Проаналізовано досвід створення та застосування угруповань військ (сил) у локальних війнах і збройних конфліктах після закінчення Другої світової війни, які велися як між регулярними арміями, так і регулярними арміями проти іррегулярних збройних формувань. Уточнено класифікацію та харктер воєнних конфліктів сучасності. Виявлено основні фактори, що впливають на створення угруповання військ (сил) та їх застосування у воєнному конфлікті. Проаналізовано завдання, які повинні вирішуватися угрупованням військ (сил) у воєнному конфлікті, та вимоги до цих угруповань. Сформульовано проблеми визначення складу та способів бойових дій угруповань військ (сил). Матеріал дослідження на основі проведеного історичного аналізу розвитку оперативного мистецтва і тактики у другій половині XX - на початку XXI ст. сприяє вивченню питань створення та застосування угруповань військ (сил) у сучасних операціях і загальновійськовому бою з урахуванням напрямів розвитку загальновійськового оперативного мистецтва й загальної тактики в операціях та бою майбутнього.

Досліджено процес створення та застосування міжвидових угруповань військ (сил) на віддаленому океанському (морському) театрі воєнних дій на прикладі англо-аргентинського конфлікту 1982 р. навколо Фолклендських островів. Класифіковано міжвидові угруповання військ (сил) збройних сил Аргентини та Великобританії, які створювалися та застосовувалися під час конфлікту. Розкрито особливості їх внутрішньої структури залежно від поставлених оперативних завдань. Виявлено основні фактори та встановлено їх вплив на процес створення та застосування міжвидових угруповань військ (сил) у цьому збройному конфлікті. Обгрунтовано основні форми застосування міжвидових угруповань військ (сил) сторін. Узагальнено та систематизовано досвід застосування міжвидових угруповань військ (сил). Визначено тенденції розвитку воєнно-морського мистецтва, з урахуванням яких розроблено рекомендації щодо використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Проблеми інтерпретації поняття війни в контексті російської агресії в Україні проаналізовано з урахуванням семантики термінів "війна", "збройний конфлікт", "гібридна війна" в міжнародному праві. Розглянуто відмінні й контроверзійні версії репрезентації збройного конфлікту в Україні, що корелюють із суперечностями його численних назв (міждержавний збройний конфлікт, громадянська війна, проксі-війна, гібридна війна та ін.). Ці терміни задають способи інтерпретації подій і формують понятійну рамку для дій політиків і дипломатів. Показано доцільність застосування когнітивно-лінгвістичних методів для аналізу семантики концепту "війна" та виявлено усталені схеми його реалізації.

Проаналізовано основні механізми поширення ідеї сепаратизму в Україні за умов гібридної війни з боку Російської Федерації, зокрема, основні методи та інструменти широкої інформаційної війни, що ведеться проти нашої країни. Проаналізовано можливості поширення потужних відцентрових тенденцій у західних регіонах України та визначено механізми можливої протидії.

Досліджено концепцію інтелектуальні системи ведення воєнних операцій, що передбачає збільшення бойової міцності угруповання об'єднаних сил за рахунок створення єдиної інформаційно-комунікаційної мережі. Відмічається прискорення процесу управління силами і засобами, а також підвищення темпу операцій, живучість своїх військ і рівень самосинхронізації бойових дій.

Сучасний світ перебуває у стані системної нестабільності, розбалансованості та хаосу. До викликів і загроз епохи "холодної війни" додалися якісно нові небезпеки і загрози, що мають глобальний характер. Майже всі воєнні конфлікти кінця XX та початку XXI ст. розвивалися і перебігали не за класичними схемами воєнного мистецтва. Бойові дії на сході України й аналіз ситуації, що передувала цим подіям, надають змогу зробити висновок, що Україна зіткнулася з витонченою формою війни, коли захоплення територій - це справа рук кримінального натовпу, сепаратистського руху, що координується з боку Росії.

Застарілі закони та звичаї війни разом з неадекватною системою міжнародної безпеки фактично викликають спокусу багатьох суб'єктів використовувати гібридні інструменти для досягнення своїх цілей, мінімізуючи наслідки агресивних дій. Проте, коли відбувається адекватне переосмислення сучасного середовища безпеки, існуючих викликів та загроз для нього, а також відповідна адаптація політик і доктрин безпеки, тенденція гібридизації військових конфліктів не призведе до такої значної загрози національній та міжнародній безпеці (хоча це все одно не буде тривіальним). Запобігання все ще є ефективним та корисним інструментом для збереження стабільності та миру в міжнародних відносинах, але вимагає розширення за рамки традиційної (ядерної або звичайної) структури та трансформації в мистецтво всеосяжного стримування.

У сучасних умовах ведення гібридної війни (ГВ) проти України особливої уваги заслуговує вирішення питання щодо визначення ефективної та адекватної системи показників оцінювання намірів і дій протилежної воєнно-політичної сили. На етапах підготовки та на початку ГВ, коли реальні наміри й дії противника приховуються або здійснюються демонстративно під виглядом інших заходів чи легенд, традиційна система показників оцінювання є малопридатною для виконання завдань із забезпечення керівництва держави відповідною інформацією. Для усунення цієї невідповідності запропоновано методичний підхід, основна суть якого полягає у створенні єдиного інформаційного простору, подібного до системи координат, шляхом накладання визначених показників оцінювання, які відображають наміри та дії протилежної воєнно-політичної сили, на складові моделі ГВ. Його практичне застосування дасть можливість здійснення прогнозу ситуації за реалізованими противником намірами та діями, а також встановлення причинно-наслідкових зв'язків між попередніми й подальшими його намірами та діями в усіх сферах забезпечення національної безпеки України.

Жорстокі протести, очолювані бойовиками-посередниками, фінансованими з-за кордону, не можна подолати виключно військовими методами. "Гібридна війна" - це явище, у якому домінує цивільний компонент. Планування, підготовка та ведення такої війни відрізняються від клаузевіцького уявлення про ідеальну війну, коли оперативний контроль покладено на професійних військових. Натомість успішність наступальних гібридних кампаній залежить від координації між цивільним і військовим компонентами, при цьому керівна роль відводиться цивільному компоненту. Для протидії руйнівній тактиці, яку використовують учасники такої війни, необхідні також комплексні зусилля всього державного апарату.

Реаліями сьогодення став широкий вплив сучасних технологій інформаційно-психологічного впливу. Проаналізовано технології інформаційно-психологічного впливу на людину і суспільну свідомість. Розглянуто погляди на методичні та організаційні основи ведення інформаційно-психологічних війн. Проаналізовано застосування методів впливу на підсвідомість і методи прямого впливу на психофізіологічний стан людини. Розглянуто методи і засоби інформаційно-психологічної боротьби, що використовуються ворожими режимами по відношенню до України і власного населення.

Розглянуто системно-логічну послідовність організації асиметричної протидії інформаційно психологічним впливам з боку недружніх держав, яка посилює можливості політичного керівництва держави щодо функціонування в умовах гібридних загроз, зокрема при здійсненні проти нього інформаційно-психологічних впливів в зовнішньо- та внутрішньополітичній сферах. Основними засобами ведення інформаційного протиборства є національні й транснаціональні засоби масової інформації, а також будь-які інші інформаційні мережі, здатні впливати як на світогляд, політичні погляди, правосвідомість, менталітет, духовні ідеали й ціннісні установки окремої людини, так і на суспільство і його політичну еліту в цілому. Зазначені обставини на перший план висувають проблему нарощування можливостей держави щодо реалізації національних інтересів в умовах сучасного інформаційного протиборства. Показано, що найбільш вразливою формою інформаційного протиборства для держави-мішені виступають спеціальні інформаційні операції, що проводяться проти суб'єктів, які приймають стратегічні рішення. Ефективне функціонування держави-мішені в умовах нав'язуваного інформаційного протиборства можливе на основі побудови структурно-логічної послідовності організації асиметричної протидії інформаційно-психологічним впливам з боку недружніх держав на основі запропонованих принципів.

Визначено та науково обгрунтовано теоретичні засади феномену гібридної війни. Розкрито основні складові поняття "гібридна війна", які грунтуються на таких стратегічних діях, як прихована зовнішня інтервенція без офіційного оголошення війни, нехтування міжнародними нормами ведення бойових дій та чинними угодами, таємне використання сил спеціального призначення, протистояння в кібернетичному просторі (пропаганда, контрпропаганда). З'ясовано сутність поняття "гібридна війна" для характеристики сучасних воєнних стратегій, конфліктів та підвищення ефективності заходів із протидії цим загрозам. Простежено реалізацію "невоєнних" заходів Росії у відносинах з Україною у рамках теоретико-правового аналізу поняття "гібридна війна". У дослідженнях експертів та стратегіях фахівців із національної безпеки визначено низку найбільш значимих дій Росії проти України, що грунтуються на пріоритетах політичного тиску, веденні інформаційного протиборства, зниженні українського військово-економічного потенціалу шляхом ураження критично важливих об'єктів військової та цивільної інфраструктури.

На початку XXI ст. у військовій науці з'являється концепція гібридних війн, що описує новітню війну як комбінацію конвенційних, іррегулярних й асиметричних засобів, які включають постійну маніпуляцію політичним та ідеологічним конфліктом, а також залучення сил спеціальних операцій і конвенційних збройних сил, агентів розвідки, політичних провокаторів, представників медіа. Застосовуються у таких війнах й економічний шантаж, кібератаки, проксі-сервери і сурогати, пара-військові, терористичні і кримінальні елементи тощо. Проаналізовано різноманітні аспекти сучасних гібридних війн з інтерпретуванням смислів інформаційного протистояння з акцентом на гібридній агресії Росії проти України.

Розробка концепції протидії інформаційним впливам для інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ) випливає безпосередньо з аналізу цих впливів. Запропоновані концепції захисту ІАЗ відображають технічні аспекти захисту саме людини або суспільства в процесі аналітичного опрацювання нею інформаційного матеріалу. Інтенсивність модифікації навколишнього світу часто не залишає інформаційній системі або суспільству можливості вийти з запропонованих їй сценаріїв поведінки. За умов, коли час інформаційної протидії між системами є малим (не перевищує середнього часу життя елементів системи), і є система, яка підлягає нападу, а система-супротивник володіє модельованими базовими елементами, слід запропонувати алгоритм інформаційного впливу, що має назву "алгоритм, який завжди перемагає". Наявна на сьогоднішній день теорія алгоритмів цілком надає можливість пояснити, яким чином може здійснюватися автоматичне створення програм для певних предметних областей. Усі зазначені в роботі моделі не дають змогу оцінити "міру важливості" новин щодо згадувань інших подій у новинах ЗМІ. Для визначення пріоритетності наведених новин у порівнянні з іншими новинами запропоновано виконати побудову інших моделей - важливості та поінформованості. У ході дослідження сформовано рекомендації щодо протистояння інформаційній війні: підсилення державного контролю за інформаційним простором України; координація інформаційного впливу проти вразливих елементів інформаційної системи противника; створення методів і засобів протистояння інформаційним акціям ворога для зменшення сфери його впливу; використання комплексного підходу у процесі формування стратегії інформаційної війни, тобто поєднання суто інформаційних методів впливу з економічними, військовими, політичними і т.д. Аналіз факторів інформаційних впливів і протидія інформаційній зброї надає можливість зазначити наступне: інформація буває позитивною і негативною. Для того, щоб протидіяти російській інформаційній ескалації в Україну, слід: підвищити ефективність політики інформаційної безпеки в галузі оборони, а відтак вдосконалити відповідні структури держави; перешкоджати маніпулятивним технологіям, які застосовують для впливу на суспільну свідомість; вдосконалювати методи протидії інформаційним впливам та захисту інформації.

Реаліями сьогодення став широкий вплив сучасних технологій інформаційно-психологічного впливу. Проаналізовано технології інформаційно-психологічного впливу на людину і суспільну свідомість. Розглянуто погляди на методичні та організаційні основи ведення інформаційно-психологічних війн. Проаналізовано застосування методів впливу на підсвідомість і методи прямого впливу на психофізіологічний стан людини. Розглянуто методи і засоби інформаційно-психологічної боротьби, що використовуються ворожими режимами по відношенню до України і власного населення.

Розглянуто системно-логічну послідовність організації асиметричної протидії інформаційно психологічним впливам з боку недружніх держав, яка посилює можливості політичного керівництва держави щодо функціонування в умовах гібридних загроз, зокрема при здійсненні проти нього інформаційно-психологічних впливів в зовнішньо- та внутрішньополітичній сферах. Основними засобами ведення інформаційного протиборства є національні й транснаціональні засоби масової інформації, а також будь-які інші інформаційні мережі, здатні впливати як на світогляд, політичні погляди, правосвідомість, менталітет, духовні ідеали й ціннісні установки окремої людини, так і на суспільство і його політичну еліту в цілому. Зазначені обставини на перший план висувають проблему нарощування можливостей держави щодо реалізації національних інтересів в умовах сучасного інформаційного протиборства. Показано, що найбільш вразливою формою інформаційного протиборства для держави-мішені виступають спеціальні інформаційні операції, що проводяться проти суб'єктів, які приймають стратегічні рішення. Ефективне функціонування держави-мішені в умовах нав'язуваного інформаційного протиборства можливе на основі побудови структурно-логічної послідовності організації асиметричної протидії інформаційно-психологічним впливам з боку недружніх держав на основі запропонованих принципів.

Визначено та науково обгрунтовано теоретичні засади феномену гібридної війни. Розкрито основні складові поняття "гібридна війна", які грунтуються на таких стратегічних діях, як прихована зовнішня інтервенція без офіційного оголошення війни, нехтування міжнародними нормами ведення бойових дій та чинними угодами, таємне використання сил спеціального призначення, протистояння в кібернетичному просторі (пропаганда, контрпропаганда). З'ясовано сутність поняття "гібридна війна" для характеристики сучасних воєнних стратегій, конфліктів та підвищення ефективності заходів із протидії цим загрозам. Простежено реалізацію "невоєнних" заходів Росії у відносинах з Україною у рамках теоретико-правового аналізу поняття "гібридна війна". У дослідженнях експертів та стратегіях фахівців із національної безпеки визначено низку найбільш значимих дій Росії проти України, що грунтуються на пріоритетах політичного тиску, веденні інформаційного протиборства, зниженні українського військово-економічного потенціалу шляхом ураження критично важливих об'єктів військової та цивільної інфраструктури.

Розглянуто загальні проблеми підвищення ефективності забезпечення воєнної безпеки держави в умовах дії загроз воєнного та гібридного характеру, яким держава із-за недостатньої військової могутності та обмежених ресурсів не може протистояти прямими (симетричними) методами. Сформульовано принципи, цілі, найбільш раціональні форми та способи застосування військових і невійськових суб'єктів сил оборони для організації асиметричної протидії загрозам, в умовах дії яких забезпечення необхідного рівня воєнної безпеки симетричними методами не представляється доцільним.

Представлено низку практичних рекомендацій щодо удосконалення процесу управління інформаційно-психологічними впливами в ході проведення інформаційно-психологічних операцій. Запропонована модель управління інформаційно-психологічним впливом на основі моніторингу стану об'єкту впливу і корегування сценарію інформаційно-психологічної операції (інформаційно-психологічного впливу) або його складових. Представлений механізм інформаційно-психологічного впливу, який передбачає послідовне переведення об'єктів впливу (цільової групи) із одного стану до іншого. Наданий варіант складу команди інформаційних операцій, що створюється при Об'єднаному штабі Збройних сил США, який може бути прийнятий за основу при удосконаленні структури підрозділів інформаційно-психологічних операцій Збройних сил України.

Встановлено, що надзвичайно важливого значення набувають проблеми захисту особового складу Збройних сил України та населення від негативного інформаційно-психологічного впливу противника. Мета статті - проведення аналізу наявних проблеми захисту особового складу Збройних сил України від негативного інформаційно-психологічного впливу противника та розробка рекомендацій щодо підвищення рівня протидії і нформаційно-психологічному впливу противника в умовах ведення гібридних війн. Встановлено, що для опору, стримування та захисту як населення України, так і особового складу Збройних сил від негативного інформаційно-психологічного впливу необхідно мати чітке розуміння природи й характеру цього конфлікту. Наведено сутність, засоби, види та способи інформаційно-психологічного впливу. Розглянуті основні складові завдання захисту військ (сил) від інформаційно-психологічного впливу супротивника.