Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.53

Рубрики:

Пошкодження стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З позицій системного підходу розроблено загальну методологію лікування рецидивів вродженого звиху стегна (ВЗС) та випадків пізньої діагностики ВЗС у переростків з індивідуалізацією лікувального процесу. Описано основні методики лікування рецидивів вродженого звиху стегна, які застосовуються диференційовано з урахуванням віку пацієнта та існуючих анатомо-функціональних порушень. Розроблено методики лікування ВЗС у дітей старше 5-ти років із використанням апарату зовнішньої фіксації на основі стрижнів. Обгрунтовано переваги застосування апаратів даної конструкції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.53-5

Рубрики:

Пошкодження стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Протягом 15-ти років (1985 - 1999 рр.) в ортопедичному відділенні обласної дитячої лікарні лікувалось 57 хворих (66 суглобів) з юнацьким епіфізеолізом голівки стегнової кістки. Залежно від стадії захворювання, ступеня зміщення епіфіза і давності процесу визначалась лікувальна тактика. Проаналізовано результати лікування за 15 років: хороші результати одержано в 39-ти суглобах (59,1 %); задовільні - у 18-ти суглобах (27,3 %); незадовільні - в 9-ти випадках (13,6 %).

Проведено порівняльний аналіз лікування діофізарних переломів стегнової кістки у дітей старших 4-х років, традиційним методом скелетного витягнення та позаосередкового остеосинтезу стрижневим апаратом зовнішньої фіксації з пружною (склопластиковою) опорою. У першій групі проліковано 43 дитини, у другій - 34. Відзначено кращий анатомо-функціональний результат і повне відновлення анатомічної осі стегна у віддаленому періоді у разі використання апарата зовнішньої фіксації, скорочення тривалості перебування у стаціонарі в 2,5 рази, зниження променевого навантаження.

Проведено оцінку просторових взаємовідношень компонентів тазостегнового суглоба у фронтальній площині в дітей у нормі та за уродженого вивиху і підвивиху стегна за допомогою комп'ютерної томографії. На достатньому клінічному матеріалі (51 дитина контрольної групи віком від 6 до 16-ти років та 75-ти дітей з уродженим вивихом і підвивихом стегна) проведено рентгенометричні дослідження змін кута антеторсії стегнової кістки, кута фронтальної інклінації вертлюжної западини та кута фронтальної відповідності стегна і западини з урахуванням віку хворих. Одержані об'єктивні дані дозволили зробити статично достовірні висновки про динаміку вищевказаних рентгенометричних показників залежно від віку дітей.

Описано робочу класифікацію ортопедичних наслідків гнійного кокситу, яка базується на клінічних проявах та рентгеноанатомічних змінах в тазостегновому суглобі та стегновій кістці. Класифікація допомагає встановити оптимальний строк та методику оперативного втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.53-5

Рубрики:

Пошкодження стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі літературних джерел та власного досвіду запропоновано новий погляд на проблему юнацького епіфізеолізу голівки стегнової кістки як на захворювання, обумовлене спадковою схильністю. Запропоновано концептуальну модель виникнення та розвитку хвороби.

Обоснована разработанная и примененная система послеоперационного восстановительного лечения детей, перенесших повторные вмешательства на тазобедренном суставе (ТБС), при рецидивах врожденного вывиха и подвывиха бедра. Данная система построена на принципах этапности, комплексности и максимальной функциональности (ранние движения и поздняя нагрузка) с использованием всего имеющегося арсенала методов лечебной физкультуры, физиотерапии, медикаментозного, протезно-ортопедического и санаторно-курортного лечения. Разработанная система послеоперационной реабилитации детей после повторных хирургических вмешательств на ТБС учитывает индивидуальные анатомо-функциональные и психологические особенности организма ребенка и позволит значительно улучшить прогноз и результаты лечения этой сложной группы больных.

Представлены данные комплексного лечения дистопии головки бедренной кости в условиях специализированного санатория. Рано начатое лечение дистрофического процесса приводит к восстановлению головки по форме, структуре и функции.

  Скачати повний текст

Вперше одержано знання щодо розподілу внутрішніх напружень і переміщень елементів системи "відламки стегнової кістки - апарат зовнішньої фіксації". Встановлено, що під час навантажень дана система працює у пружному режимі, з можливістю лінійних переміщень відламків відносно один одного до 15 мм. Від пружних властивостей системи залежить напруження в зоні тканин, які регенерують: чим більшою є пружна деформація, тим вищим є напруження в регенераті. У свою чергу, останнє визначає форму періостального регенерату. Встановлено закономірності у величинах напружень у з'єднанні "стержень - кістка", що дозволило рекомендувати раціональні функціональні навантаження ушкодженої кінцівки. Виявлено місця найбільших напружень у системі "відламки - апарат" і найбільш уразливі вузли з'єднання в ній, що дозволило вдосконалити будову апарата та методику його використання.

Представлена разработанная автором алгоритмизированная система диагностики и лечения при врожденном вывихе и подвывихе бедра у детей и даны рекомендации по ее использованию. Использован синдромный подход при разработке данной системы, создана классификация хирургических вмешательств при врожденном вывихе и подвывихе бедра, предложено типичное соединение операций-модулей. Разработанная алгоритмизированная система позволяет, с одной стороны, уточнить и детализировать диагноз, а с другой - за счет точного диагноза раскрывается возможность использования определенного набора лечебных мероприятий (в первую очередь, хирургических вмешательств), направленных на выздоровление больного. При определении показаний к проведению того или иного вмешательства при патологии КС врачу необходимо ориентироваться на полное восстановление нарушенного строения и функции сустава.

Мета роботи - розробити алгоритм лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей залежно від виду та типу перелому, віку дитини та наявності супутньої патології. В основу дослідження покладено аналіз клінічних спостережень за переломами діафіза стегневої кістки в 92 дітей у період із 2005 до 2011 рр., лікування яких проводилось оперативним шляхом, а саме: було виконано остеосинтез за допомогою апаратів зовнішньої фіксації, пластин із кутовою стабільністю, інтрамедулярних блокувальних стрижнів, звичайних пластин та стрижнів Ендера. За допомогою методу напружених кінцевих елементів було проведено біомеханічний розрахунок внутрішнього напруження, що виникає в місці перелому за різних видів остеосинтезу. Проаналізовано вплив внутрішнього напруження на процеси репаративного остеогенезу. Методи оперативного лікування з малоінвазивною імплантацією (стрижні Ендера, інтрамедулярні блокувальні стрижні, апарати зовнішньої фіксації та пластини з кутовою стабільністю) мають беззаперечну перевагу (короткий час оперативного втручання - від 45 до 100 хв; незначна крововтрата; низький відсоток післяопераційних ускладнень - 5,4 %). Методи оперативного втручання зі значною травматизацією м'яких тканин (остеосинтез за допомогою звичайних пластин та пластин із кутовою стабільністю зі скелетуванням м'яких тканин та відкритою репозицією відламків) - другорядні під час вибору методик, адже мають такі недоліки: більшу тривалість оперативного втручання - від 115 до 130 хв; значну крововтрату з подальшим зниженням рівня гемоглобіну (8,8 %); сповільнену

консолідацію відламків (6,5 %). Висновки: запропоновано алгорит лікування, що дозволить обрати оперативну методику, оптимальну для процесів реперативного остеогенезу, а також сприятиме зниженню кількості післяопераційних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.53-5

Рубрики:

Пошкодження стегна у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - проаналізувати результати оперативного лікування діафізарних переломів стегнової кістки (ПСК) у дітей за допомогою малоінвазивних методик у порівнянні з результатами лікування за допомогою традиційного металоостеосинтезу пластинами. Розглянуто 63 випадки (62 дитини) оперативного лікування діафізарних ПСК. Пацієнти одержували лікування у відділенні ортопедії та травматології у 2007 - 2011 рр. В основну групу дослідження увійшли випадки оперативного лікування ПСК в дітей за допомогою малоінвазивних методик, що розподілились за підгрупами таким чином: підгрупа з використанням металоостеосинтезу за допомогою стрижнів Ендера - 20 випадків, підгрупа блокованих інтрамедулярних стрижнів - 7, підгрупа з використанням апаратів зовнішньої фіксації - 26. У контрольній групі лікування ДП відбувалось за допомогою пластин - 10 випадків. Висновки: малоінвазивні методики відповідають вимогам функціонально-стабільної фіксації та мають низький рівень післяопераційних ускладнень: від 18 % у групі з використанням апаратів зовнішньої фіксації до 0 % у групі з використанням блокувального інтрамедулярного остеосинтезу. Остесинтез стрижнями Ендера не надає можливості раннього навантаження кінцівки, але забезпечує безіммобілізаційне ведення в післяопераційному періоді та за остаточними результатами лікування не поступається в ефективності іншим методикам основної групи. Велика кількість післяопераційних ускладнень у контрольній групі (60 %) ставить остеосинтез за допомогою звичайних пластин у резерв під час вибору методики лікування діафізарних ПСК в дітей.

Під спостереженням знаходилося 30 дітей з епіфізеолізом головки (ЕПФГСК) і 18 дітей з патологічним переломом шийки стегнової кістки (ППШСК) в результаті гематогенного остеомієліту (ГО) проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК). У всіх дітей з ЕПФГСК відзначено ураження епіфізарного хряща, зміщення епіфіза і розвиток деформації ПВСК. У випадку зміщення епіфіза СК не більше, ніж на половину (8 дітей), у 4-х дітей до 5-річного віку наступило кісткове зрощення і в 4-х дітей від 7-ми років - фіброзно-хрящове зрощення. В разі зміщення епіфіза СК більш, ніж на половину (22 дітей), у 10-ти дітей спостерігали формування соха vara colli lisis і в 12-ти - розвиток патологічного вивиху СК. В строки спостереження від 2-х до 14-ти років у 18-ти (60 %) дітей досягнуто зрощення фрагментів головки і шийки СК, одержано оптимально можливий анатомічний і функціональний результат, у тому числі добрий - у 8-ми (44,4 %) і задовільний - у 2-х (11,1 %) оперованих хворих. Відзначено, що у всіх дітей з ППШСК мав місце дефект кісткової тканини шийки СК з наступним розвитком деформації ПВСК. У 3-х дітей до 5-річного віку наступило зрощення кісткових відламків, у 9-ти дітей спостерігали формування несправжнього суглоба і в 6-ти - розвиток патологічного вивиху СК. В строки спостереження від 2-х до 14-ти років у 11-ти (61,1 %) дітей досягнуто зрощення кісткових відламків шийки СК, одержано оптимально можливий анатомічний і функціональний результат, в тому числі добрий - у 6-ти (54,6 %) і задовільний - у 2-х (18,2 %) оперованих хворих. Зроблено висновок, що своєчасна діагностика і відповідне ортопедичне лікування максимально сприяють відновленню форми і функц

ії ураженого суглоба і попереджують розвиток більш виражених деформацій.

Вперше розроблено схему розподілу внутрішнього напруження в ділянці "відламки стегнової кістки — металевий фіксатор" за різних видів остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки у дітей. Встановлено, що рівномірний розподіл внутрішнього напруження в місці перелому забезпечується за використання інтрамедулярних фіксаторів, пластин з кутовою стабільністю (ПКС) та апаратів апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ). Асиметричний розподіл внутрішнього напруження — за використання звичайних пластин. Здійснено комплексне біомеханічне обгрунтування способу фіксації уламків у разі переломів діафіза стегнової кістки у дітей. Встановлено, що відновлення напруження кісткової тканини за простих переломів досягається шляхом остеосинтезу відламків інтрамедулярними блокованими стрижнями в режимі динамізації, стрижнями Ендеру, АЗФ та накістковому остеосинтезі. У разі багатоуламкових переломів, відновлення осі ураженого сегмента та збереження пружних деформацій у зоні перелому досягається шляхом остеосинтезу інтрамедулярними блокованими стрижнями в статичному положенні конструкції, АЗФ та накістковому остеосинтезі ПКС. Науково обгрунтовано тип оперативного лікування діафізарного перелому стегнової кістки у дітей залежно від його морфоклінічного варіанту. Розроблено алгоритм хірургічного лікування діафізаних переломів стегнової кістки у дітей та доведено, що використання алгоритму призводить до зниження післяопераційних ускладнень та сприяє швидшому відновленню функціонального стану нижньої кінцівки.

Наведено концептуальну модель діагностики та профілактичного лікування спастичного підвивиху та вивиху стегна в дітей, які страждають на дитячий церебральний параліч (ДЦП), та надано рекомендації щодо її використання. Застосувано синдромальний підхід для розробки цієї моделі, створено класифікацію лікувальних заходів у випадку спастичного підвивиху та вивиху стегна у дітей з ДЦП та запропонувано їх типові поєднання. Систематизовано складний симтомокомплекс різних змін, які виявляють у дітей з ДЦП, а також обгрунтовано та розроблено концептуальні підходи до діагностики, лікування та прогнозування патології кульшового суглоба залежно від неврологічного статусу, анатомо-функціональних і вікових особливостей дитячого організму. Розроблена концепція надає змогу уточнити діагноз, застосувати індивідуальний набір лікувальних заходів (консервативних і хірургічних), спрямованих на покращання анатомо-функціонального стану хворого з ДЦП. У наступних повідомленнях заплановано провести клінічну верифікацію наведеної концепції.