Висвітлено життєвий шлях, громадсько-політичну, релігійну діяльність одного з найвидатніших церковних діячів України та всього християнського світу ХХ ст. - першого Патріарха Київського та всієї України Мстислава (С.І.Скрипник, 1898 - 1993), з постаттю якого пов'язане становлення нового етапу в більш, ніж тисячолітній історії християнства в Україні - етапу Помісності Української Православної Церкви з патріаршим (найвищим у світовому православ'ї) управлінням.

Освещены жизненный путь, общественно-политическая, религиозная деятельность одного из выдающихся церковных деятелей Украины и всего христианского мира ХХ в. - первого Патриарха Киевского и всей Украины Мстислава (С.И.Скрипник, 1898 - 1993), с личностью которого связано становление нового этапа в более чем тысячелетней истории христианства в Украине - этапа Наместничества Украинской Православной Церкви с патриаршим (наивысшим в мировом православии) управлением.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.272

Рубрики:

Українська Православна Церква Київського Патріархату <УПЦ КП>

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На архівних матеріалах досліджено діяльність архімандрита, що дозволяє краще зрозуміти деякі аспекти тогочасного функціонування монастиря.

На підставі аналізу архівних документів, мемуарів, української та зарубіжної історіографії проведено комплексне дослідження громадсько-політичної та релігійної діяльності В.Романюка (1925 - 1995 рр.) у контексті суспільних трансформацій в Україні протягом другої половини XX ст., до наукового обігу введено маловідомі факти з його біографії. Простежено процес становлення В.Романюка як особистості, наведено відомості про його діяльність як священника, визначено чинники формування світогляду та громадської позиції. Наведено матеріали про діяльність В.Романюка, спрямованої на захист прав віруючих і політв'язнів, висвітлено його участь в опозиційному русі 1970 - 1980-х рр., а також у процесі українського національно-культурного та релігійного відродження 1990-х рр. Охарактеризовано основні напрямки діяльності В.Романюка як Патріарха УПЦ КП, зокрема, щодо відновлення Української автокефальної православної церкви.

Привернено увагу до духовності - складного психічного феномену самоусвідомлення особистості, зокрема, до християнської духовності. З наведенням прикладів розкрито особливості молитви як найбільш індивідуального акту релігійного настрою. Вміщено текст молитов з Молитовника Української православної церкви Київського Патріархату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.272-36-028

Рубрики:

Українська Православна Церква Київського Патріархату <УПЦ КП>

Шифр НБУВ: Ж70113 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано комплексне дослідження поставленої проблеми, висвітлено різні аспекти пастирського життя і служіння в соціокультурному просторі. На підставі творів великих церковних пастирів проаналізовано досвід використання мас-медійного простору для активного церковного служіння. Показано, що мас-медійний простір може бути фактом віровідступництва, якщо пастир буде перетворювати власні уподобання на загальні цінності Церкви. В такому випадку пастирське служіння стає залежним від способу негативного використання комунікації.

Вперше розкрито головні особливості та характеристики динаміки православ'я в сучасній Україні, специфіку розколу між УПЦ і УПЦ КП. Показано, що розкол в українському православ'ї пов'язаний як із зовнішніми, так і внутрішніми причинами - світовою економічною кризою, політичними та соціокультурними змінами в українському соціумі, впливами інших держав - політичними та релігійними. Виявлено значущість дослідження процесів в українському православ'ї в першому десятилітті XXI ст., у його взаємопов'язаності з динамікою православ'я, від часів його виникнення та поширення на території Русі. Розкрито змістовну наповненість християнських (православних) догматів, їх сучасні інтерпретації, а також соціокультурну політику УПЦ і УПЦ КП, їх обопільну зацікавленість у цій сфері. Осмислено сучасні тенденції та процеси в українському православ'ї, яке є, в певній мірі, динамічною релігією. Однак, у складному розмаїтті українського релігійного життя виявлено неоднозначну роль російської православної церкви, її негативні впливи на етноконфесійне життя в Україні.

Мета статті - обговорення повідомлення про врочистий вступ Йова (Борецького) до Києва як митрополита в березні 1621 р., уміщеного в листі одного з високопосадовців Речі Посполитої (текст публікується). Методологія заснована на поєднанні текстологічного й наратологічного підходу. Дослідження виконане в рамках історії ідей та уявлень, підходів, застосовуваних у різнопланових дослідженнях історичної культури. Здійснено археографічну публікацію маловідомого джерела та проведено його контекстуальний аналіз зі з'ясуванням потенціалу для різнопланових студій. Висновки: коментоване та опубліковане джерело є важливим свідченням, що діяльність митрополита Йова розпочалася зі врочистого вступу в Київ через Золоті ворота. Такий публічний акт, заснований на символічному входженні до простору давньої руської столиці, демонстрував авторитет і леуітимність православного ієрарха. Як відомо, київська "Протестація" Борецького та віленські друки Смотрицького, створені 1621 р., стверджували, що поставлення Йова митрополитом у 1620 р. являло собою відновлення давньої церковно-історичної традиції "народу руського", перерваної унією 1596 р. Риторика цих творів ідейно кореспондувала з церемоніями, виконаними ієрархом біля Золотих воріт і Софійського собору. Їх загальна мета полягала у засвідченні зв'язку Йова з "церквою Володимира". З іншого боку, опис церемонії спонукає поставити питання про існування "звичаю" врочистих зустрічей біля київських Золотих воріт, а також їх утвердження в ролі важливого "місця пам'яті" в дискурсі православної Київської митрополії. Церемонія розглядається у ширшому контексті активного "пригадування" києво-руського минулого, розпочатого в 1620-х рр. у середовищі церковних авторів київського кола. Останнє ознаменувалося конструюванням "схеми" історії православного "народу руського" Копистенським у "Палінодії..." та її розробкою в історичних наративах могилянського періоду. Водночас сформувалися уявлення про Київ як про особливий сакральний та історичний простір. Це виразно простежується при порівнянні церемоній біля Золотих воріт за участю митрополитів у 1621 та 1654 рр.

Вміщено статті, які представляють засади праці та душпастирства о. професора Михайла Димида, і чітко виокремлені в чотирьох тематичних розділах: "Еклезіологія і Київська Церква", "Богослов’я і проповідництво", "Літургіка і церковний спів" та "Пасторальне богослов’я". Зазначено, що в сучасних умовах, коли перед майбутніми душпастирями й богословами стоїть виклик практичної душпастирської діяльності, збірник є корисним для розуміння історичних контекстів та еклезіальних підвалин богослов’я, адже містить список наукових, науково-популярних та інших праць професора, а також своєрідні етапи його пастирського шляху: богослов’я, літургіка, духовність, пасторальна практика, еклезіологія, знання Майдану, історія, канонічне право, журналістика, філософія тощо. Увагу приділено постаті патріарха Йосифа за архівними матеріалами та усними спогадами сестер Василіянок. Окреслено спроби утворення єдиної Київської Церкви в період між Берестейською унією і легалізацією Православної Церкви в Речі Посполитій (1596-1632 рр.).