Висвітлено проблему діагностики впливу електронних ЗМІ на рівень сформованості моральних якостей молодших школярів як складової системи управління.

Наведено результати дослідження процесу морального виховання підлітків засобами розважальних програм (РП) центральних каналів телебачення України. Виявлено особливості морального виховання на сучасному етапі. Охарактеризовано ціннісний потенціал сучасних РП українського ТБ з метою розробки їх класифікації. Надано рекомендації органам влади та суб'єктам виховання щодо організації морального нагляду над телепередачами, розглянуто питання формування у даної категорії населення моральних цінностей засобами ТБ. Запропоновано методику самозахисту дитини від шкідливої інформації.

Наведено результати комплексного аналізу становлення та функціонування телебачення для дітей в Україні. Висвітлено інформаційно-емоційний і змістовно-тематичний потенціал дитячої телепродукції. Розкрито тенденції та специфіку телебачення як засобу ефективного виховання й освіти. Проаналізовано сучасні напрями медіаосвіти в контексті соціалізації та професійної адаптації молодого покоління.

Проаналізовано основні етапи розвитку українського кіно і телебачення для дітей. Надано історіографічний огляд дитячих телепрограм, фільмів, альманахів, створених протягом ХХ - початку ХI ст. Досліджено особливості їх формату, структурно-тематичне наповнення, вплив на аудиторію й окреслено перспективи розвитку.

Вперше виконано комплексний аналіз змісту, форм і жанрів програм українського "дитячого" телебачення. Охарактеризовано етапи його розвитку, зокрема простежено еволюцію в радянський час і відзначено особливості розвитку в незалежній Україні. Уточнено ключові поняття проблеми - "дитяча література", "дитячий театр", "дитяче кіно", "дитяче" телебачення, зокрема, зміст, форму, жанри "дитячого" телебачення. Надано основні характеристики розвитку українського "дитячого" телебачення в контексті світового телевізійного процесу.

Проаналізовано еволюцію екранної дитячої комунікації в Україні, специфіку передумов появи та розвитку дитячого кіно- та телебачення в Україні у період з 1896 до 2011 рр. Узагальнено український практичний досвід створення дитячих програм, визначено основну тематику, тенденції, особливості інформаційно-емоційного впливу, розглянуто перспективи телебачення для дітей. Подано рекомендації щодо створення розвивальної моделі дитячого телебачення на основі вивчення змісту та тематики передач. З'ясовано специфіку сприйняття юними реципієнтами телевізійних матеріалів, особливості взаємодії між телебаченням і глядачем. Охарактеризовано аспекти позитивного та негативного впливу телевізійних передач на розвиток духовності юного покоління, у зв'язку з чим обгрунтовано необхідність вивчення психолого-педагогічних особливостей вікової диференціації дитячої телеаудиторії. Доведено необхідність медіаосвіти для дітей, батьків, вчителів. Сформульовано концептуальні засади редакційної політики каналу дитячого телебачення за умов трансформації суспільних цінностей і уявлень у XXI ст.

Досліджено кольорове сприйняття телевізійної продукції дитячою аудиторією. Проаналізовано основні кольорові рішення студійного оформлення, образів ведучих, ігрових елементів дитячих програм та їх вплив на аудиторію.

Висвітлено контент спеціалізованого дитячого каналу "ПЛЮСПЛЮС", а також результати типологічного аналізу ефірного наповнення каналу за функціональним спрямуванням. Запропоновано поділ контенту за такими типами: розважально-виховний, пізнавально-навчальний, пізнавально-освітний, розважальний. Акцентовано на визначенні дитячої телевізійної програми, окреслено різницю між мультиплікацією і анімацією. У контексті питання про користь перегляду дитячого телебачення згадано комунікаційну технологію "ед'ютейнмент ("Освіта + розвага").

Простежено присутність патріотичного контенту дитячих телевізійних програм в Україні. З'ясовано, як вплинули останні події на сході держави на формування дитячих телеефірів, а також відзначено роль суспільного мовлення в патріотичному вихованні дітей та юнацтва.

Досліджено проблеми соціальної адаптації підлітків-ВПО у дитячому телевізійному об'єднанні та основні підходи до створення відеопродукту дітьми. Визначено основні етапи процесу відеотворчості в системі додаткової освіти як вагомого елемента соціальної адаптації підлітків. Систематизовано складові, що сприяють командоутворенню, соціальній і психологічній адаптації дітей, які опинились у ситуації різкої зміни проживання, звикання до нового для себе оточення, втечі від бойових дій з метою порятунку свого життя. Проаналізовано основні фактори, які характеризують такі поняття, як медіаосвіта, дитяче телевізійне об'єднання, дитяча телепрограма, рубрикація. Узагальнено та сформульовано переваги, які впливають на розроблення, розвиток і функціонування телевізійних об'єднань, у яких культивуються дружньо-довірливі стосунки, формується базове розуміння медіаграмотності, медіакомпетентності, телережисури, сценарної роботи.

На теренах української преси вирізняється понад 70 видів дитячих журналів і газет. Сьогодні вони здатні задовольнити навіть найвибагливіших читачів. Така преса найяскравіше і по-особливому реагує на події, що відбуваються у соціумі, завжди була і залишається одним із основних комунікативних каналів, за допомогою яких до дитини надходить інформація різного змісту та форми. Не є винятком і телепередачі, які з часом згуртувалися у повноцінні телеканали для дітей. Сучасні діти не залишаються байдужими до суспільних подій і очікують відповіді на свої запитання саме від улюблених журналів, газет і телеканалів. Саме вони замінюють дітям книжки, батьків у вільний час, навчають і виховують, тобто з їхньою допомогою дитина формує власний світогляд, побудований на інформації, яку вона поглинає. Тому дуже важливим є дослідження та вивчення актуальних проблем ТБ, журналів і газет, призначених для дитячої аудиторії. Нині преса та телеканали для дітей майоріють картинками та іграми, через що втрачається та послаблюється пізнавальна функція видань, а це нині є важливою темою для дослідження. Мета роботи - дослідити особливості підготовки журналів, газет і телепередач для дітей, окреслити напрями вдосконалення журналістської майстерності для підготовки медіа-продукції та її успішної реалізації, виявити недоліки та запропонувати способи їх виправлення.

Мета роботи - розглянути досвід роботи медіаосвітньої роботи з дітьми в Україні; класифікувати моделі організації масової медіаосвіти дітей, зокрема дитячого телебачення, обгрунтувати необхідність систематизації засобів масової інформації як інституту формування медіакомпетентності дитячої аудиторії. Для вирішення поставлених завдань використано метод типології, за допомогою якого виявлено подібне та відмінне між формами та типами дитячих засобів масової інформації; аналізу, синтезу, узагальнення - для обгрунтування висновків щодо стуації з дитячими ЗМІ; когнітивного аналізу - для окреслення перспектив дитячих медіа. Діяльність у дитячій телевізійній студії не лише дає реальні можливості кожному спробувати себе в ролі журналіста, ведучого, оператора, а й збагачує життєвий досвід, який є основою для вступу в суспільство, для оволодіння соціальною культурою, а також вимог навколишнє середовище. Рівень якості дитячої телевізійної студії в системі інтегрованої медіаосвіти в першу чергу залежить від рівня медіакомпетентності дорослих, які навчають дітей. На відміну від навчальних закладів, засоби масової інформації мають дуже корисну якість, таку як здатність охопити велику та розсіяну аудиторію. Однак як інститут освіти журналістика в даний час не має необхідних якостей. Відсутня регулярність і забезпечення поступового розвитку знань аудиторією. Тобто власний потенціал засобів масової інформації, необхідний для проведення широкої медіаосвітньої роботи, ще не повною мірою використовується у розвитку медіакомпетентності дитячої аудиторії. У роботі розглянуто досвід медіаосвіти для дітей в Україні. Автор класифікує моделі масової медіаосвіти дітей, обгрунтовуючи потребу систематичних засобів масової інформації як інституту медіакомпетентності дитячої аудиторії. Результати дослідження можуть стати у нагоді як працівникам телеканалів, так і викладачам.