Розглядається семантико-синтаксична валентність як найпоказовіший різновид синтаксичної сполучуваності, з'ясовуються семантичні типи дієслівних предикатів і зумовлені їх валентністю класи іменникових синтаксем, простежується інтерпретація синтаксичних трансформацій речень із дієслівними предикатами, проводиться детальный розгляд особливостей лівобічної і правобічної дієслівної валентності, висвітлюються закономірності реалізації валентного потенціалу лексико-граматичних груп дієслів.

Розглянуто погляди відомого мовознавця О.О.Потебні щодо походження прикметника як окремої лексико-граматичної категорії та формування категорії ступенів порівняння. Зроблено порівняльний аналіз висвітлення зазначених питань у працях інших дослідників. Проведено дослідження використання частки "май" у системі аналітичного ступенювання діалектичної градуації.

Висвітлено специфіку навчального діалогу як різновиду тексту. Висвітлено проблему дії загальнофілософської категорії інформативності у тексті діалогу. Порівняно традиційний і комунікативний підходи до структурних частин діалогового тексту як до своєрідних носіїв інформативності.

Рассмотрены теоретические основы отбора и построения словообразовательных рядов. Значительное внимание уделено принципам отбора именных префиксальных и суффиксальных данных рядов, критериям определения направления производности, нейтрализации противопоставления / факультативности в пределах ряда, а также полиструктурности облигаторного характера. Детально проанализированы проблемы множественности словообразовательной структуры слова.

Освещены вопросы предикативной природы слова, представлена формула развития предикативных сочетаний. Проанализирована сочетаемость как трансформированное отражение скрытой предикативности слова. Рассмотрены вопросы этимологии слов и фразеологизмов, условия "появления" в слове аффиксов, описаны функции флексии.

Розглянуто особливості діалогу - одного зі способів кодування міфологічної інформації, яка сприймається на декількох рівнях залежно від його обрядового призначення. Зазначено, що діалог є полісемантичним за своєю природою: з одного боку, він сприймається як вияв певної конфліктної ситуації, з іншого - спосіб пізнання, втілення життєвої мудрості.

Рассмотрены особенности диалога - одного из способов кодирования мифологической информации, воспринимающейся на нескольких уровнях в зависимости от его обрядового назначения. Указано, что диалог является полисемантическим по своей природе: с одной стороны, он воспринимается как своеобразная инструкция для уничтожения болезни, выявление определенной конфликтной ситуации, с другой - способ познания, воплощения жизненной мудрости.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш102.21

Рубрики:

Речення

Шифр НБУВ: Ж16332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено типологію підходів до функціональної лінгвістики, проаналізовано співвідношення синтагматики та парадигматики. Наведено характеристику функціонально-семасіологічного та функціонально-ономасіологічного принципів дослідження явищ мови. Розглянуто природу мовного знака, питання його асиметричного дуалізму. Описано семантичні та асемантичні функції мовних одиниць, зокрема, лексем, афіксальних морфем, висловлювання, тексту, міжкатегоріальної взаємодії функцій та їх міжрівневого співвідношення.

Освещена типология подходов к функциональной лингвистике, проанализированы соотношения синтагматики и парадигматики. Приведена характеристика функционально-семасиологического и функционально-ономасиологического принципов исследования явлений речи. Рассмотрены природа знаки речи, вопросы его асимметричного дуализма. Описаны семантические и асемантические функции единиц речи, в частности, лексем, аффиксальных морфем, высказывания, текста, межкатегориального взаимодействия функций и их межуровневого соотношения.

З урахуванням філософського трактування змісту поняття локативності визначено лінгвістичний статус даної категорії та з'ясовано її місце в семантичній структурі речення. Досліджено умови обов'язкового/факультативного функціонування просторових поширювачів у реченні. Виділено усі можливі в сучасній українській мові диференційовані значення загального плану змісту "носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака + просторові межі реалізації процесуальної ознаки" і формально-граматичні засоби репрезентації їх на рівні речень структурної схеми S + P + Adv loc. Виявлено ознаки внутрішньої системної організації простих речень з локативним типом детермінації.

С учетом философской трактовки понятия локативности обоснован лингвистический статус данной категории и определено ее место в семантической структуре предложения. Исследованы условия обязательного/факультативного функционирования пространственных распространителей в предложении. Определены все возможные в современном украинском языке диференцированные значения общего плана содержания "носитель процессуального признака + процессуальный признак + пространственные границы реализации процессуального признака" и формально-грамматические средства репрезентации их на уровне предложения структурной схемы S + P + Adv loc. Установлены признаки внутренней системной организации простых предложений с локативным типом детерминации.

Исследован процесс образования парных слов как актуальная проблема лингвистики. Проведено сравнение слогового состава парных слов в русском и крымскотатарском языках. Отмечено, что в отличие от русского языка архитектоника тюркского слова прежде всего характеризуется односложностью и трехзвучием его корневой морфемы.

Проаналізовано грамемну структуру синтаксичних категорій речення, їх ієрархію та взаємодію на основі системної організації мови. Висвітлено типологічні властивості формально-граматичних, семантико-синтаксичних та комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Проанализированы грамемная структура синтаксических категорий предложения, их иерархия и взаимодействие на основе системной организации языка. Освещены типологические свойства формально-грамматических, семантико-синтаксических и коммуникативных категорий предложений как специфических категорий синтаксического измерения, описана их грамемная специализация.

Розглянуто спосіб моделювання адвербіально-ад'єктивних частин мови в простому реченні (прикметників і деяких видів прислівників). Запропоновано спосіб моделювання структури простого речення, що використовує квантори сучасних модальних логік і дозволяє структуру простого речення подати у формі полімодального твердження. Встановлено можливість більш повного моделювання структури простого речення.

Проаналізовано працю О. С. Мельничука "Порядок слів та синтагматичне членування речень у слов'янських мовах", що за об'єктивними обставинами є єдиним фундаментальним дослідженням першої половини ХХ ст., дуже важливої для всіх флективних мов проблеми словорозміщення. Учений пропонує розглядати порядок слів не як граматичну категорію, а як один з мовних засобів вираження смислової структури висловлення. Отже, він поєднує питання, що стосуються проблематики порядку слів, з процесом вербалізації мисленнєвої діяльності у мовленнєвому акті.

Розкрито грамемну структуру синтаксичних категорій речення, простежено ієрархію та взаємодію категорій на тлі системної організації мови. Розглянуто типологічні риси формально-граматичних, семантико-синтаксичних і комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Запропоновано впровадити морфологічну одиницю-конструкт із бінарною структурно-семантичною організацією - формомодель. Достовірність визначення цієї одиниці підтверджено психолінгвістичними даними та спостереженнями за мовленнєвою діяльністю. Зазначено, що формомодель, яка репрезентує певний стандарт формотворення, дозволяє систематизувати одиниці з різними структурно-типологічними ознаками.

The author proposes to introduce the model of form as a new morphological unit which has binominal structural and semantic organization. Psycholinguistic data and observation of speech activity corroborate validity of the proposition. The form model which represents certain formative standard, allows to systematize units with different structural-typological features.

Визначено критерії розмежування модусу й диктуму та їх співвідношення в семантико-синтаксичній структурі речення, розкрито зміст понять, безпосередньо пов'язаних з ними. Наведено способи опису диктуму в сучасній теорії синтаксису. Висвітлено роль валентності у формуванні об'єктивного змісту речення. Проаналізовано категорії модусу й диктуму, встановлено ієрархію засобів їх вираження.

Определены критерии размежевания модуса и диктума, их соотношения в семантико-синтаксической структуре предложения, раскрыто содержание понятий, непосредственно связанных с ними. Приведены способы описания диктума в современной теории синтаксиса. Освещена роль валентности в формировании объективного содержания предложения. Проанализированы категории модуса и диктума, установлена иерархия средств их выражения.

Висвітлено здатність до транспозиції, тобто до переносного вживання, не лише ядерних, а й деяких периферійних компонентів функціонально-граматичного поля темпоральності, а саме дейктичних часових прислівників. Встановлено типи цих транспозицій, а також функціональні умови, які впливають на їх реалізацію, зокрема на суміщення з транспозиціями часових форм.

The author argues that not only nuclear but also some peripheral constituents of the functional-grammatical field of temporality, viz deictical temporal adverbs, are capable of being transposed, ie used in transferred meaning, and establishes types ofthis transposition as well as functional conditions influencing their occurrence, in particular, their co-occurrence with transposition of verb's tense forms.

Розкрито теоретичні засади сучасного вчення про речення: його аспекти, співвідношення формально-граматичної, семантико-синтаксичної та комунікативної структур, наведено структурну схему речення. Проаналізовано формально-граматичну організацію простого речення, визначено основні елементи його структурування - синтаксичні зв'язки та відношення. Висвітлено функціональні та структурні різновиди формально-граматичних компонентів - членів речення.

Раскрыты теоретические основы современного учения о предложении: его аспекты, соотношения формально-грамматической, семантико-синтаксической и коммуникативной структур, приведена структурная схема предложения. Проанализирована формально-грамматическая организация простого предложения, определены основные элементы его структурирования - синтаксические связи и отношения. Освещены функциональные и структурные разновиды формально-грамматических компонентов - членов предложения.

Зазначено, що основою для відмежування номінативних речень від омонімних структур (номінативних заголовків, називного уявлення і теми, структурно-номінативних повторів, слів мовленнєвого етикету та команд, речень-звертань, парцелятів, неповних речень) є врахування не лише формально-синтаксичних, а й граматико-семантичних і комунікативних характеристик речення.

Grammatico-semantic, communicative as well as formal characteristics of a sentence constitute the basis for the disambiguation of nominal sentences from the homonymous structures: nominal headlines, nominative of imagination, thematic nominal, nominalrepetitions, words of etiguette, commands, vocative sentences, parcelled structures, incomplete sentences.

Висвітлено актуальні напрями сучасних синтаксичних досліджень, зокрема, семантико-синтаксичний, функціональний, комунікативно-функціональний. Досліджено теоретичні проблеми синтаксису та функціональної граматики, еволюції морфологічних і синтаксичних категорій, їх функціональних виявів у тексті, синтаксичних особливостей українських говорів, питань історичного синтаксису, прагмалінгвістики, теорії художньої мови.

Освещены актуальные направления современных синтаксических исследований, в частности, семантико-синтаксический, функциональный, коммуникативно-функциональный. Исследованы теоретические проблемы синтаксиса и функциональной грамматики, эволюции морфологических и синтаксических категорий, их функциональных проявлений в тексте, синтаксических особенностей украинских говоров, вопросов исторического синтаксиса, прагмалингвистики, теории художественного языка.