Висвітлено "європейський" та "романтичний" напрями в розвитку сучасної української термінології. Розглянуто стилістику як лінгвістичну та загальнофілологічну дисципліну, актуальні напрями лінгвостилістики. Наведено фонетичний аналіз виявів "золотої" пропорції в композитах та юкстапозитах на акустичному рівні на основі оцінки співвідношень часових інтервалів за допомогою спеціальної апаратури цифрового опрацювання звукових сигналів. Розкрито прагматичний аспект функціонування спонукальних конструкцій в офіційно-діловому стилі мовлення, суть компаративних фразеологізмів та їх семантико-структурні особливості. Описано морфологічні способи словотворення термінів інформатики в українській мові.

Освещены "европейские" и "романтические" направления в развитии современной украинской терминологии. Рассмотрены стилистика как лингвистическая и общефилологическая дисциплина, актуальные направления лингвостилистики. Приведен фонетический анализ проявлений "золотой" пропорции в композитах и юкстапозитах на акустическом уровне на основе оценки соотношений временных интервалов с помощью специальной аппаратуры цифровой обработки звуковых сигналов. Раскрыты прагматический аспект функционирования побудительных конструкций в официально-деловом стиле речи, сущность компаративных фразеологизмов и их семантико-структурные особенности. Описаны морфологические способы словообразования терминов информатики в украинском языке.

Висвітлено життєвий і творчих шлях відомого українського вченого, доктора філологічних наук, професора В.Г.Таранця. Наведено матеріали його порівняльних і історичних досліджень германських і слов'янських мов у сфері фонетики, граматики, семантики й етимології. Особливу увагу приділено проблемам діахронії. Проаналізовано історію походження назв Україна та Русь.

Освещен жизненный и творческий путь известного украинского ученого, доктора филологических наук, профессора В.Г.Таранца. Приведены материалы его сравнительных и исторических исследований германских и славянских языков в сфере фонетики, грамматики, семантики и этимологии. Особое внимание уделено проблемам диахронии. Проанализирована история происхождения названий Украина и Русь.

Приведены результаты исследований, посвященных вопросам деривации, лексикографии и семантики языковых единиц в функциональном и коммуникативно-прагматическом аспектах. Рассмотрен текст как ментально-когнитивный конструкт. Раскрыта интерпретирующая роль мифа в языке. Охарактеризована пресуппозиционная структура значения онима в рекламном тексте. Проанализирована стилистическая дифференциация суффиксальных универбов. Рассмотрена экспликация маскулинных гендерных маркеров во фразеологических единицах французского языка с ономастическим компонентом. Изучены сложные новообразования в русскоязычных масс-медийных текстах. Раскрыта специфика словообразования сложных наименований лиц по роду деятельности (на материале терминолексики экономико-правовой сферы). Уделено внимание динамике единиц языка разных уровней.

Розглянуто типи міжмовної синхронії реплік у художньому кінофільмі в контексті процесу укладання реплік кінофільму адаптувальником (англо-український напрямок), включно з розробленням власного типу міжмовної синхронії. Для глибшого розуміння принципу під час укладання кінофільму "Duplicity", репліки якого надано у прикладах синхроній, також побіжно пояснено розроблену теорію фонетичних кластерів.

Досліджено лексико-семантичну групу слів та шляхи її вивчення. Здійснено детальний аналіз лексико-семантичної будови мови, розглянуто її структуру (на прикладі уривку із тексту раннєновоанглійського періоду). Зроблено висновки стосовно класифікації слів за їх семантичними ознаками, лексичних закономірностей англійської мови з точки зору синхронії і діахронії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.6

Рубрики:

Синхронія і діахронія. Динаміка в синхронії

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше здійснено спробу комплексного лінгвоісторіографічного аналізу поглядів мовознавців XX ст. на діахронічні універсалії. Розглянуто значну кількість праць учених XIX - XX ст. (В. фон Гумбольдта, О. О. Потебні, І. О. Бодуена де Куртене, М. Я. Марра, І. І. Мєщанінова, Дж. Грінберга, Дж. Дженкінса, Ч. Осгуда, С. Д. Кацнельсона та ін.). Дослідження пара- та гіпотаксису в складному реченні дозволило зробити висновки щодо ступеня їх вивченості та визначити перспективи подальшої розробки цього питання. Теоретичне значення дисертації пов'язане з розробкою методики лінгвоісторіографічного дослідження проблем діахронічних універсалій. Хронологічний і концептуальний підходи до упорядкування фактичного матеріалу зумовили специфіку його систематизації. Наявність в історії універсологічних учень взаємовиключних поглядів зумовила виокремлення найбільш важливих теорій.

Розглянуто мовні опозиції як засіб реалізації структуралістських побудов, а також їх переосмислення та трансформацію у постструктуралістських концепціях. Філософське осмислення опозиції "синхронія-діахронія" у структурній лінгвістиці визначено на основі концепцій Ф. де Соссюра та Р. Якобсона. Дослідження структурального методу К. Леві-Строса в контексті філософської рефлексії про механізм реалізації опозиції дозволило окреслити функції соціальної структури та засоби їх здійснення через синхронічне розпізнавання лінгвістичної моделі та наступне діахронічне перетворення правил її реалізації на рівні аксіологічно трансформованої системи. Шляхом дослідження постструктуралістичних філософських осмислень та трансформацій опозиції "синхронія-діахронія мови" у творчості Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дерріда і Ж. Бодрійяра визначено, що нівелювання аналогій, руйнування бінарної моделі знаку та її заміна концепцією симулякрів спричиняє втрату репрезентативності опозиції "синхронія-діахронія мови" у контексті сучасних філософських студій значення, мовної особистості й інтерсуб'єктивності.

Простежено історію перших паростків несистемних діахронних соціолінгвістичних ідей у світовому та вітчизняному мовознавстві. Засвідчено, що столітній шлях наукового осмислення взаємин між мовою і суспільством призвів до виникнення нового предмета дослідження історії мови - діахронної соціолінгвістики.

Надано погляди мовознавців 70-х рр. ХIХ ст. - 30- х рр. ХХ ст. на поняття прамови. Охарактеризовано ставлення мовознавців до питання про критерії одноплощинного існування архетипів. Для більшості мовознавців зазначеного періоду, прамова - це реальність і архетипи прамови треба синхронізувати.