Проаналізовано сучасні досягнення теорії і практики викладання дисциплін художньо-естетичного циклу. Висвітлено методологічні засади організації навчально-виховного процесу, культурологічні та психолого-педагогічні концепції розвитку особистості. Окреслено пріоритетні напрями подальшого вдосконалення мистецької освіти, розкрито її взаємозв'язок з основами загальної педагогіки.

Висвітлено сучасні досягнення теорії та практики викладання дисциплін художньо-естетичного циклу. Викладено методологічні засади організації навчально-виховного процесу, культурологічні та психолого-педагогічні концепції розвитку особистості. Розкрито сутність базових понять педагогіки, розглянуто структуру художнього сприйняття та етапи його формування. Охарактеризовано колективні й індивідуальні форми організації навчально-виховної роботи. Наведено класифікацію методів педагогічної діяльності. Визначено фактори соціально-культурного впливу на особистість. Показано значення самостійної навчальної роботи учнів. Окреслено пріоритетні напрями подальшого удосконалення мистецької освіти, показано її взаємозв'язок з основами загальної педагогіки. Викладено методологічні засади педагогічного дослідження, наведено методи статистичної обробки одержаних результатів. Встановлено критерії педагогічної діагностики художнього розвитку особистості.

Освещены современные достижения теории и практики преподавания дисциплин художественно-эстетического цикла. Изложены методологические основы организации учебно-воспитательного процесса, культурологические и психолого-педагогические концепции развития личности. Раскрыта сущность базовых понятий педагогики, рассмотрена структура художественного восприятия и этапы его формирования. Охарактеризованы коллективные и индивидуальные формы организации учебно-воспитательной работы. Приведена классификация методов педагогической деятельности. Определены факторы социально-культурного влияния на личность. Показано значение самостоятельной учебной работы учащихся. Определены приоритетные направления дальнейшего усовершенствования художественного образования, показана его взаимосвязь с основами общей педагогики. Изложены методологические основы педагогического исследования, приведены методы статистической обработки полученных результатов. Установлены критерии педагогической диагностики художественного развития личности.

Визначено місце та роль чуттєвого переживання в мультисенсорній культурі "хай-тач".

Определены место и роль чувственного переживания в мультисенсорной культуре "хай-тач".

The contens of present work is definition of place and role of sensual experience in multisensational culture "high-touch".

Розглянуто питання візуальної насолоди, його розвиток в феміністичній психоаналітичній кінотеорії, тобто як об'єкт критики і руйнування. Деконструйовано феміністичне уявлення про візуальну насолоду, використовуючи фройдівське поняття часткових потягів та лаканівське поняття погляду, а також приклади з кіно.

Проведено філософсько-теоретичне вивчення естетичного аспекту візуальної репрезентації. Зроблено спробу розкрити особливості її динаміки у класичній, модерністській і постмодерністській візуально-культурних парадигмах. У контексті своєрідності її історичних форм досліджено еволюцію візуальних моделей, а саме: класичної (дихотонічної), некласичної (природничо-наукової, абстрактної) та постнекласичної (синергетичної). Здійснено цілісний і системний аналіз розширення смислового змісту класичної візуальної репрезентації, що передбачає застосування понять "сприйняття", "візуальне мислення", "гештальт". Доведено, що радикальна відмова від традиційної онтології у сучасних дослідженнях візуальної репрезентації, глобальний поворот від центрації уваги на статиці до фокусування її на динаміці визначають способи естетичної інтерпретації у єдності досвіду візуального та метафізичного. Виявлено екзистенційну роль бачення у побудові онтології рухливої рівноваги.

Дисертація присвячена дослідженню та осмисленню естетичного світопереживання в життєдіяльності людини. Естетичне світопереживання розглядається як один із видів емоційно-ціннісного переживання світу, що становить онтологічну основу життєдіяльності людини та її різноманітних взаємозв'язків із світом. Естетичне переживання виявляється як основа естетичної свідомості, спосіб буття естетичного в свідомості. Розкриваються сутнісні особливості естетичного світопереживання та його прояву - естетичних почуттів, що дозволяє визначити переживання як форму світовідношення людини, смислову основу її життєдіяльності, безпосередню основу художньої реальності.

Розглянуто можливості музично-педагогічної підготовки у формуванні емоційної культури майбутніх учителів. Розкрито поняття емоційної культури, зміст, структуру, основні її показники. Експериментально доведено ефективність поєднання сукупності педагогічних умов з метою організації групових занять зі спецсемінару "Формування емоційної культури майбутнього вчителя", соціально-психологічного, емоційного і комунікативного тренінгів, індивідуального навчання, педагогічної практики та концертно-виконавської діяльності студентів у формуванні емоційної культури.

Досліджено методологічні та теоретичні засади, з використанням яких розглянуто формування, структуру та суть світовідношення студентів навчальних закладів культури та мистецтв, а також взаємозв'язок світогляду, світосприйняття та світовідношення студентів. Розкрито роль екзистенціалів, особливості становлення образу світу, функції мистецтва в процесі формування світовідношення. Обгрунтовано зміст, педагогічні технології формування світовідношення студентів на підставі комплексного використання засобів мистецтв. Розроблено методичні рекомендації з організації художньо-творчої діяльності студентів коледжу, спрямованої на активізацію особистісного початку світовідношення.

Визначено теоретико-методологічні основи формування художнього смаку майбутнього вчителя музики. Обгрунтовано зміст і структуру художнього смаку. Розкрито суть поняття "художній смак майбутнього вчителя музики". На основні розроблених критеріїв і показників діагностовано рівні сформованості даного смаку та встановлено чинники впливу на художній смак особистості. Виявлено педагогічні умови підвищення рівня художнього смаку майбутнього вчителя музики. Експериментально перевірено результати реалізації умов поетапного формування художнього смаку майбутнього вчителя музики у процесі його професійної підготовки. Установлено, що вплив на формування даного смаку має бути більш ефективним за умов: розвитку у майбутнього вчителя музики здатності до художньо-оцінювальної діяльності з метою реалізації контекстного підходу до професійної освіти; реалізації об'єктивного контролю за рівнем музично-професійних знань студентів з метою управління процесом формування художнього смаку майбутнього вчителя музики; створення внутрішньої та зовнішньої установок на сприйняття художньо-значущих музичних творів та їх педагогічного використання; формування готовності до сприйняття художньо-музичних образів як основи розвитку художнього смаку.

Розкрито аналітику сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі крізь призму рецептивної естетики, аналітичної та герменевтичної традицій у дослідженні тексту. Розглянуто естетично-літературознавчі орієнтири на перетині української, західноєвропейської та російської естетичної думки. Доведено, що на теренах України розвивається міждисциплінарний підхід щодо вивчення процесу сприйняття літературного тексту. Встановлено, що до нього долучено літературознавці, психологи, критики, зумовлюючи певний синтез філософських, естетичних, літературознавчих і психологічних напрацювань у дослідженні проблеми рецепції текстів. Здійснено аналіз тексту як об'єкта читацького сприйняття у нерозривному зв'язку з твором, книгою та використанням "протоестетичних" категорій читання, тлумачення, розуміння у контексті філософії "діалогу", співтворчості, критики.

Дисертація присвячена дослідженню феномена естетичної перцепції та способів її прояви у релігійному досвіді сучасної людини. З'ясовані основні тенденції естетичного досвіду, проаналізовані особливості взаємозв'язку категорій "естетичний досвід" та "релігійний досвід". Проаналізовано конструктивну роль візуального й аудіального сприйняття у формуванні релігійного досвіду сучасного українського суспільства. Розглянуто цінність православного церковного мистецтва, розкрито розуміння краси скрізь призму софіології (на прикладі робіт П. Флоренського). Визначено особливості естетичної перцепції релігійного досвіду за умов українського суспільства як конструктивно-поновлюючого, моральні та світоглядні, показані компенсаторні можливості релігійної перцепції в ціннісних системах сучасної особистості.

Створено цілісну філософсько-естетичну концепцію традиції як способу буття національної духовної культури. Аналіз національно-культурного буття здійснено крізь призму еволюції соціальної суб'єктності: від виявлення безпосередньо групового, колективного характеру етнічної культури, що виключає розвинуте індивідуальне начало до реалізації унікальності особистості в конкретній культурній спільноті як свідомому суб'єкті історичної дії, де діяльний суб'єкт постійно в часі творить простір свого існування - культурний простір як умову власного буття. Обгрунтовано, що естетична традиція з онтологічним центром історико-генетичної єдності національної духовної культури та надає якісної визначеності процесу передання соціально-історичного досвіду.

Розкрито специфіку феноменологічного дослідження предметних даних естетичного сприймання. Спираючись на праці Е. Гуссерля, М. Гартмана, Р. Інгардена та М. Мерло-Понті, розглянуто естетичне сприймання як різновид безпосереднього досвіду, у якому відбувається синтетичне осягнення якісних, матеріально-речових, психоемоційних та метафізичних властивостей предмета.

Проаналізовано естетичний вимір інтерактивного переживання у контексті сучасного мультимедійного мистецтва. Потреба осмислення проявів електронного мистецтва є важливою для сучасної естетичної теорії. Ключовим питанням постає проблема естетики інтерактивного переживання, яке пов'язане зі сприйняттям художніх об'єктів у кіберпросторі. Для кращого розуміння основних моментів інтерактивного естетичного сприйняття використано концепцію польського феноменолога Р. Інгардена, відомого дослідника проблематики естетичного переживання.

Досліджено естетичність світу. Висвітлено розуміння поняття "світу". Показано, що світ - спосіб людського буття у світі, цілість кінечного існування людини. Продемонстровано, що цілість світу людина схоплює як близькість, тобто як дещо найбезпосередніше і у своїй найбезпосередності найближче людині. Розглянуто розуміння термінів, які хоча й перекладаються обидва як розум, проте мають значну відмінність. Згідно з цим розглянуто розуміння відчуття та мислення. Показано, що відчуття та мислення є формами чуття, через яке людина осягає світ. Вказано на те, що дане чуття у найширшому його розумінні споріднене із грецьким. З'ясовано, що естетичність світу означає те, що світ осягається нами і може бути нами поміченим через наше чуття у найширшому його розумінні.

Вивчено статус силенціального ефекту в мистецтві (музика, драматургія, живопис). Проведено аналіз сприйняття цього феномену через призму людських типів відчуття. Сфокусовано увагу на інтра- та екстралінгвальних факторах екстеріоризації силенціального ефекту.

Розглянуто актуальну для сучасної філософії освіти проблему предметного поля та філософської сутності естетичного. Особливу увагу звернено на естетичне переживання як вихідний пункт побудови естетичної картини світу. Визначено перспективи тематизації проблеми естетичного, що розглянуто як феномен розгортання сутнісних аспектів людського буття. Доведено, що суворих критеріїв вимірювання рівнів естетичності не існує й існувати не може.

Рассмотрена актуальная для современной философии образования проблема предметного поля и философской сущности эстетического. Акцентировано внимание на эстетическом переживании как исходном пункте создания эстетической картины мира. Определены перспективы тематизации проблемы эстетического, которая рассмотрена как феномен разворачивания сущностных аспектов человеческого бытия. Доказано, что строгих критериев измерения уровня эстетичности не существует и существовать не может.

The article deals with the the problem of a subject field and philosophical essence aesthetic. It is actual problem for modern philosophy of education. The corresponding literature on this problematics is analysed. The attention is stressed on aesthetic experience as a starting point of creation of an aesthetic picture of the world. It is noticed, that obtaining of that problems deduces it on wide enough prospect that is considered as a phenomenon of deployment of intrinsic aspects of human life. It is proved, that strict criteria of measurement of a level of aesthetic do not exist and cannot exist.

Наведено результати дослідження проблеми наративної інтерпретації особистістю (носієм масового дискурсу) естетичних переживань. Визначено особливості інтерпретації феномену "естетичне переживання" в науково-психологічному дискурсі. Обгрунтовано вплив надіндивідуальних дискурсивних чинників на формування індивідуальних особливостей конструювання та інтерпретації естетичних переживань особистості, а також роль прецедентних текстів у поширенні дискурсивних практик. Описано структуру і загальний обсяг концепту "естетичне переживання", що побутує в межах масового дискурсу, а також запропоновано типологію наративних моделей інтерпретації зазначеного феномену.

Розкрито особливості ментального аспекту естетичного сприйняття етномистецтва (ЕСЕ) як професійної якості вчителя образотворчого мистецтва (ВОМ) на сучасному етапі приєднання України до Болонського процесу. Позначено параметри ментального аспекту ЕСЕ як професійної якості ВОМ та деякі підходи до естетико-педагогічного аналізу ментального аспекту естетичного сприйняття. Відзначено, що особливості ЕСЕ як професійної якості ВОМ базуються на першоджерелах української образотворчості, формовияву, символу мудрості народної, його світоглядної культури. Виділено спільні та відмінні риси народного та професійного мистецтва. Підсумовано, що реформування мистецької освіти в Україні ставить перед ВОМ вимоги: уміти проектувати альтернативні варіанти структурних елементів професійної діяльності; аналізувати та формулювати власну мету педагогічної професійної діяльності, засвоювати передовий досвід, звертаючись до народних традицій; встановлювати концепцію життєствердження.

Раскрыты особенности ментального аспекта эстетического восприятия этноискусства (ЭВЭ) как профессионального качества учителя изобразительного искусства (УИИ) на современном этапе присоединения Украины к Болонскому процессу. Обозначены параметры ментального аспекта ЭВЭ как профессионального качества УИИ и некоторые подходы к эстетико-педагогическому анализу ментального аспекта эстетического восприятия. Отмечено, что особенности ЭВЭ как профессионального качества УИИ базируются на первоисточниках украинский изобразительности, формопроявления, символа мудрости народной, его мировоззренческой культуры. Выделены общие и отличительные черты народного и профессионального искусства. Подытожено, что реформирование художественного образования в Украине ставит перед УИИ требования: уметь проектировать альтернативные варианты структурных элементов профессиональной деятельности; анализировать и формулировать собственную цель педагогической профессиональной деятельности, усваивать передовой опыт, обращаясь к народным традициям; устанавливать концепцию жизнеутверждения.

Aesthetical perception of ethic art as professional quality of a creative art teacher (mental aspect). In this article the attempt to disclose the peculiarities of mental aspect of aesthetical perception of ethic art as professional quality of a creative art teacher on the modern stage of joining of Ukraine to the Bolon process are also designated.

Проаналізовано основні підходи та позиції в розумінні естетичного переживання в польській естетиці першої половини XX ст. Розглянуто особливості концепцій естетичного переживання представників універсалізму та плюралізму. Розкрито зв'язок естетичного переживання й естетичної цінності як однієй з найбільш характерних рис учень польських естетиків зазначеного періоду. Висвітлено значення запропонованих ними методологічних положень для вирішення актуальних естетичних проблем, відтак окреслено їх роль у становленні сучасної естетичної теорії та осмисленні мистецької практики першої половини XX ст.