Розглянуто сценарій масового театралізованого видовища як характерний різновид драматургії в цілому та об'єкт вивчення, найголовніші етапи роботи над ним, методику створення сценарного плану. Викладено особливості обсягу та хронометражу сценарію, попередньої інформації про масовий театралізований захід, вказано найтиповіші помилки сценаристів-початківців.

Рассмотрены сценарий массового театрализованного зрелища как характерная разновидность драматургии в целом и объект изучения, самые главные этапы работы над ним, методика создания сценарного плана. Изложены особенности объема и хронометража сценария, предыдущей информации о массовом театрализованном мероприятии, указаны типовые ошибки начинающих сценаристов.

Розглянуто особливості побудови сценарію масового театралізованого видовища як різновиду драматичної творчості. Наведено порівняльну характеристику зазначеного сценарію та театральної п'єси. Проаналізовано специфіку побудови оригінальних, компілятивних, тематичних, сюжетних, художніх, документальних, перелічувальних, описових і типових (каркасних) сценаріїв. Розглянуто основні етапи роботи над сценарієм масового театралізованого заходу. Запропоновано методику розробки сценарного плану, визначено його обсяг і хронометраж. Показано засоби анонсування масового театралізованого заходу, визначено характерні особливості афіші, запрошення та програми. Розглянуто найтиповіші помилки сценаристів-початківців та їх наслідки. Наведено малий тлумачний словник театрально-драматургічної термінології.

Рассмотрены особенности написания сценария массового театрализованного представления как разновидности драматического творчества. Приведена сравнительная характеристика указанного сценария и театральной пьесы. Проанализирована специфика составления оригинальных, компилятивных, тематических, сюжетных, художественных, документальных, описательных и типичных (каркасных) сценариев. Рассмотрены основные этапы работы над сценарием массового театрализированного представления. Предложена методика разработки сценарного плана, определен его объем и хронометраж. Показаны средства анонсирования массового театрализированного представления и характерные особенности афиши, приглашения и программы. Рассмотрены наиболее типичные ошибки начинающих сценаристов и их последствия. Приведен малый толковый словарь театрально-драматургической терминологии.

На підставі структурно-функціонального принципу визначено взаємозв'язок морфологічних одиниць сценічного мистецтва (театру, театральності, системи, сценічного жанру, театральної форми) для дослідження концептуальних координат явища. З урахуванням історичного підходу розглянуто системи містерійного театру, висвітлено явища жанру містерії, а також дотичних або похідних від нього. Показано особливості жанру поетики містерії, а також похідних від нього театральних форм, що виступають у ролі імітаторів, симулякрів і двійників.

Уперше розкрито специфіку режисерської роботи над постановкою естрадних концертів, театральних видовищ. Наведено порівняльний аналіз естрадних постановок з театральними. Проаналізовано особливості процесу підготовки режисера естради та масових видовищ як комплексу навчальних теоретичних і практичних дисциплін, спрямованих на формування творчої особистості режисера, який поєднує у своїй діяльності універсальні та специфічні прийоми творення спектаклю, продиктовані природою естрадного мистецтва та масових дійств.

Впервые раскрыта специфика режиссерской работы при постановке эстрадных концертов, театральных представлений. Приведен сравнительный анализ эстрадных постановок с театральными. Проанализированы особенности процесса подготовки режиссера эстрады и массовых представлений как комплекс учебных теоретических и практических дисциплин, направленных на формирование творческой личности режиссера, объединяющего в своей деятельности универсальные и специфические приемы создания спектакля, продиктованные природой эстранного искусства и массовых действий.

Розглянуто основні закони нормативної теорії драми. Описано специфічні особливості сценарної майстерності у мистецтві масових свят, публіцистичних та естрадних вистав, шоу-програм, театралізованих концертів.

Рассмотрены основные законы нормативной теории драмы. Описаны специфические особенности сценарного мастерства в искусстве массовых праздников, публицистических и эстрадных спектаклей, шоу-программ, театрализированных концертов.

Простежено генезу Біблійного театру від його витоків до сьогодення, окреслено соціальні чинники та форми публічної поведінки, які вплинули на специфічні форми його театральності. Головну увагу приділено театрові середньовіччя, коли постали перші жанри релігійного театру, простежено деякі пізніші тенденції втілення біблійних сюжетів - до XX ст. включно. Розглянуто генетично пов'язані з впливом Біблії паратеатральні видовища та кінострічки, створені на основі Біблії.

Прослежен генезис Библейского театра от его истоков до настоящего времени, очерчены социальные факторы и формы публичного поведения, повлиявшие на специфические формы его театральности. Главное внимание уделено театру средневековья, когда возникли первые жанры религиозного театра, прослежены некоторые более поздние тенденции воплощения библейских сюжетов - до XX в. включительно. Рассмотрены генетически связанные с влиянием Библии паратеатральные зрелища и киноленты, созданные на основе Библии.

Розглянуто низку драматичних елементів, що існували в давнину у народній творчості (піснях, казках, коротких фольклорних жанрах, дитячому фольклорі, звичаях), а також драматичні ігри з елементами фольклорного театру: дією, місцем і часом розвитку дії, образами, текстом, масками, сценографією, костюмами, сценарієм, режисером, публікою та підготовкою. Зазначено, що останнім часом у Республіці Македонія відновлюються деякі давні форми святкування, певні звичаї, що містять велику кількість драматичних елементів.

Рассмотрены ряд драматических элементов, существовавших в древности в народном творчестве (песнях, сказках, кратких фольклорных жанрах, детском фольклоре, обычаях), а также драматические игры с элементами фольклорного театра: действием, местом и временем развития действия, образами, текстом, масками, сценографией, костюмами, сценарием, режиссером, публикой и подготовкой. Указано, что в последнее время в Республике Македония возобновляются некоторые древние формы празднования, определенные обычаи, имеющие большое количество драматических элементов.

Висвітлено особливості святкування фестивалю "Сьомого травня" у Гіресун-Аксу, який набув офіційного статусу в 1970 р. і тепер є відомим у всьому світі. Розглянуто традиційні обряди, що були раніше складовою народного свята, а також міфи і легенди, пов'язані з ним.

Освещены особенности празднования фестиваля "Седьмое мая" в Гиресун-Аксу, который приобрел официальный статус в 1970 г. и теперь является известным во всем мире. Рассмотрены традиционные обряды, что были раньше составной народного праздника, а также мифы и легенды, связанные с ним.

Висвітлено досвід роботи режисера над постановкою видовищ. Розглянуто режисуру шоу-програм і масових дійств як мистецтво та професію. Увагу приділено питанню накопичення матеріалу для постановки шоу. Визначено основні етапи процесу від роботи над сценарієм до інтерпретації драматичного твору. Наведено перелік програм концертів і вистав, здійснених режисером Л. Данчуком, а також список літературних джерел про його творчість.

Освещен опыт работы режиссера над постановкой зрелищ. Рассмотрена режиссура шоу-программ и массовых праздников как искусство и профессия. Внимание уделено вопросам накопления материала для постановки шоу. Определены основные этапы процесса от работы над сценарием до интерпретации драматического представления. Приведены перечень программ концертов и выступлений, осуществленных режиссером Л. Данчуком, а также список литературных источников о его творчестве.

Зроблено спробу здійснити комплексний культурологічний аналіз драматургії циркової вистави у контексті карнавально-сміхової культури. Досліджено історичні засади та сучасні особливості циркових вистав в Україні та СНД, які демонструються з урахуванням традицій національної та світової карнавально-сміхової культури. Запропоновано тезу, що циркова вистава як драматургічна форма репрезентує загальний стан циркового мистецтва та є недостатньо вивченою. Увагу приділено дослідженню драматургічної структури сучасного циркового видовища. Розглянуто питання щодо належності циркового сценарію до драматичного роду літератури. З урахуванням результатів дослідження до наукового обігу введено нові різновиди сучасної циркової вистави, нову циркознавчо-драматургічну термінологію, визначено місце драматургії циркової вистави у сучасному українському видовищному мистецтві.

Проаналізовано основні компоненти традиційної календарної обрядовості жителів Слобожанщини - звичаї, обряди, пісні, танці, народні ігри, вивчено історіографію спеціальних літературних джерел. Досліджено еволюцію обрядової культури календарних українських свят даного регіону. Тенденції та закономірності їх формування визначено у тісному зв'язку з історичним розвитком основних атрибутивних елементів святково-обрядової слобожанської традиції. Висвітлено культурно-історичні аспекти трансформації традиційних календарних свят, розкрито роль фольклорно-етнографічних колективів Слобожанщини у їх збереженні та популяризації.

Досліджуються тенденції розвитку режисури масових свят просто неба, вивчається стан розробки режисерсько-постановочної концепції видатними українськими режисерами у різні історичні періоди. Визначено особливості режисури масових свят на сучасному етапі, які мають грунтовну теоретичну і емпіричну основу.

Розкрито суть поняття "ритуальний сміх". Зроблено спробу тлумачення змістового сенсу даного феномену у культурі архаїки та виявлення його символічних метафор. З'ясовано особливості звернення до ритуального сміху у творчості різних діячів культури наступних епох. Запропоновано концепцію інтерпретації даного сміху, яка базується на використанні можливостей герменевтичного підходу до вивчення явища. Розроблено аналітичний підхід до вивчення даного феномену, який дозволяє враховувати його динамічну природу й онтологічну цілісність. Характерні особливості ритуального сміху розглянуто на матеріалі української народної культури і, зокрема, - українських поховальних "забав", ритуалів "комори" та "перезви" весільного обряду. Проаналізовано "сміхові образи" у творчості М.Гоголя, В.Хлєбнікова, М.Арцибашева, Л.Андрєєва, Ф.Малявіна, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича.

Розглянуто історичні аспекти та наукові передумови формування національної самосвідомості молоді. Обгрунтовано необхідність використання народних свят як засобу її формування. Виявлено критерії та рівні сформованості, досліджено стан національної самосвідомості сучасного студентства. Розроблено програму та методику її експериментального формування під час вивчення предмета "Українське народознавство" та спецкурсу "Театралізація українського народного свята". Наведено результати експерименту, що свідчать про ефективність дослідно-експериментальної роботи за наявності у студентів позитивної пізнавальної мотивації; глибокого осмислення ними змісту, форм і функцій національно-культурного досвіду, відображеного в народних звичаях, обрядах і святах; активізації уваги та сприйняття учасниками свята ритуальної символіки народного святкового дійства, що має глибоке історичне коріння та має посилений виховний вплив; забезпечення практичної участі студентів у театралізації народних свят шляхом залучення їх до творчої діяльності на всіх етапах організації, підготовки та проведення святкового дійства. На підставі аналізу результатів дослідження визначено шляхи підвищення ефективності виховної роботи з молоддю, наведено методичні рекомендації щодо залучення студентів мистецько-педагогічних спеціальностей до організації, підготовки та проведення народних свят.

Зазначено, що ярмарок - яскраве, самобутнє явище, яке характеризується специфічною звуковою культурою та структурно-композиційною драматургією і є однією з найпопулярніших тем у мистецтві, яка мала втілення у його різних видах - живопису, музиці, літературі, скульптурі, театральній драматургії. Традиція втілення ярмаркової образності в російській музиці існувала протягом майже двох з половиною сторіч, починаючи від популярних одноактних народно-побутових інтермедій, дивертисментів і водевілів кінця XVIII - початку XIX ст. Обгрунтовано певні тези, що дозволяють "відкоригувати" стереотипний погляд на ярмарок як на суто прагматичний грошово-економічний захід і розглянути його у різних аспектах. Запропоновано думку, що ярмарок - синкретичне дійство, яке грунтується на торгово-трудовому та розважальному аспектах. Аргументовано тезу, що ярмарок є обрядово-ритуалізованим "святом карнавального типу" (М. Бахтін), на підставі порівняльного аналізу карнавалу та ярмарку, який дозволяє визначити спільні та відмінні особливості зовнішнього та типологічного параметрів цих явищ. Зауважено, що за певної подібності до карнавалу, ярмарок є самостійним культурним артефактом зі специфічними, іманентними властивостями. Розглянуто звуковий світ ярмарку й описано кожну сферу його трикомпонентної звукової структури - шумову, музичну та проспівано-лексичну. Кожна звукосфера "дешифрується" у контексті ритуально-знакової карнавалізованої природи ярмаркового дійства. Аргументацію висновків здійснено на конкретних музичних зразках. На прикладі ярмаркових сцен творів В. Пашкевча, О. Сєрова, М. Мусоргського,

Розкрито питання змісту, структури, форм музики в хореографії, взаємозв'язку музичної та хореографічної драматургії, особливостей засобів виразності музики у просторі танцювального мистецтва. Проаналізовано специфіку музичного супроводу навчально-репетиційних занять з класичного та характерного тренажу, систематизовано особливості музичного забезпечення українських народних танців за загальноприйнятою їх класифікацією, танців народів світу, бальних і сучасних танцювальних постановок.

Феномен театральності музичної культури Романтизму першої половини XIX ст. став предметом спеціального музично-культурологічного дослідження з точки зору його інтердисциплінарного розуміння. Запропоновано поняття concordia discors (згода незгодного або ж поєднання різного) як основи багаторівневого синтезу у музичній культурі, що дозволяє зняти протиріччя між музичними та немузичними компонентами феномену "театральність". Визначено найважливіші фактори театральності у музиці композиторів-романтиків першої половини XIX століття - міфотворчість, видовищність, ігрове начало, танцювальність. Систематизовано домінуючі прийоми карнавальності, що продовжують літературні принципи Е.-Т. Гофмана та віддзеркалюють concordia discors театральності у музичній культурі Романтизму ("манера Калло", "Серапіонів принцип", "принцип кутового вікна"). Виявлено, що основні історико-культурні передумови появи театральності у Росії є результатом процесів європеїзації, впливу інокультур на російську культуру, історичних і соціально-політичних подій (Вітчизняна війна 1812 р., повстання "декабристів" 1825 р.), впливу літературних праць і театральних творів, що пропонують модель життя як театру.

Виявлено закономірності, характерні для "театральності" у романсовій творчості російських композиторів-романтиків першої половини XIX ст.: "внутрішній" діалог як часово-просторова багатоплановість, тяжіння до театрально-видовищних та ігрових асоціацій, використання танцювальних ритмів і карнавально-гротескових образів, масочності. Проаналізовано побутові романси С.Ф. Делюсто у контексті романтичної театральності; встановлено значення феномену "театральність" для постромантичної музичної культури, яке обумовлено стремлінням до злиття не тільки різних видів мистецтв, стилів і жанрів, а й самого життя та мистецтва.

Приведены результаты исследования ярмарки в мировоззренческом, культурологическом, социологическом, социокультурном, искусствоведческом и музыковедческом аспектах. Рассмотрена ярмарка как универсальное синкретическое явление в истории, экономике и духовной культуре, искусстве и быте, а также как определенная "модель мира". Проанализирована историческая и стилевая последовательность развития традиции музыкального воплощения ярмарки в разных национальных культурах, в частности, музыкальных произведениях украинских, русских и западноевропейских композиторов.

Висвітлено відродження історичних ремесел засобами видовищ.

Розглянуто особливості формування простору для масових видовищ і театральних дійств під відкритим небом на прикладі площі св. Юри.