Висвітлено проблему сакрального в естетичному процесі, наведено теоретико-естетичні інтерпретації категорії сакрального в історії мистецтва. Визначено сутність естетичної свідомості, механізм історико-художнього процесу, його спрямованість, стильову, видову та жанрову характеристики. Розглянуто медіатори сакрального в естетичному процесі, зокрема, знак, слово, символ, міф. Розкрито проблему десакралізації сучасної естетики в постмодернізмі.

Освещена проблема сакрального в эстетическом процессе, приведены теоретико-эстетические интерпретации категории сакрального в истории искусства. Определены сущность эстетического сознания, механизм историко-художественного процесса, его направленность, стилевая, видовая и жанровая характеристики. Рассмотрены медиаторы сакрального в эстетическом процессе, в частности, знак, слово, символ, миф. Раскрыта проблема десакрализации современной эстетики в постмодернизме.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.12

Рубрики:

Естетичне і релігійне

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено естетичні засади релігійної свідомості та їх зв'язки з національною свідомістю в контексті деяких аспектів українського бароко. Проаналізовано проблеми взаємодії релігії та мистецтва, а також співвідношення релігійної і естетичної функцій. Зокрема окреслено історичний, соціальний та психологічний підходи до вивчення історії України.

На прикладі концепцій сучасних дослідників розглянуто коло питань, що стосуються специфіки природи релігійного мистецтва. Проаналізовано проблеми взаємодії релігії та мистецтва, а також співвідношення релігійної і естетичної функцій. Відзначено, що в контексті найбільше значущих проблем залишаються відкритими та потребують серйозного вивчення питання розуміння символу як функції та взаємовідношення мистецтва і символу.

Розкрито естетичний аспект уявлень про сакральне, що виражено у творчості Сковороди насамперед у тім, що він дивився на Біблію як на поетичний здобуток. Г. Квітка-Основ'яненко також літературно-естетичні погляди свого ідеалу переносить у морально-етичну складову духовної культури українського народу.

Досліджено зміст і функції естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни. Увагу приділено естетичній складовій ритуального комплексу. Розкрито характерні особливості буддійської естетики, розглянуто її становлення в контексті індійської культури. Розкрито суть і розвинуто принципи буддійської естетики. Виявлено естетичні аспекти характерних особливостей буддійського ритуалу. Розглянуто основні функції естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни. Встановлено, що зміст естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни полягає у гармонійному поєднанні чуттєвої та раціональної сфер людського буття, що має сприяти здійсненню головної буддійськлї мети - розкриттю потенціалу буддхати.

Досліджено трансформацію візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики XX ст. Проаналізовано концепти "ідеї" та "символу" як основні об'єкти зображення ікони та сучасного мистецтва. Визначено стилістичні особливості ікони в мистецтві XX ст., зокрема, іконографічні деформації, умовність образу та "літературність" художнього твору в контексті звернення до візантійської традиції в художніх течіях західного модернізму та постмодернізму, українського та російського авангарду та в неофіційному пізньорадянському мистецтві. Розглянуто шляхи та способи використання в мистецьких течіях XX ст. таких естетичних принципів ікони, як зображення часопростору, зворотня перспектива, теорія світла та символічна мова кольорів. Проведено паралель між об'єктами (творами) східнохристиянського та сучасного мистецтва у схожості їх сприйняття та між суб'єктами (художником та іконописцем) в їх трактуванні авторської індивідуальності. Виявлено спільний для ікони та мистецтва некласичної естетики принцип - презентацію трансцендентного сакрального. На підставі дослідження теоретичних і стилістичних настанов представників сучасного мистецтва й естетичної програми ікони висвітлено суттєві досягнення щодо розуміння ікони та вивчення гетерогенного мистецтва некласичної естетики.

У контексті феноменологічного, екзистенціального, ціннісно-аксіологічного підходів досліджено храм як культурну універсалію людини. Проаналізовано нові форми зв'язку соціального, етико-естетичного й утилітарно-практичного в храмі, що дає змогу всебічно визначити ціннісні параметри храму як культурної універсалії у суспільному житті людства. Вирішено завдання стосовно функціонування храму, розглянуто його місце в модусах екзистенціальних переживань, морально-етичної практики та у системі соціальних відносин. Висвітлено вплив храму на індивідуальну й масову свідомість, на соціальні потреби та запити окремого індивіда та соціуму в цілому. Визначено та проаналізовано механізми дослідженого впливу на утворення колективних видів поведінки.

Дисертація присвячена дослідженню феномена естетичної перцепції та способів її прояви у релігійному досвіді сучасної людини. З'ясовані основні тенденції естетичного досвіду, проаналізовані особливості взаємозв'язку категорій "естетичний досвід" та "релігійний досвід". Проаналізовано конструктивну роль візуального й аудіального сприйняття у формуванні релігійного досвіду сучасного українського суспільства. Розглянуто цінність православного церковного мистецтва, розкрито розуміння краси скрізь призму софіології (на прикладі робіт П. Флоренського). Визначено особливості естетичної перцепції релігійного досвіду за умов українського суспільства як конструктивно-поновлюючого, моральні та світоглядні, показані компенсаторні можливості релігійної перцепції в ціннісних системах сучасної особистості.

Досліджено теоретичні інтерпретації категорії сакрального в історії естетики та мистецтва, здійснено аналіз впливу даної категорії на естетику античності, середньовіччя, ренесансу та бароко. Визначено співвідношення сакрального з такими категоріями естетики, як трагічне, комічне й естетичний ідеал. Встановлено, що сакральне й естетичний процес як феномени буття нерозривно пов'язані між собою. Кожен з цих феноменів самостійний у своїй основі та має власний зміст. Розглянуто медіатори сакрального в естетичному процесі: слово, символ, міф. Розкрито пізнавальний потенціал категорії сакрального, просторові та часові аспекти сакралізованої форми, етико-естетичні аспекти категорії сакрального. Висвітлено проблему десакралізації сучасної естетики в постмодернізмі. З'ясовано, що десакралізація естетики є проявом кризи естетичної свідомості й веде до деестетизації посткультури. Феномен сакрального осмислено як одну з найважливіших засад людського світу. Запропоновано нові інтерпретаційні підходи до вивчення феномена сакрального в естетиці. Розглянуто численні історико-художні факти, які пов'язані з проблемою сакрального та стосуються різних етапів розвитку мистецтва.

Раскрыта сущность религиозно-мистического и эстетического опыта, их сходство и различие. Сходство отмечено при переживании человеком особых изменённых состояний сознания. Рассмотрены такие философские аспекты этих состояний сознания, как онтологический, гносеологический, аксиологический, социальный, этический, эстетический. Исследован конкурентный тип человеческой цивилизации. Конкуренция порождает действия по уничтожению конкурентов как врагов. Отмечено, что уничтожаются не только люди, семьи, но и целые этносы, государства, цивилизации, расы. Рассмотрен вопрос об изменении типа человеческой цивилизации, где важное значение имеет антропологический фактор. Предложено человека-конкурентного сменить на человека-солидарного. Человек-солидарный не только живёт в гармонии с природой, но и с самим собой.

Досліджено специфіку символічної репрезентації сакрального в мистецтві. Здійснено поглиблену експлікацію понять "сакральне", "досвід священного", "естетичне", "символічне", "репрезентація". Проаналізовано історію філософсько-естетичного та богословського осмислення проблем образотворчої репрезентації священного, онтології та функцій сакрального мистецтва в контексті розвитку культури. Простежено еволюцію класичного метафізичного дискурсу художньої репрезентації. Висвітлено сучасні інтерпретації репрезентативної сутності мистецтва. Викладено естетичний аспект іконоборчої програми протестатизму.

Проаналізовано онтологічну та феноменологічну специфіку репрезентації сакрального в мистецтві в контексті соціокультурник факторів динаміки естетичного процесу. Обгрунтовано ідею генетичної спорідненості сакрального й естетичного як наріжних аспектів людського духу. Досліджено історію філософсько-естетичного та богословського осмислення проблем образотворчої репрезентації священного. Висвітлено онтологічну та функціональну специфіку сакрального мистецтва. Простежено еволюцію класичного метафізичного дискурсу художньої репрезентації від античної метафізики - через християнську патристику - німецьку класичну філософію - до постмодерних теорій. Репрезентацію концептуалізовано як естетичну категорію, яка виражає онтологічний структурний момент естетичного і має ключове значення для розуміння самої сутності процесу культуроутворення та художнього формоутворення зокрема. Проаналізовано процес становлення нової парадигми в розумінні репрезентативної природи мистецтві та фактори сутнісних метаморфоз художньої культури за умов десакралізації.

Проведено аналіз естетичного контенту теорії ораторської мистецтва, розглянутої на матеріалах православного проповідницького дискурсу. Обгрунтування концепту "естетосфера" закладає методологічні засади його використання в дослідженнях естетико-релігієзнавчого характеру. Зокрема, естетосфера проповіді виступає синергійною системою духовно-естетичних цінностей, що взаємно корелюються в храмовому синтезі мистецтв. Досліджено розвиток вітчизняної гомілетичної думки з позицій визначення її імпліцитних теоретико-естетичних аспектів (риторичний дискурс Візантії, Древньої Русі, українського бароко, гомілетики XIX - початку XX ст.). З метою вивчення риторичних чинників релігійно-естетичного катарсису проаналізовано синергію в естетосфері проповідей, присвячених проблемам смерті. Для визначення специфіки сигнатури "пам'яті смертної" як риторичної реалізації естетики трагічного акцетовано увагу на образно-евокативну систему повчань як релігійно-естетичну складову християнської танатології. Містико-синергійну площину літургійного синтезу мистецтв визначено як духовно-естетичний контекст для функціонування проповідницької риторики.

Досліджено естетичні основи релігійної комунікації, в яких визначальну роль відіграє сакральна метафоричність, що постає невід'ємним естетичним засобом за умов осягнення смислів сакрального. Встановлено, що розгляд трансцендентного за допомогою сакральної метафори дозволяє їй, як рушійному чиннику, здійснювати переведення значення сенсу з трансцендентного в простір іманентного. Розглянуто аксіологічне значення сакральної метафори у сучасному естезисі культури, який піддає метафоричність деестетизації. Зазначено, що конструктивним кроком у метафоричному просторі сучасної культури підкреслено його інтенцію до сакральної метафоричності, коли метафоричність виступає герменевтичним інструментом в освоєнні та з'єднанні сакральних смислів з особистісними якостями людини, створюючи поле справжньої краси.

Розглянуто феномен святості як естетичного ідеалу в межах православної культури. Здійснено аналіз проблеми естетичного ідеалу взагалі та святості як естетичного ідеалу зокрема в контексті різноманітних духовних, моральних та естетичних потреб українського суспільства за умов культурного сьогодення.

Рассмотрен феномен святости как эстетического идеала в рамках православной культуры. Осуществлен анализ проблемы эстетического идеала как такового и святости как эстетического идеала в частности в контексте духовных, моральных и эстетических потребностей украинского общества в современных культурных условиях.

The article investigates the holiness phenomenon as an aesthetic ideal within the limits of orthodox culture, analyzes the problem of selection of an aesthetic ideal in general and holiness as an aesthetic ideal in particular in the cоntext and various spiritual, moral and aesthetic necessities of the Ukrainian society in the conditions of cultural present time.

Розглянуто сакральний сенс сповідального слова та молитви в аспекті естетики та культури. Визначено сутність сповіді як важливого явища культури, що організовує хаос свідомості людини, незалежно від того, який релігійний, світський і філософсько-символічний сенс вкладається у дане поняття. Наведено огляд розвитку жанру сповіді у європейській літературі. З'ясовано, що Божественне Слово як Логос виступає не тільки як сакральне, а й як естетичне, оскільки за античною та монотеїстичними релігійними традиціями Бог творить світ за законами розуму, добра та краси.

Рассмотрен сакральный смысл исповедывального слова и молитвы в аспекте эстетики и культуры. Определена сущность исповеди как важного явления культуры, организовующего хаос человеческого сознания, независимо от того, какой религиозный, светский и философско-символический смысл вкладывается в данное понятие. Проведен обзор развития жанра исповеди в европейской литературе. Установлено, что Божественное Слово как Логос выступает не только как сакральное, но и как эстетическое, поскольку по античной и монотеистической религозным традициям Бог создает мир по законам разума, добра и красоты.