Дисертацію присвячено філософсько-історичному аналізу планетарного дуалізму як феномену сучасної світової системи. Досліджено сутність, структуру, функції, тенденції розвитку планетарного дуалізму як суперечності сучасної світової системи в його проявах у формі геополітичного (між силами Суші та Моря) та цивілізаційної (між Східною та Західною макроцивілізаціями) суперечливої соціальної взаємодії. Планетарний дуалізм розглянуто як основну суперечність, загальну причину та рушійну силу розвитку сучасної світової системи. Досліджено процес геополітичного конституювання та розгортання планетарного дуалізму в процесі його розвитку.

Досліджено дуалізм в античному гностицизмі. Його розглянуто як важливу для самовизначення людини проблему, що має прояв у системах античних гностиків, світовідчуття та світорозуміння яких є близьким і зрозумілим для сучасної людини. На підставі аналізу оригінальних текстів гностиків вирішено проблему дуалізму. Як головну ідею у вченнях гностиків виявлено ідею подвійності світу та протиставлення його Богу, диспозиції знання та незнання, свободи та несвободи, духовного та тілесного начал у людині, темного та світлого, чоловічого та жіночого. Як найважливішу опозицію античного гностицизму визначено опозицію "Бог - світ", але вона "знімається" завдяки активній ролі людини, яка є учасницею протистояння Бога та світу. На підставі результатів дослідження встановлено, що людина - центральна постать у подоланні дуалізму, саме людина прагне до духовного світу, вищих цінностей.

Розглянуто суперечність між природним і позитивним правом, що є проблемою філософського значення, оскільки відображає глибинні рівні пізнання і розуміння суті права. Дихотомія природного і позитивного права найяскравіше виявляється в онтологічному, гносеологічному, логічному, етичному, а також інструментальному аспектах проблеми. Соціолого-правовий підхід, розташований на межі природного і позитивного праворозуміння, вимагає особливої уваги дослідників, оскільки припускає об'єктивний і реалістичний підхід до права.