Проведено исследование физического развития 200-т слабослышащих и 494-х детей с нормальным слухом в возрасте 7 - 16-ти лет с использованием общепринятых антропометрических изменений роста, массы тела, окружности грудной клетки. Установлено, что состояние слабослышащих, по сравнению с детьми с нормальным слухом, характеризуется более низким и дисгармоническим физическим развитием с ретардацией роста. Здоровые дети преимущественно имеют гармоничное среднее физическое развитие, а дисгармоничность обусловлена акселерацией роста и увеличением массы тела. По результатам исследования определено, что показатели нормального роста преимущественно имеют слабослышащие дети в возрасте 14 - 16-ти лет, здоровые - 11 - 13-ти лет, а нормативный показатель здоровья, отражающий физиологические процессы, происходящие в детском организме, необходимо учитывать для разработки индивидуальной программы реабилитации, направленной на повышение адаптационных резервов организма с целью предупреждения вторичных отклонений в развитии детей-инвалидов.

Проаналізовано ехокардіографічні показники у дітей віком 6 - 10 рр. з вадами слуху. Пролапс мітрального клапана та ревмокардит свідчать про порушення в структурі серцевого м'яза у таких хворих.

Проанализировано эхокардиографические показатели у глухих детей 6-10 лет. Пролапс митрального клапана и ревмокардит свидетельствуют о нарушении в структуре сердечной мышци у глухих детей младшего школьного возраста.

The indicators of echocardiography of deaf children of 6-10 years old have been analyzed. Prolaps valvulae mitralis and rheumocardite can state the violation in the hearts structure of junior deaf children.

Описано будову слухового аналізатора, наведено класифікацію слухових апаратів. Проаналізовано особливості реабілітації дітей з кохлеарним імплантом дошкільного та шкільного віку. Висвітлено роль психолого-медико-педагогічної консультації у вирішенні питань навчання і виховання дітей з порушеннями слуху. Вивчено особливості розвитку жестової мови у глухих дітей, процес її засвоєння, а також особливості жестових навичок для батьків.

Описана структура слухового анализатора, приведена классификация слуховых аппаратов. Проанализированы особенности реабилитации детей с кохлеарным имплантом дошкольного и школьного возраста. Освещена роль психолого-медико-педагогической консультации в решении вопросов обучения и воспитания детей с нарушениями слуха. Изучены особенности развития жестовой речи у глухих детей, процесс её освоения, а также особенности жестовых навыков для родителей.

Висвітлено досвід операцій кохлеарної імплантації та її клінічних результатів, а також можливості реабілітації прооперованих дітей.

Освещен опыт операций кохлеарной имплантации и ее клинических результатов, а также возможности реабилитации прооперированных детей.

Результаты анализа эхокардиограммы подтверждают, что глухота не влияет на работу клапанного аппарата и сократительную функцию миокарда у детей младшего школьного возраста. Подвижные игры позитивно влияют на функциональное состояние сердечно-сосудистой системы этих детей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.683.024-37

Рубрики:

Розлади слуху у дітей

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.683.024-3

Рубрики:

Розлади слуху у дітей

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены особенности нейровегетативной регуляции сердечной деятельности у 200 детей (102 мальчика и 98 девочек) с нарушением слуха с учетом степени тугоухости и 130-ти детей (69 мальчиков и 61 девочка) с нормальным слухом, в возрасте от 7-ми до 16-ти лет. Все дети были разделены на 3 возрастные группы: 7 - 10 лет - период второго детства, 11 - 13 лет - препубертатный период, 14 - 16 лет - пубертатный период. Обследование вегетативного гомеостаза проводили методом кардиоинтервалографии в сочетании с ортоклиностатической пробой с определением исходного вегетативного тонуса и вегетативной реактивности. Вегетативное обеспечение сердечной деятельности оценивалось по реакции частоты сердечных сокращений и артериального давления. Установлено, что у детей с нарушением слуха выраженность и направленность вегетативных нарушений отличаются в зависимости от возраста и индивидуально-типологических свойств личности. Так, для слабослышащих младшего школьного возраста характерно наибольшее количество детей с ейтонией. Особенностями вегетативного гомеостаза детей с нарушением слуха в возрасте 11 - 13-ти лет является преобладание ваготонии над симпатикотонией. В возрасте 14 - 16-ти лет выявлено наибольшее количество детей с крайними вариантами исходного вегетативного тонуса. Независимо от возраста, регистрировалась гиперсимпатикотоническая вегетативная реактивность и высокая степень централизации управления сердечным ритмом с избыточным подключением симпатического отдела ВНС. У слабослышащих с разными индивидуально-типологическими свойствами личности выявлены функциональные особенности ВНС, которые свидетельствовали о тенденции к усилению активности

центрального контура регуляции у эмоционально-стабильных экстравертов, а преимущество активности автономного контура регуляции - у интровертов с повышенным нейротизмом. Выявленные особенности вегетативного гомеостаза необходимо учитывать во время разработки дифференцированных реабилитационных комплексов для детей с нарушением слуха.

Определена физическая работоспособность и проведено электрокардиографическое (ЭКГ) исследование у 72-х глухих и 28-ми здоровых детей младшего школьного возраста. Физическая работоспособность глухих детей ниже, чем у их здоровых ровесников. Результаты анализа показателей ЭКГ свидетельствуют о нарушениях деятельности сердечно-сосудистой системы у глухих детей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.177.52*715.3 + Р733.683.024

Рубрики:

Біологія людини

Розлади слуху у дітей

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одержано нові дані про особливості стану психофізіологічних функцій та нейродинамічних процесів, системної та церебральної гемодинаміки, функцій зовнішнього дихання в дітей віком 7 - 11 років зі слуховою депривацією. Показано, що існують певні статеві відмінності у пристосуванні до умов зазначеної патології. Виявлено, що показники зовнішнього дихання у дітей з вадами слуху мають функціональні відмінності у порівнянні з показниками дітей з нормальним слухом. Установлено, що для дітей зі слуховою депривацією більш характерними є зміни кровообігу у вертебрально-базилярній системі головного мозку, ніж у каротидній. Визначено, що за умов хронічної слухової депривації змінюється характер вірогідних кореляційних взаємозв'язків між показниками психофізіологічних функцій, функцій серцево-судинної та респіраторної систем. З'ясовано, що ці зміни є постійними та специфічними для даного типу депривації незалежно від індивідуальної резистентності організму до деприваційних впливів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено особливості етіології, клінічного перебігу, аудіологічних та імунологічних (загальних і специфічних) показників у дітей з сенсоневральною приглухуватістю, зокрема, імунного генезу. Обгрунтовано включення неспецифічної імунотерапії до комплексного лікування таких хворих. Визначено комплекс характерних етіологічних, клінічних, аудіологічних та імунних ознак у дітей з аутоімунною приглухуватістю. Зазначено, що клініко-аудіологічні тести полягають у визначенні двобічного перцептивного, симетричного, прогресуючого зниження слуху від 30-ти дБ і більше токсичного генезу, яке виникло у хворих з алергологічним анамнезом. Доведено, що 43,5 % та 23,9 % дітей з СНП мають відповідно гіпоімунний та аутоімунний типи діатезу. У частини цих пацієнтів виявлено реакції клітинного та гуморального типу на основний білок мієліна та частково на антигени сполучної тканини. Визначено кореляцію між клініко-аудіологічними та спеціальними імунологічними тестами в дітей з СНП. Обгрунтовано комплексну терапію з використанням імунокоректорів, яка значною мірою покращує результати лікування цієї групи хворих.

Узагальнено теоретичні положення з проблем діагностики та корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого шкільного віку. Встановлено особливості та потенційні можливості фізичного розвитку, психомоторних функцій й пізнавальної діяльності глухих дітей та дітей із нормальним слухом старшого шкільного віку. Розроблено методику корекції психофізичного розвитку глухих дошкільників засобами артикуляційної та пальцевої гімнастики у поєднанні з мовленнєвими та рухливими іграми.

Уперше встановлено частоту та характер порушень серцевої недостатності та визначено найбільш значущі клініко-анамнестичні фактори та морфофункціональні особливості серцево-судинної системи у дітей з порушенням слуху. Показано, що вираженість порушення слуху має взаємозв'язок зі змінами серцевого ритму, з утворенням ектопічних вогнищ збудження, формуванням змін фази реполяризації та синдрому подовженого інтервалу QT. Установлено різнонаправлені вегетативні порушення та зниження адаптаційно-пристосувальних механізмів організму, вираженість і направленість яких залежала від індивідуально-типологічних особливостей особистості, віку та ступеня приглухуватості. Уперше розроблено спосіб оцінки функціонального стану серцево-судинної системи та удосконалено діагностичні критерії синдрому подовженого інтервалу QT. Відзначено, що виявлені клініко-параклінічні особливості уможливили удосконалення реабілітаційних заходів у дітей з порушеннями серцевої діяльності, які слабко чують.

Досліджено основні нервові процеси (функціональну рухливість і працездатність головного мозку), сенсомоторні реакції, показники церебральної гемодинаміки, психофізіологічні характеристики короткочасної зорової пам'яті та довільної уваги у глухих. Встановлено, що переважна більшість досліджуваних параметрів у молоді із слуховою депривацією відхиляється від норми, на відміну від аналогічних показників у осіб контрольної групи. Показано, що юнаки та дівчата по різному пристосовуються до умов слухової депривації. Доведено, що у глухих показники церебральної гемодинаміки мають рівномірний розподіл своїх значень у головному мозку, чим відрізняються від показників у осіб контрольної групи. Доведено, що сенсорна депривація посилює генетично обумовлений сильний тип нервової системи і послаблює слабкий тип нервової системи. Виявлено достовірні зв'язки між особливостями психофізіологічних характеристик і показниками церебральної гемодинаміки у досліджуваних осіб.

Вперше вивчено особливості стану стоматологічного здоров'я у дітей з вадами слуху залежно від віку та статі. Визначено та ранжовано фактори ризику формування та прогресування захворювань твердих тканин зубів, пародонта, зубо-щелепно-лицьових аномалій у таких дітей. Визначено профілі даних факторів ризику й обгрунтовано необхідність проведення лікувально-профілактичних заходів. Досліджено властивості ротової рідини у дітей з вадами слуху, виявлено найбільш значимі біохімічні показники слини, що визначають стан стоматологічного здоров'я. Розкрито характер мікроекології зубної бляшки у дітей з вадами слуху. Зроблено порівняльний аналіз даних лабораторного обстеження з показниками здорових дітей. Визначено комплекс факторів ризику, що спричиняють погіршення стоматологічного здоров'я у дітей з вадами слуху. Обгрунтовано склад та алгоритм застосування дифереційованої тактики проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованої на підвищення рівня стоматологічного здоров'я у дітей з вадами слуху та встановлено ефективність її застосування.

Досліджено питання стосовно патологічних змін ЛОР-органів, передусім - середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощеннями піднебіння. З'ясовано спадкові форми незрощення, у трьох випадках зроблено припущення щодо наявності поєднаних вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів. У 120-ти досліджених дітей виявлено ураження звукопровідного апарата вуха та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби. Зазначено, що найчастішими патологічними хворобами у цих дітей є секреторний отит і тубоотит, що перебігають без виразної суб'єктивної симптоматики. На підставі даних обстеження дітей після операції пластики піднебіння виявлено покращання аудіологічних показників у 41,2 % випадків, особливо у дітей, прооперованих у віці 5 - 6-ти років. Після поетапного консервативного оториноларингологічного лікування покращання стану середнього вуха спостережено у 61,9 % випадків. Дітям з відсутністю позитивної динаміки за секреторного отиту була призначена тимпанотомія або додатковий курс консервативного лікування, після чого відбувалось видужання. Запропоновано алгоритм обстеження та лікування таких дітей. Установлено, що оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни після операцій на піднебінні дітям віком 5 - 6 років.

  Скачати повний текст