Досліджено гумористичну тональність - текстову категорію та її екстралінгвістичні фактори, як прожектуючу емоційну оцінку на рівень тексту. На підставі аналізу короткої прози К.Тухольського висвітлено мовні засоби, за допомогою яких створено тони гумористичного спектра.

Проаналізовано авторизовані конструкції української мови як певну систему синтаксичних одиниць, описано їх функціонально-комунікативні, семантичні та структурні особливості. Розкрито поняття авторизації, що тісно пов'язане з емотивною та експресивною функціями мови, у аспектах семантичного, функціонального та комунікативного синтаксису. Встановлено лінгвальний статус авторизованої модальності як різновиду модусу речення. Описано засоби інтенсифікації авторизованої семантики речення, засоби вираження суб'єкта, об'єкта авторизації та авторизованої оцінки в українській мові. Розглянуто авторизацію як семантичне ускладнення елементарного (простого) речення.

Проанализированы авторизованные конструкции украинского языка как определенная система синтаксических единиц, описаны их функционально-коммуникативные, семантические и структурные особенности. Раскрыто понятие авторизации, которое тесно взаимодействует с позиции семантического, функционального и коммуникативного синтаксиса. Установлен лингвальный статус авторизированной модальности как разновидность модуса предложения. Описаны средства интенсификации авторизированной семантики предложения, средства выражения субъекта, объекта авторизации и авторизированной оценки в украинском языке. Рассмотрена авторизация как семантическое усложнение элементарного (простого) предложения.

Наведено результати досліджень з питань історії українського мовного етикету в ситуації звертання. Проаналізовано функціонування граматичних та лексичних засобів вираження ввічливості в давньоукраїнській, староукраїнській та сучасній українській мовах.

Приведены результаты исследований по вопросам истории украинского этикета речи в ситуации обращения. Проанализировано функционирование грамматических и лексических средств выражения вежливости в древнеукраинском, староукраинском и современном украинском языках.

Проанализированы основные проблемы лингвистической прагматики - нового направления в современном лингвистическом функционализме, в котором изучается методы построения в актах общения носителями языка высказывания для передачи друг другу смыслов и способы интерпретации смыслов полученных высказываний на основе правил и принципов коммуникации. Рассмотрены семиотические истоки прагматики, раскрыта роль деятельностного принципа и фактора значения в ее развитии. Определен статус прагматики в системе наук, дана характеристика языкового общения как формы деятельности, описано прагматическое пространство Говорящего, раскрыта сущность перформативов и констативов. Рассмотрены классификации речевых актов (Дж.Л. Остина, Дж.Р. Серла, Д. Вундерлиха, Г.Г. Почепцова, Дж.Н. Лича, К. Баха, В.В. Богданова). Освещены основные положения теории релевантности, определены условия успешности речевых актов, рассмотрены принципы кооперации и вежливости, раскрыты особенности построения косвенных, метафорических и иронических высказываний, разработана методика анализа разговорного события.

Досліджено прагматичні особливості висловлювань обвинувачення. Проаналізовано прямі та імпліцитні засоби вираження значення обвинувачення в офіційній і неофіційній сферах комунікації. Формальні висловлювання обвинувачення є мовленнєвими актами перформативного вираження. Іллокутивна сила обвинувачення у неофіційній сфері спілкування реалізується за допомогою наступних прагматичних типів: експресивів, ассертивів, директивів, квесетивів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.03

Рубрики:

Прагматична функція (функція вираження і діяння)

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

The present article is an attempt to prove the universality of language category of approximation and of its representatives - the so-called approximators (APs). In this work the review of some approaches to study this problem is also made and perspectives of its further research are outlined.

Досліджено питання диференціації понять "слухач" та "адресат". Матеріалом дослідження є наукові публікації з прагма- та соціолінгвістики, в яких центрально чи маргінально розглянуто поняття "слухач", "адресат".

Досліджено можливості застосування теорії імплікатур спілкування до тлумачення низки логічних проблем: істинно-функціональну інтерпретацію логічних і граматичних сполучників, расселівську логічну форму визначених дескрипцій, парадокс Мура.

  Скачати повний текст

Досліджено мовленнєві тактики (МТ) у комунікативній ситуації (КС) "освідчення в коханні" з урахуванням різноманітних факторів мовленнєвого спілкування - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів, невербальних компонентів комунікацій. МТ визначено як стереотипну модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію у конкретній ситуації спілкування. На підставі аналізу фактичного матеріалу виділено МТ, яким користується ініціатор мовленєвих актів у КС "освідчення в коханні". Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні. Завдяки здійсненому дослідженню встановлено залежність вибору МТ і невербальних засобів комунікації від соціальної ролі комуніканта. З'ясовано, що для успішного міжособистісного спілкування в КС "освідчення в коханні" вибір комунікантом найбільш психологічно доцільної форми вираження свого почуття має грунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації та децентрації, що означає апріорне, безумовне прийняття іншої особистості, орієнтацію на її природну індивідуальну неповторність.

Досліджено вербальні та невербальні маркери, які формують загальне емпатичне тло комунікації. У науковий обіг уведено поняття комунікативної емпатії, моделювання якої пов'язане з адекватним використанням відповідного набору мовних та екстралінгвальних одиниць і комплексів. Розроблено теоретичні засади теорії комунікативної емпатії. Пояснено глибинну природу даного феномену, який містить ментальні, психолінгвістичні, нейрофізіологічні, лінгвальні та невербальні складники. Встановлено мовні категорії української мови та конструктивних елементів невербального рівня, які оптимізують міжперсональну взаємодію. Виявлені одиниці та сигнатури корелюють із глибинними ментальними процесами, які характеризуються універсальними та динамічними ознаками. Виокремлення даних комунікативних маркерів здійснено за допомогою синтезу класичних і новітніх мовознавчих методик, де провідне місце належить парадигмі нейролінгвістичного програмування та сугестивної лінгвістики. Розглянуто лінгвальну специфіку емпатичної комунікації, пов'язану з дією універсальних законів мовного моделювання. Вивчено конкретні мовні компоненти метамодельних патернів. Теоретичні узагальнення дослідження верифіковано у релевантних психолінгвістичних експериментах. З'ясовано глибинну природу мовної сугестії й актуальних невербальних елементів. З метою визначення сугестивної динаміки проаналізовано всі мовні рівні. Висунуто гіпотезу про те, що концентром потенційної сугестивності є семантичне наповнення одиниць мови. Наголошено, що іманентною ознакою мовного впливу є семантична дифузність різної етіології. Кваліфіковано роль невербаліки в аспекті комунікативного впливу.

Висвітлено сутність, історію розвитку загальної та лінгвістичної прагматики (ЛП), найважливіші категорії та явища мікро-, макро- та мегапрактики, прагматичний аналіз дискурсу. Розкрито специфіку вияву семантичних і прагматичних явищ, методи їх дослідження, структуру ЛП. Розглянуто питання формування і розвитку ідей прагматики в логіці, семіотиці та лінгвістиці. Увагу приділено прагматиці лексичних і граматичних одиниць та категорій, імплікацій та імплікатору спілкування, мовленнєвих актів, зокрема асемантичних, інтенціональності, стратегій і тактик спілкування.

Освещены вопросы теории лингвосемиотической деятельности. Рассмотрены аналитические основы функционально-прагматической методологии исследования человеческого опыта. Охарактеризованы функции языковой деятельности. Рассмотрена лингвосемиотическая метафора как методический прием. Проанализированы ключевые понятия антропоцентрической онтологии и эпистемологии. Изложены основы сферической типологизации информационных объектов.

Розкрито сутність, завдання, місце лінгвопрагматики у системі наук про мову. Наведено класифікації мовленнєвих актів, перформативів, типології імплікатур, пресупозицій. Особливу увагу приділено мовленнєвому акту, його типам і структурі.

Раскрыты сущность, задачи, место лингвопрагматики в системе наук о языке. Даны классификации речевых актов, перформативов, типологии импликатур, пресупозиций. Внимание уделено речевому акту, его типам и структуре.

Проаналізовано мовні механізми співвідношення семантичного та прагматичного, на рівні висловлення визначено їх складники.

Характер социальных сдвигов отражается на динамике и на способе подачи языковых выражений, в то же время сами эти выражения и нарративы выступают побудителями указанных сдвигов или их ускорителями. Опыт "революций с определениями" ("бархатной" в Чехословакии и др.) может служить доказательством справедливости этого тезиса.

Розглянуто питання прагматичного значення у загальній теорії лексичного значення, його структури, зв'язків з денотатом і конотатом, комунікативну роль. Визначено прагматичне значення, як сукупності знань людини, історичних, культурних і соціальних умов їх використання, у сфері яких здійснюється діяльність мови та мовця, вплив на використання мови та на ставлення мовця до мови.

Розглянуто особливості комунікативних і конвенціональних імплікатур, які виражено в різних прагматичних контекстах. Представлено аналіз теорії Грайса. Розглянуто питання використання контекстів, зокрема міжособистісних, як інструмент вивчення процесу комунікації. Доведено, що контекст разом зі змістом комунікації є невід'ємним чинником, що впливає на вибір методів, які допомагають передати значення. Зазначено, що вивчення імплікатур може посідати значне місце серед питань, які розглядаються в межах прагматики, ніж семантики.

Вміщено німецькою мовою матеріали до курсу "Прагмалінгвістика", що відповідає чинній програмі підготовки філологів-германістів. Висвітлено класичні прагматичні теорії. Наведено інформацію про розвиток сучасних прагмалінгвістичних досліджень.