Індекс рубрикатора НБУВ: Ю215.0 + Э37-112.68 + Ч311.3

Рубрики:

Релігійно-філософські концепції (теїзм, деїзм, пантеїзм та інші)

Християнство

Теорія виховання в галузі загальної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0) + Ю215.0 + Э37-4-3

Рубрики:

Історія філософії

Релігійно-філософські концепції (теїзм, деїзм, пантеїзм та інші)

Християнство

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні концепції ідеї Бога в духовних творах Патріарха Йосифа Сліпого. Стверджено намагання Патріарха гармонізувати богословську традицію з принципами української філософії релігії, зокрема щодо триіпостасності Бога (Пресвятої Трійці).

Дисертацію присвячено питанням дослідження філософсько-історичних поглядів теїстів як власне світоглядного явища, яке існувало в контексті соціокультурного простору України в XIX ст., західноєвропейської філософії історії, віднайдення джерел формування історіософських поглядів представників цього напрямку філософії, якими є гегелівська філософія історії та православно-теологічна філософія. Розглянуто особливості цих поглядів, які мали характеризувати своєрідність філософсько-історичної думки українських мислителів та введення її надбань до загальної скарбниці європейської філософської науки.

Досліджено філософсько-антропологічні засади персоналізму в сфері християнського вчення. На підставі грунтовного аналізу персоналістських концепцій XX ст. запропоновано визначення філософії особистості у контексті соціально-політичних, культурних і світоглядних позицій її розробників. Дану проблему досліджено на основі двох типів класифікації: відповідно до формування проблематики й основних концептів персоналізму та реалізації його практичних програм (класичний і посткласичний персоналізм) і залежно від загального характеру філософування та підходу до тлумачення особистісності (реалістичний, ідеалістичний, голістичний). Проведено аналіз таких фундаментальних понять, як "особистість" і "спільність". Досліджено особливості застосування даних термінів представниками різних типів персоналізму. Доведено, що переважна більшість теоретичних праць персоналістів, зокрема, сучасних, спрямована на реалізацію практичних цілей, розвиток кожної особистості та формування необхідних для цього суспільних інституцій і відносин.

Відстоюється думка, що людині притаманний одвічний онтологічний потяг до Абсолюту, екзистенціально укорінений в самому людському бутті, що надає існуванню людини трансцендентного характеру, конституює особу, її унікальну одиничність та індивідуальність, завдяки чому формується духовне життя індивіда.

Сформульовано теорію секуляризації, яка, з одного боку, враховує глобальні процеси, де основним суб'єктом є суспільство західного зразка, а за іншого, зосереджується на секуляризаційних і контрсекуляризаційних тенденціях у незахідному світі. Розкрито особливості постання постсекулярного суспільства в різних регіонах світу, розуміючи, що моделювання загальної теорії секуляризації вже не може задовольнятися дослідженням західно-європейських чи американських тенденцій й повинно враховувати тренди, що спостерігаються в інших локаціях. Побудовано послідовний дискурс про секуляризацію, який стане розгорнутою дефініцією поняття секуляризації, способом розуміння тих культурних змін, що були нею спричинені та нашої власної ситуації.

Проведено критичний аналіз методологічних, філософських і герменевтичних аспектів відкритого теїзму як концептуальної моделі провидіння. Зауважено, що відкритий теїзм - це ревізія класичної моделі провидіння Божого. Базовий відкритий теїзм утверджує в широкому сенсі класичний теїзм, несумісність каузальної та провіденційної відкритості з епістемічною визначеністю та закритістю майбутнього, а також епістемічну відкритість навіть для всезнаючого Бога. Відкритий теїзм розташовується на континуумі між армініанством і богослов'ям процесу щодо ступеня провіденційного контролю Богом всесвіту. Доведено, що, попри значну модифікацію, відкритий теїзм можна назвати частиною богословської родини армініанства. Водночас, фундаментальні розбіжності не дозволяють ототожнювати відкритий теїзм із богослов'ям процесу. Показано, ще відкритий теїзм є у своїй суті богоцентричною моделлю. Божественне життя - це соціальне жття. Відкритий теїзм намагається виправити, а якщо необхідно, й усунути всі елементи моделі провидіння, які з любов’ю не узгоджуються. Виявлено, що з трьох версій відкритого теїзму тільки одна перебуває в межах християнської ортодоксії. Це версія, яка заперечує значення істини майбутніх подій (алетична відкритість) на підставі каузальної, провіденційної й онтичної відкритості майбутнього. Проаналізовано герменевтичний підхід Грега Бойда і виявлено, що він застосовує так звану буквальну герменевтику. Пасажі, які утверджують відкритість Бога, слід сприймати в їх природному сенсі, якщо тільки він не є безглуздим і не міститься у поетичному корпусі біблійної літератури. Проаналізовано герменевтичний підхід Джона Сандерса і виявлено, що для тлумачення Писання він застосовує досягнення когнітивної лінгвістики. Зазначено, що втілена герменевтика, дослідження концептуальних метафор та культури приводять Сандерса до висновку, що відкритий теїзм є цілком виправданим прочитанням Писання.