Досліджено причини сучасного соціального сирітства в Україні та вивчено процес формування особистості за умов інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наведено практичні рекомендації щодо соціальної роботи з дітьми-сиротами, а також теоретично обгрунтовано необхідність запровадження нових форм сімейної опіки над дітьми, позбавленими батьківської опіки та піклування.

Розглянуто основні організаційно-методичні питання розвитку клубів за місцем проживання дітей і молоді системи центрів соціальних служб (СС) для молоді Києва. Наведено структурно-функціональний підхід до діяльності даних клубів, розглянуто СС для молоді як організацію соціальної сфери.

Рассмотрены основные организационно-методические вопросы развития клубов по месту проживания детей и молодежи системы центров социальных служб (СС) для молодежи Киева. Приведен структурно-функциональный подход к деятельности данных клубов, рассмотрены СС для молодежи как организация социальной службы.

Висвітлено теоретико-методологічні засади виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Запропоновано типологічну класифікацію вихованців, охарактеризовано специфіку виховної роботи у школах-інтернатах для дітей-сиріт. Розглянуто принципи, методи виховної діяльності педагогів як системи виховання соціально зрілої особистості дитини, проаналізовано її зміст і форми. Обговорено особливості управління виховним процесом, висвітлено функціональну роль громадянськості як провідного чинника виховання соціальної зрілості старшокласників у школах даного типу.

Розкрито суть виховної системи сучасної гімназії, а також значення життєтворчих цільових програм у даній системі закладів навчання. Охарактеризовано педагогіку життєтворчості як концептуальну засаду виховних систем, а також соціокультурний простір як їх умову.

Раскрыты содержание воспитательной системы современной гимназии, а также значение жизнетворческих целевых программ в данной системе заведений образования. Охарактеризованы педагогика жизнедеятельности как концептуальная основа воспитательных систем, а также социокультурное пространство как их условие.

Розкрито теоретичні засади проблеми організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх, причини виникнення та поширення дитячої безпритульності. Визначено роль та місце притулків серед закладів державного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розглянуто питання створення та апробації моделі виховного процесу у притулку, проаналізовано ефективність впровадження моделі психолого-педагогічних умов організації процесу виховання.

Раскрыты теоретические основы проблемы организации процесса воспитания в приюте для несовершеннолетних, причины возникновения и распространения детской беспризорности. Определены роль и место приютов среди заведений государственного воспитания детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы. Рассмотрены вопросы создания и апробации модели воспитательного процесса в приюте, проанализирована эффективность внедрения модели психолого-педагогических условий организации процесса воспитания.

Викладено питання розвитку дітей, які зазнали депривації внаслідок втрати батьківського піклування. Розглянуто мету, завдання, роль і форми державної опіки над дітьми (ДОНД) у межах загальної системи захисту дитинства (ЗД). Висвітлено особливості формування ставлення громадськості та фахівців до ДОНД як одного з напрямів системи ЗД, розбудова якої була ініційована ратифікацією Україною Конвенції ООН про права дітей.

Изложены вопросы развития детей, которые испытали депривацию вследствие потери родительского попечения. Рассмотрены цель, задачи и формы государственной опеки над детьми (ГОНД) в рамках общей системы защиты детства (ЗД). Освещены особенности формирования отношения общественности и специалистов к ГОНД как одного из направлений системы ЗД, развитие которой была инициирована ратификацией Украиной Конвенции ООН о правах детей.

Теоретично розроблено та експериментально обгрунтовано педагогічну модель зниження рівня соціальної дезадаптації дітей віком 6 - 7-ми років, які залишились без опіки батьків, засобами сюжетно-рольових занять. Виявлено соціально дезадаптованих дітей віком 6 - 7-ми років в школі-інтернаті. Вивчено рівень розвитку фізичних якостей цих дітей за умов школи-інтернату. На основі сюжетно-рольової гри розроблено і апробовано методики, які сприяли б більш ефективному вирішенню проблеми соціальної дезадаптації дітей віком 6 - 7-ми років. Для регулювання фізичного навантаження в сюжетно-рольових іграх застосовувались ряд методичних прийомів: ускладнення правил, формування ігрових груп та розташування гравців, варіювання ролей дітей та педагога. Контрольна група займалась за програмою продовженого дня. Отримані результати засвідчили, що в дітей знизився рівень соціальної дезадаптації в середньому на 40 %. Крім того, досліджено рівень розвитку фізичних якостей дітей обох груп. Після закінчення експерименту в контрольній групі було виявлено недостовірний приріст за всіма показниками (Р>0,05). В експериментальній групі відбувся достовірний приріст показників за всіма параметрами, окрім гнучкості.

The purpose of research is to develop theoretically and to prove experimentally pedagogical model of decrease of a level social disadaptation children of 6-7 years in orphanages with means of role - play lessons. Problems: 1. To reveal socially disadaptaited children of 6-7 years in orphanages. 2. To investigate the parameters of physical qualities of children of 6-7 years, in conditions of a boarding school. 3. To develop and approve the techniques promoting more effective decision of a problem social disadaptation of children of 6-7 years on the basis of role- play games. Methods of research: supervision, conversation, questioning, experiment, the analysis of documents and literatures, comparison, ordering, methods of control exercises and mathematical processing. Prospective results are: the realization of the developed recommendations will allow to spend more effectively work on decrease social disadaptation pupils of boarding schools. Pedagogical experiment last within an academic year. The lessons in experimental group were spent by Z.I.Ermakovoj's (1992), N.A.Firsanovoj (2005) modernized methodics. The developed technique took root into morning walks. Games and exercises in first half of walk were spent three times a week, those days when there were no physical education lessons. The game part of walk always began with game exercise of low intensity. Also in a preparatory part new games or exercises were spent. In a game part 1-2 games were used, in a final part of employment game exercises also were applied.

For regulation of physical activity of children in role-play games the group of methodical receptions has been picked up: 1) complication of rules, 2) formation of groups playing and arrangement of players, 3) a variation of roles playing (including the teacher). The control group was engaged under the program of the prolonged day. The results received in research have shown, that at experimental group. The level of social disadaptation on the average on 40% has gone down. Besides we investigated development of physical qualities of both groups. For their diagnosing the method of control exercises has been used: pulling up on a low crossbeam from laying (quantity of times); a broad jump from a place (s

Наведено методику розвитку впевненості та впливу бейсболу на психоемоційний стан дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської турботи. Заняття бейсболом сприяють вихованню фізичних якостей і розвитку здібностей, а також готують дітей-сиріт до життя після закінчення навчально-виховної установи; виховують почуття відповідальності перед собою, членами своєї команди, суспільством.

Представлена методика развития уверенности и влияния бейсбола на психоэмоциональное состояние детей-сирот и детей, лишившихся родительской опеки. Занятия бейсболом способствует воспитанию физических качеств и развитию способностей, а также готовят детей-сирот к жизни после окончания учебно-воспитательного учреждения; воспитывают чувство ответственности перед собой, членами своей команды, обществом.

Розглянуто особливості психолого-педагогічної роботи з бездоглядними дітьми в Україні. Висвітлено історичний досвід соціального захисту дітей-сиріт в державі. Окреслено різні аспекти явища соціального сирітства, визначено причини його виникнення та напрямки подолання. Проведено аналіз вживання категорій "соціальне сирітство", "соціальна компетентність" у вітчизняній науковій літературі. Наведено методичні матеріали щодо формування соціальної компетентності бездоглядних дітей.

Рассмотрены особенности психолого-педагогической работы с беспризорными детьми в Украине. Освещен исторический опыт социальной защиты детей-сирот в стране. Очерчены разные аспекты явления социального сиротства, определены причины его возникновения и направления преодоления. Проведен анализ употребления категорий "социальное сиротство", "социальная компетентность" в отечественной научной литературе. Приведены методические материалы по формированию социальной компетентности беспризорных детей.

Розкрито поняття "духовність", її значення для формування культури родинних взаємин молодших школярів шкіл-інтернатів, а також зміст та основні концепції.

Раскрыто понятие "духовность", его значение в формировании культуры родительских отношений младших школьников школ-интернатов, а также содержание и основные концепции.

In the article an author exposes notion "spirituality", its value for forming of culture of family mutual relations of younger schoolboys of boarding-schools, an essence, the maintenance and the basic conceptions.

На сучасному етапі суспільного розвитку України не втрачає свого значення проблема забезпечення ефективної роботи установ для дітей, позбавлених батьківської опіки. Соціально-економічна криза, нестабільність моральних засад сім'ї посилили феномен соціального сирітства і поставили його в центр уваги суспільства.

Розглянуто проблему валеологічного виховання старших підлітків у позашкільних навчальних закладах еколого-натуралістичного профілю. Визначено концепцію особистісно-зорієнтованого підходу до виховання на основі валеологічного виховання старших підлітків. Вивчено теоретичні засади та практичний стан даної проблеми. Проаналізовано ефективність організаційно-педагогічних умов, змісту, форм та методів формування валеологічної культури. Описано особистісно зорієнтовану модель формування валеологічної культури старших підлітків.

Розвинуто теоретичні засади та з'ясовано практичний стан проблеми ставлення до праці учнів V - VII класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Розкрито суть і структуру позитивного ставлення, розроблено критерії оцінювання та показники її сформованості. Визначено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що сприяють підвищенню сформованості позитивного ставлення до праці даних учнів у позаурочній діяльності, якими є раціональна організація різних видів трудової діяльності, застосування відповідних форм і методів трудового виховання, використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату, побудова співробітництва педагогів і учнів за принципами особистісно орієнтованого виховання.

Визначено теоретичні засади і практичний стан проблеми виховання толерантності. Розкрито суть і уточнено структуру виховання толерантності як особистісного утворення. Визначено специфіку такого виховання в учнів V - VII класів шкіл-інтернатів. Розроблено критерії оцінювання та показники сформованості толерантності. Запропоновано й експериментально перевірено структурно-функціональну модель її виховання у даних учнів у позаурочній діяльності. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності такого виховання, а саме: оптимізацію форм і методів виховання толерантності; організацію спільної діяльності учнів з метою розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на підставі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

Теоретично обгрунтовано значення культурно-просвітницької діяльності як засобу адаптації дітей в спортивних інтернатних закладах. Розроблено двовекторну модель дослідження адаптаційного процесу. Визначено зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на специфіку адаптаційного процесу в інтернатних спортивних закладах. Обгрунтовано педагогічні умови та системи культурно-просвітніх засобів, що сприяють успішній адаптації дітей до нових умов життєдіяльності. Наведено методичні рекомендації щодо удосконалення навчально-виховної роботи з новачками інтернатних закладів спортивного профілю.

У дисертації досліджена проблема морального виховання засобами народної педагогіки учнів початкових класів шкіл-інтернатів у позаурочний час. Автором виявлені основні педагогічні умови, що забезпечують ефективність морального виховання молодших школярів. Визначені зміст, форми і методи морального виховання учнів початкових класів шкіл-інтернатів у позаурочний час, а також моральна вихованість молодших школярів, що передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань і виявляється в їхній поведінці, у конкретних вчинках, ситуаціях, у ставленні до природи, до оточуючих, до себе. Особливу увагу приділено діяльності молодших школярів у позаурочний час.

Вперше здійснено цілісне дослідження виховного поцесу в скаутській організації "Пласт". Проаналізовано зміст, форми, методи та організаційно-педагогічні умови виховання пластунів, розроблено критерії їх вихованості й оцінювання ефективності виховного процесу. Представлено рівні та соціально-педагогічну характеристику вихованості пластунів. Експериментально перевірено ефективність пластової методики виховання особистості.

Розкрито історико-педагогічний аспект проблеми виховної системи сучасної гімназії. Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дослідження. Виявлено стан розробки проблеми у науковій теорії та педагогічній практиці загальноосвітніх навчально-виховних закладів, зокрема, гімназій. Розглянуто концептуальні засади становлення виховних систем сучасних гімназій. Досліджено та теоретично обгрунтовано цілісну модель даної системи, розроблено критерії її ефективності, розкрито зміст, форми та методи виховання гімназистів. Наведено рівні вихованості учнів та їх соціально-педагогічну характеристику.

Теоретично обгрунтовано науково-педагогічні засади проблеми особливостей організації та змісту гуманістичного виховання учнів 5 - 9 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, досліджено соціальні, психологічні, педагогічні та економічні причини, які викликали появу труднощів у спілкуванні учнів з однолітками та дорослими. Запропоновано положення, використання яких сприяє усуненню цих труднощів. Розроблено та експериментально перевірено модель гуманістичного виховання учнів 5 - 9 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності та модель оперативного управління нею, застосування яких забезпечує узгодженість у виховній роботі, сприяє формуванню позитивного психологічного клімату у взаємовідносинах школярів і педагогів. Виявлено та обгрунтовано педагогічні умови успішної організації гуманістичного виховання даних учнів.

Здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної практики соціальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування, виявлено її види. Обгрунтовано специфіку психічного розвитку та поведінки дітей молодшого шкільного віку в інтернатних закладах та визначено найбільш характерні для них відхилення, які зумовлюють їх важковиховуваність. Розроблено й апробовано методику превентивної роботи з важковиховуваними дітьми. Розкрито роль і місце шкільної психологічної служби у системі превентивного виховання дітей в інтернатних закладах.