Розглянуто питання категорійно-понятійного апарату, філософії мистецтва, проблеми художньої творчості та обдарованості, створення та сприйняття художнього образу на прикладах філософсько-естетичних учень А.Шопенгауера, Р.Вагнера, Ф.Ніцше. Особливу увагу приділено музичному виду мистецтва, яке відігравало значну роль та займало важливе місце в світоглядних концепціях представників ірраціоналістичної естетики XIX ст.

На підставі останніх досягнень сучасних вчених (представників гуманітарних, природничих наук), а також релігійних, духовно-езотеричних філософських джерел розглянуто феномен інтуїції як форму духовного пізнання та самопізнання, професійної самореалізації. Описано психічні механізми інтуїтивного процесу, розкрито умови розвитку інтуїтивних можливостей особистості.

На основе последних достижений современных ученых (представителей гуманитарных, естественных наук), а также религиозных, духовно-эзотерических философских источников рассмотрен феномен интуиции как форма духовного познания и самопознания, профессиональной самореализации. Описаны психические механизмы интуитивного процесса, раскрыты условия интуитивных возможностей личности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.291 + Щ373(4РОС)6-8

Рубрики:

Об'єктивне і суб'єктивне в художній творчості

Історія киномистецтва

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено естетичну змістовність категорії "міф" у сучасній українській образотворчості. Розкрито можливості поняття міфу як посткласичного теоретичного засобу дослідження мистецтва, окреслено генетичні засади художньо-міфологічної свідомості й типологічні ознаки неоміфологізму в українському мистецтві за змістовою ознакою та на засадах міжсистемного буття символу. Досліджено поетику міфу у мистецтві (архетипу, точки зору, мовних кодів, відчуження, карнавалізації, притчі). Визначено роль неоміфологізму у сучасному українському художньому процесі як антиредукційного символотвірного механізму, засобу протистояння крайнощам культурних формалізацій.

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті ірраціоналістичної філософії XIX ст.З метою визначення ірраціоналізму, як відповідь на кризу традиційної раціоналістичної філософії, виокремлено естетичні погляди А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, аргументовано погляд на музику як вид мистецтва, здатний виконати функцію метамистецтва. Наведено концепцію, підсилену зверненням до творчої спадщини Ріхарда Вагнера. Видатний німецький композитор, захоплюючись ідеями А.Шопенгауера, водночас, мав значний вплив на формування естетико-мистецтвознавчої позиції Ф.Ніцше. Використовуючи логіку теоретичної спадкоємності "Шопенгауер - Вагнер - Ніцше", розкрито значення таких естетичних проблем, як художня обдарованість, геніальність, міфологічне мислення, створення та сприймання художнього образу. Органічно поєднано теоретичний аналіз із розглядом практики розвитку музичного (оперного) мистецтва.

Дисертацію присвячено виявленню специфіки естетичної природи інтерсуб'єктивності та розкриттю історичної динаміки її становлення як засобу подолання обмеженості "філософії суб'єкта" у новоєвропейській філософії від Р.Декарта до К.Маркса, а також проаналізовано сутність "комунікативного повороту" в сучасній європейській філософії. Виявлено естетичний потенціал інтерсуб'єктивності шляхом аплікації концепції "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм (В.Хьосле) в історії філософії до історії естетичної теорії. Ця аплікація є продуктивною, оскільки дозволяє розкрити нові принципи класифікації естетичних теорій XUIII - XX ст. Проведено ретельний аналіз естетичної площини "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм, наведено їх принципові характеристики, на прикладі конкретних концепцій (психоаналітичної та аналітико-психологічної) розкрито їх історичне значення. Особливу увагу приділено аналізу інтерсуб'єктивних детермінант процесів художньої творчості та сприйняття художнього твору, який проведено шляхом застосування великого обсягу фактичного матеріалу та прикладів.

Проаналізовано явище інтуїції, спираючися на естетико-антропологічні й естетико-гносеологічні позиції. Виявлено нові зрізи природи інтуїтивного мислення як різновиду мислення образного типу. Висвітлено значущість естетичних чинників для інтуїтивної особистості, розкрито можливості інтуїтивного рішення в евристичному та культурозначущому сенсі.

Проанализировано явление интуиции, опираясь на эстетико-антропологические и эстетико-гносеологические позиции. Найдены новые срезы природы интуитивного мышления как разновидности мышления образного типа. Очерчена значительность эстетических факторов для интуитивной личности, раскрыты возможности интуитивного решения в эвристическом и культурозначимом смысле.

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

Досліджено ідею інтерсуб'єктивності у феноменологічному, герменевтичному і екзистенційному полі діалогізму М. Бахтіна. Висвітлено своєрідне бачення феноменолого-герменевтичної та екзистенціальної спрямованості діалогічної філософії М. Бахтіна (у порівнянні з традиційною філософією, західноєвропейським діалогізмом, герменевтикою, філософією життя та екзистенціалізмом). Досліджено історичні та культурні умови, які сформували М. Бахтіна як оригінального російського діалогіста, культуролога, лінгвіста і літературознавця.