Проаналізовано історичні типи відношень науки та релігії як феномени культури європейського суспільства. Протиставлення науки та релігії, ствердження їх незалежності чи домінуючої ролі в культурі розглянуто як історично виправдані, але в сучасному контексті спрощені моделі. Обгрунтовано необхідність дослідження діалогу науки та релігії в культурно-історичному контексті з метою подолання стереотипів, що склалися.

Проанализированы исторические типы отношений науки и религии как феномены культуры европейского общества. Противопоставление науки и религии, утверждение их независимости или доминирующей роли в культуре рассмотрены как исторически оправданные, но в современном контексте упрощенные модели. Обоснована необходимость исследования диалога науки и религии в культурно-историческом контексте с целью преодоления сложившихся стереотипов.

Освещена проблема выбора ориентиров и путей взаимодействия науки и религии в духовно-нравственном преобразовании общества. Рассмотрены вопросы взаимодействия теологии, философии, социологии и других наук в реформировании общества, синергии человеческого, духовного и природного капитала в новой экономике ХХІ в., социальной психологии и христианства, роли масс-медиа в духовном возрождении общества. Внимание уделено духовному становлению современного общества, роли Библии в духовном и нравственном преобразовании общества, характеру и специфике межконфессиональных отношений.

Освещено место пропаганды самосохраняющегося поведения в средствах массовой информации в контексте активного сотрудничества профессионалов и церкви. Описаны особенности формирования профессионального мышления врача и учителя, функционирования доверия в системе гражданских отношений. Рассмотрены социализация человека как духовный и природный потенциал в развитии общества, духовные ценности как основа личности профессионала. Раскрыты социально-психологические и антропологические основы религии, психологические аспекты становления и развития национальных государств. Проанализированы проблемы духовной филологии.

Розглянуто питання тілесного буття людини в аспекті християнської антропології. Висвітлено специфіку розвитку лютеранства у контексті духовної культури України. Проаналізовано первісну релігію як чинник формування етнічної культури українців. Розкрито методологічні основи взаємозв'язку екології, культури та релігії. Визначено особливості взаємозв'язку релігійності та духовності. Описано теологію як рефлексивну форму релігійної свідомості в контексті секуляризаційно-сцієнтистської парадигми Нового часу.

Рассмотрены вопросы телесного бытия человека в аспекте христианской антропологии. Освещена специфика развития лютеранства в контексте духовной культуры Украины. Проанализирована первобытная религия как фактор формирования этнической культуры украинцев. Раскрыты методологические основы взаимосвязи экологии, культуры и религии. Определены особенности взаимосвязи религиозности и духовности. Представлена теология как рефлексивная форма религиозного сознания в контексте секуляризационно-сциентистской парадигмы Нового времени.

Наведено результати аналізу сучасного стану та визначено загальні проблеми розвитку людини. Розкрито питання становлення її духовності, збереження людяності, утвердження атмосфери толерантності, актуалізації ролі релігії та громадянського суспільства в процесі національного відродження. Висвітлено сучасні підходи до морального виховання молодших школярів, вплив релігійної свідомості на становлення творчої особистості, пошук нової освітньої парадигми в сучасній вищій школі.

Представлены результаты анализа современного состояния и определены общие проблемы развития человека. Раскрыты вопросы становления его духовности, сохранения человечности, утверждения атмосферы толерантности, актуализации роли религии и гражданского общества в процессе национального возрождения. Освещены современные подходы к моральному воспитанию младших школьников, влияние религиозной сознательности на становление творческой личности, поиск новой образовательной парадигмы в современной высшей школе.

Розкрито культурне значення імперативів релігійної раціональності. Визначено роль релігії у формуванні, збереженні та трансляції моралі. Проаналізовано зв'язок між соціальним прогресом і специфікою російської ментальності. Проведено дослідження моральних цінностей в екологічному контексті. Висвітлено доброчинну діяльність київського Митрополита П. Городецького у сфері допомоги особам духовного звання та членам їх родин. Розглянуто питання інтерпретації поняття сакрального у сучасному релігієзнавчому дискурсі. Досліджено взаємозв'язок політики та релігії в соціокультурному просторі сучасної України. Обгрунтовано основні засади освітньо-виховної роботи, спрямованої на розвиток особистості студента ВНЗ. Проаналізовано вплив економічної ментальності українського народу на національно-відроджувальні процеси в Україні, запропоновано шляхи подолання релігійно-конфесійних протиріч.

Раскрыто культурное значение императивов религиозной рациональности. Определена роль религии в формировании, сохраненнии и трансляции морали. Проанализирована связь между социальным прогрессом и спецификой российской ментальности. Проведено исследование моральных ценностей в экологическом контексте. Освещена благотворительная деятельность киевского Митрополита П. Городецкого в сфере помощи лицам духовного звания и членам их семей. Рассмотрены вопросы интерпретации понятия сакрального в современном религиеведческом дискурсе. Исследована взаимосвязь политики и религии в социокультурном пространстве современной Украины. Разработаны основы образовательно-воспитательной работы, направленной на развитие личности студента ВУЗ. Проанализировано влияние экономической ментальности украинского народа на процесс национального возрождения в Украине, предложены пути преодоления религийно-конфессиональных противоречий.

Розглянуто головні особливості наукових і релігійних концепцій давнини, їх розвиток і перевтілення у більш пізні релігійно-філософські вчення, космологічні й етичні уявлення, вплив на стратифікацію суспільства та соціальні стереотипи Сходу і Заходу.

Проаналізовано проблему взаємовідносин релігійних уявлень про творення світу Богом і сучасних космологічних принципів. На підставі осмислення складності будови Всесвіту, співвідношення фізичної реальності та моральних принципів, понять "антропний принцип", "креаціонізм" розглянуто можливість формування науково-релігійного світогляду. Як наслідок можна вести мову про те, що пізнання нових рівнів буття створюють комплементарний світогляд науки та релігії.

Розглянуто та охарактеризовано основні моделі взаємовідношення науки і релігії, та обгрунтовано підстави їх конструктивного діалогу в культурному контексті сучасності.

Наведено результати філософського аналізу історичних типів взаємовпливу науки та релігії як феноменів культури європейського суспільства. У теоретичному й історичному аспекті висвітлено підстави, філософсько-методичні засади, ціннісні та культурні орієнтації у контексті взаємовпливу науки та релігії на етапі класичної, некласичної та постнекласичної науки. Як домінуючі історичні моделі даного взаємовпливу у парадигмальному вимірі класичної науки репрезентовано відношення конфлікту, некласичної науки - незалежності, постнекласичної науки - діалогу. Протистояння науки та релігії, ствердження їх незалежності чи домінуючої ролі у культурі розглянуто як історично виправдані, але у сучасному контексті спрощені моделі. Обгрунтовано необхідність дослідження стереотипів, що склалися. Філософська рефлексія науки як культури представляє науку як багатосуб'єктну у вимірі різних історичних епох, культур, типів мислення, підсилює гуманітарні характеристики наукової діяльності та дозволяє виявити потенціал діалогу як особливості методологічної культури постнекласичного наукового мислення.

Розкрито мету, завдання, методи, тенденції та форми теологічних підходів щодо розуміння загальнофундаментальних і суспільствознавчих проблем співвідношення релігії та науки. Розглянуто тлумачення сучасних досягнень і соціально-гуманітарних наслідків науково-технічного прогресу (НТП) у християнській теології. Доведено персоналістично-плюралістичний характер сучасних богословських інтерпретацій досягнень НТП у ситуації посмодерної епохи, що виявляється у все більшому проникненні в теологію різноманітних форм наукового знання (філософії, соціології, психології, історії, культурології, теоретичної фізики тощо), значному розширенні поля її інтерпретаційної сфери, спрямованості переважно до етичної та соціально значимої проблематики глобалістичного світу. Окрему увагу приділено аналізу модерністичної тенденції в католицькій, протестантській та православній теології, на підставі чого установлено відповідну ступінь модернізації для кожного з основних напрямків християнства. Здійснено спробу прогнозування перспектив розвитку християнських конфесій у науково-технічному секуляризованому світі ХХІ ст.

Розглянуто актуальні релігійно-суспільні проблеми в українському соціумі та питання державно-церковних відносин в країні. Висвітлено місце філософії в процесі переходу від релігії до ідеології. Розкрито квазірелігійний характер політичних програм в Україні. Здійснено класифікацію різновидів релігійної ідентичності віруючих в контексті аналізу особистісного наративу. Розглянуто національно-психологічні особливості українців. Вивчено проблеми релігійного впливу на соціалізацію особистості за умов глобальної трансформації сучасного суспільства. Проаналізовано сутність і особливості релігійних конфліктів на сучасному етапі. Увагу приділено проблемам формування екологічної свідомості, віртуалізації сучасного соціального конфлікту, етапам співробітництва православних церков з екуменічним рухом, передумовам історичного розвитку сатанізму, політичній поведінці та цінностям молоді за умов кризи, футурологічним прогнозам західних соціологів.

Рассмотрены актуальные социально-религиозные проблемы в украинском социуме и вопросы государственно-церковных отношений в стране. Освещено место философии в процессе перехода от религии к идеологии. Раскрыт квазирелигиозный характер политических программ в Украине. Осуществлена классификация разновидностей религиозной идентичности верующих в контексте анализа личностного нарратива. Рассмотрены национально-психологические особенности украинцев. Изучены проблемы религиозного влияния на социализацию личности в условиях трансформации современного общества. Проанализированы сущность и особенности религиозных конфликтов на современном этапе. Уделено внимание проблемам формирования экологического сознания, виртуализации современого социального конфликта, этапам сотрудничества православных церквей с экуменистическим движением, предпосылкам исторического развития сатанизма, политическому поведению и ценностям молодежи в условиях кризиса, футурологическим прогнозам западных социологов.

Розглянуто проблему обгрунтування діалогу між наукою та релігією, яка набуває особливої актуальності на порозі ХХI ст. В поглядах засновників сучасної фізики М. Планка та В. Гейзенберга взаємовідношення науки та релігії постає як проблема культурного самовизначення вченого.

Висвітлено шляхи перетворення християнського вчення про істину в імператив наявності та досяжності істини, що став наріжним каменем наукової раціональності Нового часу. Проаналізовано походження вказаної аксіоматики на основі вивчення праць авторів перших програм науки Нового часу - Коперника, Кеплера, Декарта і Ньютона, що дозволило встановити її джерело - побудову схоластичної теології XIII - XIV ст. Визначено, що християнські теологи, як і перші вчені, були впевнені в наявності та відкритості істини через світоглядні переконання, що мали християнську природу та сходили до догматичного вчення про істину. Проаналізовано християнські джерела та проведено історичну реконструкцію процесу становлення християнської догматики. Наголошено, що ядро християнського вчення про істину створюють віра в Бога як джерела Абсолютної Істини та Церкву, що володіє всією повнотою Істини, від імені якої виступає колегіальний представницький орган - собор легітимних представників окремих церков, який на основі принципу конциліарності (колегіальності) стверджує «емпіричні» формули небесної Істини - догмати, які "конкретизують" істину Одкровення. Зроблено висновок, що світоглядний рівень наукового знання спирається на християнські аксіоми, а теоретичні побудови та факти є конкретизацією онтологічних аксіом.