За результатами досліджень виявлено, що майже 86,4 % юних спортсменів-борців мають порушення статичної та динамічної рівноваги I - II ступеня та наявність симптомокомплексу вестибуловегетативних реакцій, що свідчить про низьку функціональну стійкість вестибулярного аналізатора. Наведено методику використання спеціальних вправ, яка призводить до покращання функціонального стану вестибулярного аналізатора. Це дає підставу пропонувати її для внесення до навчально-тренувального процесу підготовки юних спортсменів-борців. Розроблено й апробовано методику експрес-оцінки статодинамічної стійкості, яка придатна для використання безпосередньо за умов спортивного залу як валідний та інформативний тест визначення вестибулярного статусу спортсменів-борців.

Розглянуто вплив східних єдиноборств (на прикладі використання авторської методики з елементами таеквон-до на уроках фізичної культури) на формування мотивації до здорового способу життя та самовдосконалення учнів. Описано загальні уявлення про оздоровчі методики східних країн, їх значення для збереження та зміцнення здоров'я, фізичного розвитку людини. Представлено навчальну програму з фізичної культури (розділ "Таеквон-до") як варіативну частину у викладанні фізичної культури у 8 - 9 класах усіх типів загальноосвітніх навчальних закладів I - III ступенів акредитації.

Висвітлено проблеми навчання студентської молоді бойовому мистецтву, зокрема Джиу-джитсу, що включає в себе прийоми, характерні для інших бойових мистецтв та багатьох національних видів боротьби. Виявлено найбільш інформативні показники, які характеризують готовність студентів до навчання бойовому мистецтву. Для оцінювання зазначеної готовності студентів розроблено таблиці з диференціацією готовності на "відмінно", "добре", "задовільно". Зазначено, що оцінювання проводиться за бальною системою як комплексно, так і вибірково. Визначено, що навчання студентів бойовому мистецтву є найбільш ефективним у разі розподілу річного навчального цикла на чотири взаємопов’язані етапи - "Учень початкового рівня", "Старший учень", "Самостійний практикант", "Помічник учителя". Для кожного етапу визначено завдання, зміст, засоби та методику, а для організації навчального процесу розроблено педагогічну модель. У зміст поетапної програми навчання включено дані раціонального співідношення теоретичного, технічного та фізичного видів підготовки, визначених за результатами факторного аналізу. Експериментально і практично доведено ефективність програми поетапного засвоєння студентами систематизованого навчального матеріалу, що дозволяє комплексно вирішувати навчальні, оздоровчі та виховні завдання у процесі навчання бойовим мистецтвам.

Досліджено процес фізичного виховання дітей віком 5 - 6 років. Увагу зосереджено на розвитку психомоторики таких дітей для формування повноцінної готовності до навчання у школі засобами східних одноборств. Розширено уявлення про особливості психомоторного розвитку та фізичної підготовленості дітей 5 - 6-ти років засобами східних одноборств у порівнянні з базовою програмою фізичного виховання. Експериментальним шляхом обгрунтовано методику проведення занять із фізичного виховання для таких дітей засобами східних одноборств на основі спеціально розробленої програми.

Мета роботи - визначення змісту фізичної та технічної підготовки юних борців; виявлення та обгрунтування взаємозв'язку між їх фізичною та технічною підготовленістю. У дослідженні брали участь 20 борців-новачків 11 - 14 років. Усіх спортсменів поділено на дві групи. До першої ввійшли борці 13 - 14 років, які навчаються в ДЮСШ N 3, а до другої - 11 - 12 років, учні ДЮСШ "Спартак" м. Херсон. Показано рівні фізичної та технічної підготовленості юних борців. Із тесту "переворотом з упору головою в килим й у зворотному напрямку" в першій групі високого рівня досягли всі борці, а в другій - 80 %. За показниками гнучкості 80 % юних борців першої групи мали високий рівень, а в другій групі - відповідно, 70 %. Під час змагань кількість борців із високим рівнем техніко-тактичної підготовленості зріс на 10 % у першій групі, тоді як у другій - навпаки, зменшився на 40 %. Установлено досить високий коефіцієнт кореляції в другій групі між гнучкістю та показником швидкісно-силового характеру (забігання навколо голови) та гнучкістю і показником спеціальної спритності борця (перекиди з упору головою в килим), який дорівнює r = 0,7 в обох випадках. Отже, у сфері підготовки юних борців має втілюватися методика оптимального співвідношення фізичних і технічних вправ на підготовчому етапі спортивного тренування.

Запропоновано методику формування рухових умінь і навичок на початковому етапі навчання спортивним єдиноборствам. Доведено важливість врахування на початкових етапах навчання єдиноборствам почергового опанування просторового, темпо-ритмового та швидкісно-силового параметрів руху. Показано, що основні перераховані параметри руху відповідають основним параметрам опанування глибини навчання, тобто, засвоєння просторового параметру руху - знання; засвоєння просторового і темпо-ритмового параметрів руху - уміння; засвоєння просторового, темпо-ритмового і швідкісно-силового параметрів руху - навички.

Мета дослідження - вирішення актуальної проблеми теорії та методики навчання, а також формування рухових умінь учнів початкової школи. Обгрунтовано системний підхід до позаурочних занять єдиноборствами школярів 6 - 10 років. Розроблено методику застосування ігор загальної та спеціальної спрямованості на основі використання ігор-дзюдо як засобу комплексного розвитку фізичних здібностей та формування рухових умінь учнів. Експериментально перевірено та доведено ефективність методики використання ігрової діяльності з елементами єдиноборств для підвищення рівня розвитку координаційних здібностей та, як наслідок, рівня формування рухових умінь, для підвищення рівня тактичного мислення та вдосконалення стилю ведення поєдинку - акцентовано на активності та варіативності, для формування рухових здібностей та стійкого інтересу до навчально-тренувального процесу у дітей початкової школи.

Висвітлено актуальну проблему виховання дисциплінованості старших підлітків у процесі занять єдиноборствами. Шляхом аналізу психолого-педагогічної літератури уточнено сутність понять «дисциплінованість особистості», «виховання дисциплінованості старших підлітків у процесі занять єдиноборствами». Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, довільного імпульсу, поведінковий); критерії («знання про дисциплінованість»; «бажання виявляти дисциплінованість»; «готовність проявляти дисциплінованість»; «уміння проявляти дисциплінованість у поведінці») з відповідними показниками та охарактеризовано рівні вихованості дисциплінованості старших підлітків у процесі занять єдиноборствами (продуктивний, вибірковий та пасивний). З’ясовано особливості досвіду роботи закладів загальної середньої освіти з виховання дисциплінованості старших підлітків у процесі занять єдиноборствами. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови і методику даного виховання.

Представлено зміст фізичного виховання учнів старших класів закладів загальної середньої освіти. Визначено ефективність застосування варіативного модуля спортивної боротьби в фізичному вихованні учнів старших класів. Подано теоретичний аналіз та узагальнення наукової інформації, опитування, аналіз документальних матеріалів, педагогічне спостереження та тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Обґрунтовано структуру та зміст варіативного модуля "Спортивна боротьба" для використання в урочних формах фізичного виховання учнів старших класів закладів загальної середньої освіти. З’ясовано ефективність використання засобів боротьби у фізичному вихованні учнів (хлопців та дівчат) 10 та 11 класів закладів загальної середньої освіти; удосконалено дані про фізичну підготовленість учнів старших класів закладів загальної середньої освіти; номенклатуру варіативних модулів для забезпечення розв’язання базових завдань фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти; набули подальшого розвитку наукові дані про ставлення вчителів із фізичної культури до структури та змісту фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти; дані про особливості реалізації фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти під час роботи з учнями старших класів. Розроблено й апробації структури та змісту варіативного модуля "Спортивна боротьба", що відповідає основним завданням та принципу варіативності фізичного виховання учнів старших класів закладів загальної середньої освіти; вивчено ставлення викладачів фізичної культури до структури та змісту фізичного виховання в закладах загальної середньої освіти; встановлено дані рухової підготовленості учнів 10 – 11 класів.