Рассмотрен интерьер в культурно-исторической перспективе и контексте семиологических исследований. Проанализирован проектный опыт дизайна интерьера, реализованный в педагогической практической деятельности на кафедре дизайна. Рассмотрены типология как порождающая грамматика архитектурного языка, интерьер как динамическое формообразующее пространство архитектуры, культурогенез внутреннего убранства культуры как системогенез проектных парадигм. Освещены место интерьера в архитектуре древнего мира, средневековья и Возрождения, модернизма и постмодернизма, а также образы пространства и времени, движения и покоя. Изложены вопросы проектирования контекстных означающих интерьера.

Вмсвітлено найважливіші та перспективні проблеми художнього боку сучасної архітектурної та художньо-конструкторської практики в їх часовому розвитку.

Освещены наиболее важные и перспективные проблемы художественной стороны современной архитектурной и художественно-конструкторской практики в их временном развитии.

The most important and perspective problems of an art leg of modern architectural and art - designer practice in their temporal development.

Изложены основы архитектурного творчества, проанализированы состояние жилой застройки, которая определяет категорию ординарности в архитектуре, роль таланта архитектора в творческом процессе. Освещены закономерности появления новых архитектурных стилей, направления архитектурного творчества. Предложена новая теоретическая модель развития творческих направлений в архитектуре.

Розглянуто питання композиції житлового простору на всіх його ієрархічних рівнях з урахуванням вимог до житла.

Рассмотрены вопросы композиции жилого пространства на всех его иерархических уровнях с учетом требований к жилищу.

The article considers the need of the inclusion in the stage of evaluation of linear and bound dominants of space the indicator of the distinct aesthetical characters of heritage objects. The conditions and specificity of such exploration induction are examined.

In the article the author considers the meaning of the building character as a sensible creation through which people enter the dialog with the reality display. The image consists of three independent components: the ability to belong, constructiveness and sense component.

На підставі сучасних даних теорії інформації та експериментальної психології розроблено методологію аналізу та проведено оцінку естетичної якості морфологічних властивостей архітектурних об'єктів. Розроблено новий напрямок у теорії архітектурної композиції, який дав змогу розкрити закономірності впливу морфологічних властивостей архітектурних об'єктів на оцінку людиною їх естетичної якості у процесі формування архітектурного образу. Виявлено ієрархічну структуру інформаційних морфологічних ознак архітектурної форми, розроблено математичні методи аналізу цих ознак з урахуванням процесів сприйняття об'єктивної морфологічної інформації, закладеної в архітектурній формі. За допомогою означених методів проведено кількісний аналіз естетичної морфологічної якості архітектурних об'єктів. Одержано стійкі співвідношення різних рівнів їх інформативності, які є межовими кваліфікаційними параметрами необхідної та достатньої морфологічної інформативності, найбільш комфортними для їх візуального сприйняття. Розроблено методологічні підстави для заснування системи керування естетичною якістю морфологічних властивостей архітектурних об'єктів. На підставі закономірностей психологічного процесу сприйняття архітектурних об'єктів і принципів теорії інформації у дослідженні запропоновано інформаційну модель морфологічної структури архітектурної форми з метою дослідження системи "архітектурне середовище - людина".

Висвітлено питання тоталізації культури у СРСР та Німеччині протягом 1930 - 1950-х рр., розкрито причини і джерела, що виокремили шляхи розвитку, розглянуто подібність і відмінності у формотворчих процесах двох моделей тоталітарної культури. З використанням даних у галузі архітектури здійснено реконструкцію філософсько-естетичного та ідейно-психологічного клімату тоталітарної епохи.

Досліджено еколого-естетичні властивості архітектурного середовища великих міст, визначено їх особливості й обгрунтовано принципи удосконалення. Встановлено критерії комфортності архітектурного сердовища життєдіяльності людини. Виявлено особливості сукупного (рекреаційного й економічного) потенціалу різних типів територій нераціонального використання. Визначено основні напрямки й обгрунтовано вимоги щодо еколого-естетичного удосконалення архітектурного середовища на загальноміському та локальному рівнях.

Досліджено композиційні особливості та принципи формування природоінтегрованих архітектурних об'єктів у міському середовищі. Проаналізовано сучасний стан науки та практики з даної проблеми, розглянуто основні етапи розвитку архітектури, інтегрованої з природним середовищем. Розроблено ієрархічну модель природоінтегрованих архітектурних об'єктів та з урахуванням основних критеріїв формування виявлено їх основні типи. У мало- і середньоповерховій забудові виділено геометричні (класичні та органічні) та нелінійні (біонічні та лендформні) природоінтегровані архітектурні об'єкти. У висотній і підвищеної поверховості забудові виділено: ехохмарочос, атріумний хмарочос, інтегрований біокліматичний хмарочос. Виявлено основні фактори, що впливають на формування даних об'єктів. Визначено основні структуроформувальні елементи, виявлено засоби та встановлено принципи формування природоінтегрованих архітектурних об'єктів. Розроблено структурно-логічну модель композиційного формування даних об'єктів у міському середовищі.

Внимание уделено исследованию проблемы зрительного осмысления архитектурной композиции города. Исследовано понятие архитектурного ландшафта как специфической визуальной категории, которая позволяет описать композицию архитектурной среды через переживание наблюдателем ее художественно-образных качеств. Рассмотрен архитектурный ландшафт как совокупность видовых кадров городской среды, связанных в художественно-образное целое и обусловленных функциональной основой города. При этом каждый отдельно взятый видовой кадр может рассматриваться и как компонент единого архитектурного ландшафта города, и иметь собственные художественные качества, фиксирующие уникальность конкретного городского фрагмента. Таким образом, отмечена необходимость понимания городских территорий как системы городских видов - архитектурных ландшафтов, способных создать в сознании человека целостный, художественно переживаемый образ города.

Узагальнено попередні результати комплексного дослідження українського та світового досвіду проектування об'єктів для дипломатичної діяльності, що надало змогу встановити тенденції формування архітектури та напрямок їх діяльності, що підтвердило важливість створення таких представництв для розвитку дипломатії та створення позитивного іміджу України у світі.

Досліджено аспект збереження пам'яті в архітектурному середовищі міста у контексті його сприйняття. Розглянуто особливості розвитку середовища міста з позиції міського дизайну.

Досліджено актуальну проблему теоретичного обгрунтування та формування архітектурно-художнього образу міського середовища на основі досвіду символізації у філософії, літературі, образотворчому мистецтві, містобудуванні та архітектурі. Дослідження проведено на мікро-, локальному, макро- та глобальному рівнях символізації міського середовища. Визначено головні процеси художнього образотворення (аналогізація, схематизація, алегоризація та символізація). Сформульовано принципи символізації архітектурно-художнього образу міського середовища (комунікативність, трансформативність, комутагивність і метаморфічність). Запропоновано ідеалізовану структурно-логічну модель. Розроблено методику образотворення, яка включає етапи дивергенції, трансформації, конвергенції й інтеграції. Виявлено методи просторово-часового розвитку залучених аналогій. З'ясовано подібності та відмінності, роз'єднаності та поєднаності у схемах образотворення; комплексні і системні методи узагальнення аналогій та схем в алегоріях; зображальні та виражальні методи символічного відображення образу.

Розглянуто дуальну пару технічного та органічного в архітектурі як один із проявів бінарних опозицій у загальнокультурному контексті. Досліджено філософський аспект цього феномену та його вплив на діалектичну природу процесів морфогенезу. Охарактеризовано ознаки технічного та органічного в архітектурі різних епох, починаючи від античного періоду й закінчуючи тенденціями середини ХХ ст. Проаналізовано 2 напрями вирішення естетичних, художніх та інженерно-технічних проблем в архітектурному формотворенні та встановлено, який вплив ці аспекти мали на процеси морфогенезу у відповідну епоху.

Досліджено питання щодо формування архітектурних об'єктів у міських і природних просторах, де оточення - контекст - відносини з природою та збудованим середовищем створюють важливий функціональний і просторовий зв'язок.

Розглянуто актуальну проблему повернення сучасної архітектури у сферу мистецтва, символом якого вибрано "божественний град". Проаналізовано історичний розвиток естетичних понять "краси" і "гармонії" у філософії та мистецтві XIX - XX ст. Показано зв'язок між філософським, мистецьким та архітектурним змістом цих понять. Розглянуто зміни і перетворення "краси" і "гармонії" у контексті тріади Вітрувія. Їхні трансформації та метаморфози розглянуто на тлі протистояння провідних мистецьких і архітектурних напрямів і стилів - романтизму та класицизму, модернізму і постмодернізму. Простежено універсальну і циклічну послідовність їх розгортання в історії та теорії розвитку сучасного архітектурно-містобудівного середовища та його естетичних основ. Запропоновано структурну модель естетичного розвитку цього середовища у вигляді "божественного граду" з радіальними осями - вулицями, що символізують напрями і стилі, центральною площею Краси, а також кільцевими вулицями, що відображають межі розселення основних спільнот мешканців цього граду - містян, слободян, урбодян, поселян - і зони впливу відповідних їм мистецьких жанрів: архітектурної топіки та риторики, тропіки і поетики. Модель завершує окружна магістраль як символ Гармонії. У такому радіально-кільцевому вигляді модель сприятиме подальшому розгортанню досліджень естетичних проблем і поверненню архітектури та містобудування у коло красних мистецтв.

Здійснено культурологічний аналіз архітектурних артефактів первісного мистецтва, досліджено роль техніки та технології у процесі культурного становлення людства. У результаті огляду факторів зародження архітектурних форм та принципів застосування будівничих технологій у процесі створення монументальних споруд виявлено риси наслідування виробничих технологій під впливом постійного процесу естетизації. На прикладі відомих культурних пам'яток людства доведено, що логіка застосування техніки стає вирішальним фактором історичного прогресу художньої творчості людини.

Літні приміщення є важливим як функціональним, так і формотворчим елементом житлової архітектури. Зважаючи та культурні, архітектурно-планувальні та інші чинники, вони виконують невластиві їм функції. Щоб балкони та лоджії формували виразний естетичний образ будівлі, не змінювалися мешканцями в процесі використання та були багатофункціональними, необхідно застосовувати інші розпланувально-інженерні вирішення. У більшості збудованих будинків їх варто демонтувати та замінити в межах комплексної реконструкції житла XX - початку XXI ст. після 2030 р.

Більшість архітекторів недостатньо працюють із просторовою формою будівлі для створення цікавих, індивідуальних образів. Це зумовлено бюджетом, бажанням замовників використовувати ділянки з максимальною ефективністю, обмеженістю бюджету та іншими чинниками. Однак, приваблива архітектура може стати одним із головних нецінових чинників при купівлі або оренді об'єктів нерухомості. Відповідно, для створення непотворних будівель і споруд варто більш активно та детально працювати над просторою формою будівлі, фасадом, силуетністю та структурою забудови. Для цього необхідно використовувати різноманітні композиційні та художній прийоми та принципи.