Досліджено теоретичні передумови розвитку продуктивних сил суспільства у нестабільному середовищі перехідного періоду, в якому розподільча економічна система чинить безпосередній вплив на результати господарювання, просторового переміщення робочої сили та засобів виробництва товарів і послуг. Проаналізовано сфери діяльності людини, умови розвитку регулюючої діяльності держави, процеси становлення розподільчих функцій економічної системи. Наведено характеристику зазначеної системи регіону. Запропоновано класифікації виробничих сил суспільства та шляхи становлення розподільчої економічної системи у регіоні.

Висвітлено проблеми продуктивності та сталого розвитку економіки, запропоновано ряд економіко-математичних підходів щодо оптимізації продуктивності факторів, які стримують економічне зростання. Проаналізовано вплив різних факторів на економічне зростання, сформульовано ряд нових економічних правил, наведено комплекс оригінальних моделей щодо зростання та сталого розвитку економіки. Здійснено методологію та розрахунок валового регіонального продукту.

Освещены проблемы производительности и устойчивого развития экономики, предложен ряд экономико-математических подходов, связанных с оптимизацией производительности факторов, сдерживающих экономический рост. Проанализировано влияние различных факторов на экономический рост, сформулированы новые экономические правила, приведен комплекс оригинальных моделей роста и устойчивого развития экономики. Осуществлены методология и расчет валового регионального продукта.

На основі дослідження особливостей ініціативної економічної діяльності розглянуто філософію фізичної праці як самовираз природної функції людини. Охарактеризовано її мотиваційну взаємообумовленість і структурну трансформацію функціонально-організаційних аспектів. Розглянуто ініціативну творчу діяльність через спілкування як необхідну умову соціалізації індивіда та міжособових відносин, які є складовими загального розвитку суспільства на основі інтелектуального потенціалу.

На основе исследования особенностей инициативной экономической деятельнсоти рассмотрена философия физического труда как самовыражение естественной функции человека. Охарактеризованы ее мотивационная взаимообусловленность и структурная трансформация функционально-организационных аспектов. Рассмотрена инициативная творческая деятельность через общение как необходимое условие социализации индивида и межличностных отношений, являющихся слагаемыми развития общества на основе интеллектуального потенциала.

Рассмотрены сущность производственной функции, ее переосмысление в контексте современной политической экономики. Выполнен анализ зависимости производства продукции от труда и капитала. Раскрыты основные факторы производства: труд и капитал в экономическом росте, а также природа производственной функции и экономического роста в современной экономике региона.

Приведена модель макро- и микроэкономики производства в виде круговорота трёх производственных элементов. Дано определение предмета исследования, вербально и математически сформулированы универсальные законы экономики производства в социально-экономическом пространстве, определяемом экономической системой координат.

Досліджено науково-теоретичні підходи до вивчення менеджменту продуктивності. Теоретичні дослідження пропонують виявити сучасну концепцію розуміння продуктивності та провести розмежування між поняттями "продуктивність праці" та "продуктивність".

Проанализирована роль интеллектуального фактора в зарождении экономических кризисов и в преодолении их препятствий. Доказана определяющая роль образования и науки в воспроизводстве интеллектуального потенциала и воссоздании предпосылок для экономического прогресса в посткризисный период. Рассмотрены методы интеллектуального обеспечения разных жизненных сфер человечества. Приведены прогнозы глобальной конкуренции в мировой экономике. Описана антикризисная технология в контексте теории и мировой практики реструктуризации предприятий. Освещены идеи развития валютных отношений в периоды кризисов и экономической нестабильности.

Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування, розробки, концептуального моделювання та регулювання системи інтелектуального забезпечення (ІЗ) інноваційного розвитку економіки регіону. Розкрито сутність, роль і значення ІЗ в процесі інноваційного розвитку регіону. Визначено особливості економіки знань, що зумовлюють підвищення ролі інтелектуальних ресурсів і необхідність розвитку системи ІЗ інноваційного розвитку регіональної економіки. Розроблено концепцію ІЗ інноваційного розвитку економіки регіону. Обгрунтовано методичні підходи до аналізу й оцінювання даного забезпечення та його складових. Запропоновано кластерні моделі та програму ІЗ інноваційного розвитку регіональної економіки. Визначено основні напрями розвитку університетів як фундаментальної основи формування інноваційного суспільства.

Здійснено дослідження онтології та гносеології поняття та категорії інтелектуального потенціалу суспільства з огляду обгрунтування його як важливого чинника розвитку економіки постіндустріального типу (ПІТ). Розкрито механізм дії інститутів духовно-інтелектуальної сфери економіки людиноцентричного типу як важливої частини базової моделі розвитку постіндустріального суспільства. Узагальнено та систематизовано чинники трансформації та використання інтелектуального потенціалу України. Надано рекомендації щодо складу чинників стратегічного розвитку інтелектуального потенціалу України у формуванні економіки ПІТ. Визначено завдання інститутів влади та інституціональний інструментарій метасоціальної системи як засобів розвитку в Україні інноваційної економіки.

Висвітлено теоретичні та методичні засади оцінювання, аналізу та планування продуктивності ресурсних факторів виробництва на мікро- та макроекономічному рівнях. Розглянуто концепції та проблеми розвитку теорії продуктивності. Наведено інформацію про сутність і класифікацію факторів виробництва, види продуктивності, одиниці вимірювання обсягів продукції, статистичні методи оцінювання продуктивності факторів виробництва. Увагу приділено питанням менеджменту продуктивності виробничих ресурсів підприємства.

Освещены теоретические и методические основы оценки, анализа и планирования продуктивности ресурсных факторов производства на микро- и макроэкономическом уровнях. Рассмотрены концепции и проблемы развития теории продуктивности. Дана информация о сущности и классификации факторов производства, видах продуктивности, единицах измерения объемов продукции, статистических методах оценки продуктивности факторов производства. Уделено внимание вопросам менеджмента продуктивности производственных ресурсов предприятия.

Наведено результати науково-дослідних робіт щодо основних принципів і підходів ініціативної інтелектуальної творчої діяльності індивідів як основи соціально-економічного розвитку. Розкрито концептуальні підходи щодо нової парадигми відносин суспільного розвитку та соціально-економічних перетворень в Україні. Визначено шляхи та підгрунтя вдосконалення господарського механізму на принципах зростання.

Приведены результаты научно-исследовательских работ относительно основных принципов и подходов инициативной интеллектуальной творческой деятельности индивидов как основы социально-экономического развития. Раскрыты концептуальные подходы относительно новой парадигмы отношений общественного развития и социально-экономических превращений в Украине. Определены пути и подпочва совершенствования хозяйственного механизма на принципах роста.

Розглянуто теорію впливу використання ресурсів на продуктивність виробництва. Вивчено метрологічні аспекти створення ієрархічної бази вимірників продуктивності та складання оптимальної моделі виробництва на фасетний запит замовника. Особливу увагу приділено методам оптимізації використання ресурсів за допомогою комп'ютера.

Із застосуванням філософських категорій висунуто наукову гіпотезу стосовно структури економічної дійсності як системи виробничих відносин. Визначено структуру та місце інформаційної реальності в системі економічних відносин і продуктивних сил. Наведено основні властивості інформації та конкретні форми економічної діяльності, які використовуються в інформаційній діяльності.

Визначено провідну роль інтелектуального потенціалу як чинника людського розвитку. Розраховано та відображено взаємозв'язок між інноваційною діяльністю підприємств, регіональним індексом людського розвитку та регіональним валовим продуктом. Визначено закономірність економічного зростання та шляхи вирішення проблем, які стосуються вдосконалення умов формування та використання інтелектуального потенціалу.

Розглянуто рівень розвитку інтелектуального капіталу та його складових елементів (людський капітал, структурний капітал і маркетинговий капітал). Наведено методологію оцінювання інтелектуального капіталу та його складових елементів (людський капітал, структурний капітал та маркетинговий капітал). З'ясовано, що виробнича функція має механізм економічного зростання, який залежить від упровадження стратегії економічного розвитку.

Розглянуто теоретико-методологічні та прикладні положення щодо формування, розробки, концептуального моделювання та регулювання системи інтелектуального забезпечення інноваційних процесів в регіоні. Визначено сутність, роль і значення інтелектуального забезпечення в процесі інноваційного розвитку регіону, а також специфічні особливості економіки знань, що зумовлюють підвищення ролі інтелектуальних ресурсів і необхідність розвитку системи інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні. Розроблено Концепцію інтелектуального забезпечення інноваційних процесів в регіоні, розглянуто методичні підходи до їх аналізу й оцінювання. Проаналізовано стан і тенденції розвитку їх складових, проведено оцінкювання й аналіз асиметрії інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіонах України. Запропоновано кластерні моделі та розроблено програму інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні. Показано основні напрямки розвитку університетів у процесі інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні.

Рассмотрены вопросы формирования в группе развитых стран экономики знаний со всеми вытекающими отсюда социально-экономическими последствиями. В центре происходящих событий стоят проблемы развития интеллектуального потенциала и его составляющих, а также их роль в экономическом росте страны. Систематизированы основные подходы к проблеме формирования экономики знания, а также принципы, на которых она стоит, включая интеллектуальный потенциал человека и его составляющие. Обосновано, что использование интеллектуального (человеческого) потенциала - это непрерывное приращение личностных качеств человека, связанное с его духовным миром, формирование которого начинается с раннего детства, в семье и школе, а продолжается всю дальнейшую жизнь. Аргументировано, что чем больше развит духовный мир человека, тем глубже становится его интеллектуальный (человеческий) потенциал и большую значимость приобретает он как фактор экономического роста страны.

Мета роботи - висвітлення ролі організаційно-економічних відносин як вузла звіязку між продуктивними силами та виробничими відносинами. Виявлено, що розвиток продуктивних сил, організованих за законами постіндустріального технологічного способу виробництва, зумовлює такі зміни у змісті праці, які приводять до поглиблення суспільного характеру праці і виробництва на мікро-, макро-, мезо- та глобальному рівнях функціонування економічних систем, а отже, і до змін у всій системі організаційно-економічних відносин. Обгрунтовано, що організаційно-економічні відносини, з одного боку, залежать від соціально- економічних відносин, а з іншого і передають імпульси розвитку від продуктивних сил до соціально-економічних відносин і системи виробничих відносин у цілому. Доведено, що організаційно-економічні відносини виконують роль своєрідного посередника, вузла зв'язку між продуктивними силами та соціально-економічними виробничими відносинами.

Досліджено теоретико-методологічні аспекти удосконалення господарської діяльності підприємств на засадах інтелектуалізації, зміст яких передбачає обгрунтування доцільності та передумов, а також застосування методів, технологій та моделей, спрямованих на використання людського інтелекту як головного фактора результативного та ефективного господарювання. Запропоновано розглядати персонал як основу формування рівня інтелектуалізації діяльності підприємства. Доведено, що результати господарської діяльності - це наслідок зростання (зниження) частки інтелекту в реалізації бізнес-процесів.

Досліджено роль та значення інтелектуального капіталу як елемента власного капіталу, що взаємодіє з іншими елементами, а також можливість створення окремої статті в аналітичному обліку підприємства.