Розглянуто життєві кризи (ЖК) особистості та кризу дитинства як психологічні проблеми, психологію самотності як феномен реальності, кризу світогляду як різновид ЖК. Проаналізовано вплив девіантної поведінки на становлення особистості, висвітлено проблему насильства над людьми. Запропоновано методику оцінки населенням психологічних втрат і надбань, описано механізм формування кризової поведінки особистості.

Рассмотрены жизненные кризисы (ЖК) личности и кризис детства как психологические проблемы, психология одиночества как феномен реальности, кризис мировоззрения как разновидность ЖК. Проанализировано влияние девиантного поведения на становление личности, освещена проблема насилия над людьми. Предложена методика оценки населением психологических потерь и достижений, описан механизм формирования кризисного поведения личности.

Досліджено життєві кризи ісламської жінки. В основу дослідження покладено такі гіпотези: "існують розходження в переживанні життєвих криз ісламськими і слов'янськими жінками" та "в силу культурних особливостей ісламські жінки більш захищені від життєвих криз, ніж слов'янські".

Проаналізовано ідеї Св. Луки про зло та страждання. Св. Лука визнає необхідність недосконалості у людському житті, але вказує на те, що люди повинні мати можливість рости та розвиватися, аби наблизитися до того, якими їх задумав Бог. Зіштовхуючись зі стражданнями у житті, люди одержують можливість мудрішати та навчатися, що було б неможливим, якби вони були позбавлені досвіду протиборства добра і зла.

Розкрито особливості філософських вчень А. Шопенгауера та С. К'єркегора, визначено та проаналізовано головні чинники, які обумовили їх своєрідність, визначено роль суб'єктивних чинників, пов'язаних з характером особистості та біографічними ньюансами мислителів. Досліджено філософсько-етичні твори А. Шопенгауера та С. К'єркегора, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Розкрито проблему страждання через поняття кризи, хвороби, меланхолії, відчаю, песимізму. Значну увагу приділено проблемі страждання в онтології, антропології, етиці, аксіології, сотериології. Визначено суть страждання, його природу, змістовне наповнення, висвітлено його роль і значення для духовного життя людини. Наголошено, що проблема страждання, незважаючи на свій яскраво виражений особистісний характер, актуалізується та посилюється в кризові, переломні часи розвитку суспільства та культури. Вказано, що А. Шопенгауер і С. К'єркегор були одними з перших в Європі, які здійснили переведення проблематики кризових соціокультурних явищ на особистісний рівень людини та пошук нею смислу життя. Розглянуто негативне/конструктивне значення страждання для духовного оздоровлення людини та суспільства.

Предложена новая личностно-ориентированная концепция счастья (ЛОКС), основанная на идеях системного подхода и синтезирующая эвдемоническую и гедонистическую традицию исследований счастливой жизни и субъективного благополучия. Продемонстрирован интегрирующий характер ЛОКС в отношении теорий личности начала середины XX в., а также современных концепций эвдемонии и гедонизма. Показано решение ряда теоретических проблем современной психологии, связанное с применением данной модели, намечены дальнейшие перспективы практического исследования составляющих ее компонентов.