Висвітлено досвід використання математичних моделей в соціогуманітарних науках. Визначено сутність синергетики та принципу подвійності. Досліджено можливості застосування теорії катастроф у психології, політології й економіці. З урахуванням вчення Платона про триєдність світу розв'язано задачі про оптимальний розподіл влади між президенстькою, парламентською та виконавчою гілками влади, розглянуто проблему формування національної ідеї України. Розкрито роль духовності у поведінці особистості та вирішенні демографічної кризи. Описано кількісні моделі соціально-політичного стану, виборів та конфліктів у владі. Показано безперспективність економіки соціалізму. Розглянуто космічні виклики людству (модель глобального потепління й астероїдну небезпеку), проаналізовано їх наслідки.

Освещен опыт использования математических моделей в социогуманитарных науках. Раскрыта сущность синергетики и принципа двойственности. Исследованы возможности применения теории катастроф в психологии, политологии и экономике. С учетом учения Платона о триединстве мира решены задачи оптимального распределения власти между президентской, парламентской и исполнительной ветвями власти, рассмотрена проблема формирования национальной идеи Украины. Раскрыта роль духовности в поведении личности и решении демографического кризиса. Описаны количественные модели социально-политической ситуации, выборов и конфликтов власти. Показана бесперспективность экономики социализма. Рассмотрены космические вызовы человечеству (модель глобального потепления и астероидную опасность), проанализированы их последствия.

З застосуванням численних прикладів і практичних рекомендацій висвітлено роль аналізу державної політики в процесі розробки курсу політики на всіх рівнях - від місцевого до загальнонаціонального. Розглянуто методологію та структуру аналізу політики. Наведено методику визначення та структурування проблем політики, методи прогнозування наслідків державних політичних програм.

С применением многочисленных примеров и практических рекомендаций освещена роль анализа государственной политики в процессе разработки курса политики на всех уровнях - от местного до общенационального. Рассмотрена методология и структура анализа политики, охарактеризована аргументация в процессе политики. Приведены методика определения и структурирования проблем политики, методы прогнозирования последствий ее государственных программ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф.в(4УКР)

Рубрики:

Методологія < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено процеси розвитку порівняльної політичної науки другої половини XIX ст. Відзначено, що саме у цей час порівняння стало не лише однією з загальних методик дослідження, але й поступово сформувалося і як особлива галузь (окремий напрямок) політичного знання.

Викладено алгоритм аналізу й оцінки конфліктної ситуації (КС) з використанням методу найменших квадратів. Особливістю підходу, що розглянуто, є його можливість моделювати та досліджувати різні варіанти розвитку КС, визначати та прогнозувати поведінку держав у воєнній, політичній, економічній, соціальній, інформаційній та інших сферах діяльності. Представлені розрахунки з використанням алгоритмів дозволяють за наявності реальних заходів впливу на КС з боку держави-агресора уточнювати модель розвитку КС і прогнозувати час "X" (наприклад, початок бойових дій у воєнному конфлікті).

Визначено роль методу оцінювання в політичній науці та окреслено основні варіанти його використання.

Розглянуто функції політики у прикладному аспекті, тобто політики як оперативного поняття, як царини здійснення державної влади й управління, пов'язаної з прийняттям політичних рішень, виробленням експертного та прогнозного знання, налагодженням політичної комунікації в суспільстві.

Визначено основні структурні елементи контент-аналізу та характер зв'язків між його складниками, що позначають окремі аспекти механізму конституювання та відтворення політичної науки. Встановлено, що дослідження політичної науки в цьому контексті передбачає формулювання відповідної аксіоматичної теорії контент-аналізу, що складається з трьох груп аксіом. Перша група описує політичний світ, що створюється внаслідок практичного втілення сукупності контент-аналітичних досліджень. Друга група фіксує соціально-індивідуальні риси дослідників, які зробили можливими існування та легітимізацію цього політичного світу. Легітимізація передбачає соціально-політичні обставини, що зумовлюють витворення певного політичного світу, та певні особистісні риси дослідників, що мають суспільно детермінований характер. Третя група - політико-соціальні фактори, відповідальні за конкретний засіб конституювання та відтворення політичної науки.

Висвітлено методологічні інноваційні засади підготовки висококваліфікованих майбутніх фахівців, конкурентоспроможних на сучасному ринку праці, а також пріоритетні напрями вирішення існуючих методологічних проблем, у тому числі актуальні методологічні проблеми управлінської праці та генези методології менеджменту. Розглянуто методологічні аспекти формування різних видів культур, охарактеризовано професійне становлення особистості майбутніх фахівців як об'єкт міждисциплінарного наукового аналізу. На підставі проведеного аналізу багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових робіт розроблено системні заходи та рекомендації щодо удосконалення методології сучасних досліджень у галузі політики, економіки та соціальної сфери, визначення перспектив подальших міждисциплінарних досліджень для підвищення ефективності діяльності різних структур влади, установ, підприємств та організацій різних галузей економіки та соціальної сфери.

Рассмотрены так называемая "загадка Макиавелли", феномен интеллигентного макиавеллизма и связанные с ним современные "войны памяти". Проанализирована проблема отношений политики и морали в интерпретациях философов-этиков и политических философов. Внимание уделено теоретическому конструированием особого метафизического пространства, названного метадискурсом, состоящего из двух дискуссионных линий, названных макиавеллианской и кантианской. Показано, что им соответствует два "чистых" типа политического мышления или два "чистых" типа политиков - макиавеллисты и кантианцы. Оба данных типа внешним образом отталкиваются и дополняют друг друга. Сделан вывод о том, что конструкция метадискурса позволяет идентифицировать любой текст путем сравнения его морально-политической структуры с матрицей. Раскрыто содержание понятий мораль, нравственности, этики.

Наведено дослідження політичної реальності. Проведено якісні методи дослідження у політології. Розкрито особливості видів політологічного спостереження. Визначено типи квазіекспериментальних та експериментальних планів. Розглянуто заочні методи групових експертних оцінювань. Увагу приділено кількісним методам досліджень у політичній науці. Розкрито основні поняття та терміни теорії графів. Подано структурний та процедурний підходи до демократичного транзиту. Викладено способи наочного подання кількісної інформації в політичних дослідженнях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф.в

Рубрики:

Методологія < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф.в + Ю3(7США)6-652

Рубрики:

Методологія < Політика. Політичні науки >

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф4(4УКР)64я212 + Ф.в

Рубрики:

Міжнародні відносини. Зовнішня політика. Дипломатія

Методологія < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф.в

Рубрики:

Методологія < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження присвячено комплексному аналізу громадянства у контексті світ-системної теорії. Досліджено особливості розвитку інституту громадянства як механізму відтворення нерівності у структурі світ-системи, визначено головні аспекти його розвитку в епоху глобалізації. Проаналізовано натуралізаційні практики та механізми серед держав різних кластерів світ-системи. Доведено, що громадянство є потужним інструментом політичного впливу, який покладено в основу як інституційної архітектури, так і символічного підгрунтя модерних національних держав.

Вивчено теоретико-методологічні особливості дослідження феноменів інституційного типу в політичній науці. Розглянуто парадигмальність як інтегральну умову характеристику фундаментального виміру політико-інституційної теорії. Досліджено особливості становлення класичного напряму політико-інституційної парадигми у взаємозв'язку політичного вчення та філософсько-правових концепцій. Обгрунтовано концептуалізацію статусу перехідного періоду в розвитку зазначеної парадигми за актуалізації соціокультурного підгрунтя аналізу політики. Конкретизовано новий інституціоналізм за умов реалізації міждисциплінарних дослідних стратегій у політико-інституційній парадигмі політичної науки. Визначено основні тенденції розвитку та передумови трансформації аналітичної матриці такої парадигми політичної науки. Сформовано концептуальне підгрунтя структурування інституціонального виміру політичного регулювання в наднаціональних союзах держав.

Досліджено підходи на основі математичного моделювання до аналізу розподілу електоральних полів. Розглянуто моделі на основі клітинних автоматів та складних мереж. Клітинні автомати пояснюють утворення стійких електоральних регіонів, однак мало придатні для реального прогнозування. З огляду на можливість урахування нерівномірного поширення суспільної думки перевагу надано складним мережам. Розглянуто зв'язок між спільнотами у мережі та утворенням стійких електоральних регіонів. Запропоновано використати модулярність для знаходження меж спільнот і завдяки яким пояснити існуючі електоральні поля та передбачити місця утворення меж нових електоральних регіонів. Для верифікації обраного підходу проаналізовано розподіл електорального поля півдня України на підставі даних парламентських виборів 2014 р.

Досліджено методи перекладу політичних термінів на тлі англомовного політичного дискурсу. При дослідженні публіцистичних текстів виявлено чималу кількість абревіатур, які можна умовно розділити на наступні: назви країн; міжнародні організації; визначення зброї; міжнародні угоди, договори, пакти. Складність при перекладі становлять політичні абревіатури, що не мають еквівалентів у міжнародній та політичній лексиці. Вибір того чи іншого способу перекладу іноземних скорочень українською залежить від багатьох факторів, в тому числі від структури скорочення. У дослідженні охарактеризовано прийоми перекладу абревіатур на прикладах політичних текстів. Встановлено, що при перекладі політичних абревіатур з англійської мови на українську в основному застосовують такі способи: використання еквівалентного українського скорочення, використання прийому транслітерації, використання транскрипції та описовий переклад.

З'ясовано зміст поняття "суспільно-політична термінологія", окреслено співвідношення понять "суспільно-політична термінологія" і "суспільно-політична лексика". Представлено таксономію суспільно-політичних номінацій у мові українських Інтернет-видань. Відображено специфіку функціонування новітніх термінів у мережевих медіа, зокрема на основі якісних і кількісних параметрів.