З використанням сучасної концепції біосоціодуховності людини, її цілісності висвітлено проблему духовного становлення людської істоти в єдності її фізичної (тілесної), душевної (психічної) та духовної природи. На підставі положень світових релігій, духовно-езотеричних філософських учень Сходу та Заходу, останніх наукових досліджень у галузі педагогіки, психології, філософії, природничих наук розкрито сутність духовної еволюції цілісної людини, шляхи та етапи її становлення.

С учетом современной концепции биосоциодуховности человека, его целостности освещена проблема духовного становления человеческой истоты в единстве с его физической (телесной), душевной (психической) и духовной природой. На основе положений мировых религий, духовно-эзотерических философских учений Востока и Запада, последних научных достижений в области педагогики, психологии, философии, естественных наук раскрыта сущность духовной эволюции целостного человека, пути и этапы его становления.

На підставі останніх досягнень сучасних вчених (представників гуманітарних, природничих наук), а також релігійних, духовно-езотеричних філософських джерел розглянуто феномен інтуїції як форму духовного пізнання та самопізнання, професійної самореалізації. Описано психічні механізми інтуїтивного процесу, розкрито умови розвитку інтуїтивних можливостей особистості.

На основе последних достижений современных ученых (представителей гуманитарных, естественных наук), а также религиозных, духовно-эзотерических философских источников рассмотрен феномен интуиции как форма духовного познания и самопознания, профессиональной самореализации. Описаны психические механизмы интуитивного процесса, раскрыты условия интуитивных возможностей личности.

Визначено поняття "ефективність" як соціальну характеристику, що включає особистісні, суспільні, національні, етичні та інші аспекти, а також поняття "ефект" - як об'єктивну властивість будь-якої взаємодії. Теоретично проаналізовано поняття "мораль", "моральність" з позиції діяльнісного підходу до свідомості (як предмет загальної психології). Переглянуто існуючі раніше парадигми комунікативного процесу та перенесення акценту з "суб'єкт-об'єктних" на "суб'єкт-суб'єктні", де одержувача інформації (реципієнта) вже наділяли активною позицією, що впливає на сам процес породження та передачі інформації. Теоретично обгрунтовано зміну абревіатури ЗМІ (засоби масової інформації) на ЗМК (засоби масової комунікації). Теоретично та експериментально досліджено психосемантику неповнолітніх правопорушників, що дозволяє розкрити ряд принципових особливостей, які в процесі судочинства можуть відігравати вирішальне значення для класифікації конкретної протиправної дії в межах Карного кодексу.

Проведено комплексний філософсько-етичний аналіз поняття "інтуїтивний досвід". Розглянуто співвідношення понять інтуїція та інтуїтивний досвід. Доведено, що на відміну від інтуїції як позасвідомої активності суб'єкта, особистісний інтуїтивний досвід в своїй повноті передбачає рух думки від вихідного допонятійного знання через раціональні поняттєві опосередкування до пост-понятійної фази споглядання-переживання універсальних моральних констант. Метою інтуїтивного досвіду є досягнення вищого етичного щаблю в ієрархії морального буття, на якому реалізується духовна трансформація особистості, здобувається моральна мудрість, що існує в єдності знання та буття. Доведено, що онтологічною основою ієрархії моральних цінностей є інтуїтивний досвід "добра-самого-по-собі", який на відміну від "добра-для-нас", не одержується в ході виховання чи соціалізації, і не може бути зведеним до категорії добра, одержаній в додатковій етичній рефлексії, але уможливлює будь-яку подальшу категоризацію, дискурс, діалог культур, взаємопорозуміння. Аргументовано, що зло виступає результатом неправильного прояснення вихідного досвіду добра, що пояснюється екзистенційною втомою - специфічним модусом буття і налаштуванням особистості в ситуації втрати екзистенційною висоти. Стверджено, що забуття абсолютних основ моралі, даних в інтуїтивному досвіді, наполягання на достатності мінімуму моральних норм для нормального функціонування соціуму призводить до вихолощення глибинного філософського змісту етики, "ціннісної сліпоти" щодо тих над-раціональних горизонтів, що задають координати для максимальної реалізації особистості.

Досліджено особливості моральних почуттів у процесі самодетермінації та самопрояву особистості. Безперечною заслугою теоретиків "моральнісного почуття" є те, що вони довели здатність моральних почуттів брати участь в осмисленні соціальних ситуацій. Проте специфіку походження моральних почуттів як найважливіших начал людської поведінки ніхто з прихильників теорії моральнісного почуття навіть не намагався з'ясувати. Вони просто виходили з почуттів як певної даності. Останнє було характерним і для дослідження цієї проблеми видатними етиками в радянський період, на думку яких, "моральні почуття" та мораль як така у психологічному плані виступають у формі певних психологічних реакцій природного походження. Розглядаючи стан проблеми вивчення моральних почуттів загалом, слід сказати, що хоча ніхто з етиків активно не виступає проти залучення моральних почуттів до сфери наукового розгляду, однак усе ще сильними є традиції "гіперраціоналізації" (за вираженням Ф. Ніцше) моралі, прагнення ніби "вивести за дужки" її емоційну сторону. У наш час все більше вчених в Україні схиляються до думки, що саме духовні цінності та моральні почуття є тим виховним орієнтиром, що допоможе Україні вийти з кризи і виховати справжнього громадянина своєї країни.