Розглядаються особливості соціокультурних явищ доби модерну під кутом співвідношення традицій та новацій. Аналізуються сучасні теорії розвитку культури європейських країн та специфіка культуротворчих процесів доби модерну. Підкреслюється, що запропонована схема розуміння суспільства початку ХХ ст. дає можливість поглибити розуміння змісту та напрямів розвитку культури зазначеної доби як найбільш адекватного виразу суті й духу соціуму.

Розглянуто особливості наукового та художнього пізнання, визначено принципи їх розмежування та механізми взаємного доповнення. Взаємодію наукового та художнього пізнання вивчено за допомогою принципу доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних, додаткових системах опису. Показано, що цей принцип дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, які досягаються пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а також його художньо-образним мисленням, керованим домінуючою потребою. Увагу приділено специфіці наукових понять і художніх образів, методу моделювання в пізнавальній діяльності, взаємодії логічного й образного мислення, ролі уяви в науковому та художньому пізнанні.

Рассмотрены особенности научного и художественного познания, определены принципы их размеживания и механизмы взаимного дополнения. Взаимодействие научного и художественного познания изучено при помощи принципа дополняемости Н. Бора, рассматривающего объект во взаимоотрицающих, дополнительных системах описания. Показано, что этот принцип позволяет выявить в познаваемом объекте разные определенности, достигаемые познавательной задачей и логикой субъекта, а также его художественно-образным мышлением, управляемым доминирующей необходимостью. Уделено внимание специфике научных понятий и художественных образов, методу моделирования в познавательной деятельности, взаимодействию логического и образного мышления, роли воображения в научном и художественном познании.

Розглянуто проблему відриву краси від мудрості в сучасній культурі. Цю проблему проаналізовано в контексті історичного розвитку світової цивілізації. Зроблено висновок, що розмежування краси та мудрості знизило позитивні можливості сучасного суспільства.

Досліджено механізм експлікації естетичних категорій в науково-методологічному дискурсі з погляду проблеми визначення ціннісного потенціалу естетики науки. В центрі уваги - питання про теоретичний статус естетизму в постнекласичній раціональності.

Зазначено щодо можливостей застосування технік транзакційного аналізу у пізнанні життєвого сценарію суб'єкта, серед яких особливе місце займає метод роботи з улюбленою казкою.

Досліджено теоретико-методологічні засади рефлексії процесу становлення та предметного самовизначення естетики науки, шляхи актуалізації ціннісного, когнітивного та методологічного потенціалу цієї філософської дисципліни, її нові можливості в контексті постнекласичної наукової раціональності та постмодерністського філософського дискурсу. Розкрито основні естетичні параметри наукового знання та їх історичні концептуалізації. Експліковано когнітивні та методологічні потенції концепту краси в науці. Проаналізовано передумови становлення, специфіку та предмет естетики науки. Виявлено взаємозв’язок між її класичною і некласичною стадіями розвитку та зміною типів наукової раціональності. Охарактеризовано постнекласичні смислові трансформації естетики науки та встановлено, що вони корелюють із особливостями постмодерністської культури.