Аналізуються вихідні категорії лексикології (слово, знак, значення). Вони розглядаються через концепцію тріалізму, завдяки чому визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; синхронія, діахронія та панхронія; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Значний обсяг відводиться аналізу дефініцій значення сильних та слабких сторін. Значення слова (в т.ч. полісемічного) описується через його синтагматику, парадигматику та епідигматику, де воно розглядається як семантична система слова та система значення з відповідними комплексами сем. Дано аналіз полісемії як явища синхронії, діахронії та панхронії, як варіативності та панхронного явища.

Розглянуто особливості науково-дослідницької роботи студентів з лексикології. Наведено вихідні теоретичні спостереження щодо слова та його значення, парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношень у словниковому складі. Подано об'єктивний поділ мовної картини світу стосовно різних частин мови та на цій основі розглянуто різні апроксимативні методи вивчення словникового складу мови в синхронії, діахронії та панхронії. Сформульовано проблемні питання та назви типових наукових досліджень.

Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Запропоновано цілісний опис контактних гідронімів і ойконімів Західної України за допомогою записів, ономастичних довідників і публікацій у галузі гідронімії та ойконімії. Розглянуто різні підходи до вивчення гідронімів і ойконімів, проаналізовано їх особливості. На підставі грунтовного аналізу фактичного матеріалу (сформовано картотеку, яка налічує близько 1000 одиниць) з'ясовано типи відношень, вивчено взаємозв'язки, найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі західноукраїнського ономастикону. Простежено шляхи формування гідронімної та ойконімної систем регіону, зв'язок між визначенням словотвірної моделі та семантики базової основи. Визначено найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі у західноукраїнському ономастиконі.

Розглянуто мотиви номінації водних об'єктів в індоєвропейських і тюркських мовах (на матеріалі гідронімії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя). Всебічно досліджено актуальні параметри ергонімічного декодування. Окремі статті присвячено літературній ономастиці та її функціональному навантаженню, онімії драматичних творів Л.Українки на початку XX ст., а також безіменній локалізації та темпоральності у художньому просторі творів В.Винниченка.

Рассмотрены программа и аспекты исследования ономасиологических подсистем языков, процессов номинации с учетом теоретико-экспериментального потенциала психолингвистики, семиотики, когнитологии, лингвистической семантики, лингвистики текста, теории коммуникации, этнолингвистики, психологии, нейрофизиологии. Разработана методика концептуального анализа на основе ментально-психонетического комплекса и его рефлексов в ономасиологической структуре наименований.

Висвітлено проблеми лексичної семантики, зокрема, питання, пов'язані з аспектами її модифікацій, які потребують використання нових, сучасних методів дослідження. Лінгвістична семантика не може вивчатися окремо від концептуальної структури та когнітивного розвитку лексичних одиниць, за значеннями слів стоять пов'язані з ними когнітивні структури, процеси семантичного переосмислення відтворюють зміни, що відбуваються на концептуальному рівні свідомості та в мові як частині складної когнітивної системи світосприйняття та мислення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш103.10 + Ф055.256

Рубрики:

Лексичне значення слова. Поняття

Націоналізм

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено номінативи у функціонально-семантичному полі (ФСП) якісності - системі різноманітних мовних засобів, які взаємодіють для передачі інваріантного значення оцінки. Іменні засоби означування займають периферійне положення у ФСП якісності, ядром якого є прикметники, але внаслідок гнучкості семантичної структури, функціональної мобільності, здатності до концентрації та інтенсифікації ці ознаки є одними з провідних засобів передачі базового значення досліджуваного ФСП. Розглянуто причини, які спонукають мовця обирати іменні засоби означування; досліджено парадигму номінальних засобів у ФСП якісності - слово, словотвірну модель, словосполучення (іменник з атрибутивними групами), речення (непряма номінація, структурні варіанти моделі). Виявлено ряд конструкцій, відзначених особливою експресивністю. Серед них - речення, що включають структурний елемент What / Such / Quite + (adj) N; номінативні односкладові речення; конструкції, які включають парцелити; еліптичні речення; різноманітні конструкції зі значенням елативу. Аналіз мовного матеріалу свідчить про те, що номінальні засоби означування включаються у всі мікрополя ФСП якісності та значно розширюють арсенал мовних засобів, які передають його категоріальне значення.

Проаналізовано комплексне психолінгвістичне дослідження соматизмів у російській та українській мовах. Встановлено загальне та відмінне (специфічне) у семантичних асоціаціях носіїв даних мов. Розкрито причини, що викликають специфічні асоціації у різних мовах, а також визначено ідеальні уявлення носіїв щодо краси людини. Значну увагу приділено національному словесному портрету українця та росіянина за даними цілеспрямованого асоціативного експерименту.

Отмечается важность полевой методики в исследовании квантитативных средств языка. Смысл полевой концепции заключается в том, что она направлена на изучение в равной мере и языка, и речи, рассматривая их взаимосвязь. Полевая модель направлена на изучение и дискурсов, и семантики, системы языка и ее реализации в процессе коммуникации. Она реализует идею о возможности системного изучения квантитативных единиц, четко формирует критерии анализа, делая его независимым от субъективного мнения наблюдателя.

Розглядаються основні концепції полісемії, які сформувалися в західно- та східноєвропейській лінгвістиці, у різних ракурсах: синхронному, діахронному та панхронному разом з комплексами наукових методик, які там використовуються. На підставі авторських апроксимативно-статистичних методик проводиться лінгвістичний аналіз німецькомовних прикладів, подається енциклопедична інформація про вияв значення та полісемії. Вихідні категорії (слово, знак, значення) розглядаються через концепцію тріалізму, визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Висвітлюються основні теоретичні та практичні проблеми полісемії (теорія знакової асиметрії; проблема розмежування полісемії та омонімії), аналізуються відомі дефініції змін значення чи семантичних змін, їх основних типів, інших категорій (деривація, вмотивованість тощо) та встановлюється їх пов'язаність з полісемією та ін.

Зроблено спробу вирішити проблему числа шляхом глибокої реконструкції. З нових позицій розглянуто нумеративні позначення і їх денотативну співвіднесеність, а також етимологію деяких слов'янських і германських слів. Висвітлено уявлення древньої людини про оточуючий світ і проявлення у них кількісних найменувань. Відмічено, що первісними поняттями людини є її уява про цілісність і двоїстість оточуючого світу, які потім доповнюються уявленням про три- і чотиричленну структуру дійсності. Ці перші кількісні поняття знайшли відображення в операціях лічби, що розглянуті авторами у різних народів.

Освещены теоретические проблемы поэтики собственных имен, определено место поэтики онима среди других дисциплин, роль собственных имен в художественном произведении. Особое внимание уделено исследованию семантики поэтонимов и их функциям в художественной речи.

Проаналізовано різні аспекти процесу структурно-семантичного дослідження лексики. Висвітлено теорію лінгвістичного детермінізму. Визначено стан і завдання щодо укладання автоматизованого тезауруса української мови.

Розглядаються проблеми полісемії у синхронному, діахронному та панхронному аспектах, вивчаються їх основні концепції та аналізуються сучасні дефініції. На основі експериментального вивчення мовного чуття мовців та статистичних критеріїв пропонуються певні (в т.ч. авторські методики) визначення основних категорій семантики (основного значення, ієрархії значень) та на цій основі спроба їх лексикографічного опису полісемії та омонімії. Представлено методики апроксимативно-статистичного вивчення полісемії, завдяки яким визначається якісна специфіка полісемії стосовно різних мовних феноменів (частин мови; частоти, довжини та віку слова; показників контексту; стильових характеристик; семантики тощо) для німецької мови. На основі сучасних лінгвістичних підходів та власних напрацювань автора полісемія описується як прояв полісемізаційних процесів, що має певне синтагматичне, парадигматичне та епідигматичне вираження. Пропонується нова апроксимативна методика кількісного визначення деполісемізаційних процесів. Окремий розділ присвячений розгляду полісемії як регулярного панхронного явища. Для цього класифікуються наявні концепції регулярних явищ (тенденція, закономірність,паралелізм тощо), створюється авторська методика диференціювання цих типів регулярності.

Розглянуто семантичний розвиток латинського багатозначного слова "стипендія" та його запозичення сучасними мовами. Проблему досліджено в етимологічному та лексичному аспектах із широким залученням історичного та культурологічного матеріалу. Вибір теми зумовлено недостатньою розробкою актуальної для сучасної лексикології проблеми вивчення типів семантичної трансформації як одного зі способів з'ясування системних зв'язків у словниковому складі мови. Використано матеріали з загальної лексикології та окремих мов, а також лексикографічні роботи та словники сучасних мов. Проаналізовано етимологію та семантичні варіанти латинського слова "стипендія", його відображення в інтернаціональному фонді європейських мов. Визначено спроможність багатозначного слова виявляти різні аспекти його семантики згідно з вимогами мовної та реальної ситуацій, а також функціонування його у різних мовах у якості однозначного, нейтрального чи переорієнтованого в інші сфери застосування.

Розглядається функціонування українського та російського етнонімів у їх історичній взаємодії. Простежуються передумови і наслідки утворення етноніма "Україна" - імені нації, що визначає її ідентичність. Автор також висвітлює питання вживання в українській мові етноніма "єврей".

Розглянуто прагматичні аспекти української практичної транскрипції імен, прізвищ (прізвиськ, псевдонімів) письменників стародавньої Греції та Стародавнього Риму, Німеччини, Австрії, Франції, Великобританії та США, а також основних їх персонажів. Запропоновано інформаційний банк даних, що дозволяють сприймати безліч нюансів української фонографії іншомовних антропонімів, сприяють системному засвоєнню головних фонетичних правил англійської, німецької та французької мов, допомагають усунути прикрі фонетичні відхилення від мови-джерела.

Висвітлено теоретичні проблеми фольклорної ономастики, зокрема, підстави виділення її як окремого від ономастики художньої літератури напряму досліджень, природу фольклорної мови та існування локальної закоріненості фольклорних власних назв, залежність фольклорної ономастики від жанру фольклорного твору.