Зроблено спробу оригінального подання курсу "Логіка" через збагачення його елементами розповсюдженого за кордоном, особливо в США, курсу "Критичне мислення". У логіки запозичено потяг до грунтовності і систематичності, а у критичного мислення - орієнтацію на розв'язання практично значущих задач, на вироблення навичок виявлення і подолання різноманітних логічних помилок. Розкриваються поняття логіки, основні закони правильного мислення. Висвітлюються логічні операції з поняттями і судженнями, логічні підстави процесу розслідування, особливості логіки в судовому розгляді, фрагменти для вироблення навичок логічного аналізу та ін.

Висвітлено історію розвитку мистецтва суперечки. Розкрито поняття суперечки, аргументації, критики, маніпулювання, визначено види та проаналізовано їх структуру. Наведено правила та помилки щодо тези, аргументів і форми. Висвітлено тактичні, психологічні та невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю421.0

Рубрики:

Утворення і обсяг поняття

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х810.7 + Ю421.1

Рубрики:

Адміністративне право і законність в управлінні

Поділ поняття. Логічна класифікація (безліч (клас) і елементи. Поділ по дихотомії. Схематизм. Класифікація і наукова систематизація. Класифікація та впорядкування)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто конфлікт як соціальне явище, суперечку як логічну форму вирішення конфлікту, переговори як універсальний метод їх розв'язання. Висвітлено особливості управління стресами для запобігання конфліктів, розкрито суть понять конфліктології. Показано місце логіки в структурі людського пізнання.

Рассмотрены конфликт как социальное явление, спор как логическая форма решения конфликта, переговоры как универсальный метод их решения. Освещены особенности управления стрессами для предупреждения конфликтов, раскрыта сущность понятий конфликтологии. Показано место логики в структуре человеческого познания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю415 + Ю424

Рубрики:

Значення, зміст

Доведення. Спростування

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Окреслено основні наукові підходи до дослідження аргументації, висвітлено особливості аргументації в логіко-філософському, лінгвістичному та прагмадіалектичному аспектах, проаналізовано побудову аргументації з міждисциплінарних позицій, виявлено її мовні аспекти.

Очерчены основные научные подходы к исследованию аргументации, освещены особенности аргументации в логико-философском, лингвистическом и прагмадиалектическом аспектах, проанализировано построение аргументации с междисциплинарных позиций, выявлены языковые аспекты аргументации.

In the article the basic going is examined near research of argumentation, feature of argumentation in logiko-philosophical, linguistic, pragmadialekticheskom aspects, the construction of argumentation is analysed from mezhdisciplinarnykh positions, the linguistic aspects of argumentation are determined.

Проведено логіко-філософське дослідження розвитку теоретичних і практичних положень еристики в історії філософської думки. Розкрито сутність суперечки, розглянуто стратегії та тактики її ведення, наведено прийоми досягнення перемоги. Проаналізовано основні етапи розвитку компаративістського методу. Здійснено теоретичну реконструкцію основних положень та особливостей еристичних концепцій представників Східної та Західної філософських традицій. Основну увагу у межах Західної філософської традиції приділено вивченню еристичних теорій таких дослідників, як Аристотель, Р.Декарт. А.Шопенгауер і Ф.Прокопович. У межах Східної філософії розглянуто давньоіндійську та давньотибетську філософські традиції. На підставі застосування компаративістського методу виявлено спільні та відмінні риси, притаманні розробці еристичної проблематики у межах Східної та Західної філософських традицій.

Визначено концептуальний апарат і принципи логічного аналізу аргументації. Обгрунтовано тезу щодо залежності витлумачення логіки як формальної або неформальної від особливостей аналізу логічної форми міркування, відповідно до цього запропоновано два підходи до аналізу аргументації в логіці. В межах формального підходу аргументацію проаналізовано переважно на синтаксичному та семантичному рівнях, а у межах неформального підходу - на прагматичному рівні. В межах формального підходу головними критеріями оцінки аргументації є правильність/неправильність, а у межах неформального підходу - прийнятність аргументів; релевантність аргументів тези; "вагомість", достатність аргументів для її обгрунтування. Проаналізовано передумови виникнення формального та неформального підходів у межах традиційної та сучасної логіки. Визначено основні поняття проблемного поля аргументації, встановлено їх взаємозв'язок.

Визначено концептуальний апарат та принципи логічної побудови моделі еристичного дискурсу. Для цього проаналізовано напрями дослідження поняття "дискурс" у гуманітарному знанні з метою виявлення концептуального апарату для логічної реконструкції еристичного дискурсу у межах сучасної формальної та неформальної логіки. На підставі аналізу поняття "дискурс" у гуманітарному знанні виявлено основні підходи, що є необхідними для логічної реконструкції еристичного дискурсу: лінгвістичний підхід (дискурс як текст); семіотичний підхід (знаковий характер дискурсу); підхід комунікативної філософії (інтерсуб'єктивний характер дискурсу). Обгрунтовано девіантний характер еристичного дискурсу, зроблено висновок про обмежений характер його дослідження за методами логічної семантики. Досліджено логіко-філософські засади логічної прагматики як основного методу розробки можливостей логічної реконструкції еристичної суперечки.

Проблема теоретизації уявного не має вирішення через традиційно спрощений підхід до процесу пізнання. В основі цього - орієнтація на звичну для раціонального розуміння логічну інтерпретацію дійсності. Однак, навіть за умов очевидної обмеженості такої інтерпретації, сучасний етап культурно-історичного розвитку суспільства не передбачає іншого способу організації пізнання. Зважаючи на це, необхідно усвідомлювати відносність логічного структурування знання. Це дозволило створити гнучку систему організації теоретичних міркувань, в якій логічне конституювання передбачає подальше смислове переструктурування, а також ефективну понятійну систему, що дозволяє не тільки усвідомити суть процесу прогнозування, а й формулювати його теоретично, тобто без звернення до емпіричного досвіду, на основі сформульованих понять, встановлених правил оперування ними і виведених законів організації висновків.

Побудовано методологію узагальненої теорії аналітичної визначності (А-визначності), надано узагальнену дефініцію А-визначності та введено її нові види ("майже" визначність та гранична визначність). Подано оригінальну О-логіку у вузькому розумінні слова на матеріалі перетворень геометричних фігур на площині. Розглянуто окремі види А-визначності в множинах різної природи, в першу чергу чисел, функцій, формул. Виділено основні фактори А-визначності, що дозволило уточнити та доповнити дефініцію А-визначності та дати характеристику об'єктивної й суб'єктивної А-визначності.

Рассмотрены вопросы моделирования и поддержки принятия решений (ППР) в когнитивных конфликтах, формализации этических ценностей в моделях рефлексивного поведения. Проанализированы рефлексивные модели в системах ППР, модели рефлексивного управления в ситуации выбора, их применения для описания информационного противодействия в социально-экономических системах. Приведены обобщенные оценки факторов в задачах когнитивного моделирования. Предложен подход к ППР в социальной сфере, основанный на субъектно-ориентированной парадигме.

Раскрыты общие положения современной логико-риторической концепции диалога. Рассмотрены особенности аргументативной проблематики в истории логико-риторической мысли. Изучены проблемы аргументации в правовой, исследовательской и гомилетической сферах человеческой деятельности. Проанализированы отдельные феномены диалога (ложь, риторические фигуры) и стратегии аргументирования (интерпретация, аргумент к авторитету). Рассмотрены особенности религиозной полемики в Украине в конце XVI - начале XVII вв. Охарактеризованы подходы к моделированию судебного диалога в странах романо-германского и англо-американского права. Уделено внимание коммуникативным и аргументативным аспектам риторических фигур, функциям эвристического диалога в научно-исследовательской деятельности, использованию молчания и интерпретации в правовой аргументации.

Проаналізовано проблеми, які виникають під час побудови формальних теорій для міркувань і дій у відкритому та непередбачуваному оточенні. Встановлено, що виконання соціальних дій за таких умов значною мірою визначається змінами в ментальних настановах діючих індивідів. Значне просування у поясненні інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій стає можливим тільки завдяки побудові моделей динамічного та мультиагентного середовища. Побудова теорії соціальної дії є інтегративним проектом.

Висвітлено логічні закономірності та вимоги щодо викладу письмового й усного тексту, особливості виконання його викладу в контексті специфіки пропагандистської та журналістської творчості. Особливу увагу приділено відхиленням від приписів науки логіки, зумовленим потребами впливу на громадську діяльність і світоглядні напрямки суспільства. Наведено рекомендації для підвищення ефективності пропагандистських матеріалів у пресі, телебаченні та радіомовленні, а також у різних формах масової комунікації.

Освещены логические закономерности и требования к изложению письменного и устного текста, особенности выполнения его изложения в контексте специфики пропагандистского и журналистского творчества. Внимание уделено отклонениям от предписаний науки логики, обусловленным потребностями влияния на общественную деятельность и мировоззренческие направления общества. Даны рекомендации для повышения эффективности пропагандистских материалов в прессе, телевидении и радиовещании, а также в разных формах массовой коммуникации.

На прикладі закону тотожності критикується класичний спосіб формально-логічної експлікації теоретичних положень. Обгрунтовано необхідність впровадження до технічного арсеналу логіки відповідних негативних конструкцій і форм.

Проаналізовано модель умовиводу Тулміна та її сучасне сприйняття. Показано складність у становленні місця обгрунтування в історіографії, яке залежить від того, які саме завдання перед собою ставить історик у процесі написання роботи. Розкрито засади запровадження навчальних диспутів для студентів філософських програм. Увагу приділено обгрунтуванню трансцендентальних характеристик сущого в метафізиці Ф. Суареса, критиці антропологічного підходу в онтології Ж. Іпполіта та проблемі аргументації. Розглянуто когнітивний аргумент Фреге та парадокс аналізу Ленгфорда. Надано відомості про проблеми самолегітимації філософії та її політичного виміру, про політичну легітимацію внутрішньої та зовнішньої політики Венесуели за президенства Уго Чавеса. Наведено види використання поняття "історична память" як засобу легітимації політичних ідеологій і режимів у науково-публіцистичній та агітаційній риториці.

Проаналізовано джерела активності та розвитку історії філософії. Розглянуто Світовий дух - суб'єкт історії філософії як логіки поняття і концептуальний персонаж - суб'єкт історії філософії як логіки смислу. Обгрунтовано діалектичний зв'язок між Світовим духом як абсолютним чи універсальним суб'єктом і концептуальним персонажем як індивідуальним суб'єктом.

Определена сущность эвристики и проанализована ее значимость в процессе коммуникативной подготовки будущих учителей. Приведены примеры практических коммуникативных заданий, направленных на формирование навыков ведения дискуссии будущими учителями.

The article defines the essence of rhetoric of discussion. The significance of the latter for the communicative training of future teachers is analyzed. The example of practical assignments aimed at the development of corresponding skills are given.