Для вивчення впливу гіпобаротерапії на рівень метаболізму в кістковій тканині у дітей з хворобою Легг-Кальве - Пертеса, використано показники вмісту оксипроліну в сечі та загального кальцію у крові. Визначено, що знижений тиск не впливає негативно на перебіг патологічного процесу в кістковій тканині. Навпаки, відзначено поліпшення метаболізму в ній у дітей обох статей, що виражається у нормалізації рівня оксипроліну.

Частота переломів, поєднаних із черепно-мозковою травмою складає 12 % від усіх травм дитячого віку. Летальність у випадку таких пошкоджень дуже висока і сягає 14 %. Основним і суттєвим моментом у ході лікування таких дітей є правильне визначення термінів і послідовності хірургічних втручань, яке має бути спрямоване на виявлення домінуючого пошкодження. За останні 5 років у клініці дитячої травматології Узбецького НДТІТО лікувалося 265 дітей з поєднаними ушкодженнями, що склало 12,25 % від кількості усіх дітей із травмами. Основною причиною виникнення поєднаних травм стали дорожньо-транспортні пригоди (61,32 %). У разі незадовільних репозицій у 81 хворого (31,64 %) застосовано позавогнищеву фіксацію спице-стрижневими апаратами, розробленими в клініці, які мають оптимальні властивості, з успіхом можуть використовуватися в практичній травматології.

Для вивчення впливу гіпобаротерапії на рівень метаболізму в кістковій тканині дітей з хворобою Легг-Кальве-Пертеса використано показники вмісту оксипроліну в сечі та загального кальцію в крові. Визначено, що знижений тиск не впливає негативно на перебіг патологічного процесу в кістковій тканині; відзначено поліпшення метаболізму в ній у дітей обох статей, що виражається в нормалізації рівня оксипроліну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.148.83-5

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.148.83-588

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано основні механізми протизапальної дії системної ензимотерапії. Надано результати відкритого порівняльного дослідження з оцінкою ефективності поліферментних препаратів у разі ювенільного ревматоїдного артриту. Вивчено можливості застосування засобів системної ензимотерапії за артритів різної етіології в педіатрії.

Описаны основные механизмы противовоспалительного действия системной энзимотерапии. Приведены результаты открытого сравнительного параллельного исследования с оценкой эффективности полиферментных препаратов при ювенильном ревматоидном артрите. Изучены возможности применения средств системной энзимотерапии при артритах разной этиологии в педиатрии.

На основі аналізу спеціальної науково-методичної літератури та власних досліджень розроблено технологію біомеханічної корекції функціональних порушень опорно-рухового апарату дітей. Наведено алгоритм організації корекційно-профілактичних заходів.

На основании анализа специальной научно-методической литературы и собственных исследований разработана технология биомеханической коррекции функциональных нарушений опорно-двигательного аппарата детей. Приводится алгоритм организации коррекционно-профилактических мероприятий.

On the establishment of analysis of the express scientific - methodical literature and natural examinations the technology of biomechanical correction of function violations of a locomotorium of children designed. The algorithm of organization of correction -preventive measures is resulted.

Узагальнено 18-річний досвід використання стержневих апаратів зовнішньої фіксації в ході лікування деформацій та укорочень кінцівок у 477-ми дітей і підлітків. Визначено тактику корекції множинних деформацій кінцівок. Проаналізовано ускладнення, які найбільш часто зустрічаються, а також надано рекомендації щодо їх зниження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.148.83-588

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено 5 274 пацієнти віком від 1-го до 18-ти років після гострої травми; вивчено частоту, види й особливості травматичних ушкоджень скелета та їх причини в теперішній час у дітей і підлітків. Встановлено, що з травматичними ушкодженнями і, відповідно, переломами в 1,8 - 2 рази частіше звертались хлопчики, ніж дівчатка. Однак розподіл питомої ваги переломів у дітей дозволяє виявити інші особливості. На даний час найбільш травмонебезпечним віком для хлопчиків є 12 - 14 років, для дівчаток - 10 - 12 років, а місяцями року - квітень, травень та вересень. Найбільш частою локалізацією переломів у дітей залишається дистальний відділ кісток передпліччя та кісток кистей.

Зазначено, що проблема лікування хворих із множинними та сполученими пошкодженнями в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП) з кожним роком стає актуальнішою. Проаналізовано лікування 129-ти хворих дітей із множинними переломами в результаті ДТП, у яких, крім консервативного методу лікування, застосовано стрижневий остеосинтез (СО). Запропоновано застосування СО, що є методом вибору у разі множинних ушкоджень кісток у дітей.

На підставі десятирічного спостереження за 116-ма пацієнтами з гострою ревматичною лихоманкою вивчено еволюцію основних діагностичних синдромів (суглобового та кардіального). Встановлено, що під час первинної ревматичної атаки суглобовий синдром реєструється у 76,7 %, за повторних атак частота його знижується, а тривалість артриту зменшується. Еволюція кардиту в процесі прогресування ревматизму полягає у формуванні вад серця, а у випадках кардіопатій розвивається сполучене ураження серця, що вимагає ретельної диференціальної діагностики.

Представлены результаты комплексной оценки эффективности применения биологически активной добавки Остеин у 43-х детей с переломами костей голени. Пациентам контрольной группы и группы наблюдения проведено общеклиническое и рентгенологическое обследование, ультразвуковая денситометрия, определен уровень костноспецифической фосфатазы, остеокальцина и карбокситерминального телопептида коллагена І типа сыворотки крови, пиридинолина и дезоксипиридинолина в моче. У детей группы наблюдения отмечено сокращение времени консолидации перелома и повышение минеральной плотности костной ткани. Выявлено повышение уровня костно-специфической щелочной фосфатазы как маркера остеогенеза. Изменение уровня других маркеров нельзя связать исключительно с приемом биологически активной добавки "Остеин".

Представлен современный взгляд на проблему стадийности репаративной регенерации кости. Проанализированы литературные источники (отечественные и иностранные) и исследования о влиянии локальных факторов риска на процесс репаративной регенерации при переломах костей у детей. Эти факторы разделены на три основные группы: зависящие от травмирующего воздействия и характера травмы, связанные с лечением, связанные с осложнениями. Рассмотрены данные о влиянии системных факторов на процесс репаративной регенерации, а именно: возраст, уровень физической активности, заболевания, особенности питания, гормональные вещества, лекарственные препараты, экологическое окружение. Представлены различные варианты классификации нарушений репаративной регенерации костей у детей.

На підставі біомеханічного моделювання процесів лікування перелому та подовження кінцівки розроблено нову концепцію використання апаратів зовнішньої фіксації для лікування травм, деформацій та укорочень кінцівок у дітей і підлітків. Запропоновано систему апаратів зовнішньої фіксації, засновану на принципово нових підходах щодо корекції деформацій та укорочень кінцівок. Розроблено технологію оперативних втручань у різних клінічних ситуаціях для неоднакових сегментів скелета. Проаналізовано досвід застосування даної групи пристроїв під час лікування переломів, укорочень і деформацій кінцівок у 477-ми пацієнтів (виконано 737 оперативних втручань на 538-ми сегментах). Вперше виявлено та систематизовано фактори прогресування дефорацій кісток кінцівок у дітей з незавершеним ростом і розроблено алгоритм розрахунку оптимальних параметрів корекції цих порушень у даної категорії хворих. Обгрунтовано вимоги щодо транспедикулярних систем, що імплантуються для лікування захворювань хребта у дітей. Розроблено, біомеханічно протестовано й впроваджено нову систему пристроїв для лікування захворювань і ушкоджень хребта. Визначено показання щодо оперативного втручання у разі деяких деформацій хребта з використанням транспедикулярних систем та апаратів зовнішньої фіксації (гало-тракцію). На підставі результатів лікування 15-ти пацієнтів з деформаціями хребта оцінено ефективність клінічного застосування стержневих систем для корекції даного виду порушень.

Досліджено проблему діагностики структурно-функціонального стану кісткової тканини у дітей у разі травматичних пошкоджень опорно-рухової системи за даними рентгенологічного методу та ультразвукової денситометрії. За результатами проведеного математичного моделювання процесу взаємодії рентгенівського випромінювання з трубчастою кісткою обгрунтовано принципи проведення рентгенограмометричних вимірів, розроблено метод комп'ютерної рентгеноморфометрії та денситометрії п'ясткових кісток. Установлено мінеральну щільність компактної та губчастої речовини кісткової тканини у дітей. Розроблено нормативні значення рентгенограмометричних показників і таблицю визначення рентгенологічного кісткового віку в дітей м.Харкова. Визначено основні чинники ризику виникнення переломів у дітей: затримка формування та зниження мінеральної насиченості кісткової тканини, стоншення кіркового шару трубчастих кісток, наявність в анамнезі переломів кісток, зменшення рентгенограмометричних та ультразвукових показників. Наведено таблицю прогнозування виникнення переломів у дітей.

Висвітлено актуальні проблеми оптимізації функції опорно-рухового апарата та покращання результатів лікування хворих на вроджену ламкість кісток (ВЛК). За результатами дослідження 107-ми ортопедичних хворих на ВЛК одержано дані про частоту виникнення й особливості клінічих ознак ВЛК, а також характерні особливості клініко-рентгенологічної картини перебігу хвороби. З використанням рентген-денситометрії досліджено структурно-функціональний стан кісткової тканини у хворих на ВЛК, що характеризується розвитком помірно вираженого та значного остеопорозу. За результатами клініко-морфологічного дослідження кісткової тканини біоптатів довгих кісток хворих на різні типи ВЛК виявило значну неоднорідність будови уражених кісток, що реєструється на різних структурних рівнях: органному, тканинному, клітинному. Зазначено, що найбільш глибокі зміни, що обумовлюють зниження механічної міцності за звичайних навантажень на кістку, виявлено у діафізарних відділах кісток. Доведено доцільність застосування бісфосфонатів, як препаратів патогенетичної консервативної терапії, з метою підвищення щільності кісткової тканини та запобігання великій кількості переломів у хворих на ВЛК. Показано можливості використання метода блокувального інтрамедулярного остеосинтезу у випадках переломів і деформації довгих кісток кінцівок у хворих на ВЛК.

Вивчено вплив препарату даларгін на стадії формування клітинної бластеми, диференціювання клітин і формування тканинних структур. Відмічено найбільш виражений ефект дії даларгіна на функцію остеобластів, і на анаболічну фазу репаративного процесу. Під дією даларгіну визначено стимуляцію ангіогенезу, що супроводжується диференціюванням клітин остеобластичного диферону, формуванням кісткових структур регенерату й оптимізацією замісної регенерації ушкоджених ділянок материнської кістки. Уточнено головні та другорядні фактори впливу на репаративну остеорепарацію (РО) та виділено групу ризику виникнення повільної консолідації (ПК) серед хворих із переломами довгих кісток. Обгрунтовано можливість використання сонографічних і допплерографічних досліджень для виявлення прогнозу перебігу РО за переломів довгих кісток у дітей. Уточнено принципи профілактики ПРР за переломів довгих кісток. Доведено, що комплексне лікування хворих з ПК кісткових уламків за розробленим способом стимуляції консолідації кісткових уламків за переломів сприяє скороченню строку консолідації та покращує результати в порівнянні з групою хворих, що лікувались за традиційною методикою.

Проаналізовано анатомо-фізіологічні особливості організму у дітей різних вікових груп. Висвітлено особливості переломів кісток та черепно-мозгової травми, подано судово-медичну характеристику проявів жорстокого поводження з дітьми. Наведено відомості щодо судово-медичної експертизи трупів новонароджених, зокрема у випадках диференціальної діагностики синдрому раптової смерті немовлят. Увагу приділено методам проведення судово-медичного розтину дітей у разі летальних випадків, взаємозв'язаних за часом зі щепленнням, а також зумовлених гострими респіраторними захворюваннями. Викладено етичні, правові та нормативні аспекти щодо жорстокого поводження з дітьми та їх судово-медичної експертизи.

Проанализированы анатомо-физиологические особенности организма у детей разных возрастных групп. Освещены особенности переломов костей и черепно-мозговой травмы, дана судебно-медицинская характеристика проявлений жестокого обращения с детьми. Приведены сведения о судебно-медицинской экспертизе трупов новорожденных, в частности в случаях дифференциальной диагностики синдрома случайной смерти младенцев. Внимание уделено методам проведения судебно-медицинского вскрытия детей в случае летальных исходов, взаимосвязанных по времени с прививкой, а также обусловленных острыми респираторными заболеваниями. Изложены этические, правовые и нормативные аспекты относительно жестокого обращения с детьми и их судебно-медицинской экспертизы.

Зростання дитячого травматизму та тяжкості травми призводить до збільшення кількості переломів, а поступове збільшення питомої ваги в структурі травматизму множинних і поєднаних ушкоджень, вимагають удосконалювання існуючих методів лікування уповільненої консолідації кісткових уламків. Мета роботи: вивчити результати діагностики та лікування дітей з уповільненою консолідацією переломів кісток для обгрунтування оптимальної лікувальної тактики та розробки способу стимуляції загоєння переломів кісток. Основними методами діагностики є рентгенографічний та ультразвуковий. Пацієнтів було розподілено на наступні групи: з факторами ризику - 20 дітей та з уповільненою консолідацією - 106. Лікування за розробленим способом стимуляції консолідації кісткових уламків виконано 64 пацієнтам. Результати лікування уповільненої консолідації переломів кісток за розробленим способом в основній групі дітей були достовірно кращими у порівнянні з контролем. Добрий результат одержано в 42 (65,62 %) випадків, задовільний - у 19 (29,69 %) і незадовільний - у 3 (4,69 %) дітей. Висновки: порівняльний аналіз зрощення кісткових уламків у разі переломів у 2-х групах (контрольній та основній) показав, що застосування розробленого способу стимуляції консолідації кісткових уламків позитивно впливає на процес регенерації та створює оптимальні умови для загоєння перелому у 95,31 %.