Розглянуто проблеми кольоротворення у мистецтві, фізичну природу кольору, процеси його синтезування, властивості зору та закономірності кольорового сприйняття. Досліджено розмаїття функцій кольору у кіно та на телебаченні.

Розглянуто психофізичні засади монтажу, складові елементи кадру, принципи комфортних переходів під час монтажу кадрів із зображенням одного об'єкта у межах однієї події.

Розглянуто основні проблеми функціонування кольору в кіномистецтві, розкрито його інформаційно-пізнавальну, конструктивно-формотворчу, емоційно-виразну, композиційну та драматургічну ролі.

Визначено методи відтворення епохи, використовувані художником кіно в роботі над візуально-пластичним образом фільму.

Определены методы воссоздания эпохи, используемые художником кино в работе над визуально-пластическим образом фильма.

The article is devoted to the revealation of the methods of the epoch's creation, which are used by the artist-director.

Дисертацію присвячено взаємозв'язку "мовних" форм та принципів з рушійними силами та специфічними ознаками розгортання тексту екранних творів. Розроблено нову концепцію архітектоніки фільму як особливого естетичного і професійного утворення, що виражає художньо-образну своєрідність видовища і забезпечується майстерністю режисури. Визначено специфіку функціонування епічних, драматичних, ліричних начал у кінематографі та проекцію їх формування на різнорідність телемовлення.

Здійснено естетичне дослідження постмодерністського "німого кіно" як явища культури другої половини XX - XXI ст. у динаміці його появи, становлення та сучасного розвитку. Проаналізовано загальні естетичні інтенції постмоденізму з характерним для нього розвінчанням влади мовлення. Розглянуто зв'язок постмодерністської категорії "мовчання" з трансформаціями у почуттєвості людини сучасної доби. Доведено доцільність її застосування у дослідженні естетичної природи постмодерністського "німого кіно". Вивчено художню специфіку сучасної моделі невербального кіномистецтва та виділено його виражальні складові: руйнування та викорінення вербаліки, компенсаційне зростання візуальної виразності, а також іронію та цитатність - складові, що забезпечують постмодерністську інтертекстуальність. Проаналізовано естетичний потенціал українського поетичного кіномистецтва, його нон-вербальну естетичну домінанту. Розглянуто перспективи розвитку постмодерністського "німого кіно".

Висвітлено історію розвитку й особливості професії кінооператора. Розкрито творчі та технічні аспекти одержання кінозображення. Наведено інформацію про закони, елементи та види кінокомпозиції, кінознімальну техніку, способи одержання кольору та його властивості. Увагу приділено перспективам розвитку документального, науково-популярного та навчального кіно, а також особливостям роботи оператора у цих жанрах.

Розглянуто основи майстерності диктора та телевізійного ведучого. Розкрито особливості роботи телеведучого в різних видових і жанрових формах телебачення (новинах, ток-шоу, конкурсних і розважальних програмах та ін.), головні принципи телевізійного виступу, поняття іміджу, етики та стилю телевізійного ведучого. Значну увагу приділено операторській творчості, висвітлено історичні етапи розвитку операторського мистецтва, особливості роботи оператора документального кіно, оператора постановочного телебачення. Подано відомості про творчу діяльність відомих операторів - А.Д. Головні, Ю.І. Єкельчика, Д.П. Демуцького, Ю. Іллєнка, С.П. Урусевського, Г. Толанда. Охарактеризовано сучасні технології операторської творчості.

Визначено роль світового кінематографа у розвитку індустрії моди в 1930-х роках. Актуальність теми зумовлена зростанням інтересу вітчизняних науковців до історичних процесів, що відбувалися у галузі світової моди продовж першої половини ХХ ст. Проаналізовано історіографію наукової проблеми; визначено модні стилі, що панували у світовому суспільстві; простежено вплив культових акторів на розповсюдження моди; розглянуто діяльність художників з костюмаів провідних кінокомпаній, які впливали на формування модних тенденцій; проаналізовано участь європейських кутюр'є у створенні одягу для кіноіндустрії.

Розглянуто колір як образотворчий засіб та інструмент прояву творчого потенціалу художника-гримера. Подаються аналіз колірної схеми Е. Герінга, основні закони і правила об'єктивної природи кольору Й. Іттена та презентується колірне коло, яке є основою для створення гриму. Вперше колір розглядається як образотворчий засіб гриму. Застосована методика аналізу дозволяє осмислити це явище у сфері бьюті індустрії, що дотепер не отримали наукового пояснення.

Розглянуто колір як образотворчий засіб та інструмент прояву творчого потенціалу художника-гримера. Подаються аналіз колірної схеми Е. Герінга, основні закони і правила об'єктивної природи кольору Й. Іттена та презентується колірне коло, яке є основою для створення гриму. Вперше колір розглядається як образотворчий засіб гриму. Застосована методика аналізу дозволяє осмислити це явище у сфері бьюті індустрії, що дотепер не отримали наукового пояснення.

Увагу присвячено дослідженню особливостей функціонування історичного костюма в ігровому кінематографі Китаю порубіжжя XX - XXI ст. Визначено, що надбання традиційної культури Китаю (міфи та "вічні сюжети" середньовічної літератури, історичний китайський костюм - ханьфу) як певні знаково-символічні системи реалізовують традиційні культуротворчі функції: гармонізаторську, інформаційну, пізнавальну (гносеологічну), ціннісну (аксіологічну), комунікативну тощо. Досліджено, що на рівні сучасної культури Китаю ці культурні надбання (враховуючи й історичний китайський костюм) доповнюються культуротворчими функціями, які дозволяють поєднати традиційну та сучасну культури між собою. Виявлено такі типи культурного маркування, які здійснюються за допомогою історичного костюма в жанрах ігрового кінематографа Китаю: загальне соціокультурне маркування й авторське. Доведено, що основними культуротворчими функціями історичного китайського костюма в ігрових фільмах Китаю порубіжжя ХХ - ХХІ ст. є як традиційні культуротворчі функції (гармонізаторська, інформаційна, пізнавальна (гносеологічна), ціннісна (аксіологічна), комунікативна, ідентифікаційна, соціально-символічна тощо), так і специфічні функції, притаманні сучасній культурі: стилізації, реконструкції, самовираження.