Исследованы русская и украинская поэзия ХХ века - тексты А.Блока, К.Бальмонта, Н.Гумилева, А.Ахматовой, М.Цветаевой, Б.Пастернака, О.Мандельштама, В.Маяковского, М.Семенко, П.Тычины, В.Маккавейского, Н.Заболоцкого, Н.Зерова, М.Рыльского, В.Набокова, А.Тарковского, В.Высоцкого, И.Бродского, Ю.Андруховича и др. Освещена система представлений - типология, которая отражает формы проявления литературных конвенций и читательского восприятия. Рассмотрена динамика процесса секуляризации творчества от автора-"пророка" до автора-"художника", "ремесленника", "изгоя", "трикстера" и "частного человека".

Автор постає як суб'єкт естетичного буття, протилежного життєвому існуванню. Розглянуто умови вирішення конфлікту між ними.

Обгрунтовується поняття самототожності як методологічного інструменту в адекватному прочитанні творчості письменника. З огляду на особливості історичного шляху української літератури ХХ ст. подаються начерки літературних портретів Василя Стуса, Юрія Яновського, Миколи Хвильового, Володимира Свідзинського, Леоніда Первомайського, Євгена Маланюка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-34 + Ш400.15

Рубрики:

Література

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены особенности формирования поэтического мира и создания литературного произведения. Освещены внутренние противоречия слова и высказывания. Проанализирован процесс создания конфликта в литературном произведении. Проведен литературоведческий анализ "Медного всадника" А.С. Пушкина, в частности художественных образов Петра, Невы и Евгения.

Розглянуто особливості композиційно-мовленнєвої організації трьох поетичних збірок І.Франка: "З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд" з урахуванням біографічного та історико-літературного контексту.

Рассмотрены особенности композиционно-речевой организации трех поэтических сборников И.Франка: "З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд" с учетом биографического и историко-литературного контекста.

Рассмотрены проблема автора в антологическом аспекте, идеи ранних работ М.М.Бахтина. Охарактеризовано автора как субъект поэтического, превращенно-словесного бытия. Раскрыта роль эстетического автора (поэта) в разрешении конфликта абсолютного автора - слова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.15

Рубрики:

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.15 + Ю3(4Фра)6-667

Рубрики:

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено тенденції розвитку світової літературно-теоретичної думки, спрямовані на "повернення автора", розглянуто існуючі теорії автора в сучасному літературознавстві. Проаналізовано особливості вираження авторської свідомості у різножанрових творах епічного, драматичного та ліричного родів літератури, зокрема, романах В.Набокова "Відчай", Ю.Яновського "Майстер корабля", В.Шевчука "Кросворд".

Определены тенденции развития мировой литературно-теоретической мысли, направленные на "возвращение автора", рассмотрены существующие теории автора в современном литературоведения. Проанализированы особенности выражения авторского сознания в разножанровых произведениях эпического, драматического и лирического родов литературы, в частности, романах В.Набокова "Отчаяние", Ю.Яновского "Мастер корабля", В.Шевчука "Кроссворд".

Розкрито сутність авторської свідомості письменника, розглянуто її систему, типологію та історію становлення. Показано особливості формування свідомості митця у різні періоди розвитку літератури (романтизму, неоромантизму, неореалізму, експресіонізму, імпресіонізму та модернізму) на прикладі творчості Л.Боровиковського, Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка, В.Стефаника, М.Коцюбинського, Б.Лепкого й П.Карманського. Визначено творчі можливості та обмеження авторської свідомості.

Раскрыта сущность авторского сознания, рассмотрена ее си система, типология и история становления. Показаны особенности формирования сознания художника в различные периоды развития литературы (романтизма, неоромантизма, неореализма, экспрессионизма, импрессионизма и модернизма) на примере произведений Л.Боровиковского, Т.Шевченка, Л.Украинки, И.Франка, В.Стефаника, М.Коцюбинского, Б.Лепкого и П.Карманского. Показаны творческие возможности и ограничения авторского сознания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.15

Рубрики:

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.15

Рубрики:

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

Досліджено особливості мовних засобів вираження авторської модальності в англійських сатиричних текстах двадцятого сторіччя. Авторська модальність такого тексту визначається як підвид текстової категорії модальності, яка виражає негативне суб'єктивно-оцінне ставлення автора до об'єкта соціальної значущості, що спричиняє його моральне приниження. За результатами дослідження мовних засобів вираження авторської модальності виявлено потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови у процесі спільного функціонування, тобто у разі досягнення спільної семантичної мети - комунікативної інтенції автора сатиричного твору. Доведено, що авторська модальність такого твору може бути наведена функціонально-семантичним полем складної ієрархічної структури. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлене набором мікрополів, а саме: мікромолем "сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів"; мікрополем "сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)". Розглянуто формування двох змістових варіантів авторської модальності: ситуаційного й асоціативного залежно від представлення особливої композиційної структури сатиричного текста. Увагу приділено феномену співвідношення різноманітних мовних одиниць з метою створення сатиричного ефекту.

Досліджено загальні закономірності онтології "образу автора" як найвищої ієрархічної фігури у структурі художнього тексту, базуючись на комплексному аналізі романів Макса Фріша "Штіллер" (1954 р.), "Homo Фабер" (1957 р.) і "Назву себе Гантенбайном" (1964). Здійснено спробу визначити головні особливості цієї естетичної категорії, установити її типи та форми виявлення у тексті художнього твору. Окреслено комплексну модифікацію моделі літературної комунікації, що дає змогу системно представити усіх учасників внутрішніх і зовнішніх актів як складових процесу утворення об'єднувального центру текстової структури з її базовими характеристиками. Розглянуто характерні особливості "образу автора" на підставі аналізу композиції оповідної структури романів М.Фріша та сприйнято на наочному відображенні його функцій у тексті прозового твору.

Досліджено проблему автора в онтологічному аспекті. З'ясовано відношення автора як суб'єкта перетворено-поетичного буття: з одного боку - з біографічним автором, з іншого - з сукупністю фабульних персонажів твору. Виявлено зміни в характері автора, спричинені результатом конфліктності цього буття. Розглянуто умови, за яких цей конфлікт може бути розв'язаним, а твір завершеним. Зазначено, що теоретичні висновки підкріплено аналізом поеми М.В.Гоголя "Мертві душі". Установлено, що М.В.Гоголь як автор авантюрного роману - перевертень М.В.Гоголя як автора поеми. Жанр твору "Мертві душі" визначено як "поема-перевертень".

Визначено аспекти підходу до тексту як до феномену відображення дійсності у мовленнєвій свідомості автора. Висвітлено актуальні для сучасної теорії літератури проблеми реалізації авторського задуму, художнього світу поета та сприйняття його читачем. На базі семіотичних, комунікативних, психолінгвістичних, структуралістських, культурологічних методологічних концепцій виявлено певні закономірності взаємодії свідомості автора, способу життя, художнього світу відповідно до позиції поета у суспільстві. На підставі аналізу великого літературного матеріалу російської та української поезії ХХ ст. запропоновано типологію образу автора. Розглянуто чотири головних типи авторів ліричного тексту: "митець", "ремісник", "ізгой", "трикстер" та умови функціонування даних типів у ліричному тексті.

Висвітлено процеси формування самообразу автора, зумовлені ситуацією, що склалася в українській та російській культурі під впливом ідей романтизму, і відображені у жанрі автопортрету. Результати мистецтвознавчих і літературознавчих досліджень професійного й аматорського автопортрету переосмислені у загальній площині культурологічного дослідження. Описано самообраз автора та його автопортрет, що втілює цей самообраз як проектний, тобто є художньою та розумовою конструкцією, змістовно та структурно заданою образом романтичного героя та призначеною для усунення проблемних ситуацій, що виникали у культурі романтизму внаслідок сполучення уявлень публіки про особистість та художню творчість автора.