На основі поєднання історичного, філософського, соціологічного та релігієзнавчого підходів проаналізовано феномен фанатизму у різних його проявах, визначено типи цього явища та необхідні умови існування кожного з них. Розкрито соціально-структурні й організаційно-ідеологічні чинники, що породжують фанатизм в кризовому, перехідному суспільстві. Розглянуто "нові культи", харизматичні секти й інші групи деструктивного характеру, які існують в Україні та механізми фанатизації ними своїх потенційних і наявних членів. Визначено причини та чинники формування та розвитку цього явища, а також можливі методи протидії деструктивній діяльності фанатичних угруповань.

На основе соединения исторического, философского, социологического и религиеведческого подходов проанализирован феномен фанатизма в разных его проявлениях, определены типы этого явления и необходимые условия существования каждого из них. Раскрыты социально-структурные и организационно-идеологические факторы, порождающие фанатизм в кризисном, переходном обществе. Рассмотрены "новые культы", харизматические секты и другие группы деструктивного характера, существующие в Украине и механизмы фанатизации ими своих настоящих и потенциальных членов. Определены причины и факторы формирования и развития данного явления, а также возможные методы противодействия деструктивной деятельности фанатических группировок.

Здійснено релігієзнавчо-психологічний аналіз феномену релігійного фанатизму. Проведено аналітичний огляд історичних джерел і дослідницької літератури з проблематики цього явища. З'ясовано історію походження поняття "фанатизм" і трансформації його смислового навантаження, співвідношення з релігійними вимірами фанатика та фанатичності. Розкрито взаємозалежність між релігійним фанатизмом і релігійністю. Значну увагу приділено їх можливостям для осягнення різноманітних релігійних феноменів. Здійснено історичну реконструкцію різних форм прояву релігійного фанатизму, з'ясовано їх суть з урахуванням притаманного їм деструктивного характеру. Розкрито психологічний механізм фанатизму, досліджено та виокремлено його специфічні риси.

Проаналізовано основні парадигми філософського розуміння свідомості та здійснено системну реконструкцію феномену свідомості у містичній традиції ісихазму з застосуванням феноменологічного та історіографічного методів, а також контент-аналізу концепцій свідомості у ісихазмі в його теологічному, праксеологічному, антропологічному і гносеологічному аспектах. Здійснено порівняння підходів до феномену свідомості філософсько-наукової та релігійної парадигм, формулювання визначення свідомості та систематизації її основних характеристик у ісихастському дискурсі. Основним відповідником філософського поняття "свідомість" у ісихазмі визнано сумління. Зроблено висновок про схожість розуміння феномену свідомості у межах ісихастського дискурсу та її постмодерної інтерпретації та про відмінність у трактуванні ними свідомості як ноумену. Розроблено епістемологічну стратегію теоретичного визначення свідомості як містичної й онтологічної універсалії, враховуючи полісемантичність існуючих підходів до її осмислення.

Виявлено сутнісні особливості релігійної віри (РВ) як релігієзнавчо-психологічного феномена на основі детального цілісного аналізу її структурованості та функціональності. Виокремлено різноманітні підходи до осмислення даного концепту. Доведено, що під РВ слід розуміти психічний стан, який має певні якісні характеристики, які зумовлені інтенціональністю та мають прояв у поведінці людини. Проаналізовано психологічний механізм формування РВ, його складові та специфічні особливості. Розглянуто місце РВ в контексті триєдності Віри, Надії, Любові, які є визначальним принципом формування духовності віруючої людини. Проведено реконструкцію крайніх форм прояву РВ, розкрито їх сутнісь із урахуванням їх впливу на людину, її психічне здоров'я. Відстежено психодинаміку РВ у адептів деструктивних культів у процесі їх входження в релігійну групу.

Раскрыта сущность религиозно-мистического и эстетического опыта, их сходство и различие. Сходство отмечено при переживании человеком особых изменённых состояний сознания. Рассмотрены такие философские аспекты этих состояний сознания, как онтологический, гносеологический, аксиологический, социальный, этический, эстетический. Исследован конкурентный тип человеческой цивилизации. Конкуренция порождает действия по уничтожению конкурентов как врагов. Отмечено, что уничтожаются не только люди, семьи, но и целые этносы, государства, цивилизации, расы. Рассмотрен вопрос об изменении типа человеческой цивилизации, где важное значение имеет антропологический фактор. Предложено человека-конкурентного сменить на человека-солидарного. Человек-солидарный не только живёт в гармонии с природой, но и с самим собой.

Дисертація є філософсько-релігієзнавчим дослідженням імперативів толерантизації міжконфесійних взаємин у контексті формування оптимальної моделі українських державно-церковних відносин. Толерантність розглянуто як важливий фактор людського співжиття, який забезпечує мирне співіснування представників різних конфесій. У формі цілісної системи визначено імперативи толерантності (конструктивного діалогу, співжиття, невтручання, домовленості, любові, взаємопоступливості, милосердя, плюралізму, миру, спільного морального вчення, поваги, терпимості, справедливості, співпраці, інтелігентності, совісті), на основі яких можлива оптимізація міжконфесійної взаємодії українського суспільства. Установлено, що механізмами гармонізації міжконфесійних відносин на засадах толерантності є послідовна реалізація принципу свободи совісті та фактичної рівності різних релігій, зростання віросповідної активності громадян, аполітизація релігії. Обгрунтовано необхідність впровадження партнерської моделі міжконфесійних і державно-церковних відносин в Україні, яка полягає в обмеженні державного примусу, запровадженні принципу розмежування повноважень "церкви й держави", а не відокремлення "церкви від держави", взаємне невтручання церкви й держави у справи один одного, законодавче та практичне зрівняння всіх українських конфесій перед владою.

Розкрито визначальні характеристики релігійних почуттів - інтенціональність, сакральний статус об'єкта, "Я-концепція", переживання відношення людини до сакрального об'єкта. Звернено увагу на етапи еволюції мозку, які корелюються з відповідним їм розвитком "образів Бога". Зазначено, що формуванню релігійних почуттів сприяє персоніфікація образу Бога, яка відбувається шляхом вступу людини в духовний контакт із ним з метою прохання про допомогу, обговорення своїх бажань, проблем тощо. Визначено, що конституювання того чи іншого прояву релігійних почуттів залежить як від "Я-концепції", так і від конфесійної групи, в межах якої вони формуються та зміцнюють стосунки між віруючими. Релігійні почуття, розширюючи горизонти внутрішнього життя людини, здатні перебудувати не лише її внутрішній світ, а й вплинути на життєвий світ інших. Виступаючи у вигляді складного і багатофункціонального феномену, релігійні почуття конструюють почуттєвий досвід, який формується, з одного боку, в контексті конкретної біографічної ситуації індивіда, а з іншого - певної релігійної традиції. Підкреслено, що попередній почуттєвий релігійний досвід відіграє важливу роль не лише в процесі становлення, розгортання інтерсуб'єктивності, а також впливає на сприйняття людиною віровчення загалом.

Проведено релігієзнавчий аналіз сутнісних характеристик релігійних почуттів (РП) у єдності їх структурних і функціональних характеристик. На значному джерельному матеріалі виявлено різноманітні підходи до осмислення цього концепту. Розгляд РП у контексті переживання як "проживання", прояву й осмислення засвідчив їх багаторівневий, поліфункціональний характер. Проаналізовано моделі виникнення РП, у контексті яких подається авторський підхід, що грунтується на феномені атонального як складовій гри. Розкрито різні підходи до структурованості РП. Акцентовано увагу на передчутті та вчуванні, завдяки яким формується почуттєвий досвід. Досліджено співвідношення понять "космічне релігійне почуття", "трансперсональні переживання", "пік-переживання" та "релігійні відчуття", "релігійні почуття". Зазначено, що до найбільш визначальних характеристик РП належать: амбівалентність, сенсожиттєва спрямованість, синергізм, емпатійність. Відстежено корелятивний зв'язок між сприйняттям образу Бога та видами почуттів. Встановлено, що РП мають різні форми прояву (духовність, деструктивність) і значний моральнісно-духовний потенціал, який залежить як від відношення людини до сакрального статусу релігійного об'єкта, так і від її рівнів відповідальності. З'ясовано особливості РП у контексті презентації духовності українців.