей удовлетворения жизненно важных потребностей), ее развитие и особенности протекания. Освещены основные аспекты депривационного синдрома, формой проявления которого является дезинтеграция, сопровождающаяся деструктивными изменениями личности и угрожающая ее полноценному развитию на всех уровнях. Приведены различные подходы к трактовке содержания понятия "депривация" и очерчены основные тенденции исследования этого явления. Подчеркнуто, что изучение социально-психологической специфики личности в условиях депривации позволит предупредить вероятность возникновения деструкций в ее дальнейшей жизнедеятельности.

The article makes a semantic analysis of the notion of УdeprivationФ. The author considers main aspects of a poly-fundamental phenomenon that is widely used in many spheres, its effects, depth and force that threatens the full - fledged development ofa personality on all levels.

Наведено результати теоретико-емпіричного дослідження (на базі ЗОШ № 27 м. Одеса) переживання самотності (ПС) підлітками у залежності від стилю сімейного виховання (ССВ). Показано роль ССВ як однієї з важливих соціально-психологічних детермінант ПС у підлітковому віці. Власне самотність охарактеризовано як переживання особистості, обумовлене деформацією її зв'язків з різними аспектами дійсності, відносно незалежне від об'єктивних умов і таке, що має як позитивний, так і негативний потенціал. Встановлено, що високий та низький рівні ПС виявили відповідно 4,6 % та 3,1 % досліджуваних, а решта 92,3 % - середній рівень; найменший рівень переживання самотності виявлено у підлітків із сімей з ССВ за типом "підвищена моральна відповідальність". Передбачено надалі детальніше вивчити механізм виникнення самотності в підлітковому віці, а також розробити програму психологічної підтримки підлітків, що переживають самотність.

Представлены результаты теоретико-эмпирического исследования (на базе СОШ № 27 г. Одесса) переживания одиночества (ПО) подростками в зависимости от стиля семейного воспитания (ССВ). Показана роль ССВ как одной из важных социально-психологических детерминант ПО в подростковом возрасте. Собственно одиночество охарактеризовано как переживания личности, обусловленное деформацией ее связей с различными аспектами действительности, относительно независимое от объективных условий и имеющее как положительный, так и негативный потенциал. Установлено, что высокий и низкий уровни ПС обнаружили соответственно 4,6 % и 3,1% испытуемых, а остальные 92,3% - средний уровень; что наименьший уровень переживания одиночества выявлен у подростков из семей с ССВ по типу "повышенная моральная ответственность". Предусмотрено в дальнейшем детально изучить механизм возникновения одиночества в подростковом возрасте, а также разработать программу психологической поддержки подростков, переживающих одиночество.

The article demonstrates some results of theoretic and empiric research on experiencing loneliness by teenagers in correlation with parental styles. It shows the role of parental style as a major social and psychological determinant of experiencing loneliness in teen age.

Систематизовано теоретичні уявлення про особистісну самотність і подружню самотність, виокремлено як окремий самостійний тип подружню самотність, яка як складне психологічне явище включає сукупність причин, форм, видів, типів переживання особистісної самотності. Розроблено класифікацію подружньої самотності, що включає такі види: усвідомлена та неусвідомлена особистісна самотність, типи: дисоційовані, етичні (етично-самоактуалізовані); дисоційовані, креативні (креативно-спонтанні); дистанційовані, благополучні (благополучно-залежні); дифузні, сенситивні (сенситивно-благополучні). Підставами типології визначено такі критерії: особливості сприйняття самотності (усвідомлене, неусвідомлене, позитивне, негативне), типи самотності (дистанційований, дифузний, дисоційований), психологічна близькість подружжя (симбіотичний зв'язок, дистанціювання), емпатія, ставлення до психологічного клімату в родині (благополучний-неблагополучний), ставлення до шлюбу (задоволеність-незадоволеність за критеріями: цінності, тіло, соціум), самоактуалізованість подружньої пари. На підгрунті розробленої типології подружньої самотності запропоновано програму психологічного супроводу, спрямовану на профілактику та корекцію цього стану, яка включає програму тренінгу для подружжя та програму надання психологічної допомоги родині в цій ситуації.

Розглянуто соціально-психологічні аспекти феномену “відчуження”, в основі якого - три рівні психічного відображення: відчуження на емоційному рівні, когнітивне відчуження, відчуження на психосоціальному рівні. На основі теоретичного аналізу наукової літератури визначено основні групи причин виникнення самотності у підлітків: індивідуальні особливості підлітка (низька самооцінка, сором’язливість, невміння встановлювати міжособистісні контакти, страх відторгнення), особливості підліткового віку, особливості мікросоціуму підлітка, характер стосунків у сім’ї, особливості виховання, стресові ситуації, трансформація соціальних і політичних процесів в країні.

Рассмотрены социально-психологические аспекты феномена "отчуждение”, в основе которого - три уровня психического отражения: отчуждение на эмоциональном уровне, когнитивное отчуждение, отчуждение на психосоциальном уровне. На основе теоретического анализа научной литературы определены группы причин возникновения одиночества у подростков: индивидуальные особенности подростка (низкая самооценка, застенчивость, неумение устанавливать межличностные контакты, страх отторжения), особенности подросткового возраста, особенности микросоциума подростка, характер отношений в семье, особенности воспитания, стрессовые ситуации, трансформация социальных и политических процессов в стране.

The socio-psychological aspects of the phenomenon of "alienation", based on three levels of mental reflection.

Зроблено спробу визначити особливості явища соціальної ізоляції в системі фундаментальних понять та систематизувати соціально-психологічні, філософські уявлення про відчуження як механізм остракізації в групі. Особливу увагу приділено розгляду системи особистості як цілого, автономного від природи утворення, яке функціонує за своїми власними специфічними соціальними законами, і з погляду ототожнення особи - як частини більш складного цілого. Розкрито важливість аналізу основних трансцендентальних факторів життєвої форми, котрі впливають на перебіг особистісного буття окремих індивідів і соціальних груп, первинного фактора екзистенційніх потреб, який найбільш яскраво проявляється в соціальній взаємодії особистості, коли вона від народження створює щось принципово нове, при цьому досить часто не усвідомлюючи закономірність і вмотивованість своїх дій, реакцій, поведінкових сценаріїв. Висвітлено особливості рефлексивних реакцій та відповідей індивіда на остракізм, такі як незацікавленість, критика, упередження, уникнення, неприйняття, зрада, стигматизація, зневага, залишення, образа, залякування й різні дрібні образи та образи й мають загальний вплив на емоції, самооцінку та поведінку. Указано на роль соціального статусу, самооцінки особистості, соціальної приналежності й характерні особливості ендогенних чинників, які можуть бути передумовою небезпеки того, що неприйнята особистість маневруватиме через своє викривлене сприйняття в ситуації, коли вихід з ізоляції за допомогою її власних можливостей практично неможливий. Зроблено висновки в системі розгляду поняття остракізму, що на глибинному когнітивно-емоційному рівні впливає на фактичну фундаментальну ситуацію особистості, порушуючи задоволення основних рис трансцендентальних понять життєвої форми. Подальший розгляд цієї проблеми передбачено в більш розгорнутому вивченні впливу остракізму на інші фундаментальні категорії життєвої форми й дослідженні індивідуальних рис особистості, які впливають на відхід індивіда, що є відстороненням, із соціальної ізоляції.