Проведен анализ закономерностей функционирования традиционного сюжетно-образного материала легендарного происхождения в культуре ХХ ст. Рассмотрение специфики трансформации легенд о Фаусте, Крысолове, Граале, Артуре, Агасфере и других осуществляется в контексте многообразных социально-идеологических и духовных факторов, определяющих развитие современной цивилизации. Особое внимание уделяется анализу литературного функционирования средневековых легенд о Дон Жуане. Исследуются формально-содержательные уровни переосмысления образа "всесветного любимца" в произведениях Ж.Б.Мольера, Э.Т.А.Гофмана, А.С.Пушкина, Дж.Г.Байрона, О.де Бальзака, П.Мериме, А.К.Толстого, П.Гейзе, Л.Украинки, Н.С.Гумилева, А.В.Амфитеатрова, А.Камю, К.Чапека и др.

Обобщены результаты исследования отечественным и зарубежным литературоведением теоретических аспектов функционирования традиционных сюжетов легендарно-мифологического, легендарно-церковного и литературного происхождения. Рассмотрены интегральные и дифференциальные характеристики классического сюжетно-образного материала, формы и способы его трансформации в разных национальных литературах. Исследованы теоретические аспекты "неомифологической" поэтики и процессов "ремифологизации", приемы осовременивания и расширения трансформационного диапазона классических структур, их национальной и хронотопной локализации.

По-новому висвітлено рецепцію сюжету про С.Чалого та Г.Голого в однойменних драмах М.Костомарова та І.Карпенка-Карого на підставі фольклорних текстів, а також фольклористичних і літературознавчих досліджень. Проаналізовано дані літературні твори в контексті сучасних методологічних настанов.

По новому освещена рецепция сюжета о С.Чалом и П.Голом в одноименных драмах М.Костомарова и И.Карпенко-Карого на основе фольклорных текстов, а также фольклористических и литературоведческих исследований. В контексте современных методологических установок проанализированы данные произведения.

Рассмотрены теоретико-литературные проблемы функционирования традиционного сюжетно-образного материала разных генетических групп в литературе. Освещена специфика трансформации общеизвестных структур в контексте многообразных социально-идеологических и духовных факторов, определяющих развитие современной цивилизации.

Розкрито засади художньої традиції, наведено шляхи вивчення традиційних сюжетів у вітчизняному літературознавстві. Описано компаративістський метод дослідження даної проблеми, який розглядає традиціоналізацію як фактор готової багаторазової повторюваності певних літературних феноменів. Висвітлено місце архетипів у романі К.Рансмайра "Останній світ".

Раскрыты основы художественной традиции, приведены пути изучения традиционных сюжетов в отечественном литературоведении. Описан компаративистский метод исследования данной проблемы, который рассматривает традиционализацию как фактор готовой многоразовой повторяемости определенных литературных феноменов. Освещено место архетипов в романе К.Рансмайра "Последний мир".

Розглядається проблема, що стосується типології принципів, прийомів і поетики одного із самобутніх явищ світової літератури - драматургії обробок. З'ясовано, що драматургія обробок є своєрідною літературною макросистемою родового порядку, оскільки вона включає в себе драматургійні обробки, створені як за принципами арістотелівської, так і неарістотелівської драми. При всій різноманітності видових параметрів поетика драматургії обробок має низку стабільних принципів, що визначають її сутність як родового явища.

Висвітлено історію вивчення питань традиційних сюжетів у літературознавстві та фольклорі. Запропоновано систематизований та уніфікований підхід щодо проблеми термінології. Досліджено вплив національно-специфічних засад на обробку традиційних сюжетів під час засвоєння їх національною словесністю. Визначено шляхи й аспекти адаптації як націоналізації традиційних сюжетно-образних матеріалів у національній словесності. Вона відбувається через комплекс засад: об'єктивних (зовнішніх) - риси національної ідентичності та іманентних - риси специфіки національної словесності. Зазначені чинники окреслюють рівні трансмутаційних змін в усталеній структурі традиційних сюжетів, їх адаптації у національній культурі.

Проаналізовано наукові погляди щодо "лірики безсюжетної", "лірики частково сюжетної", "лірики сюжетної, але іноді безфабульної", "лірика завжди сюжетної та фабульної". На основі зазначених методів наукового дослідження доведено помилковість і дизгармонійність перших трьох поглядів. Проведено цілісний аналіз структури ліричного твору, виокремлено й детально висвітлено систему складових "структури внутрішньої форми" ліричного твору з визначенням місця та ролі у даній структурі ліричного сюжету та фабули. Встановлено, що зазначена структура цілком аналогічна цілісній "структурі внутрішньої форми" будь-якого літературного твору і виглядає як низка взаємопов'язаних складових "образність - конфліктність - сюжет (у формі фабули чи системи фабул) - жанр". З'ясовано правдивість наукового погляду "лірика завжди сюжетна і фабульна". Доведено, що сюжетність і фабульність - властивості не родові, а загальнолітературні. Виявлено структурні компоненти та типологію будови ліричного сюжету та фабули, типологію ліричних сюжетів і фабул за їх розвитком, а також те, що звичні погляди на "сюжет" і "фабулу" є звуженими, що недослідженість їх поетики, особливо поетики малих неповних за розвитком сюжетів (і фабул) логічно викликала помилкові думки про "безсюжетність", "безфабульність" або "часткову наявність" сюжету чи фабули у ліриці. Розглянуто структурно-композиційні можливості малого ліричного сюжету (тобто сюжету-фабули) з боку його розвитку. Зроблено висновок про "структуру внутрішньої форми" твору як основу для подальшого дослідження композиційних можливостей ліричного твору.

Предложен новый подход к пониманию театрального текста на всех этапах его создания и восприятия. Обоснована теория формулы сюжета, учитывающая динамические аспекты создания эстетического объекта и раскрывающая его сущность в процессе становления. Рассмотрены проблемы размежевания функций таких структурообразующих понятий, как сюжет, сюжетная схема, фабула, нарратив. Уделено внимание философско-мировоззренческим истокам формулы сюжета, семантической составляющей разворачивания сюжета, роли нарратива в процессе трансформаций и обновления текста. Показаны возможности использования формулы сюжета при написании драматического текста и в режиссерском анализе.

Досліджено реалізацію естетичної ідеї "дзеркала" на рівні конструювання композиції художнього твору. Доведено, що "дзеркальність" у царині мистецького формотворення виявляється через принцип симетрії; прийом "дзеркало в дзеркалі"; застосування явища анаморфозу в моделюванні художнього твору; полідзеркальну композицію, внесення реального дзеркала до художнього простору арт-об'єкта.

Встановлено концептуальну єдність між системою дидактичних завдань та практичною діяльністю, спрямованою на формування в учнів знань та умінь, необхідних для дослідження сюжетно-змістового рівня художніх текстів. Виокремлено та охарактеризовано такі види робіт, які необхідно здійснити протягом навчання в основній школі для вироблення у школярів відповідних компетентностей: читання та переказування окремих епізодів, обговорення та інтерпретація сюжетно-змістових частин художнього твору, аналіз епізоду, який найбільше вразив, з'ясування художньої ролі окремого сюжетного епізоду чи більшої змістової частини, складання синонімічних назв до авторських заголовків розділів, частин, дій, встановлення зв'язку між подіями у творі, складання звичайного сюжетного плану, заміна цитатних планів на прості, складання планів за допомогою прислів'їв та приказок, складання планів у вигляді питальних речень, створення складних планів, прийом "склеювання" літературного твору. Стверджено, що на етапі первинного освоєння учнями сюжетно-змістового багатства літературного матеріалу є можливості для реалізації принципів проблемності, практичної спрямованості та розвивальності.

Установлено концептуальное единство между системой дидактических задач и практической деятельностью, направленной на формирование знаний и умений, необходимых для исследования сюжетно-смыслового уровня художественных текстов. Выделены и охарактеризованы следующие виды работ, необходимые для формирования соответствующих компетенций: чтение и перевод отдельных эпизодов; обсуждение и интерпретация сюжетно-смысловых частей художественного произведения; анализ эпизода, вызвавшего эмпатию; выяснение художественной роли отдельного сюжетного эпизода или большей содержательной части; составление синонимических названий авторских заголовков разделов, частей, действий; установление связи между событиями в произведении; составление обычного сюжетного плана; замена цитатных планов на простые; составление планов с помощью пословиц и поговорок; составление планов в виде вопросительных предложений; создание сложных планов; прием "склейки" литературного произведения. Утверждается, что на этапе первичного освоения учащимися сюжетно-смыслового богатства литературного материала есть возможности для реализации принципов проблемности, практической направленности и развивательности.

The given scholarly material establishes conceptual unity between a system of didactic objectives and practical activity aimed at forming pupils' knowledge and skills necessary to explore the plot and content level of literary texts. The author pointsout the activities which have to be performed at junior high school stage in order to form pupils' respective study skills.

Досліджено особливості композиційної структури художнього тексту. Розглянуто аспекти тлумачення поняття композиції на основі формотворчого та змістового підходів. Наведено головні принципи виділення композиційних фрагментів тексту згідно з формальною структурою та семантичним наповненням. Охарактеризовано прийоми досягнення лінійної та глобальної зв'язностей тексту (когезії та когерентності).

Висвітлено історію вивчення проблеми визначення та наявності сюжету в ліриці. Доведено, що сюжет - невід'ємна частина внутрішньої форми твору будь-якого роду.

Освещена история изучения проблемы определения сюжета и наличия сюжета в лирике. Доказано, что сюжет - неотъемлемая часть внутренней формы произведения любого рода.

The article dwells upon the problems of definition of the term "plot" upon its presence in lyrics. The author proves that the plot is an indispensable part of the inner structure of any literary text.

На матеріалі сюжетобудови творів Б.Брехта досліджено ефект очуження як мистецький закон, який має свої естетичні та літературно-художні критерії та принципи і якому належить значна роль у розвитку традиції та її поєднанні з вимогами сучасності.

Розглянуто питання традицій сюжетотворення містерії й стилізації як засобу її трансформації у модерній драмі І. Костецького "Дійство про велику людину". Проаналізовано сюжетний синтез елементів містерій апокаліпсиса. Досліджено глобалізовану письменником проблему самоідентифікації, тему містерійності часу, його циклічності. Акцентовано увагу на використанні мистецького прийому "театр в театрі", особливостях містично-пародійного зображення, асоціативному відтворенні образів класичної української літератури.

Рассмотрена стилизация как способ трансформации мистериальных сюжетов на материале драмы И.Костецкого "Действие о великом человеке". Проанализированы сюжетный синтез элементов мистерий апокалипсиса и создания, система действующих лиц, отдельно уточнено значение Масок. Исследована глобализируемая писателем проблема самоидентификации, тема мистериальности времени, его цикличности. Акцентировано внимание на использовании художественного прийома "театр в театре", особенностях мистически-пародийного изображения, ассоциативном воссоздании образов классической украинской литературы.

The paper analyses the plot synthesis of the apocalypse mystery elements, sets out the system of characters and specifies the meaning of marks. The problem at hand is that of self-identification, the mysteriousness and cyclical nature of time. The article centers on the employment of the "theatre in the theatre" artistic method and the peculiarities of mystical-and-burlesque portrayal, and on the associative reproduction of images in the Ukrainian classical literature.

Розглянуто естетику пейзажу як об'єкт лінгвопоетичного дослідження. Лінгвопоетичний аналіз тексту інтерпретовано як такий, що вирізняється багатовекторністю і багатовимірністю, охоплює особливості мовної організації тексту, функції поетичного інструментарію у його складі й естетичну цінність окремих конструктів. На матеріалі описової поеми відзеркалено естетичну функцію пейзажу в англомовному поетичному дискурсі.

Уперше в українському літературознавстві з точки зору сучасної поетики розглянуто романи-сиквели В. Ручинського («Повернення Воланда, або Нова дияволіада») та В. Кулікова («Перший із перших, або Дорога з Лисої гори»). Показано, що на рівні персоносфери названі автори метаморфізують жанрову матрицю роману «Майстер і Маргарита», при збереженні впізнаваності першотексту. Зроблено висновок, що саме персоносфера на основі певної фабули щоразу визначає специфіку нового сюжету. Важливу роль у формуванні динамічного розвитку сюжетної стратегії першоджерела в сиквеклі відіграє збереження основних учасників персоносфери. Фабульна еліптична модель постмодерністського тексту дозволяє зміну інтерпретації прототексту.