З'ясовано причини виникнення та поширення гострого гематогенного остеомієліту у дітей, проаналізовано особливості клінічного перебігу різних форм захворювання. Встановлено основні відмінності імунної реактивності дитячого організму залежно від форми захворювання та зони проживання. Наведено комплексну методику лікування дітей з гострим гематогенним остеомієлітом на основі застосування ліпосомальних препаратів. Розглянуто хірургічні аспекти лікування даної патології. Наведено результати досліджень клінічного перебігу гострого гематогенного остеомієліту. Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення методів ранньої діагностики, проведення своєчасного та адекватного хірургічного лікування з кваліфікованою корекцією метаболічних та імунологічних гомеостатичних порушень і більш широким застосуванням ліпосомальних препаратів.

Установлены причины возникновения и распространения острого гематогенного остеомиелита у детей, проанализированы особенности клинического течения различных форм заболевания. Показаны основные отличия иммунной реактивности детского организма в зависимости от формы заболевания и зоны проживания. Разработана комплексная методика лечения детей с острым гематогенным остеомиелитом на основе использования липосомальных препартов. Рассмотрены хирургические аспекты лечения данной патологии. Приведены результаты исследований клинического течения острого гематогенного остеомиелита. Обоснована необходимость дальнейшего усовершенствования методов ранней диагностики, проведения своевременного и адекватного хирургического лечения с квалифицированной коррекцией метаболических и иммунологических гомеостатических нарушений и активным использованием липосомальных препаратов.

Проанализированы результаты рентгенологического исследования, проведенного в первые две недели с момента возникновения острого гематогенного остеомиелита у 15-ти детей, 16-ти подростков и 15-ти взрослых, что позволило установить очередность появления рентгенологических симптомов и наиболее ранние сроки их появления в различные возрастные периоды.

Проведен анализ 261-го больного в возрасте от 2-х недель до 14-ти лет, находившихся на лечении по поводу острого гематогенного остеомиелита (ОГО) с 1990 по 2004 гг. Преобладали мальчики - 58,6 %, чаще болели дети после 6-ти лет - 56,1 %. В основном поражались длинные трубчатые кости нижних конечностей. Локальная форма (по Т. П. Краснобаеву) составила 88,5 %. Снижение числа заболевших ОГО за последние 15 лет в Сумской области не отмечается.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.144

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Несмотря на достижения современной медицины, острый гематогенный остеомиелит костей таза у детей остается одним из наиболее труднодиагностируемых и малоизученных заболеваний. Поэтому при жалобах на боли в низу живота, в районе тазового кольца, тазобедренного сустава, на ограничение подвижности нижних конечностей, сопровождающиеся общими симптомами интоксикации, дети должны госпитализироваться в отделения гнойной хирургии. Данной категории больных должны быть проведены ультразвуковое исследование, компьютерная томография и магнитно-резонансная томография костей и органов малого таза, что позволяет установить диагноз острого гематогенного остеомиелита на ранних стадиях заболевания, дает возможность контролировать эффективность лечения, прогнозировать исход заболевания.

Отмечено, что острый гематогенный остеомиелит (ОГО) костей таза у детей - один из наиболее труднодиагностируемых и малоизученных заболеваний. Поэтому при жалобах на боли внизу живота, тазового кольца, тазобедренного сустава, ограничении подвижности в нижних конечностях, сопровождающиеся общими симптомами интоксикации, детей следует госпитализировать в отделения гнойной хирургии. Данной категории больных должно быть проведено УЗИ, компьютерная томография, магнитно-резонансная томография костей и органов малого таза, что позволяет диагностировать ОГО на ранних стадиях заболевания, дает возможность контролировать эффективность лечения, прогнозировать исход заболевания.

У випадку гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) у дітей спостережено хронометричну гіпокоагуляцію (ХГК), про що свідчили як процеси утворення тромбіну за внутрішнім (подовження часу рекальцифікації плазми крові й активованого парціального тромбопластинового часу) та зовнішнім (збільшення протромбінового часу) шляхами зсідання крові (ЗК), так і зміни механізмів фібриногенезу (ФГ) (подовження тромбінового часу). Зниження протизсідальної здатності крові (пригнічення активності антитромбіну III на 18,5 %) поєднувалося з значним збільшенням функціональної активності тромбоцитів (підвищення їх адгезивних та агрегаційних властивостей) більш ніж у 2 рази, що відбувалося на тлі сталого вмісту в крові фібриногену. Зміни у системі плазмового фібринолізу (ФЛ) у разі ГГО характеризувалися пригніченням неферментної і, переважно, ферментної фібринолітичної активності плазми крові, що поєднувалося з інтенсифікацією Хагеман-залежного ФЛ і супроводжувалося накопиченням у крові розчинних комплексів фібрин-мономеру (ФМ). Отже, ХГК є вторинною, зумовленою впливом розчинних комплексів ФМ, які блокують ФГ. Тому загальний потенціал ЗК у дітей з ГГО слід вважати структурною гіперкоагуляцією.

У розвитку синдрому поліорганної недостатності при гострому гематогенному остеомієліті (ГГО) ураження легенів відіграє важливу роль у різкому погіршенні стану хворого. Необхідною умовою позитивного результату лікування пацієнтів є рання рентгендіагностика метастатичних уражень легенів та плеври, а також ціленаправлена патогенетична терапія. Профілактику легеневих ускладнень та зниження летальності при ГГО забезпечує рання радикальна санація первинного вогнища.

Системна концепція патогенезу гострого гематогенного остеомієліту (ГО) відповідає експериментальним та клінічним даним і дозволяє обгрунтувати основні напрямки патогенетичного лікування у дітей. Розуміння патогенезу ГО у дітей і принципів патогенетичної терапії відкриває перед хірургами можливість критичного аналізу та осмислення проблеми вироблення оптимальних напрямків патогенетичного лікування даного захворювання у дітей.

При развитии синдрома полиорганной недостаточности в условиях острого гематогенного остеомиелита (ОГО) поражение легких играет важную роль в резком ухудшении состояния больного. Необходимым условием положительного результата лечения пациентов с ОГО является ранняя рентгенодиагностика метастатических поражений легких и плевры, а также целенаправленная патогенетическая терапия. Профилактику легочных осложнений и снижение летальности при ОГО обеспечивает ранняя радикальная санация первичного очага.

Основными принципами антибактериальной терапии при остром гематогенном остеомиелите и гнойном коксите у детей раннего возраста являются выбор антибиотика с учетом вида возбудителя, длительное лечение высокими дозами антибиотиков, учитывая синергизм и антагонизм разных антибактериальных препаратов. Эффективность их действия зависит от правильного подбора препаратов, соответственно к чувствительности микрофлоры из очага пораження, продуманного планирования сочетания, способов введения и замены, а также профилактики возможных осложнений, которые связаны с побочными действиями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.14-5

Рубрики:

Гнійна хірургія (Хірургія дитячого віку)

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены собственные и литературные данные о состоянии иммунобиологической реактивности организма при остром гематогенном остеомиелите и гнойном коксите у детей. На основании собственного опыта и литературных сведений рекомендовано проводить пассивную иммунизацию в начальной стадии и на высоте активности гнойно-воспалительного процесса с учетом интерактивного принципа обратной связи, который можно использовать во всех звеньях патогенетически направленного алгоритма лечения. В случае нарушений иммунитета - с учетом лабораторного иммунологического мониторинга.

Проанализированы клинико-рентгенологические результаты комплексного хирургического и ортопедического лечения септико-пиемической формы острого гематогенного остеомиелита, возникшего в период новорожденности у больной М.

Зазначено, що результати дослідження біохімічних показників пошкодження сполучної тканини у дітей із гнійним кокситом можуть бути базою для розробки комплексу біохімічних критеріїв для ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту та гнійного кокситу, визначення обсягу запального ураження; допоможуть судити про виразність деструктивних змін кісткової тканини, а також контролювати ефективність лікування.

Післяопераційні гнійно-септичні ускладнення (ПОГСУ) є однією з основних причин післяопераційної летальності та інвалідизації. Відсутність статистичних даних про частоту виникнення ПОГСУ у дітей, а також стандартизованих визначень ПОГСУ в Україні, спричиняють їх гіпореєстрацію. Застосування сучасних прогностичних систем, а також низки превентивних заходів дозволяє суттєво знизити частоту ПОГСУ.

З урахуванням мікробного пейзажу вогнища запалення проведено аналіз структури тяжких форм гострого гематогенного остеомієліту (ГГО) у дітей Дніпропетровщини. Проведений аналіз показав, що токсична форма ГГО частіше зустрічається у дітей віком від 10-ти років і старших, септикопіємічна - у дітей до 3-х років із локалізацією вогнищ запалення в метаепіфізі. Найбільш тяжкий перебіг має токсична форма захворювання, що зумовлено більше всього мікрофлорою вогнища запалення, продукти життєдіяльності якої мають змогу уражати різноманітні органи і тканини організму. Полірезистентність виділених штамів мікроорганізмів зумовлює зниження чутливості до антибіотиків, що з урахуванням ступеня тяжкості стану хворого повинно братися до уваги в разі призначення емпіричної антибактеріальної терапії.

Для изучения иммунного статуса при остром гематогенном остеомиелите (ОГО) проведено исследование у 110-ти детей. Установлено, что степень выразительности воспалительного процесса зависит от формы острого гематогенного остеомиелита и связана с цитокиновым дисбалансом Т-хелперов I, II типов с активацией цитокинов клеточного типа и притеснением гуморальных, кроме того, дисрегуляция цитокинов Tх1/Tх2 не зависит от формы ОГО. Граммотрицательная инфекция при ОГО ассоциируется с преимуществом цитокинов клеточного типа и притеснением гуморального, при этом дан дисбаланс при граммотрицательной флоре, связанный с гиперактивацией провоспалительных медиаторов.

Висвітлено питання діагностики та лікування гострого брижового лімфаденіту у дітей. Розроблено й апробовано диференційно-діагностичний алгоритм із використанням дистанційної динамічної теплометрії у дітей, який підвищує об'єктивність та наочність обстеження та зменшує кількість діагностичних помилок, запобігає невиправданим операціям. Визначено точки та відповідні їм ділянки дослідження на передній черевній стінці у хворих з гострими запальними процесами черевної порожнини. На підставі визначення інтенсивності теплового випромінювання запропоновано спосіб диференційної діагностики гострого брижового лімфаденіту та гострого апендициту. Розглянуто особливості змін імунологічної реактивності організму, досліджено зміни гемостазу, протеолізу та функціонального стану нирок. Клінічно обгрунтовано ефективність застосування у комплексному лікуванні гострого брижового лімфаденіту поєднаної дії ентеросорбції та внутрішньотканинного електрофорезу.

  Скачати повний текст